підготовки кромок під зварювання;
складання з’єднань для зварювання;
способів і режимів зварювання;
зварювальних матеріалів;
послідовності виконання операцій;
послідовності проходів при зварюванні і порядок зварювання швів;
підігріву з’єднань у залежності від температури оточуючого повітря і швидкості охолодження з’єднання;
необхідності застосування укриття в зоні зварювання;
необхідності проведення термообробки з’єднання після зварювання;
необхідних пристроїв і технологічної оснастки;
способів і обсягів контролю якості швів.
Контролювання якості монтажно-зварювальних робіт повинно проводитись згідно з вимогами журналу операційного контролю, що розробляється в ПВР, і є його невід’ємною частиною.
Основи і фундаменти
Загальні вимоги
У перелік вихідних даних на проектування основи і фундаменту під резервуар повинні входити дані інженерно-геологічних вишукувань.
Обсяг і склад інженерних вишукувань визначають з урахуванням вимог ДБН А.2.1-1 та цього стандарту.
Матеріали інженерно-геологічних вишукувань будівельних майданчиків повинні включати такі відомості про грунти і ґрунтові води:
літологічні колонки;
фізико-механічні характеристики грунтів (щільність грунтів р , питоме зчеплення грунтів с, кут внутрішнього тертя <р , модуль деформації Е, коефіцієнт пористості е, показник плинності lL тощо);
розрахунковий рівень ґрунтової води згідно з прогнозом зміни гідрогеологічного режиму на період строку служби резервуарів, без врахування їх об’ємів.
Кількість геологічних виробок (свердловин) залежить від площі резервуара і не повинна бути менше чотирьох - одна по центру і три в районі стінки (® 0,9-1,2 радіуса резервуара). Додатково до свердловин дозволяється дослідження грунтів методом статичного зондування.
Під час проведення інженерних вишукувань необхідно передбачати дослідження грунтів на глибину активної зони в межах 0,7 - 0,4 діаметра резервуара в центральній частині резервуара, в області стінки резервуара на глибину не менше ніж 0,7 діаметра, а при фундаментах із паль - на глибину активної зони нижче підошви умовного фундаменту (вістря паль).
У районах із підвищеною сейсмічною активністю необхідно передбачити проведення геофізичних досліджень грунтів основи резервуарів.
При розробленні проектів основ і фундаментів необхідно керуватись положеннями ДБН В.1.1-12 і ДБН В.2.1-10 і вимогами цього стандарту.
Вимоги до проектних рішень основи
Грунти, деформаційні характеристики яких забезпечують граничні осідання резервуарів, слід використовувати як основу для резервуара у природному стані.
Для грунтів, деформаційні характеристики яких не забезпечують граничних осідань резервуарів, передбачають інженерні заходи щодо їх зміцнення або влаштування фундаменту із паль.
Для просадочних грунтів передбачають усунення просадочності на всю висоту проса- дочної товщі або влаштування фундаментів із паль, які повністю перерізають просадочну товщу.
При проектуванні основ резервуарів, які зводяться на набухаючих грунтах і при цьому розрахункові деформації основи перевищують граничні, передбачають проведення таких заходів:
повна або часткова заміна набухаючого шару грунту ненабухаючим;
застосування компенсуючих піщаних подушок;
влаштування фундаментів із паль.
При проектуванні основ резервуарів, які зводяться на водонасичених пилувато- глинястих, біогенних грунтах та мулах і при цьому розрахункові деформації основи перевищують граничні, необхідно передбачати проведення таких заходів:
влаштування фундаментів із паль;
для біогенних грунтів і мулів - повна або часткова заміна їх піском, щебенем, гравієм тощо;
попереднє ущільнення грунтів тимчасовим навантаженням основи (допускається проведення ущільнення грунтів тимчасовим навантаженням під час гідровипробувань резервуарів за спеціальною програмою).
При проектуванні основ резервуарів, які зводяться на територіях з підземними виробками і якщо при цьому розрахункові деформації основи перевищують граничні, необхідно передбачати проведення таких заходів:
влаштування суцільної залізобетонної плити зі швом ковзання між днищем резервуара і верхом плити;
застосування гнучких з’єднань (компенсаційних систем) у вузлах підключення трубопроводів;
влаштування пристроїв для вирівнювання резервуарів.
При проектуванні основ резервуарів, що зводяться на закарстованих територіях, передбачають проведення таких заходів, які виключають можливість утворення карстових деформацій, а саме:
заповнення карстових порожнин;
прохід карстових порід глибокими фундаментами;
закріплення закарстованих порід і (або) вище розташованих грунтів.
Розміщення резервуарів у зонах активних карстових процесів не допускається.
При влаштуванні фундаментів із паль кінці їх заглиблюють у малостисливі грунти для забезпечення вимог щодо граничних деформацій резервуарів.
Основа з паль може бути як по всій площі резервуара - "поле з паль", так і "кільцева" - під стінкою резервуара.
Якщо застосування заходів згідно з 5.6.27, 5.6.2.8 не виключає можливості перевищення граничних деформацій основи або у разі недоцільності їх застосування, передбачають спеціальні пристрої (компенсатори) у вузлах підключення трубопроводів, які забезпечують міцність і надійність вузлів при осіданні резервуарів, а також пристрої для вирівнювання резервуарів.
Грунтові подушки повинні утворюватись із послідовно ущільнених шарів при оптимальній вологості грунту, модуль деформації якого після ущільнення повинен бути не менше ніж 15 МПа, коефіцієнт ущільнення - не менше 0,90.
Нахил укосу ґрунтової подушки слід виконувати не більше ніж 1:1,5.
Ширина горизонтальної частини поверхні подушки за межами окрайки повинна бути:
0,7 м - для резервуарів об’ємом < 1000 м3;
1,0м- для резервуарів об'ємом > 1000 м3 і незалежно від об’єму - для будівельних площадок з розрахунковою сейсмічністю 7 балів і вище.
Поверхня подушки за межами периметра резервуара (горизонтальна та похила частини) повинна бути захищена вимощенням.
Вимоги до проектних рішень фундаментів
В якості фундаменту резервуара може бути використана ґрунтова подушка (із залізобетонним кільцем або без нього під стінкою) або залізобетонна плита.
Для резервуарів об’ємом до 3000 м3 під стінкою резервуара встановлюють залізобетонне фундаментне кільце завширшки не менше 0,8 м, а для резервуарів об’ємом понад 3000 м3 - не менше ніж 1,0 м. Товщину кільця приймають не менше ніж 0,3 м.
Для будівельних майданчиків із розрахунковою сейсмічністю 7 балів і вище фундаментне кільце влаштовують шириною не менше ніж 1,5 м для всіх резервуарів незалежно від об'єму, а товщину кільця приймають не менше 0,4 м. Фундаментне кільце розраховують на основну, а для будівельних майданчиків із сейсмічністю 7 балів і вище - на особливу комбінацію навантажень.
По всій площі резервуара повинен бути передбачений гідроізолюючий шар, який утворюється із піщаного грунту, просоченого нафтовими в’язкими домішками, або шар із рулонних матеріалів. Пісок і бітум, які застосовуються, не повинні містити в собі корозійно-активних складових.
При влаштуванні фундаменту резервуара необхідно виконувати заходи щодо відведення ґрунтових вод і атмосферних опадів із-під днища резервуара.
Обладнання для безпечної експлуатації резервуарів
Безпека резервуара в умовах нормальної експлуатації і обмеження негативних наслідків від аварії, вибуху, пожежі на резервуарі повинна бути забезпечена захисними елементами в конструкції резервуара і спеціальним обладнанням безпеки в залежності від типорозміру резервуара, рідини, що зберігається, особливостей здійснюваних у резервуарі технологічних процесів, а також особливостей об’єкта і місцевості, де розташовується резервуар.
Основні вимоги до обладнання наведено в додатку Г.
ВИГОТОВЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЙ
При виготовленні конструкцій резервуарів необхідно додержуватись вимог:
ТУ і технологічних операційних карт підприємства-виготовлювача, затверджених у встановленому порядку;
робочої проектної документації.
Конструкції повинні виготовлятись за робочими кресленнями КМД, які розробляються на базі робочих креслень КМ з урахуванням особливостей технологічно-виробничого процесу виготовлення.
Замовлення на поставку металопрокату для виготовлення конструкцій резервуара виготовлювач повинен готувати згідно з вимогами, наведеними в КМ специфікації матеріалів.У замовленні на поставку металопрокату для основних конструкцій груп А і Б повинні бути такі додаткові вимоги:
маса партії - не більше 40 т;
обов'язкова гарантія щодо зварювання;
точність щодо виготовлення згідно з ГОСТ 19903 за:
товщиною - ВТ або AT;
шириною - АШ або БШ;
площинністю - ПО або ПВ;
серповидністю - СП;
клас суцільності листового прокату для конструкцій групи А згідно з ГОСТ 22727 повинен бути 0 або 1 (неконтрольовані зони не повинні перевищувати біля поздовжньої кромки 5 мм, а біля поперечної - 10 мм).
Металопрокат для виготовлення резервуарів повинен відповідати вимогам діючих стандартів, ТУ, цього стандарту і робочої документації КМ.
Вхідний контроль металопрокату здійснюється виготовлювачем конструкцій і повинен включати перевірку якості поверхні виробів, їх геометричних параметрів, хімічного складу і механічних властивостей.
Якість поверхні прокату визначається візуально.
Перевірку геометричних параметрів (форми, розмірів і граничних відхилів), а також хімічного складу проводять вибірково на двох виробах із партії (листів, профілів, прутків тощо).
Геометричні параметри виробів металопрокату повинні відповідати вимогам стандартів, а саме:
листовий прокат - згідно з ГОСТ 19903;
кутики - згідно з ДСТУ 2251 (ГОСТ 8509) та ГОСТ 8510;
двотаври - згідно з ГОСТ 8239; ГОСТ 26020;
швелери - згідно з ДСТУ 3436 (ГОСТ 8240);
круглий прокат - згідно з ДСТУ 4738 (ГОСТ 2590).
Відбір проб для визначення хімічного складу сталі проводять згідно із ГОСТ 7565. Хімічний аналіз здійснюється за стандартами, вказаними в ГОСТ 19281.
Механічні властивості визначають випробуваннями на розтяг, згин та на ударний згин вибірково - для двох виробів від партії або кожного листа, якщо це передбачено стандартом і (або) технічними умовами на листовий прокат.
З метою відбору проб для полистових випробувань у замовленні на постачання листового прокату передбачають припуск на довжину листів, необхідний для відбору проб із торцевої кромки листа.
Відбір проб і виготовлення зразків для механічних випробувань здійснюють відповідно до ГОСТ 7564. Від кожного відібраного виду прокату випробуванням на розтяг і згин піддають по одному зразку, випробуванню на ударний згин - по три зразки. Випробування на розтяг здійснюють згідно із ГОСТ 1497, на ударний згин - ГОСТ 9454, на згин - ДСТУ ISO 7436.
За результатами вхідного контролю оформлюють протокол встановленої форми.
Конструкція зварних з’єднань, форма обробки кромок під зварювання, а також геометричні параметри і форма зварних з’єднань різних елементів конструкції резервуарів повинні відповідати вимогам робочої документації і цього стандарту за розділом 8.
Обробка металопрокату для резервуарів повинна здійснюватись на обладнанні, що забезпечує виготовлення деталей з розмірами, формою, чистотою поверхні і граничними відхилами, наведеними в 6.9 цього стандарту, і в проектній документації. Кромки деталей після обробки не повинні мати нерівностей, задирок і завалів, розміри яких перевищують 1,0 мм.
Складання каркасів стаціонарного покриття, секцій вітрових і опорних кілець жорсткості, коробів понтонів і плаваючого покриття, рухомих сходів повинно здійснюватися в кондукторах.
Відхили геометричних параметрів елементів конструкцій резервуарів визначаються згідно з ДСТУ-Н Б В.1.3-1 і не повинні перевищувати наведених у таблиці 10.
Таблиця 10
|
Вид або тип конструкції |
Найменування параметра |
Г раничний відхил, мм |
|
Листові деталі стінок |
Ширина |
±0,5 |
|
Довжина |
±1,0 |
|
|
Серповидність (прямолінійність) кромок по довжині і ширині листа, не більше |
2,0 |
|
|
Різниця довжини діагоналей, не більше |
2,0 |
|
|
Радіус вальцювання (просвіт між шаблоном довжиною 2,0 м і поверхнею листа): -для листів завтовшки менше 12 мм; |
5,0 |
|
|
-для листів завтовшки 12 мм і більше |
3,0 |
|
|
Хвилястість торцевої кромки після вальцювання: - на всю довжину після вальцювання; |
4 |
|
|
- на 1 м довжини |
2 |
|
|
Листи центральної частини днища |
Ширина - при складанні листів у стик; |
±0,5 |
|
- при монтажному складанні листів внапуск |
±5,0 |
|
|
Довжина |
±1,0 |
|
|
Різниця довжин діагоналей, не більше |
3,0 |
|
|
Серповидність (прямолінійність кромок) по довжині і ширині листа, не більше: - по всій довжині при монтажному з’єднанні листів у стик; |
2,0 |
|
|
-наїм при монтажному з’єднанні листів внапуск |
2,0 |
|
|
Листи окрайки днища |
Відстань між торцевими кромками |
±2,0 |
|
Радіус зовнішньої кромки |
3,0 |
|
|
Деталі з трьома ортогональними сторонами |
Ширина |
±0,5 |
|
Довжина |
±2,0 |
|
|
Відхил від перпендикулярності поздовжньої і поперечної кромок |
1,0 |
|
|
Деталі з двома ортогональними сторонами |
Ширина |
±2,0 |
|
Довжина |
±2,0 |
|
|
Відхил від перпендикулярності поздовжньої і поперечної кромок |
1,0 |
|
|
Радіальні щити конічних покриттів |
Відстань від обушка гнутого кутика до осі отвору радіальної балки |
+ 7,0 |
|
Прямолінійність радіальної балки |
15,0 |
|
|
Стрілка кривизни гнутого кутика |
±10,0 |
