Страница 2: ДСТУ-Н IEC Guide 107:2005. Електромагнітна сумісність. Настанова щодо розроблення нормативних документів (62815)

Примітка. Зазначені вище визначення характерні для нормативних документів з EMC, і вони відрізняються від наведе­них у ІЕС Guide 108.

Базові нормативні документи з EMC

1. можуть бути стандартами чи технічними звітами;

2. є загальні й тому не стосуються EMC певних груп виробів або окремих виробів;

3. можуть стосуватися зокрема (але не лише):

1. термінології;

2. описів електромагнітних явищ;

3. вимог до рівнів сумісності;

4. загальних вимог щодо нормування емісії завад;

5. рекомендацій для випробувальних рівнів щодо несприйнятливості устатковання;

6. методик вимірювання, випробовування та їх застосування;

7. опису та класифікації електромагнітного оточення;

4. не повинні містити наперед зазначених норм і відповідних характеристик. Це охоплюють стандарти родові, на групи виробів, на конкретний вид виробів;

5. на першій сторінці повинні мати напис: «БАЗОВИЙ НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ З ЕМС».

Родові стандарти з ЕМС застосовують до виробів, які працюють у визначеній електромагнітній обстановці, для котрих немає стандартів з ЕМС на конкретний вид виробів або групу виробів. Вони визначають набір основних вимог, випробувальні процедури й узагальнені критерії щодо робочих характеристик і застосовні до таких виробів або систем, які працюють у цій електромагнітній об­становці.

Родові стандарти з ЕМС

1. не містять конкретних методів вимірювання, випробовування тощо, але для цього посила­ються на базові стандарти з ЕМС;

2. стосуються вимог і випробувань, пов’язаних з емісією та несприйнятливістю, можливо в ок­ремих документах;

3. визначають обмежену кількість випробувань на емісію та несприйнятливість, максимальні рівні емісії, а також мінімальні рівні сигналів для випробовування на несприйнятливість, для того, щоб досягти технічного/економічного оптимуму;

4. на першій сторінці повинні мати напис: «Родовий стандарт з ЕМС».

Група однотипних виробів стосовно ЕМС — це група аналогічних виробів, для яких застосовні ті самі стандарти.

Стандарти з ЕМС на групи виробів установлюють характерні електромагнітні (ЕМ) вимоги і ви­пробувальні процедури для окремих груп виробів. У них має бути визначено відповідні установки і робочі режими. В них, де можливо, має бути також надано точні критерії щодо точності характе­ристик, зважаючи на призначеність устатковання. Вони мають спиратись на базові стандарти з ЕМС і якомога тісніше бути узгодженими із родовими стандартами з ЕМС.

Стандарти з ЕМС на групи виробів

1. можуть бути чи окремою публікацією, чи одним окремим розділом у всеохопному стандарті на групи виробів;

2. не повинні містити докладних методів вимірювання, випробовування, випробувальних ус­тановок тощо, але мають спиратись на базові стандарти з ЕМС, де це можливо;

3. не повинні відрізнятися від базових стандартів з ЕМС. Лише у виняткових випадках, якщо така відмінність є, то в стандарті з ЕМС на групи виробів необхідно навести обґрунтовання.

Примітка. Роботу з розробляння стандартів з ЕМС на групи виробів можуть виконувати комітети з горизонтальними функціями, комітети за видами продукції чи інші відповідні комітети. Є два види стандартів з ЕМС на групи виробів:

1. Стандарти кількох комітетів за видами продукції на групи виробів з дуже широкою сферою застосування, зокрема стандарти, які стосуються емісії завад, створюваних численними видами устатковання, як, наприклад:

• гармоніки, створювані нелінійним навантаженням:

• радіочастотні завади, створювані промисловим або побутовим устаткованням.

Зважаючи на необхідність координувати роботу цілого ряду відповідних комітетів за видами продукції, такий вид стан­дартів на групи виробів повинні розробляти комітети з горизонтальними функціями, тобто ТС 77 і CISPR.

2. Стандарти на певні групи виробів

Зазвичай конкретні комітети за видами продукції відповідають за розроблення цих стандартів. Якщо важко встановити, який комітет повинен бути відповідальним за цю роботу, то АСЕС може призначити комітет для виконання роботи. Якщо комі­тет за видом продукції не здатний виконати роботу чи не має досвіду, то він повинен звернутися до АСЕС з проханням при­значити інший комітет або допомогти.

Щодо ЕМС визначено такі групи основних виробів (перелік не вичерпний):

1. устатковання інформаційних технологій (УІТ);

2. побутове й комерційне устатковання (окрім УІТ);

3. промислове устатковання (крім УІТ);

4. телекомунікаційне устатковання (наскільки це стосується сфери інтересів технічних комі­тетів ІЕС);

5. радіо- й телеприймачі та під’єднане до них устатковання;

6. устатковання дорожнього руху й транспортних засобів;

д) устатковання комунальних послуг (електроенергія, газ, вода тощо);

8. медичне устатковання;

9. вимірювальне й випробувальне устатковання;

10. устатковання, під’єднане до систем загальної призначеності середніх (MV — middle voltage) і високих напруг (HV — high voltage).

Стандарти з ЕМС на конкретні види виробів стосуються окремих видів виробів, для яких по­трібно розглядати певні умови. Застосовують ті самі правила, як і для стандартів з ЕМС на групи виробів.

Треба зазначити такі відмінності в застосуванні чотирьох різних типів стандартів:

1. Базові стандарти з ЕМС стосуються загальної інформації, завад і методів вимірювання й випробовування.

2. Родові стандарти з ЕМС можна розглядати як родові стандарти з ЕМС на конкретні види виробів, для яких вони визначають види завад і випробування, застосовні до виробів, які працю­ють у відповідній електромагнітній обстановці. їх можна застосовувати до

1. виробів, які працюють у відповідній електромагнітній обстановці, якщо немає ніяких стандартів з EMC для цих виробів;

2. груп виробів/конкретних видів виробів, якщо відповідний комітет за видом продукції вважає вимоги родових стандартів з EMC достатніми для цих виробів.

3. стандарти з EMC на групи виробів/конкретні види виробів пріоритетніші, ніж родові стан­дарти з EMC. Стандарти з EMC на конкретний вид виробів пріоритетніші, ніж стандарти з EMC на групи виробів. Проте, якщо немає стандартів з EMC на конкретний вид виробів або групу виробів, то треба застосовувати відповідний родовий стандарт.

4. Стандарти з EMC на групи виробів/конкретні види виробів потрібно узгодити з відповідним загальним стандартом з EMC для вибору випробувальних значень. Якщо стандарт на групи виробів наводить менш жорсткі значення, ніж зазначені в родовому стандарті, то це треба обґрунтувати в стандарті на групи виробів.

7. ОРГАНІЗОВУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІЕС ЩОДО EMC

На рисунку 2 наведено схему організації діяльності ІЕС щодо EMC.

Рисунок 2 — Організація діяльності ІЕС щодо EMC

Нижче наведено основні завдання цих комітетів.

Національна примітка

АСЕС (Advisory Committee on Electromagnetic Compatibility) — консультативний комітет з EMC.

АСЕС — це консультативний комітет з електромагнітної сумісності, що відповідає за:

1. координування роботи з EMC технічних комітетів ІЕС;

2. консультування ІЕС щодо розміщування завдань для відповідних комітетів;

3. запобігання дублювання робіт;

4. запобігання розробленню стандартів із суперечливими положеннями;

5. координування роботи з EMC ІЕС та інших організацій (див. розділ 10);

ТС 77 — це технічний комітет з горизонтальною функцією, насамперед відповідальний за роз­роблення

1. базових стандартів з несприйнятливості в усьому діапазоні частот і з емісії в діапазоні низь­ких частот (загалом не вище 9 кГц);

2. родових стандартів з EMC щодо несприйнятливості й низькочастотної емісії;

3. у деяких випадках, стандартів на групи виробів або конкретних видів виробів (для емісії і несприйнятливості).

Національна примітка

CISPR (Special Committee on Radio Interference) — Міжнародний спеціальний комітет з радіозавад (скорочення — французьке).

CISPR — це спеціальний технічний комітет із горизонтальною функцією, насамперед відпо­відальний за розроблення нормативних документів у діапазоні радіочастот вище ніж 9 кГц:

1. базових стандартів з EMC для небажаних радіочастотних емісій;

2. родових стандартів з EMC щодо небажаних радіочастотних емісій;

3. стандартів з емісії на конкретний вид виробів і стандартів на групи виробів, необхідних для захисту служб радіозв’язку;

4. стандартів на несприйнятливість для приймальних установок звукового й телевізійного мов­лення;

5. у деяких випадках у співпраці з комітетами з продукції, стандартів на несприйнятливість окремих виробів і групи виробів.

Комітети за видами продукції розроблюють стандарти з EMC на групи виробів або конкретні види виробів у межах їх сфери діяльності відповідно до принципів розділу 5 у співпраці з ТС 77 і CISPR.

7. ТЕМИ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ З EMC

Наведена нижче таблиця 1 визначає типові теми нормативних документів з EMC. Цей перелік не слід розглядати як вичерпний. Його може бути змінено за потреби.

Таблиця 1 — Перелік тем нормативних документів э EMC

Загальні положення

Сфера застосування

Термінологія, визначення понять

Фундаментальні принципи

Електромагнітна обстановка

Опис електромагнітних явищ

Джерела і дія електромагнітних явищ

Рівні явищ. Статистичний розподіл

Рівні сумісності

Класифікація електромагнітної обстановки

Структура устатковання

Порти

Емісія

Норми

Несприйнятливість

Рівні випробовування

Критерії щодо робочих характеристик

Кінець таблиці 1

Методики вимірювання

Контрольно-вимірювальна апаратура та процедури вимірювання

Методики випробовування (на емісію та несприйнятливість)

Засоби вимірювальної техніки та методи вимірювання

Настанови щодо встановлювання устатковання Методи та пристрої притлумлювання завад Аспекти безпечності виробів

(методики та методи вимірювання)

7. РОЗРОБЛЯННЯ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ З EMC

   1. Розробляння базових нормативних документів з EMC

Наведені нижче процедури відповідають ІЕС Guide 108.

1. ТС 77 «Електромагнітна сумісність» і його підкомітети;

2. CISPR, особливо підкомітет CISPR «Вимірювання радіозавад і статистичні методи».

Національна примітка

В Україні таким комітетом є TK 22 «Електромагнітна сумісність та стійкість радіоелектронних, електронних та елект­ротехнічних засобів».

Розроблюючи базові стандарти з EMC, треба виконати такі дії:

1. Якщо технічний комітет за видом продукції бачить потребу в базовому стандарті з EMC, то для розгляду справи він повинен зробити формальний запит комітету з відповідними горизонталь­ними функціями, зазвичай через нову робочу пропозицію (НП) (ІЕС Guide 108, 5.2.3, 2-й абзац).

2. Якщо технічний комітет за видом продукції робить висновок, що базовий стандарт непов­ністю задовольняє потреби відповідного технічного комітету за видом продукції, то він повинен про­консультуватися з комітетом із відповідними горизонтальними функціями та подати формальний запит для зміни разом із технічним обґрунтованням, зазвичай через НП (ІЕС Guide 108, 5.2.3, 1-й абзац).

3. Якщо технічний комітет із горизонтальною функцією вважає запропоновану зміну чи за­пропоновану нову тему недостатньо важливими, то технічний комітет за видом продукції може вве­сти у свої власні нормативні документи необхідні зміни до тексту базового нормативного документу з EMC або у відповідні технічні умови. Про ці зміни потрібно зазначати в передмові до норматив­ного документу на конкретний вид виробу (2.2.3 частини 3 директив ISO/ІЕС). Крім того, рекомен­довано, щоб перехресні посилання до передмови було наведено у відповідних розділах норматив­них документів (ІЕС Guide 108, 5.2.4).

4. Якщо не зрозуміло, який з комітетів з відповідними горизонтальними функціями є дореч­ним, то робочий комітет повинен звернутись до АСЕС щодо вирішення цього питання (ІЕС Guide 108, змінений пункт 5.2.3). Якщо тема стосується одночасно сфери діяльності CISPR і ТС 77, то робо­ту слід проводити разом спільними зусиллями.

5. У всіх випадках членів АСЕС повинен поінформувати за допомогою НП щодо відповідного базового нормативного документу Центральний Офіс (ІЕС Guide 108, 4.1с)).

6. Всі НП і подальші документи, які стосуються базових нормативних документів, мають містити вказівки щодо того, що запропонований нормативний документ призначений бути базовим норма­тивним документом (ІЕС Guide 108, 4.2).