Зварні з’єднання необхідно перевірити на герметичність бульбашковим методом шляхом обмилювання згідно з ГОСТ 25136.
У складі проектів КМ і ПВР повинні бути розроблені програма і методика випробувань.
До складу проекту алюмінієвого покриття повинна бути включена настанова з експлуатації, в якій наведені основні технічні дані, обладнання, прилади, заходи безпеки при технічному обслуговуванні і нагляді під час експлуатації.
ДОДАТОК Г
(довідковий)
ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ БЕЗПЕЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ РЕЗЕРВУАРІВ
Г.1 Загальні вимоги
Г.1.1 Комплект обладнання для безпечної експлуатації резервуара з прив’язкою до проекту КМ повинен бути передбачений проектом "Обладнання резервуара", який виконується спеціалізованою (технологічною) проектною організацією.
Г.1.2 Для забезпечення безпечної експлуатації резервуара (в залежності від конструкції, призначення, технологічного процесу зберігання продукту) в комплект обладнання повинно входити:
-дихальне обладнання;
вентиляційне обладнання;
обладнання аварійної вентиляції при вибуху і пожежі;
заземлення;
блискавкозахист;
захист електроустановок;
система захисту інертним газом;
обладнання для охолодження під час пожежі;
обладнання для гасіння пожежі в резервуарі:
захист від викиду гарячої рідини із резервуара;
контрольно-вимірювальні прилади.
Г.1.3 Марки і типи обладнання та апаратури повинні відповідати вимогам проектної документації на конкретний резервуар, виду продукту, що зберігається, і характеру технологічної операції.
Г.1.4 Обладнання, що установлюється на резервуарі, за виконанням і умовами експлуатації в залежності від впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища повинно відповідати вимогам ГОСТ 15150.
Г.1.5 Завдання на проектування резервуара повинно передбачати визначення категорії вибухонебезпечності резервуара як технологічного блока згідно з НПАОП 0.00-1.41.
Категорію безпеки резервуара необхідно використовувати для уточнення його конструктивного виконання і оснащення приладами, а також при прив’язці його до майданчика будівництва й експлуатації.
Г.2 Дихальне обладнання
Г.2.1 Для РВС необхідно передбачити установку дихальних клапанів і патрубків, які забезпечують проектні значення надлишкового тиску і вакууму при наповненні і спорожненні резервуара, а також при зміні температури газового середовища в резервуарі.
Г.2.2 Пропускна здатність дихальних клапанів і патрубків повинна дорівнювати продуктивності наповнення і спорожнення резервуара з урахуванням виділення газів і пари з продукту, що надходить до резервуара.
Г.2.3 У резервуарі з нормально закритими дихальними клапанами, за винятком періодів спрацьовування їх на надлишковий тиск і вакуум, а також на дихальних патрубках установка вогнеперешкоджувачів не потрібна, але може бути передбачена на вимогу замовника.
Г.З Вентиляційне обладнання
Г.3.1 3 метою запобігання виникненню вибухонебезпечної концентрації газової суміші в надпонтонному просторі РВСП необхідно передбачити не менше чотирьох вентиляційних отворів на периферії покриття або стінки резервуара загальною площею не менше 0,06 м2 на 1 м діаметра резервуара, які розташовуються по периметру на відстані не більше 10 м один від одного і додатково ще один площею не менше 0,03 м2 в найбільш високій точці покриття. Вентиляційні отвори повинні бути закриті сіткою із нержавіючої сталі з вічками 10 мм х 10 мм і кожухами для захисту від атмосферних опадів.
Встановлення вогнеперешкоджувачів на вентиляційних отворах не допускається.
Г.З.2 У вентиляційній системі РВСП не допускається використання традиційних вентиляційних патрубків (типу ПВ тощо), які не мають аеродинамічної можливості забезпечення аерації газового простору резервуара.
Г.4 Аварійне вентилювання
Б.4.1 Для безпечного (без зруйнування корпусу резервуара) скидання внутрішнього надлишкового тиску під час вибуху або пожежі передбачають створення "слабкого вузла" з’єднання настилу стаціонарного покриття зі стінкою резервуара або установку аварійних клапанів.
Г.4.2 "Слабкий вузол" з’єднання настилу покриття зі стінкою повинен забезпечувати часткове або повне відривання настилу покриття від стінки резервуара і швидке зниження надлишкового тиску для запобігання руйнуванню стінки і вузла кріплення стінки до днища, а також виливання продукту в обвалування.
Катет зварного кутового шва прикріплення настилу покриття повинен дорівнювати 4 мм.
Г.4.3 Аварійні клапани повинні бути відрегульовані на надлишковий тиск на 10 % більше проектних значень для дихальних клапанів.
Г.5 Система інертування
Г.5.1 Для захисту від утворення і вибуху вибухопожежонебезпечної пароповітряної суміші в газовому просторі резервуара допускається застосовувати захист резервуара азотом або іншим інертним газом (азотний захист, інертування). Система інертування повинна мати техніко-еконо- мічне обґрунтування і застосовуватись у таких випадках:
продукт, що зберігається, потребує захисту від окиснення;
виникнення аварійно-пожежної ситуації може потягнути за собою реальну загрозу життю людей і екології регіону;
вимоги певної категорії вибухонебезпеки резервуара;
для РВС об’ємом 30000 м3 і більше при зберіганні нафти і обводненого мазуту, схильних до прогрівання і викиду при горінні.
Г.6 Електроустановки
Г.6.1 Електроустановки (обладнання, електропроводка) для резервуарів необхідно проектувати для вибухо- і пожежонебезпечних зон у відповідності з діючими нормативними документами.
Г.7 Блискавкозахист
Г.7.1 Блискавкозахист резервуара здійснюється згідно з ДСТУ Б.В.2.5-38.
Г.7.2 Надійність захисту від прямих ударів блискавки (ПУБ) встановлюється в межах 0,9 - 0,99 в залежності від категорії складу нафтопродуктів згідно з таблицею Г.1
Таблиця Г 1
|
Характеристика резервуара |
Рівень захисту згідно з ДСТУ Б.В.2.5-38 |
Надійність захисту Р3 |
|
Склад нафти і нафтопродуктів категорії І |
||
|
РВС для ЛЗР |
І |
ч 0,99Х |
|
РВСП |
І |
|
|
РВСПП |
І |
. о^4- |
|
РВС для ГР |
II |
0,95 |
|
Склад нафти і нафтопродуктів категорії II |
||
|
РВС для ЛЗР |
І |
09 |
|
РВСП |
II |
'V-Xbs |
|
РВСПП |
II |
0,95 |
|
РВС для ГР |
III |
0,90 |
|
Склад нафти і нафтопродуктів катего |
рії III |
|
|
РВС для ЛЗР |
II |
0,95 |
|
РВСП |
II |
0,95 |
|
РВС для ГР |
III |
0,90 |
Г.7.3 Захист від ПУБ для рівня захисту І або II необхідно забезпечувати окремо розташованими блискавковідводами, струмовідводи яких не контактують з резервуаром.
При рівні захисту III допускається встановлювати на резервуарі блискавкоприймач, переріз якого повинен бути не менше 50 мм2.
Г.7.4 Розрахунки блискавковідводів виконують згідно з ДСТУ Б.В.2.5-38 залежно від необхідного рівня захисту.
У зону блискавковідводів повинні включатися обладнання на покритті, а також:
для РВСПП - простір заввишки від 5 м від рівня ЛЗР у кільцевому проміжку;
для РВС з ЛЗР при рівні захисту І і II - простір над кожним дихальним клапаном, що обмежений півсферою радіусом 5 м.
Г.7.5 Захист від повторного прояву блискавки забезпечується заземленням резервуара згідно з Г.8.
Г.8 Заземлення резервуара
Г.8.1 Для виключення небезпечного накопичення статичної електрики резервуар повинен мати заземлення.
Г.8.2 Між плаваючим дахом, понтоном і корпусом резервуара необхідно встановлювати не менше двох гнучких струмопровідних перемичок.
Г.8.3 Струмовідводи для з’єднання нижнього поясу стінки резервуара із заземлювачами в залежності від необхідного рівня захисту повинні рівномірно розміщуватися по периметру резервуара на відстані не менше:
м- рівень І;
м- рівень II;
20 м - рівень III.
Г.8.4 Переріз струмовідводу повинен бути:
сталевого не менше 50 мм2;
мідного не менше 16 мм2.
Заземлювач повинен мати переріз не менше ніж 80 мм2.
З’єднання струмовідводу і заземлювача здійснюють за допомогою зварювання або латунних болтів. Імпульсний опір кожного з’єднання (стінка-струмовідвід-заземлювач) повинен бути не більше 50 Ом.
Г.9 Обладнання для гасіння пожежі в резервуарі і водяного охолодження
Г.9.1 Системи пожежогасіння з встановленням на резервуарі стаціонарного або напівстаціо- нарного обладнання, а також використання пересувної протипожежної техніки повинні обґрунтовуватись і розроблятись генпроектувальником відповідно до НД та затверджуватись замовником резервуара.
Г.9.2 Необхідність установки стаціонарного обладнання для пожежогасіння повинна прийматись у відповідності з нормами проектування резервуарних парків на складах нафти і нафтопродуктів згідно з ВБН В.2.2-58.1.
Г.9.3 Стаціонарні і напівстаціонарні системи пожежогасіння повинні передбачати установку стаціонарних піногенераторів і пінокамер, подачу піни середньої і низької кратності на (або) під шар продукту, комбінацію технологій гасіння в залежності від продукту, що зберігається, типу і об’єму резервуара, категорії складу нафти і нафтопродуктів, інших характеристик конкретного об’єкта.
Г.9.3.1 Кількість піногенераторів визначається розрахунками, але не повинна бути менше ніж 2.
Встановлюватись піногенератори повинні рівномірно вздовж периметра на відстані не більше ніж 25 м.
Г.9.3.2 Резервуари об’ємом 5 000 м3 і більше повинні обладнуватись пожежними сповіщува- чами, кількість яких повинна відповідати кількості піногенераторів, але в будь-якому разі не менше ніж 2.
На резервуарах об’ємом від 1 000 м3 до 3 000 м3 сповіщувачі встановлюються, якщо вони підключаються до стаціонарних систем автоматичного пожежогасіння.
Г.9.4 Способи водяного охолодження резервуара при пожежі (пересувна протипожежна техніка, стаціонарні або напівстаціонарні системи) повинні визначатися і розроблятися генпроектувальником у відповідності з НД та затверджуватись власником (замовником) резервуара.
Г.9.5 Необхідність використання пересувної протипожежної техніки або стаціонарного і напів- стаціонарного обладнання резервуара при пожежі, а також інтенсивність (питомі інтенсивності на одиницю площі охолодження стінки або довжини периметра резервуара) подавання води для охолодження палаючого і сусіднього з ним резервуара повинні визначатись згідно з ВБН В.2.2-58.1.
Г.10 Фарбування резервуарів і резервуарного обладнання
Г.10.1 Резервуари, дихальні і запобіжні клапани, стаціонарні піногенератори і пінокамери повинні мати сонцезахисне фарбування, яке забезпечує уповільнення прогрівання резервуара від променевого теплового впливу вогнища пожежі.
Забороняється фарбувати:
дихальні і запобіжні клапани синім або голубим кольором;
стаціонарні піногенератори і пінокамери - червоним кольором.
Г.10.2 Чорні і кольорові інформаційні написи та маркування на резервуарах необхідно розташовувати з зовнішнього боку групи резервуарів.
Г.11 Технологічне обладнання
Г.11.1 Резервуари в залежності від їх призначення повинні бути оснащені таким штатним технологічним обладнанням:
приймально-роздавальними пристроями;
пристроями відбору проб;
пристроями для відведення підтоварної води;
пристроями для підігрівання в’язкої нафти і нафтопродуктів;
пристроями для виключення накопичування відкладень у резервуарі;
пристроями для зачищення;
приладами для контролю і сигналізації (рівнеміри, сигналізатори рівня і температури продукту, що зберігається, манометри контролю тиску);
світловими і монтажними люками, люками-лазами, замірними люками, патрубками для встановлення обладнання.
Г.11.2 Кількість і діаметр приймально-роздавальних пристроїв (ПРП) визначають за найвищою продуктивністю заповнення і спорожнення резервуара і швидкістю підйому рідини.
Діаметр ПРП визначають виходячи з найвищої швидкості руху потоку рідини, але не більше 2,5 м/с. При заповненні порожнього резервуара продуктивність заповнення через ПРП повинна обмежуватись швидкістю 1,2 м/с до моменту затоплення приймально-роздавального патрубка, а в резервуарах з плаваючим покриттям або понтоном до їх спливання - незалежно від місткості резервуара і діаметра патрубка.
Максимальна продуктивність заповнення (спорожнення) резервуарів з плаваючим покриттям або понтоном повинна обмежуватись швидкістю переміщення плаваючого покриття (понтона) і не перевищувати 3,3 м/год для резервуарів об’ємом до 700 м3; 6 м/год для резервуарів об’ємом від 700 м3 до 30000 м3 включно і 4 м/год для резервуарів об’ємом більше 30000 м3. При находженні плаваючого покриття (понтона на стояках) швидкість підйому (зниження) рівня рідини в резервуарі не повинна перевищувати 2,5 м/год.
