Страница 2: ДСТУ prEN 614-2:2002. Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 2. Взаємозв’язок між проектуванням машин і робочих завдань (62913)

8. уникнути нескінченних повторів, які можуть призвести до незбалансованого робочого напруження і відтакдо фізичних розладів, до відчуття монотонності, пересичення, нудьги чи невдоволеності.

Отже, потрібно уникати короткочасних циклів. Оператору потрібно надати різні конкретні завдання чи певні види діяльності. Якщо повторюваних завдань уникнути неможливо, то:

• час виконання не повинен ґрунтуватися винятково на середній тривалості, виміряній чи вста­новлюваній за нормальних умов;

• повинна бути передбачена можливість відхилів від нормальних умов;

• слід уникати занадто короткочасних циклів;

• повинна бути забезпечена зручність роботи у власному темпі, анеу строго встановленому;

• слід уникати робіт на об’єктах, що рухаються.

8. уникнути робіт наодинці без можливості соціальних і функційних контактів.

Коли визначають просторові, компонувальні, функційні характеристики машин та іншого робочого устатковання, потрібно врахувати оглядовість, рівень шуму, відстані між робочими місцями та авто­номним робочим місцем.

Ці характеристики правильно спроектованих робочих завдань для оператора не можна порушу­вати під час проектування машин. Однак з огляду на застосування і розвиток техніки може виявити­ся неможливим досягти усіх цілей. У цьому випадку машина та робочі завдання для оператора повинні бути спроектовані та сконструйовані відповідно до цілей, наскільки це можливо.4.2 Методологія проектування робочих завдань у зв’язку з проектуванням машин

Проектування робочих завдань у зв’язку з проектуванням машин можна описати як процес, що містить такі стадії:

• встановлювання цілей проектування;

• аналізування функцій;

• розподіляння функцій;

• деталізування робочих завдань;

• визначання робочих завдань для операторів.

На рисунку 1 і в таблиці 1 наведено схему цього процесу, а детальне розглядання надано у 4.2.1 — 4.2.5.

Примітка. Процес проектування звичайно має повторюваний характер, а розподіляння між стадіями не обов’яз­ково може бути чітке. Проектне вирішення однієї з функцій часто буде пов’язане з вирішуванням інших функцій всере­дині системи. Отже, процес проектування може рухатися вперед і назад, наприклад, в результаті виконування дослід­них зразків і проведення додаткового аналізування ситуації чи переглядання деталей проекту.

Виконуючи ступінчасту процедуру, описану в цьому стандарті, проектувальник може:

• заснувати проектне вирішення на відповідній інформації;

• зробити вирішення зрозумілим для всіх осіб, зайнятих у процесі проектування;

• прогнозувати наслідки проектного вирішування щодо працездатності та продуктивності людини;

• якомога раніше перевірити адекватність вирішень.

Основними правилами процесу проектування повинні бути:

• використовування наявного досвіду для кожної стадії процесу, наприклад, аналізування наявних проектних рішень та їхнього впливу на діяльність оператора;

• одночасне враховування людського та основних технічних чинників;

• використовування методів, що можуть враховувати взаємодію оператора з машиною та іншим робочим устаткованням;

• оцінювання всіх проектних пропозицій на кожній стадії процесу, виходячи з огляду цілей та ви­мог і оцінювальних критеріїв, встановлених на ранніх фазах процесу проектування;

• документальне оформлення процесу проектування робочих завданьдля того, щоб мати мож­ливість перевірити, чи досягнута відповідність вимогам цього стандарту і встановленим цілям.

Таблиця 1 — Опис процесу проектування робочих завдань

Збір корисної інформації з досвіду

Оціню­вання проекту робочих завдань

— функція чи підфункція, призначенадля машини;

△ — функція чи підфункція, призначена для оператора.

Рисунок 1 — Схема процесу проектування робочих завдань

Винесені рішення і дії, започатковані в процесі проектування, мають важливі наслідки для опе­ратора і для функціювання робочої системи в цілому. Отже, проектувальники не повинні працювати самостійно, а повинні залучати на різних стадіях проектування осіб, які репрезентують усі групи, що можуть потрапити під вплив робочої системи. Це можна ефективно здійснити, наприклад, створив­ши проектну групу з проектувальників системи, представників менеджменту, користувачів, диспетчерів, операторів і покупців.

На цьому етапі повинні бути точно встановлені цілі робочої системи, експлуатаційні вимоги і кри­терії оцінювання. Такий етап процесу проектування завдань повинен бути врахований також тоді, коли планують щонайменші зміни в наявній робочій системі.

Таким чином, проектувальник повинен:

• зібрати інформацію про аналогічні чи порівнянні системи, наприклад, проектнудокументацію, технічні умови до систем, документи з випробовування та оцінювання;

• обрати основні цілі робочої системи з урахуванням як технічних вимог, так і людського чин­ника;

• базуючись на визначених цілях, установити і задокументувати проектні характеристики з ура­хуванням таких питань:

• спеціальні цілі системи;

• необхідна вхідна інформація;

• необхідна інформація на виході;

• небажана інформація на виході;

• можливості й експлуатаційні вимоги до системи;

• чинники навколишнього середовища, які можуть вплинути на систему;

• чинники навколишнього середовища, на які може вплинути система;

• чинники, що стримують продуктивність системи;

• чинники обмежування ризику та безпечності;

• кількість і кваліфікація персоналу, задіяного в системі;

• необхідний вид навчання;

• робочі умови для операторів;

• ґрунтуючись на цих проектних характеристиках, визначають вимоги до рівня основних показ­ників, наприклад, продуктивності, надійності, зручності користування, безпечності та ремонтопридат­ності. Зазначені вимоги повинні бути класифіковані за їхньою відносною важливістю і бути придатними до використовування як критерії оцінювання змін у проекті на пізніших стадіях і для гарантування адек­ватності проекту.

На цій стадії проектувальник повинен проаналізувати функції і підфункції, необхідні для досягнен­ня цілей проекту, і точно встановити остаточні функції й експлуатувальні вимоги до них.

Примітка. Функції — це логічні одиничні дії чи ряд дій, які необхідно виконати для досягнення цілей робочої сис­теми. Точний опис функцій дають у діапазонах виконуваних дій, а не в діапазонах передбачуваних результатів.

Таким чином, проектувальникповинен:

• ідентифікувати усі функції і підфункції, які потрібно виконувати, на основі головних цілей і про­ектних характеристик і точно визначити їх у їхній ієрархії і функційних взаємозв’язках.

Примітка. Найефективніше цього досягають використанням графічного методу. Залежно від того, які аспекти є найбільш критичними, можна використовувати функційні карти процесу, діаграми прийняття вирішень, дерево проект­них вирішень, лінійне аналізування за часом і аналізування сітьових графіків.

• точно визначити усі функції і підфункції у сукупності з вимогами до відповідних експлуатуваль- них показників.

Примітка. Необхідно, щоб виведення з ладу функцій та підфункцій відповідало рівню, на якому можлива їхня транс­формація в робочі завдання оператора відповідно до розроблених технічних вирішень проекту. Важливо розділити ета­пи розробляння технічних вирішень і деталізації завдань, щоб уникнути непродуманих кроків і гарантувати обрання най­кращого проектного вирішення робочих завдань, машини та їхнього взаємозв’язку.

• оцінити деталізацію функцій одержанням відповіді на такі питання:

— чиє кожна з функцій необхідною?

— чи можлива комбінація функцій?

— чи правильно обрана послідовність функцій, чи її потрібно змінити?

— які ризики пов’язані з виконанням цих функцій?

— чи можна поліпшити функції?

На цій стадії слід розподілити функції, призначені для оператора, для машини, чи, якщо доцільно, для обох. Розподіляння потрібно виконувати як частину ескізних проектних вирішень робочих завдань, машини та їхнього взаємозв’язку. У цьому процесі розглядають характеристики системи, робочі діа­пазони людини і функціювання машини, наприклад, пороги чутливості, здатності обробляння інфор­мації, силові можливості і керування рухами.

Таким чином, проектувальник повинен:

— описати й оцінити різні шляхи розподіляння кожноїз функцій.

Це повинно бути зроблене на основі проектниххарактеристик (4.2.1) і деталізування функцій (4.2.2) разом з відповідними експлуатувальними вимогами.

— встановити, чи немає таких функцій, що створюють завдання, виконання яких лежить поза межами чи поряд з порогом можливостей оператора.

Такі функції не можна розподіляти для людини-оператора. Це може призвести до погіршення здо­ров’я оператора і до небажаного ризику. Проектувальник повинен упевнитися, що жодна з цих функ- ційних меж не буде порушена. Він може це зробити аналізуванням наявних антропометричних, біоме­ханічних і психофізичних даних.

— розглянути відмінності в придатності операторів і машин для виконання установлених функцій.

Проектувальник може зробити це складанням переліку відносних переваг людини над машиною. Приклад такого переліку наведено у EN 894-1.

— розглянути характеристики правильно спроектованих робочих завдань для оператора.

Проектувальник, зокрема, повинен перевірити, чи дає змогу розподіляння функцій виконати ряд додаткових завдань, що можуть мати велике значення. Якщо такої змоги нема, необхідно перерозпо­ділити функції на користь оператора навіть тоді, якщо машина у них має ряд відносних переваг.

— якщо можливо, розподілити динамічні функції.

Примітка. Розподіляння динамічних функцій дозволяє оператору прийняти функцію на себе чи передати її машині залежно, наприклад, від кваліфікації, навчання чи умов робочої навантаги.

— створити схеми альтернативних проектних вирішень, оцінити їх і вибрати одне, яке відповідає найкращим характеристикам і критеріям для подальшого розвитку.

Перевіряння остаточного вирішення повинне базуватися на аналізуванні переваг і недоліків кожної з альтернатив.

Під час розподіляння функцій слід враховувати, що їх можна виконувати в аномальних чи аварій­них умовах. За необхідності слід передбачити спеціальні заходи для проведення аварійних процедур.

На цій стадії робочі завдання, що походять з розподілених оператору функцій, повинні бути ви­значені в деталях. У той самий час повинні бути визначені і відповідні технічні вирішення, зокрема вирішення інтерфейсу «людина — машина». Метою деталізування робочого завдання є визначання завдань і підзавдань, які будуть виконувати оператори, і збирання інформації щодо кваліфікаційних вимог, передбачуваних розподілянням робочих навантаг, і щодо пов’язаних з ними ризиків.

Примітка. Робоче завдання — це набір дій, здійснюваних окремим оператором (чи групою операторів) у взаємодії з машиною, що сприяють досягненню певної функційної цілі і, у кінцевому рахунку, проектним цілям системи.