Опір теплопередачі
Опір теплопередачі зовнішніх стінових огороджувальних конструкцій будівель повинен відповідати обов'язковим вимогам ДБН В.2.6-31.
Методика розрахунку опору теплопередачі зовнішніх газобетонних стін наведена в додатку Д. Опір теплопередачі зовнішньої стіни із одношарової кладки із газобетонних блоків марки D400 з товщиною 375 мм і 400 мм і двома шарами зовнішньої і внутрішньої штукатурки товщиною 5 мм кожний за результатами кваліфікаційних випробувань складають від 3,31 до 3,36 м2-К/Вт згідно з ДСТУ БВ.2.6-189 та [1].
Вогнестійкість
Автоклавний газобетон є негорючим будівельним матеріалом. Вогнестійкість будівельних конструкцій із газобетонних виробів повинна відповідати вимогам ДБН В.1.1-7, ДСТУ Б В.1.1-15, ДСТУ Б В.1.1-19, ДСТУ Б В.1.1-20, ДСТУ-Н-П Б В.2.6-158. Показники вогнестійкості газобетонних стін товщиною 100 мм і 200 мм згідно з протоколами кваліфікаційних випробувань наведені в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 - Клас вогнестійкості газобетонних стін товщиною 100 мм і 200 мм
|
Товщина стін, мм |
Густина бетону блока, кг/м3 |
Клас вогнестійкості |
|
100 |
500 |
ЕІ 150 |
|
200 |
400 |
ЕІ 180 |
|
200 |
500 |
ЕІ 180 |
Захист від шуму
Показники захисту від шуму (звукоізоляції) будівель повинні відповідати вимогам ДБН В.1.2-10, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15та ДБН В.1.1-31.
Внутрішні стіни і перегородки із газобетонних блоків (плит) з середньою густиною 500 кг/м3 (D500) і завтовшки 100 мм з шаром цементно-піщаної штукатурки товщиною 10 мм з обох сторін забезпечують індекс звукоізоляції повітряного шуму Rw = 43 дБ відповідно до результатів кваліфікаційних випробувань. Така конструкція стіни може бути застосована в житлових будинках в якості внутрішніх перегородок без дверей між кімнатами, між кухнею і кімнатою в одній квартирі згідно з ДБН В.1.1-31.
Зовнішні газобетонні стіни будівель з товщиною 375 мм і 400 мм, яка визначається конструктивними та теплотехнічними розрахунками, повністю забезпечують звукоізоляцію від зовнішніх джерел для всіх категорій житлових і громадських будівель. Так, за результатами кваліфікаційних випробувань для одношарових стін із газобетонних блоків завтовшки 375 мм і густиною від 300 кг/м3 до 500 кг/м3 без шару штукатурки рівні звукоізоляції становлять від 43дБ до 46 дБ, що задовольняє вимогам ДБН В.1.1-31.ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ З ПРОЕКТУВАННЯ КОНСТРУКЦІЙ МАЛОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ
Газобетонні стіни
Газобетонні стіни в залежності від функціонального призначення можуть бути зовнішніми і внутрішніми.
Зовнішні стіни малоповерхових будівель додатково до власної ваги, вітрових та сейсмічних навантажень сприймають також навантаження від ваги вище розташованих конструкцій (перекриттів, покриттів, технологічного обладнання тощо) і є несучими. Внутрішні стіни в залежності від архітектурно-планувальних рішень приміщень та конструктивних рішень перекриттів (покриттів) можуть бути несучими (з обпиранням на них плит перекриттів (покриттів) та ненесучими в якості перегородок для відокремлення кімнат, коридорів, холів тощо.
Зовнішні стіни малоповерхових будівель в залежності від результатів розрахунків та конструктивних рішень влаштовують із газобетонних блоків за середньою густиною від D 300 до D 500 та класу за міцністю на стиск від С 1,5 до С 3,5. Для улаштування зовнішніх стін застосовують одно- або двошарову кладку із газобетонних блоків (рис. 5.1).
Одношарову кладку зовнішніх стін із газобетонних блоків виконують з перев'язкою не менше ніж 80 мм при товщині блоків 200 мм і не менше ніж 100 мм при товщині блоків 250 мм.
При кладці стін в два блока різних розмірів перев'язка повинна бути не менше 100 мм. При кладці стін в два блока однакової товщини перев'язку виконують тичковими рядами. Як варіант, на рис. 5.1д показана кладка стін із двох шарів, перев'язаних стрижневими або смуговими зв'язками, як кладка з гнучким з'єднанням шарів
Для влаштування внутрішніх несучих стін використовують газобетонні блоки із середньою густиною марок від D 300 до D 500, класом за міцністю на стиск від С 1,5 до С 3,5.
Товщина внутрішніх несучих стін при обпиранні на них кінців плит перекриттів (покриттів) повинна бути не менше ніж 300 мм. Товщина внутрішніх ненесучих стін (перегородок) визначається за звукоізоляційними показниками і повинна бути не менше ніж 100 мм з шаром штукатурки з обох боків і середньою густиною газобетонних блоків від D 300 до D 500 та класом за міцністю на стиск від С 1,5 до С 3,5 в залежності від маси дверних конструкцій, їх конструктивного рішення та способу кріплення.
Сполучення зовнішніх і внутрішніх стін (перегородок) між собою виконується із перев’язкою однієї стіни іншою, влаштуванням штраби або в стик із кріпленням за допомогою металевих з'єднувальних елементів і дюбелів (нагелів). В якості з'єднувальних елементів застосовують пластини, скоби, кутові нащільники або гнучкі зв'язки із дроту діаметром не більше 3 мм (рис. 5.2). Кількість місць кріплення внутрішніх стін по висоті визначається розрахунком, але повинна бути не менше двох по висоті приміщення.
При будівництві в сейсмічних районах України для забезпечення просторової жорсткості стінових конструкцій із газобетонних блоків здійснюють повздовжнє армування газобетонної кладки по всьому периметру окремими стрижнями діаметром не менше 8 мм зі сталі класу А 240С із закладанням їх у пази, профрезеровані у блоках та заповнення їх розчином для зчеплення арматури з газобетонною кладкою (рис. 5.3).
Для підвищення просторової жорсткості всієї конструктивної системи стін малоповерхових будівель рекомендується влаштовувати обв'язувальні монолітні або збірно-монолітні пояси жорсткості із лоткових блоків і обов'язково необхідно влаштовувати при будівництві в сейсмічних районах. Збірно-монолітні пояси із лоткових блоків армуються об'ємним каркасом із 4-х стрижнів арматури діаметром від 8 мм до 12 мм класу А 400С та замонолічуються дрібнозернистим бетоном класу міцності на стиск С15 і утеплюються шаром плитного утеплювача із пінополістиролу із зовнішнього боку стіни (рис. 5.4).
а - одношарова кладка стін з перев'язкою; б - кладка стін в один блок; в - кладка стін у два блоки різної товщини; г- кладка стін з перев'язкою тичковими рядами; д- кладка стін у два блоки з перев'язкою гнучкими зв'язками
Рисунок 5.1 - Схеми кладки стін із газобетонних блоків
Для влаштування віконних та дверних прорізів у газобетонних стінах застосовують газобетонні брускові армовані або залізобетонні перемички довжиною від 1200 мм до 3200 мм з глибиною обпирання на газобетонну кладку на величину від 150 мм до 350 мм за розрахунком в залежності від ширини прорізів та збірно-монолітні армовані перемички із лоткових блоків з глибиною обпирання не менше ніж 250 мм.
Газобетонні перемички, армовані плоскими зварними каркасами і об'єднані в арматурний блок з'єднувальними стрижнями, розраховані на сприйняття проектних і транспортних навантажень. Збірно-монолітні перемички із лоткових блоків армуються об'ємним каркасом із чотирьох стрижнів арматури діаметром від 8 мм до 12 мм зі сталі класу А 400С і замонолічуються дрібнозернистим бетоном класу міцності на стиск С15 та можуть утеплюватись шаром плитного
а - з перев'язкою однієї стінки іншою при однаковій товщині кладки; б - з влаштуванням штраби при одношаровій кладці; в - з сполученням за допомогою металевих закладних деталей; г - з перев'язкою при двошаровій зовнішній стіні
Рисунок 5.2 - Сполучення зовнішніх і внутрішніх стін будівель з газобетоних блоків
прутковою арматурою 0 8 мм А 240 С '
Шов з клеєвого розчину (товщиною до 3 мм)
Стрижні арматурні 0 8 мм А 240 С
Рисунок 5.3 - Армування кладки стін із газобетонних блоків прутковою арматурою
Стрижні арматурні 0 8 мм А 240 С
Блок газоб стояний
утеплювача із пінополістиролу із зовнішнього боку стіни. Виготовлення збірно-монолітних перемичок із лоткових блоків можна здійснювати окремо на рівній твердій основі на будівельному майданчику або безпосередньо в процесі кладки стіни.
Утеплювач плитний
Арматура поздовжня верхня
Бетон замонолічування дрібнозернистий С12/15 (В15)
Перемичка газобетонна із ..
лоткових блоків
Арматура поперечна /'"v" '
Арматура поздовжня нижня
Рисунок 5.4 - Конструктивне рішення збірно-монолітної конструкції із застосуванням лоткових блоків у якості незнімної опалубки
Проектування фундаментів для обпирання стін малоповерхових будівель із газобетонних виробів необхідно виконувати згідно з ДБН В.2.1-10 та іншими чинними нормативними документами. Фундаменти, як правило, виконуються традиційним способом із збірних бетонних блоків або монолітного бетону. Фундаменти необхідно влаштовувати на одному рівні, а висота цокольної частини фундаменту повинна бути не менше ніж 500 мм.
Конструкція фундаменту повинна забезпечувати сумісність деформацій з усією просторовою конструкцією стін будівлі. При цьому повинні бути виключені вертикальні переміщення суміжних стін різних напрямків. При влаштуванні фундаментів в ґрунтах з можливим накопиченням ґрунтових або поверхневих вод по периметру будівлі рекомендується влаштовувати дренаж. Для нормалізації вологого режиму в підвальних приміщеннях необхідно влаштовувати природну (за допомогою вентиляційних отворів) або примусову вентиляцію, а також гідроізоляцію фундаментів із зовнішнього боку на всю глибину підвалу.
Зовнішні газобетонні стіни повинні бути гідроізольовані від цокольної частини фундаменту влаштуванням горизонтальної гідроізоляції поверх цоколя під першим рядом газобетонних блоків.
У будівлях із підлогою по ґрунту, крім горизонтальної гідроізоляції поверх цоколя, необхідно виконувати також вертикальну гідроізоляцію верхньої частини фундаменту, в тому числі із зовнішньої сторони на глибину не менше ніж 500 мм та із внутрішньої сторони на товщину конструкцій підлоги включно із шаром бетонної основи.
Кладка стін із газобетонних блоків, як правило, повинна повністю спиратися на фундаменти. Дозволяється зміщення кладки назовні з напуском не більше 1/3 ширини блока, необхідне для влаштування утеплення або опорядження цокольної частини фундаменту.
При влаштуванні багатошарових стін з опорядженням лицевою цеглою шар цегляної кладки повинен повністю спиратися на цоколь. Дозволяється зміщення облицювального шару із цегляної кладки назовні на величину, необхідну для оздоблення цоколя, але не більше 1/ ширини цегляної кладки.
У багатошарових зовнішніх стінах з вентильованим повітряним прошарком необхідно передбачати відвід вологи в нижній частині спирання газобетонних стін на цоколь. Верхня частина цоколя (вище ґрунту) із зовнішнього боку фундаменту захищається від зволоження облицюванням бетонною або керамічною плиткою з низьким коефіцієнтом водопроникнення або плиткою з гірських порід, які також виконують функцію декоративного оздоблення.
Технічні рішення газобетонних стін малоповерхових будівель та вузлів їх обпирання на фундаменти наведені в додатку Е.
Перекриття та покриття
В якості перекриттів (покриттів) малоповерхових будівель із газобетонними стінами застосовуються:
збірні перекриття (покриття) із газобетонних армованих плит;
збірні перекриття (покриття) із залізобетонних багатопустотних плит;
збірні перекриття з дрібних газобетонних або керамзитобетонних блоків по залізобетонних балках;
монолітні армовані перекриття (покриття) з важкого або легкого бетону;
перекриття (покриття) із дерев'яних конструкцій;
перекриття по металевих балках.
Газобетонні армовані плити повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-66 і розраховуватись на сприйняття проектних і транспортних навантажень.
Для влаштування збірних перекриттів (покриттів) газобетонні армовані плити випускаються завдовжки 2,4 м; 3,6 м; 4,8 м; 5,4 м; 6,0 м та 6,4 м з нормативним навантаженням (без урахування власної ваги) для плит перекриттів - 5 кПа і для плит покриттів - 3 кПа. Глибина спирання торців газобетонних плит на цокольну частину фундаментів або газобетонні стіни повинна бути не менше ніж 120 мм і бічних граней - не менше ніж 80 мм. Обов'язковою умовою застосування газобетонних армованих плит для перекриттів (покриттів) є влаштування по периметру (контуру) замкнутих обв'язувальних монолітних поясів із плоскими арматурними каркасами (арматура діаметром 8 мм класу А 400С) із замонолічуванням їх дрібнозернистим бетоном класу за міцністю на стиск не менше ніж С 15. Міжплитні шви також армуються одним стрижнем арматури діаметром 8 мм класу А400С з заведенням Г-подібних кінців в обв'язувальний пояс та замонолічуються тим же бетоном, що і для влаштування обв'язувальних поясів. Перекриття (покриття) з обв'язувальним поясом по контуру із зовнішньої сторони утеплюються плитним утеплювачем із пінополістиролу та обкладаються добірними газобетонними блоками товщиною не менше ніж 150 мм при обпиранні газобетонних плит на фундаменти і газобетонні стіни. Обв'язувальні пояси влаштовують незалежно від прольоту перекриттів (покриттів), величини навантажень та несучої здатності газобетонних плит.
Для влаштування отворів у збірних перекриттях (покриттях) з газобетонних армованих плит для прокладання інженерних систем, сходових кліток тощо застосовують укорочені плити, які спираються одним кінцем на стіну, а другим на підтримуючі елементи із листового або фасонного прокату. За неможливості застосування укорочених плит дозволяється влаштовувати між боковими гранями плит монолітні армовані ділянки. Влаштування технологічних отворів та отворів безпосередньо в газобетонних плитах не дозволяється.
При влаштуванні перекриттів (покриттів) із залізобетонних багатопустотних плит обв'язувальний пояс дозволяється не влаштовувати, а обпирання залізобетонних багатопустотних плит на газобетонні стіни рекомендується влаштовувати через опірні монолітні пояси з лоткових блоків або монолітні пояси із влаштуванням в опалубці. Ширину перерізу опорного пояса необхідно приймати не менше глибини обпирання плит і не менше ніж 200 мм. Висоту перерізу опорного пояса необхідно приймати не менше ніж 100 мм. Опірний пояс повинен мати конструктивне армування. Площа перерізу поздовжньої конструктивної арматури повинна становити не менше ніж 0,15 % площі перерізу пояса. При цьому шви між залізобетонними пустотними плитами заповнюють важким дрібнозернистим бетоном класу за міцністю на стиск С 15.
Глибина обпирання торцевих граней залізобетонних багатопустотних плит на фундаменти і газобетонні стіни також повинна бути не менше ніж 120 мм. Збірні перекриття на рівні фундаментів по периметру утеплюються шаром плитного утеплювача із пінополістиролу та обкладаються добірними газобетонними блоками завширшки не менше ніж 120 мм із зміщенням назовні на величину не більше 1/3 ширини блока для оздоблення цоколя. Багатопустотні плити і добірні газобетонні блоки укладають на фундаменти на вирівнюючий шар із цементно-піщаного розчину товщиною не більше 3 см і шар горизонтальної гідроізоляції. Для пропуску інженерних систем через перекриття із багатопустотних плит дозволяється влаштовувати технологічні отвори і прорізи між армованими ребрами. За наявності в залізобетонних пустотних плитах неармованих ребер прорізи можуть перетинати ці ребра.
При влаштуванні перекриттів із монолітної залізобетонної плити глибина спирання її на фундаменти і газобетонні стіни по контуру також повинна бути не менше ніж 120 мм при влаштуванні перекриттів (покриттів) із легкого бетону та не менше 120 мм при влаштуванні перекриттів (покриттів) із важкого бетону. Монолітні перекриття влаштовують із важкого або легкого бетону з армуванням згідно з проектом. Монолітні перекриття на рівні фундаментів утеплюють по контуру плитним утеплювачем із водостійких утеплювальних матеріалів, наприклад, пінополістиролу та обкладають добірними газобетонними блоками завширшки не менше ніж 150 мм. Монолітні перекриття типового поверху з обпиранням на газобетонні стіни також утеплюють по контуру плитним утеплювачем та обкладають добірними газобетонними блоками також завширшки не менше 150 мм.
Для запобігання зволоженню на нижню сторону перекриттів всіх типів з боку підвалу наноситься гідроізолююче покриття.
Спирання дерев'яних конструкцій перекриттів (покриттів) на стіни із газобетонних блоків влаштовують через мауерлати, які закріплюють до верхнього ряду кладки металевими анкерами або до монілітних поясів через закладні деталі. Мауерлат укладається на гідроізоляційний шар з руберойду або інших гідроізоляційних матеріалів.
Просторову стійкість даху із дерев'яних конструкцій необхідно забезпечувати додатковими заходами, які передбачаються в проектній документації для кожного конкретного будинку.
При перевищенні газобетонної кладки над перекриттям горища більше ніж в два ряди зверху кладки також рекомендується влаштовувати армований залізобетонний пояс.
Анкерування дерев'яних конструкцій до газобетонної кладки може також здійснюватися за допомогою з'єднувальних елементів на рівні другого або третього рядів блоків від верха або до горищного перекриття за допомогою скруток із відпаленого дроту.
При влаштуванні фронтонів із газобетонних блоків верхні два ряди блоків закріплюються металевими з'єднувальними елементами.
При влаштуванні плоского сумісного даху парапет можна влаштовувати із залізобетонних блоків висотою в два і більше рядів в залежності від розмірів будівлі і ухилу покрівлі. Для підвищення стійкості парапету верхні два ряди кладки з'єднуються між собою металевими нагелями.
Карнизи плоского сумісного даху з неорганізованим водостоком можна влаштовувати із залізобетонних карнизних плит з обов'язковим анкеруванням їх до плит покриття.
Технічні рішення перекриттів та покриттів і вузлів їх обпирання на стіни приведені в додатку Е.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ З ПРОЕКТУВАННЯ СТІН БАГАТОПОВЕРХОВИХ БУДІВЕЛЬ КАРКАСНОГО ТИПУ
У багатоповерхових будівлях каркасного типу для влаштування ненесучих зовнішніх і внутрішніх стін (перегородок) застосовуються газобетонні блоки. Ненесучі зовнішні газобетонні стіни сприймають навантаження від власної ваги, вітрових та сейсмічних впливів.
Конструкція зовнішньої стіни каркасного будинку виконується у вигляді "заповнення" між суміжними вертикальними несучими конструкціями каркаса (колонами, пілонами або внутрішніми залізобетонними несучими стінами) та суміжними горизонтальними несучими конструкціями у вигляді дисків перекриттів. При цьому зовнішні стіни адгезійно за допомогою клейового розчину (далі - клею) та із застосуванням, за необхідності, армування і анкерування з'єднуються з вертикальними і горизонтальними несучими конструкціями каркаса.
Конструкцію зовнішньої стіни у вигляді "заповнення" влаштовують із одношарової газобетонної кладки та, за необхідності, додаткових утеплювальних і опоряджувальних шарів з інших будівельних матеріалів, технічні рішення яких наведені в додатку Е.
Для запобігання впливу деформацій (прогинів) перекриття на газобетонну кладку і її можливого руйнування та появи тріщин в штукатурному шарі у верхній частині стіни під перекриттям влаштовується деформаційний шар завтовшки не більше 30 мм із пружного утеплювача із закладанням його з внутрішньої сторони пінопропіленовим джгутом та нетверднучою мастикою із зовнішньої сторони стіни (рис. 6.1).
Колони і пілони із зовнішньої сторони можуть утеплюватися плитним утеплювачем на всю товщину стіни або частково з подальшим обкладанням їх добірними газобетонними блоками (плитами) завтовшки не менше ніж 75 мм з анкеруванням.
