Страница 5: ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009. Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 14. Настанови щодо побудови, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування (62797)

Випромінювання полум’я поширюється прямолінійно, тому не потрібна наявність стелі, що спрямовує продукти згоряння. За цих умов пожежні сповіщувачі полум’я можна використовувати зовні та (або) у приміщеннях із дуже високими стелями, де непридатні до застосовування теплові й димові пожежні сповіщувачі.

Певні гази, такі як CO, СО₂, NH₃, є супутними для будь-якої пожежі. Газові пожежні сповіщу- вачі можуть виявляти ці гази та інтерпретувати їхню наявність як пожежу. Оскільки ці типи пожеж­них сповіщувачів є новітніми, через це немає достатнього досвіду щодо їхнього оптимального ви­користовування.

Комбіновані пожежні сповіщувачі будуються як комбінація двох або кількох типів пожежних сповіщувачів (димовий/тепловий або димовий/тепловий/полум’я) із математичним оброблянням сигналу від кожного типу пожежного сповіщувача. Саме тому, принаймні теоретично, краще буде відрізнити реальний сигнал тривоги від іншого.

Як іонізаційна, так і оптична камера димових пожежних сповіщувачів має досить широку сферу застосування. Однак, існують особливі ризики, для яких кожен тип сповіщувача є найпридатнішим (або найнепридатнішим).

Іонізаційні димові пожежні сповіщувачі мають високу чутливість до диму з дрібними частин­ками, наприклад, які утворюються під час швидкого з наявністю полум’я горіння, але менш чутливі до диму з більшими частинками, присутніми в оптично щільному димі, який може утворюватися матеріалами, що тліють.

Димові пожежні сповіщувачі, які працюють за принципом розсіяного світла, чутливі до більших, оптично активних частинок, що присутні в оптично щільному димі, проте менш чутливі до малих (дрібних) частинок, що характерно для пожеж із незначним утворюванням диму. Деякі матеріали під час перегрівання (наприклад полівінілхлорид) або під час тління (наприклад пінополіуретан) утворюють дим, що містить переважно великі частинки, до яких оптичні пожежні сповіщувачі є особ­ливо чутливіші.

Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі використовують трубопровідну систему, за допомогою якої беруть проби повітря з зони контролю, і подаються до чутливого елемента, який може бути віддалений від цієї зони. Пробозабірна труба зазвичай має кілька забірних отворів, тому до чут­ливого елемента надходитиме дим з усіх отворів, із усередненим значенням щільності. Аспіраційні димові пожежні сповіщувачі часто використовують для захисту електронного устатковання.

Оптичні променеві пожежні сповіщувачі чутливі до ослаблення світлового променя, тому вони реагують на дим із усередненим значенням щільності упродовж променя. Ці сповіщувачі найпри- датніші для використовування в місцях, де дим до виявлення може поширюватися на великому просторі, й можуть бути єдиним типом димових пожежних сповіщувачів, які дозволені для встанов­лювання на нижніх рівнях у приміщеннях із високими стелями (див. таблицю А.1).

Загалом димові пожежні сповіщувачі спрацьовують значно швидше, ніж теплові, але у разі не­правильного монтування цих сповіщувачів імовірність видачі хибних тривог може збільшуватися.

Димовппожежні сповіщувачі не можуть виявляти продукти згоряння легкозаймистих рідин (та­ких як спирт). Якщо очікується, що пожежа ймовірно буде обмежуватися горінням таких рідин і не буде поширюватися на інші горючі матеріали, то для контролю таких площ треба використо­вувати теплові пожежні сповіщувачі або пожежні сповіщувачі полум’я.

Якщо під час виробництва або під час інших технологічних процесів утворюються дим, пари, пил тощо, що може спричинити спрацьовування димових пожежних сповіщувачів, то потрібно роз­глянути інший тип пожежного сповіщувача, наприклад, тепловий або полум’я.

Теплові пожежні сповіщувачі вважають найчутливішими з усіх існуючих типів сповіщувачів. Зазвичай тепловий пожежний сповіщувач спрацьовує, коли висота полум’я досягає приблизно тре­тини відстані від основи вогнища до стелі.

Теплові пожежні сповіщувачі динамічного типу придатніші для застосовування за умов, коли температура навколишнього середовища низька або змінюється лише повільно, проте як макси­мальні теплові пожежні сповіщувачі придатніші для використовування за умов, коли навколишня температура може швидко змінюватися протягом коротких проміжків часу.

Загалом, теплові пожежні сповіщувачі більш стійкі до несприятливих умов середовища в по­рівнянні з іншими типами пожежних сповіщувачів.

Пожежні сповіщувачі полум’я виявляють випромінювання, що виникає від вогнища пожежі. Для виявлення може використовуватись ультрафіолетове або інфрачервоне випромінювання або їхнє комбінування. Спектр випромінювання, який виникає під час полуменевого горіння більшості ма­теріалів, має досить широкий діапазон, і може бути виявлений будь-яким пожежним сповіщувачем полум’я. Однак для деяких матеріалів (таких, як неорганічні матеріали) може виникнути потреба обирати пожежний сповіщувач полум’я, який здатний реагувати на певні частини довжин хвиль спектра.

Пожежні сповіщувачі полум’я здатні реагувати на пожежу з наявністю полум’я швидше, ніж теплові або димові пожежні сповіщувачі. У зв’язку з тим, що пожежні сповіщувачі полум’я не здатні виявляти тління у разі пожежі, їх не можна вважати сповіщувачами загального використовування.

Через те що випромінювання поширюється прямолінійно, немає потреби монтувати пожежні сповіщувачі полум’я на стелі.

Пожежні сповіщувачі полум’я придатніші для використовування утих випадках, коли необхід­но загальне спостерігання за великими відкритими зонами складських приміщень або складів лісо­матеріалів, або для локального спостерігання в небезпечних зонах, де полум’я може поширюва­тися дуже швидко, наприклад, біля насосів, вентилів або трубопроводів, які містять горючі рідини або зон із вертикально розташованими тонкошаровими горючими поверхнями, такими як, облицю­вальні панелі або поверхні, пофарбовані масляними фарбами.

Пожежні сповіщувачі полум’я треба використовувати лише в місцях, де є пряма видимість зони контролю.

Ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання відрізняються за здатністю проходити крізь різні матеріали. Ультрафіолетове випромінювання в тому діапазоні довжин хвиль, що використо­вують для виявляння пожежі, може поглинатися маслом, мастильними матеріалами, більшістю видів звичайного скла і більшістю типів диму. Інфрачервоне випромінювання значно менше піддається ослабленню.

Необхідно вжити відповідних заходів для запобігання накопичуванню масла, мастильних ма­теріалів або пилу на пожежних сповіщувачів.

Якщо до займання пожежа розвивається зі значним задимленням, то ультрафіолетове вип­ромінювання від пожежі може не досягати сповіщувача. Якщо пожежні ультрафіолетові сповіщу­вачі мають бути використані в приміщеннях, де ймовірно тління матеріалів, тоді вони мають вста­новлюватися разом зі сповіщувачами інших типів.

У разі використовування пожежних сповіщувачів полум’я необхідно звертати увагу на випро­мінювання, що утворюється під час виробництва або інших технологічних процесів.

Якщо пожежні сповіщувачі полум’я можуть піддаватися впливанню сонячного світла, то у цьо­му випадку треба обирати такі типи пожежних сповіщувачів полум'я, які нечутливі до сонячного випромінювання.

Зазвичай на одному об’єкті треба встановлювати ручні пожежні сповіщувачі з однаковим спо­собом приведення в дію і, переважно, одного типу. У національних вимогах може бути зазначено спосіб приведення їх у дію. Необхідно звернути увагу на те, що ручні пожежні сповіщувачі для ввімкнення пожежної тривоги повинні чітко відрізнятися від пристроїв, призначених для інших цілей.

Автоматичні пожежні сповіщувачі мають бути розташовані так, щоб продукти, які утворюють­ся під час пожежі на площі, що ними контролюється, були спроможні досягати сповіщувачів без надмірного розсіювання, ослаблення або затримування.

Потрібно звернути увагу на те, щоб пожежні сповіщувачі також розміщувались у закритих про­сторах, де можливе виникнення або поширення пожежі. Такими просторами можуть бути порож­нини під підлогою або над підвісною стелею.

Ручні пожежні сповіщувачі треба розміщувати так, щоб будь-яка людина, що виявила поже­жу, змогла швидко і без додаткових зусиль привести їх у дію.

Треба ретельно ознайомитися з додатковими рекомендаціями, що наведені в технічній доку­ментації виробника.

Потрібно передбачати можливість доступу для проведення їхнього технічного обслуговування.

Обмеження щодо розташовування та розміщення сповіщувачів наведено в додатку А.6.5.1.

Сповіщувачі треба використовувати відповідно до рекомендацій виробника, якщо немає та­ких вимог у національних нормативних документах або у додатку А.

Площа, що контролюється кожним сповіщувачем, повинна бути обмеженою величиною. На ці обмеження впливають такі чинники:

1. розмір площі, що контролюється;

2. відстань між будь-якою точкою в цій контрольованій площі та найближчим пожежним спо­віщувачем;

3. відстань до стін;

6. висота і конфігурація стелі;

5. швидкість потоку повітря, що вентилюється;

6. будь-які перешкоди для конвективного руху продуктів згоряння.

У разі використовування оптичних димових променевих пожежних сповіщувачів особливу увагу треба приділяти вільному проходженню променя.

Див. також А.6.5.2.

Площа, що контролюється кожним сповіщувачем, повинна бути обмеженою величиною. На ці обмеження впливають такі чинники:

1. відстань по прямій між будь-якою точкою в цій контрольованій площі та найближчим спо­віщувачем;

2. наявність перешкод випромінюванню;

3. наявність джерел, що перешкоджають випромінюванню.

Пожежні сповіщувачі полум’я мають встановлюватися так, щоб забезпечувати добре візуаль­не спостереження контрольованих зон.

Ручні пожежні сповіщувачі мають розміщуватися на шляхах евакуювання біля (усередині або зовні) дверей, що ведуть до евакуаційної сходової клітки, а також біля усіх виходів із будівлі. їх можна також розташовувати поруч із небезпечними зонами особливого ризику.

Потрібно приділити особливу увагу розташовуванню ручних пожежних сповіщувачів у місцях, де перебувають маломобільні групи населення.

Ручні пожежні сповіщувачі повинні бути чітко видимими, розпізнаваними і легкодоступними.

Див. також А.6.5.4.

ППКП може бути здатний ідентифікувати кожний автоматичний або ручний пожежний спові- щувач, який видав сигнал пожежної тривоги. У таких випадках необхідно передбачати спосіб, за допомогою якого індикація ППКП може бути легко співвіднесена з відповідним сповіщувачем.

Див. також А.6.5.5.

Спосіб оповіщування людей, які перебувають у будівлі, повинен відповідати плану дій у разі пожежної тривоги.

У деяких випадках, відповідно до порядку дій уразі пожежної тривоги, спочатку треба оповіс­тити лише навчений персонал, який може взяти на себе відповідальність за подальші дії у будівлі. Утаких випадках немає потреби негайно подавати загальний сигнал пожежної тривоги, але мож­ливість для подавання загальної тривоги повинна бути передбачена.

Будь-яка пожежна тривога, передана для сприйняття ненавченими особами (наприклад, відвідувачами), повинна бути принаймні звукова. Це можуть бути пристрої оповіщування або мов­леннєва система оповіщування (наприклад, загальна система озвучування будівлі).Система повинна бути спроектована так, щоб унеможливити одночасне використовування кількох мікрофонів, мовленнєвих модулів або генераторів оповіщування.

У зонах, де подавання звукового сигналу може виявитися неефективним, наприклад, за умов високого рівня фонового шуму там, де перебувають особи з вадами слуху або де ймовірно засто­совування захисних навушників, як доповнення до звукових сигналів тривоги треба використову­вати візуальні і (або) тактильні сигнали.

Рівень звукового сигналу повинен бути таким, щоб сигнал пожежної тривоги був негайно по­чутий на фоні будь-якого навколишнього шуму.

Рівень звукового сигналу, який використовують для пожежного оповіщування, повинен бути однаковий у всіх частинах будівлі.

У додатку А.6.6.2 надаються обмеження щодо місць установлювання пристроїв оповіщуван­ня, рівнів звукового сигналу, а також розбірливості й форми мовних повідомлень.

Пристрої візуального оповіщування про пожежу треба застосовувати лише як додатковий засіб до приладів звукового оповіщування; вони не повинні використовуватися самостійно. Будь-яке візу­альне оповіщування про пожежу повинно бути добре видиме і розпізнаване від інших візуальних сигналів, використовуваних у приміщеннях.