Коефіцієнт безпеки 1,3 відповідає збільшенню на 30% величини проектної концентрації у порівнянні з вогнегасною концентрацією, що буде потребувати додаткової кількості во- гнегасної речовини. Обставини, які не можуть бути адекватно враховані застосуванням цього коефіцієнта (хоча за деяких умов вони враховуються іншим вимогами цього стандарту) і коли може виникнути потреба в додатковій кількості вогнегасної речовини (тобто більше ніж 30 %), наведено нижче, проте вони не обмежуються цим перелікоом:
В разі витікання вогнегасної речовини з негерметичного приміщення. Це враховано у цьому стандарті вимогами щодо випробувань цілісності і герметичності приміщення для досягнення необхідної тривалості витримки.
В разі витікання через те, що двері відчинено під час випускання вогнегасної речовини або одразу після нього. Це має бути передбачене робочими протоколами для індивідуальних ризиків.
Якщо важливо звести до мінімуму кількість токсичних або корозійно-активних продуктів, які утворюються під час пожежі.
Якщо важливо звести до мінімуму кількість токсичних або корозійно-активних продуктів розкладу вогнегасної речовини.
Якщо надмірне витікання з приміщення відбувається в результаті розширення во- гнегасної речовини.
Якщо гарячі поверхні, нагріті полум’ям або іншим способом, можуть спричинити розклад вогнегасної речовини і, таким чином знизити її ефективність.
Якщо металеві поверхні, нагріті полум’ям, можуть діяти як джерело запалювання, через недостатнє їх охолодження протягом подавання вогнегасної речовини і тривалості витримки.
На практиці застосування цього стандарту може призводити до використання більш високих коефіцієнтів безпеки, наприклад, за рахунок використання об'ємів брутто, а не об'ємів нетто і проектування систем, розрахованих на мінімальні температури експлуатації, а не на ті, що існують в реальних умовах.
Попередження. За деяких умов гасіння газового струменя може бути небезпечним. Як першочерговий захід необхідно перекрити джерело газу.
Флегматизування
Флегматизувальні концентрації повинні застосовуватись у тих випадках, коли можуть існувати умови для наступного повторного спалахування або вибуху. Ці умови існують коли чинні обидва фактори:
кількість горючої речовини, дозволена для зберігання у приміщенні, достатня для досгнення у всьому приміщенні концентрації, не меншої, ніж половина величини нижньої концентраційної межі поширення полум’я;
леткість горючої речовини під впливом полум’я достатня, щоб досягти нижньої концентраційної межі поширення полум’я в повітрі (максимальна температура навколишнього середовища або температура горючої речовини перевищує температуру спалаху в закритому тиглі) або система пожежогасіння достатньо інерційна, щоб виявити і погасити пожежу раніше, ніж леткість горючої речовини в результаті пожежі зросте до небезпечного рівня.
Мінімальні проектні концентрації, що використовуються для флегматизування газових середовищ за наявності в атмосфері парів горючих рідин і газів, визначаються під час випробувань за методикою, наведеною у додатку D, з урахуванням коефіцієнта безпеки 10%.
Загальна кількість вогнегасної речовини, необхідна для об’ємного пожежогасіння
Загальні положення
Кількість вогнегасної речовини, що необхідна для досягнення проектної концентрації, розраховується з рівнянь, наведених у 3.6.2 або 3.6.3, або з даних, наведених у таблиці 3. Кількість вогнегасної речовини, що необхідна для об’ємного пожежогасіння, наводиться у відповідних частинах ISO 14520, присвячених конкретним вогнегасним речовинам.
Додатково до цих вимог щодо розрахованої концентрації національні стандарти можуть вимагати додаткової кількості вогнегасної речовини для компенсації впливу специфічних факторів, які негативно впливають на ефективність пожежогасіння (див. 7.5.1) або якщо це необхідно з огляду на фізичні характеристики конкретної вогнегасної речовини (див. 7.9.1.2).
Зріджені гази
Розрахунок проводиться за формулою:
де М - загальна кількість вогнегасної речовини, необхідна для об’ємного пожежогасіння кг;
C - проектна концентрація, % об.;
V - вільний об'єм пожежонебезпечного об‘єкта, тобто загальний об‘єм, з якого виключено об'єм конструкцій, непроникних для вогнегасної речовини, м3;
S - питомий об'єм вогнегасної речовини, м3/кг: S=k1+ k2T;
k1, k2 - константи, характерні для відповідної вогнегасної речовини, надані її виробником;
T - мінімальна очікувана температура в захищеному об'ємі, оС.
Незріджені гази
Розрахунок проводиться за формулою:
V In
5
100
100- с)
(2)
де Q - загальна кількість вогнегасної речовини, необхідної для об’ємного пожежогасіння, за температури і тиску, прийнятих для розрахунку завантаженням3;
C - проектна концентрація, % об.;
V - вільний об'єм пожежонебезпечного об‘єкта, тобто загальний об‘єм, з якого виключено об'єм конструкцій, непроникних для вогнегасної речовини, м3;
SR - питомий об'єм, за даних температурі і тиску, м3/кг;
S - питомий об'єм вогнегасної речовини, м3/кг: S=k1+k2T, за температури T і абсолютного тиску 1,013 бар;
k1, k2 - константи, характерні для відповідної вогнегасної речовини, надані її виробником;
T - мінімальна очікувана температура в захищеному об'ємі, оС.
Врахування висоти над рівнем моря
Проектна кількість вогнегасної речовини повинна коригуватися з урахуванням атмосферного тиску зовнішнього середовища, який може відрізнятись більш ніж на 11% (відповідає зміні висоти приблизно на 1000 м) від стандартного тиску над рівнем моря (абсолютний тиск 1,013 бар). Тиск навколишнього середовища залежить від висоти над рівнем моря, від примусового підвищенням або зниження тиску в захищуваному приміщенні, а також від барометричного тиску, пов'язаного з погодою. Кількість вогнегасної речовини визначається шляхом множення кількості, визначеної за 7.6, на відношення величини середнього атмосферного тиску в приміщенні до стандартного атмосферного тиску на рівні моря. Поправочні коефіцієнти для газів наведено в таблиці 5. Поправочні коефіцієнти для конкретних вогнегасних речовин необхідно розраховувати.
Таблиця 5 - Поправочні коефіцієнти
|
Еквівалентна висота над рівнем моря, М |
Поправочний коефіцієнт (для ідеальних газів) |
|
-1000 |
1,130 |
|
0 |
1,000 |
|
1000 |
0,885 |
|
1500 |
0,830 |
|
2000 |
0,785 |
|
2500 |
0,735 |
|
3000 |
0,690 |
|
3500 |
0,650 |
|
4000 |
0,610 |
|
4500 |
0,565 |
Тривалість витримки
Важливо, щоб ефективна концентрація вогнегасної речовини не тільки досягалася, але і підтримувалася протягом достатнього проміжку часу для досягнення ефективності під час пожежогасіння. Це однаково важливо для всіх класів пожежі, оскільки тривкі джерела запалювання (такі як, електрична дуга, джерело теплоти, киснево-ацетиленовий факел або “глибинний” вогонь) можуть призвести до повторного займання, як тільки вогнегасна речовина розсіялася.
Суттєво визначити ймовірний проміжок часу, протягом якого вогнегасна концентрація буде підтримуватися в межах захищуваного приміщення. Цей проміжок називається тривалістю витримки. Передбачувана тривалість витримки повинна визначатися під час випробувань з вентилятором, встановленим у дверях, згідно з методикою, наведеною у додатку Е, або під час випробувань з повним випуском вогнегасної речовини. При цьому враховуються фактори, які базуються на таких критеріях:
на початку витримки концентрація вогнегасної речовини у всьому приміщенні повинна дорівнювати проектній концентрації;
в кінці витримки концентрація вогнегасної речовини на рівні найвищого пожежо- небезпечного об‘єкта у приміщенні повинна бути не меншою за вогнегасну концентрацію;
тривалість витримки повинна бути не меншою, ніж 10 хв, якщо інше не вказане повноважними органами.
Технічні характеристики системи
Тривалість випускання вогнегасної речовини
Зріджена вогнегасна речовина
Випускання зрідженої вогнегасної речовини має бути здійснене якнайшвидше, щоб придушити вогонь і обмежити утворення продуктів розкладу. Ні в якому разі тривалість випускання, необхідна для досягнення 95 % від проектної концентрації, не повинна перевищувати 10 с за температури 20 оС, якщо інше не вимагається повноважним органом.
Тривалість випускання визначається, як проміжок часу, потрібний для випускання з насадків 95 % маси вогнегасної речовини, необхідної для досягнення проектної концентрації за температури 20 оС. Для зріджених вогнегасних речовин цей показник можна приблизно визначати, як проміжок часу між першою появою рідини біля насадка і моментом, коли з насадка починає виходити здебільшого газоподібний струмінь. Для встановлення відповідності до вимог, викладених у цьому пункті, необхідно використати гідравлічний розрахунок відповідно до 7.3 або до затверджених інструкцій з проектування типових систем.
Незріджена вогнегасна речовина
Тривалість випускання, необхідна для досягнення 95 % від проектної концентрації для незрідженої вогнегасної речовини, не повинна перевищувати 60 с за температури 20 оС, якщо інше не вказане повноважним органом. Для встановлення відповідності до вимог, викладених у цьому пункті, необхідно використати гідравлічний розрахунок відповідно до 7.3 або до затверджених інструкцій з проектування типових систем.
Тривале випускання
В разі необхідності тривалого випускання його швидкість повинна бути достатньою для підтримання необхідної концентрації протягом заданої тривалості витримки.
Введення в дію і приймання
Загальні положення
В цьому розділі викладено мінімальні вимоги щодо введення у дію і приймання системи газового пожежогасіння.
Випробування
Загальні положення
Повністю змонтована система перевіряється і випробовується компетентною особою для отримання дозволу повноважного органу. В системах повинні використовуватися тільки обладнання і прилади, розроблені відповідно до національних стандартів. Щоб визначити, що система була належним чином встановлена і буде функціонувати відповідно до проекту, необхідне проведення випробувань згідно з 8.2.2 - 8.2.9.
Перевірка приміщення
Захищуване приміщення повинне повністю відповідати його проекту.
Огляд механічних вузлів
Система розподільного трубопроводу повинна бути перевірена на відповідність документації з проектування і монтажу.
Типорозміри насадків трубопроводів і, за необхідності, редукторів тиску, повинні відповідати проекту системи. Перехідники трубопроводів і висота розташування трійників повинні бути перевірені на відповідність проекту.
З’єднувальні елементи трубопроводу, насадки і пристрої для кріплення трубопроводів повинні бути надійно закріплені для запобігання недопустимих вертикальних або бокових зміщень під час випускання вогнегасної речовини. Насадки повинні встановлюватися таким чином, щоб трубопровід не міг від‘єднатися під час випускання вогнегас- ної речовини.
Під час монтажу розподільний трубопровід необхідно оглянути всередині для виявлення можливості попадання масла або бруду, які можуть забруднити захищувану зону або вплинути на розподілення вогнегасної речовини в результаті зменшення ефективної площі перетину отвору насадка.
Насадки необхідно орієнтувати таким чином, щоб вогнегасна речовина оптимально розподілювалася.
Якщо на насадках встановлені дефлектори, то вони повинні бути розташовані так, щоб одержати максимальний ефект.
Вихідні насадки, трубопровід і монтажні скоби повинні бути встановлені таким чином, щоб вони не могли завдавати ушкодження персоналу. Вогнегасна речовина не повинна прямо потрапляти до зони, де може перебувати персонал за звичайних умов роботи, або на будь-які незакріплені об'єкти чи полиці і подібні поверхні, на яких є незакріплені предмети, що можуть зірватися.
Всі резервуари для зберігання вогнегасної речовини повинні бути розташовані відповідно до затверджених креслень.
Всі резервуари і монтажні скоби повинні бути надійно закріплені відповідно до вимог виробника.
Випробування з випусканням вогнегасної речовини, як правило, не рекомендуються. Однак, якщо випробування з випусканням вогнегасної речовини проводяться, то необхідно визначити масу вогнегасної речовини шляхом зважування або іншими дозволе- ними способами. Вимірювання концентрації повинне виконуватися, як мінімум, у трьох точках, одна з яких повинна бути розташована у найбільш пожежонебезпечному місці.
