Страница 4: ДСТУ ISO 14004:2006. Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (62929)

Зміни у довкіллі, несприятливі чи сприятливі, які повністю чи частково спричинено екологі­чними аспектами організації, називають впливами на довкілля. Прикладами несприятливих впли­вів є забруднювання атмосферного повітря та виснаження природних ресурсів. Прикладами спри­ятливих впливів є поліпшування якості води або ґрунту. Між екологічними аспектами та пов'яза­ними з ними впливами на довкілля існує причинно-наслідковий зв'язок. В організації має бути ро­зуміння тих аспектів, які мають або можуть мати значний вплив на довкілля, тобто суттєвих еко­логічних аспектів (див. 4.3.1.4).

Оскільки організації може бути притаманне багато екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів, треба встановити критерії та метод визначання тих екологічних аспектів, які вважатимуть суттєвими (див. 4.3.1.5). Під час установлювання критеріїв треба розглянути окремі чинники, зок­рема екологічні характеристики, інформацію щодо застосовних правових вимог та інших вимог, які організація зобов'язується виконувати, стурбованості зацікавлених сторін (внутрішніх і зовні­шніх). Деякі з цих критеріїв можна застосовувати безпосередньо до екологічних аспектів організа-

ДСТУ ISO 14004:2006

ції, а деякі - до пов'язаних з ними впливів на довкілля.

Визначання суттєвих екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів необхідне для того, щоб визначити, де потрібне управління або поліпшування, та встановити пріоритети щодо керува- льних дій (див. 4.3.1.5). Початковою основою для політики, цілей і завдань організації, підготу­вання персоналу, обміну інформацією, засобів операційного контролю та програм моніторингу мають бути знання про її суттєві екологічні аспекти, хоча також треба враховувати застосовні пра­вові вимоги та інші вимоги, які організація зобов'язується виконувати, та погляди зацікавлених сторін. Визначання суттєвих екологічних аспектів є неперервним процесом, який поглиблює ро­зуміння організацією її взаємозв'язків з довкіллям та сприяє постійному поліпшуванню екологіч­них характеристик завдяки вдосконаленню її системи екологічного управління.

Оскільки немає єдиного підходу до визначання екологічних аспектів і впливів на довкілля та визначання таких, що є суттєвими, який би задовольнив усі організації, нижче наведено настанови, які містять тлумачення основних понять для тих, хто запроваджує чи поліпшує систему екологіч­ного управління. Кожна організація має вибрати підхід, який відповідає її сфері застосування, ха­рактеру та масштабу діяльності і який задовольняє її потреби, беручи до уваги деталізацію, склад­ність, часові витрати, кошти та наявність достовірних даних. Досягти узгоджуваності можна за­вдяки використовуванню методик(и) щодо застосування вибраного підходу.

Подальші настанови та додаткові приклади наведено в наступних підпунктах, а також у таб­лиці А. 1.

Майже всі види діяльності організації, ЇЇ продукції та послуг мають деякі впливи на довкілля, які можуть відбуватися на окремих або на всіх стадіях життєвого циклу діяльності, продукції чи послуг, тобто від придбання та розподілення сировини та матеріалів до їх використовування й ви­далення. Такі впливи можуть мати місцевий, регіональний чи глобальний характер, бути коротко­часними чи довготривалими зі змінними рівнями значущості. Організація має розуміти діяльність, продукцію та послуги, які мають місце в межах сфери застосування системи екологічного управ­ління, а також їй може бути корисно згрупувати їх для визначання та оцінювання екологічних ас­пектів. Групування або розподіляння за категоріями видів діяльності, продукції та послуг може допомогти організації визначити загальні або подібні екологічні аспекти. Угруповання або катего­рії можуть ґрунтуватися на загальних характеристиках, як наприклад, організаційних одиницях, географічній розташованості, технології робіт, використовуваних у групах продукції, матеріалах або енергії чи складниках довкілля, на які вони впливають (наприклад, атмосферне повітря, вода, ґрунт). Для зручності треба, щоб розмір категорії був достатньо великий, щоб розглянути всі еко­логічні аспекти, але й достатньо невеликий, щоб забезпечити чітке розуміння впливів.

Примітка. Приклади категорій діяльності, продукції та послуг наведено в ISO 14031.

Організація має визначити екологічні аспекти в межах сфери застосування її системи еколо­гічного управління, які пов'язані з її минулими, теперішніми та запланованими видами діяльності, продукцією й послугами. У всіх випадках організація має розглянути нормальні режими роботи та режими з відхилом від норми, у тому числі режими запускання і зупинення, а також надзвичайні ситуації та аварії.

Крім екологічних аспектів, які організація може контролювати безпосередньо, треба також розглянути аспекти, на які вона може впливати, наприклад, пов'язані з використовуваною продук­цією й отриманими послугами, а також пов'язані з продукцією, яку вона постачає, та послугами, які вона надає. Під час оцінювання спроможності вплинути на екологічні аспекти, пов'язані з ви­дом діяльності, продукцією або послугою, організація має розглянути юридичні або договірні по­вноваження, свою політику, місцеві або регіональні проблеми, а також свої зобов'язання та відпо­відальність перед зацікавленими сторонами. Організація має також розглянути наслідки щодо сво­їх власних екологічних характеристик, наприклад, закупівлі продукції, що містить небезпечні ре­човини. Прикладами ситуацій, в яких ці розгляди можна застосувати, є діяльність, здійснювана підрядниками або субпідрядниками, проектування продукції та послуг, матеріали, товари або пос­луги, що їх постачають і використовують, транспортування, використовування, повторне викорис­товування або рециклізація продукції, розміщеної на ринку.

Щоб визначити та усвідомити свої екологічні аспекти, організація має зібрати кількісні та/або якісні дані про особливості своїх видів діяльності, продукції та послуг, зокрема матеріальні або енергетичні входи і виходи, процеси і використовувані технології, споруди і місця розташу­вання, методи транспортування та людські чинники (наприклад, погіршена видимість або чут­ність). Крім того, може бути корисним зібрати інформацію про:

1. причинно-наслідкові зв'язки між елементами діяльності, продукції й послуг організації та можливими або фактичними змінами у довкіллі;

2. стурбованість зацікавлених сторін щодо довкілля;

3. можливі екологічні аспекти, встановлені в державних регламентах та дозволах, а також в інших стандартах, або промисловими асоціаціями, науковими установами тощо.

Найкраще, щоб у процесі визначання екологічних аспектів брали участь особи, обізнані з ді­яльністю, продукцією та послугами організації. Хоча нема єдиного підходу до визначання еколо­гічних аспектів, однак можна розглянути, наприклад:

• викиди в атмосферне повітря;

• скиди у водні об'єкти;

• забруднювання земельних ділянок;

• використовування сировини та природних ресурсів (наприклад, використовування земе­льних ділянок, використовування води);

• екологічні проблеми територій/громад;

• споживання енергії;

• виділену енергію (наприклад, тепло, радіаційне випромінення, вібрацію);

• відходи та побічні продукти;

• фізичні ознаки (наприклад, розмір, форму, колір, зовнішній вигляд).

Таким чином, треба розглянути аспекти, пов'язані з діяльністю, продукцією та послугами ор­ганізації, наприклад, такими:

• проектування та розробляння;

• виробничі процеси;

• пакування та транспортування;

• екологічні характеристики та практична діяльність підрядників і постачальників;

• поводження з відходами;

• видобування та розподілення сировини та природних ресурсів;

• розподіляння, використовування та утилізація продукції;

• флора і фауна та біорізноманітність.

Примітка. Настанови щодо екологічних аспектів проектування продукції наведено в ISO/TR 14062.

Усвідомлення впливів організації на довкілля необхідне для встановлення екологічних аспе­ктів та визначання їхньої суттєвості. Із багатьох наявних підходів організація має вибрати один, який відповідає її потребам.

Для деяких організацій може бути достатньо легкодоступної інформації щодо видів впливів на довкілля, пов'язаних з екологічними аспектами організації. Інші організації можуть застосувати причинно-наслідкові діаграми або блок-схеми для ілюстрування входів, виходів або матеріально- енергетичних балансів чи застосовувати інші підходи, такі як, наприклад, оцінювання впливу на довкілля або оцінювання життєвого циклу.

Примітка. Настанови щодо оцінювання життєвого циклу наведено в ISO 14040, ISO 14041, ISO 14042 і ISO 14043.

Треба, щоб вибраний підхід давав змогу розпізнавати:

1. як позитивні (сприятливі), так і негативні (несприятливі) впливи на довкілля;

2. фактичні та потенційні впливи на довкілля;

3. складники довкілля, зокрема атмосферне повітря, воду, ґрунт, флору, фауну, культурний спадок тощо, які можуть зазнавати впливів;

4. особливості розташованості, які можуть посилювати або послаблювати впливи, як напри­клад, властиві певній місцевості клімат, рівень ґрунтових вод, типи ґрунтів тощо;

ДСТУ ISO 14004:2006

5. характер змін у довкіллі (наприклад, як локальні проблеми впливають на глобальні, період часу, протягом якого відбувається вплив, можливість посилення впливу з часом).

Суттєвість є відносним поняттям; його не можна визначити в абсолютних значеннях. Те, що є суттєвим для однієї організації, може бути несуттєвим для іншої. Оцінювання суттєвості перед­бачає використання організацією як технічного аналізування, так і здорового глузду. Застосування критеріїв має допомогти організації встановити, які екологічні аспекти і спричинені ними впливи вважати суттєвими. Установлення та застосування таких критеріїв має забезпечити узгодженість та відтворюваність в оцінюванні суттєвості.

Під час установлювання критеріїв суттєвості організація має розглянути:

1. екологічні критерії (як наприклад, масштаб, силу та тривалість впливу або тип, розмір і частоту виникнення екологічного аспекту);

2. застосовні правові вимоги (як наприклад, норми на викиди та скиди в дозволах або регла­ментах тощо);

3. питання стурбованості внутрішніх і зовнішніх зацікавлених сторін (як наприклад, пов'яза­ні з цінностями організації, суспільним іміджем, шумом, запахом або явним погіршенням).

Критерії суттєвості можна застосовувати або до екологічних аспектів організації, або до по­в'язаних з ними впливів. Екологічні критерії можна застосовувати як до екологічних аспектів, так і до впливів на довкілля, але переважно їх застосовують до впливів на довкілля. Під час застосову­вання критеріїв організація може встановити рівні (або значення) суттєвості, пов'язані з кожним критерієм, наприклад, на основі поєднання вірогідності (імовірність/частота) виникнення події та її наслідків (сила/інтенсивність). Використання деяких типів шкал або ранжування може бути ко­рисним у наданні суттєвості, наприклад, вираженої кількісно як числове значення, або якісно як високий, середній, низький чи незначний рівень.

Організація може оцінювати суттєвість екологічного аспекту і суттєвість пов'язаних з ним впливів, а також може вважати доцільним поєднати результати застосування цих критеріїв. Орга­нізація має вирішити, які екологічні аспекти є суттєвими, наприклад, застосовуючи порогові зна­чення.

Для полегшення планування організація має актуалізовувати належну інформацію щодо встановлених екологічних аспектів та аспектів, які визначено як суттєві. Організація має викорис­товувати цю інформацію, щоб усвідомити потребу в засобах операційного контролю та визначити їх. Треба також використовувати інформацію щодо встановлених впливів, якщо це доцільно. Щоб забезпечити актуальність інформації, її треба аналізувати та поновлювати періодично, а також за зміни обставин. Для цього може бути корисним зберігати її як перелік, реєстр, базу даних чи в ін­шій формі.

Примітка. Визначання суттєвих екологічних аспектів не вимагає оцінювання впливу на довкілля.

Практична допомога - Можливі джерела інформації для визначання екологічних ас­пектів і впливів на довкілля

До можливих джерел інформації належать:

1. загальні інформаційні документи, як наприклад, брошури, каталоги та річні звіти;

2. настанови щодо експлуатації, блок-схеми процесу, або програми якості та плани виро­бництва;

3. звіти попередніх аудитів, оцінювань або аналізувань, як наприклад, початкового еколо­гічного аналізування або оцінювання життєвого циклу;

4. інформація з інших систем управління, наприклад, системи управління якістю або охо­роною праці та професійною безпекою;

5. технічні звіти, опубліковані результати аналізувань чи досліджень, або переліки токси­чних речовин;

6. застосовні правові вимоги та інші вимоги, які організація зобов'язується виконувати;

7. кодекси усталеної практики, національна і міжнародна політика, настанови і програми;

8. закупівельні дані;

9. технічні умови на продукцію, дані щодо розробляння виробу, паспорти безпечності ре- човини/матеріалу або дані енергетичного та матеріального балансів;

10. кадастри відходів;

11. дані моніторингу;

12. екологічні дозволи або заявки на отримання дозволів;

13. погляди зацікавлених сторін, запити від них або угоди з ними;