1,0-для суглинків і глин.
У проектній документації має бути встановлена крутість укосів ґрунтових резервів і постійних відвалів після закінчення земляних робіт залежно від напрямів рекультивації і способів закріплення поверхні укосів.
Максимальну глибину виїмок з вертикальними незакріпленими стінками слід приймати відповідно до вимог ДБН А.3.2-2.
Найбільшу висоту вертикальних стінок виїмок в мерзлих фунтах, окрім сипучо-мерзлих, за середньодобової температури повітря нижче мінус 2°С допускається збільшувати в порівнянні зі встановленою ДБН А.3.2-2 на величину глибини промерзання ґрунту, але не більше ніж до 2 м.
У проектній документації має бути встановлена необхідність тимчасового кріплення вертикальних стінок траншей і котлованів залежно від глибини виїмки, різновиду і стану ґрунту,прогнозних гідрогеологічних умов, величини і характеру тимчасових навантажень на брівці і інших місцевих умов.
Кількість і розміри уступів і місцевих поглиблень у межах виїмки мають бути мінімальними і забезпечувати механізовану зачистку основи і технологічність зведення споруди.
За необхідності розробки виїмок у безпосередній близькості нижче за підошву фундаментів існуючих споруд проектною документацією мають бути передбачені технічні рішення щодо забезпечення збереження існуючих фундаментів.
Місця закладання виїмок, що розробляються, або насипів, що відсипаються, на охоронній зони існуючих підземних і повітряних комунікацій, а також підземних споруд мають бути позначені в проектній документації з вказівкою величини охоронної зони для цих споруд.
При перетині траншей, що розробляються, з діючими комунікаціями, не захищеними від механічних пошкоджень, розробка ґрунту землерийними машинами дозволяється на таких мінімальних відстанях:
для особливо важливих (відповідальних) підземних і повітряних ліній зв'язку і електричних, магістральних трубопроводів і інших комунікацій, для яких є особливі (спеціальні) правила охорони, - відповідно до вимог цих правил;
для сталевих зварних, керамічних, чавунних і азбестоцементних трубопроводів, каналів і колекторів при використанні гідравлічних екскаваторів - по 0,5 м від бічної поверхні і над верхом комунікацій з попереднім їх виявленням з точністю до 0,25 м.
Для інших підземних комунікацій і засобів механізації, а також для ґрунтів, що містять більше ЗО % за об'ємом великих твердих включень діаметром більше 200 мм (валуни і глиби), незалежно від виду комунікацій і засобів механізації-2 м від бічної поверхні і 1 м над верхом комунікацій з попереднім їх виявленням з точністю до 1 м.
На болотах і в ґрунтах текучо-пластичної консистенції механізована розробка ґрунту над комунікаціями не дозволяється.
Ґрунт повинен розроблятися із застосуванням ручних безударних інструментів або спеціальних засобів механізації.
Ширину розкриття смуг доріг і міських проїздів при розробці траншей слід приймати: при бетонному покритті або асфальтовому покритті на бетонній основі - на 100 мм більше ширини траншеї по верху з кожного боку з врахуванням кріплень; при інших конструкціях дорожніх покриттів - на 250 мм.
При дорожніх покриттях із збірних залізобетонних плит ширина розкриття має бути кратною розміру плити.
При розробці ґрунтів, що містять негабаритні включення (валуни, камені, шматки руйнованого мерзлого ґрунту), в проектній документації мають бути передбачені заходи щодо їх руйнування або видалення за межі майданчика.
При штучному засоленні ґрунтів не допускається концентрація солі в поровій воді більше 10 % за наявності або передбачуваному укладанні неізольованих металевих або залізобетонних конструкцій на відстані менше 10 м від місця засолення.
При відтаванні ґрунту поблизу підземних комунікацій температура його нагрівання не повинна перевищувати величини, що викликає пошкодження оболонки або ізоляції комунікацій. Гранично-допустима температура має бути вказана в технічному завданні на проектування виїмки.
Проектування зворотних засипок
Зворотну засипку траншей і пазух у котлованах виконують після влаштування (укладання чи виготовлення) заглиблених фундаментів (у т.ч. фундаментно-підвальних частин) і підземних споруд чи комунікацій.
У проекті слід вказувати послідовність і порядок виконання зворотних засипок.
Зворотну засипку траншей з укладеними трубопроводами, непрохідними підземними каналами, магістральними трубопроводами, закритого дренажу і кабелів у ґрунтах, що не просідають, слід проектувати в дві стадії.
На першій стадії виконується засипка нижньої зони немерзлим ґрунтом, що не містить твердих включень, з заповненням пазух і рівномірним пошаровим його ущільненням з обох боків конструкції до щільності оточуючого непорушеного ґрунту або іншій, вказаній за обґрунтуванням у проекті.
При засипці не повинна ушкоджуватися ізоляція труб.
Стики напірних трубопроводів засипаються після проведення попередніх випробувань комунікацій на міцність і герметичність.
На другій стадії виконується засипка верхньої зони траншеї ґрунтом, що не містить твердих включень. При цьому повинні забезпечуватися збереження трубопроводу і щільність ґрунту згідно з 7.2.2.
Засипку магістральних трубопроводів, закритого дренажу і кабелів слід проектувати відповідно до правил, встановлених чинними нормативними документами на ці споруди.
Засипку траншей і котлованів на ділянках перетину з існуючими дорогами і іншими територіями, що мають дорожні покриття, слід проектувати на всю глибину піщаними, галечниковими ґрунтами, відсівом щебеню або іншими аналогічними малостисливими (модуль деформацій 20 МПа і більше) місцевими матеріалами з ущільненням. За відсутності в районі будівництва вказаних матеріалів допускається за обґрунтування використовувати для зворотних засипок супіски і суглинки за умови забезпечення їх ущільнення до проектної щільності.
Засипку траншей на ділянках, на яких проектною документацією передбачене влаштування земляного полотна залізничних і автомобільних доріг, основ аеродромних і інших покриттів аналогічного типу, гідротехнічних насипів, належить виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.3-4 і інших чинних нормативних документів на проектування цих споруд.
На ділянці перетину траншей з діючими підземними комунікаціями (трубопроводами, кабелями тощо), що проходять в межах глибини траншей, має бути виконана підсипка під діючими комунікаціями немерзлим піском або іншим малостисливим (Е> 20 МПа) ґрунтом по всьому поперечному перетину траншеї на висоту до половини діаметра трубопроводу (кабелю), що перетинається, або його захисної оболонки з пошаровим ущільненням ґрунту. Уздовж траншеї ширина підсипки по верху має бути на 0,5 м більше з кожного боку трубопроводу (кабелю), що перетинається, або його захисної оболонки, а укоси підсипки мають бути не крутіше 1:1.
Зворотна засипка пазух ґрунтом і його ущільнення повинні виконуватися із забезпеченням збереження гідроізоляції фундаментів і стін підвалів, а також розташованих поряд підземних комунікацій (кабелів, трубопроводів і тунелів).
Зворотну засипку пазух слід виконувати лише після влаштування перекриттів над підвалами. Категорично не допускається залишати пазухи відкритими без їх консервації.
Методика ущільнення ґрунту повинна забезпечувати малостисливість ґрунту в пазухах з врахуванням типів і марок ущільнювальних машин і механізмів.
Засипку пазух у глинистих ґрунтах слід доводити до позначок, що гарантують надійне відведення поверхневих вод. В зимових умовах ґрунт для засипки пазух має бути талим, а у вузьких пазухах (де неможливо забезпечити ущільнення ґрунту до необхідного стану наявними технічними засобами) ще і малостисливим із застосуванням ручного ущільнення.
Зворотну засипку вузьких пазух, де неможливо забезпечити ущільнення ґрунту до необхідної щільності наявними засобами, слід виконувати лише малостисливими (Е> 20 МПа) ґрунтами (щебенем, гравійно-галечниковими і піщано-гравійними ґрунтами, пісками крупними і середньої крупності) або аналогічними промисловими відходами з поливанням водою, або передбачено інше обґрунтоване рішення.
Проектування насипів, відсипок
Для насипів чи відсипок, що використовуються як основа фундаментів споруд класів відповідальності СС2 та ССЗ згідно з ДБН В.1.2-14, слід проектувати застосування ґрунтів, властивості яких під впливом природних чинників не змінюються або змінюються незначно, а саме: скельні із вивітрилих і слабовивітрилих нерозм'якшуваних гірських порід, великоуламкові з піщаним заповнювачем, піщані, за винятком пилуватих пісків, супіски піщанисті.
Земляні насипи і відсипки рекомендується проектувати з місцевого матеріалу, а якщо вони не задовольняють необхідним характеристикам, то слід передбачати поліпшення їхніх властивостей шляхом: кореигування вологості; змішування з цементом, вапном або іншими матеріалами; дроблення, сортування (просіювання) або промивання, чи іншими обґрунтованими методами, що забезпечують необхідну міцність і стисливість.
Насипи (без ущільнення ґрунтів), що непланомірно відсипаються, проектуються із запасом по висоті на усадку за розрахунком, але не менше 6 %.
Розрахунок насипів виконується в два етапи за двома групами граничних станів.
На першому етапі проектування встановлюються характеристики насипу (матеріал, його властивості, розміри насипу, характеристики міцності і стисливості); характеристики технологічного устаткування для укладання і методики виконання, що забезпечують ці характеристики.
На другому етапі проектування забезпечується сумісна робота споруди і неоднорідної основи.
У проектній документації мають бути вказані типи і фізико-механічні характеристики ґрунтів, призначених для зведення насипів і влаштування зворотних засипок, і спеціальні вимоги до них, ступінь ущільнення (щільність сухого ґрунту і коефіцієнт ущільнення), межі частин насипу, що зводяться з ґрунтів з різними фізико-механічними характеристиками.
За відповідного обґрунтування ґрунти насипів і зворотних засипок, за необхідності, можуть бути замінені.
Проектування фундаментів на основах з відсипки насипних ґрунтів, шлаку і інших неґрун- тових матеріалів допускається лише після попередньої інженерної підготовки основи з врахуванням складу і стану ґрунтів і відповідно до прийнятого рішення щодо способу їх відсипання і ущільнення.
Використання як основи насипів з шлаку і інших неґрунтових матеріалів допускається за наявності спеціальних вказівок, розроблених у проектній документації із зазначенням порядку влаштування, технології і контролю якості робіт.
При зведенні насипів, якщо це не обумовлено в проектній документації, застосовувати перезволожені ґрунти не допускається, або в проектній документації мають бути вказані технологічні прийоми, виконання яких дасть змогу застосувати в тілі насипу перезволожені ґрунти.
За необхідності розташування споруд, доріг, устаткування на схилах, укосах, насипах і виїмках рекомендується зберігати їхній природний контур або виконувати укіс ступінчастого профілю. Ступінь влаштовують, як правило, на межах шарів ґрунту або просочування підземних вод з мінімальною шириною горизонтальних майданчиків:
для будівельних котлованів -2 м;
для укосів, схилів і насипів - 3 м;
Розрахунки укосів і схилів слід вести за допомогою програмних комплексів на основі методів скінченних елементів, вертикальних елементів, розбиваючи ґрунтовий масив на вертикальні відсіки, в межах яких поверхня зрушення вважається плоскою, а характеристики ґрунтів постійними або іншими обґрунтованими методами.
Міцність ґрунтового масиву оцінюється для кожного відсіку окремо за умовою (5.1).
Стійкість при зрушенні визначається для всієї споруди в цілому за величиною коефіцієнта надійності, що приймається за 5.14.
Якщо стійкість укосів земляних споруд не може бути забезпечена за рахунок їх крутизни, слід передбачати заходи щодо їх утримання (зміцнення) від зрушення за допомогою утримуючих споруд (підпірних стін, контрфорсів, анкерів), а також передбачати водопонижения, регулювання поверхневого стоку, привантаження укосів і їх основ, армування ґрунту, поверхневе і глибинне зміцнення ґрунту, лісомеліорацію та інші обґрунтовані заходи.
Використовувати в одному шарі насипу ґрунти різних типів не допускається. Якщо насип складається з декількох шарів ґрунту різних типів, то поверхні шарів з меншою проникністю, що розташовуються під шарами з більшою проникністю, повинні мати ухил від осі насипу до країв.
При використанні для насипів і засипок ґрунтів, що містять тверді включення, в межах, що не перевищують вимог, вказаних у таблицях 7.1,7.2 останні мають бути рівномірно розподілені в ґрунті, що відсипається, і розташовані не ближче 0,2 м від ізольованих конструкцій.
Таблиця 7.1 - Технічні вимоги до насипів
|
Технічні вимоги |
Граничний відхил |
Контроль (метод і об'єм) |
|
1 Гранулометричний склад ґрунту, призначеного для влаштування насипів і зворотних засипок (за наявності спеціальних вказівок в проектній документації) |
Повинен відповідати проектній документації. Вихід за межі діапазону, встановленого проектом, допускається не більше ніж в 20 % визначень |
Вимірювальний і реєстраційний за вказівками проектної документації |
|
2 Вміст у ґрунті, призначеному для влаштування насипів і зворотних засипок: |
|
|
|
а) деревини, волокнистих матеріалів, гниючого чи легко- стисливого сміття |
Не допускаєтсья |
Щомісячний, візуальний |
|
б) розчинних солей у випадку використання засолених ґрунтів |
Кількість не повинна перевищувати вказаного в проектній документації |
Вимірювальний згідно з проектом, але не рідше ніж одне визначення на 10 тис. м3 ґрунту |
|
3 Вміст снігу і льоду в насипах, зворотних засипках і їх основах |
Не допускається |
Візуальний, періодичний (встановлюється в ПВР) |
|
4 Розмір твердих включень в насипах і зворотних засипках |
Не повинен перевищувати 2/3 товщини ущільненого шару, але не більше 15 см для ґрунтових подушок і ЗО см для інших насипів і зворотних засипок |
Те саме |
|
5 Температура ґрунту, що відсипається і ущільнюється за мінусової температури повітря |
Повинен забезпечувати збереження немерзлого або пластичного стану ґрунту до кінця його ущільнення |
»» |
