1. в момент удару буфера кабіни з номінальним навантаженням кабіни, у випадку вільного па­діння зі швидкістю відповідно до 10.4.1.1.1, середнє уповільнення повинно бути не більше ніж 1 дл;

  2. уповільнення більше ніж 2,5 дп не повинно продовжуватися більше ніж 0,04 с;

  3. зворотна швидкість кабіни повинна бути не більше ніж 1 м/с;

  4. після приведення в нормальний стан не повинно бути залишкової деформації.

    1. Термін «повністю стиснутий», зазначений у 5.7.1.2, 5.7.2.3, 10.3.4 і 12.2.5.2 означає стиск на 90 % від висоти буфера.

  1. Буфери енергонакопичувального типу із буферним поверненням

До цього типу буферів застосовують вимоги 10.4.1.

  1. Буфери енергорозсіювального типу

    1. Загальний можливий хід буферів повинен бути:

  1. Vd не менше подвійної відстані гальмування прискорення сили земного тяжіння в метрах (робочий хід в метрах)

——:-^- = 0,051-(V’c/ + 0,3)2 (робочий хід в метрах) ■ 9п

  1. для всіх інших ліфтів:

не менше подвійної гальмівної відстані під час руху під дією сили ваги, що відповідає 115 % від номінальної швидкості (0,067 V^), в метрах.

  1. Буфери енергорозсіювального типу повинні відповідати таким вимогам:

  1. в момент удару буфера кабіни з навантаженою кабіни відповідно до таблиці 1.1 (8.2.1) для ліфтів відповідно до 8.2.1 і 8.2.2 у випадку вільного падіння зі швидкістю відповідно до 10.4.3.1, середнє уповільнення повинно бути не більше ніж 1 дп;

  2. уповільнення більше ніж 2,5 дп не повинно продовжуватися більше ніж 0,04 с;

  3. після відновлення нормального стану не повинно бути залишкової деформації.

    1. Нормальна робота буферів повинна залежати від їхнього повернення в нормальне по­ложення після спрацьовування. Це повинен контролювати електропристрій безпеки, що відповідає 14.1.2.

    2. Гідравлічні буфери повинні мати таку конструкцію, щоб можна було легко перевіряти рівень рідини.

  1. Кінцеві вимикачі

    1. Загальні положення

Положення плунжера, що відповідає верхній межі руху кабіни, повинно бути забезпечено кінце­вим вимикачем. Цей вимикач повинен:

  1. бути налагодженим так, щоб він спрацьовував якнайближче до кінцевого поверху, з метою уникнення ризику самовільного спрацьовування;

  2. спрацьовувати до того як плунжер увійде в зіткнення з амортизаційним стопором (12.2.3).

Під час знаходження плунжера в зоні амортизаційного стопора, дія кінцевого вимикача повин­на продовжуватися.

  1. Активізація кінцевих вимикачів

    1. Для нормальної кінцевої зупинення і кінцевих вимикачів треба використовувати окремі активізувальні пристрої.

    2. Для ліфтів прямої дії активізацію кінцевих вимикачів проводять:

  1. безпосередньо кабіною або плунжером, або

  2. побічно пристроєм, з’єднаним з кабіною, наприклад канатом, ременем або ланцюгом.

У випадку Ь) розірвання або ослаблення в цьому зв’язку повинні викликати зупинення привода електропристроєм безпеки відповідно до 14.1.2.

  1. Для ліфтів непрямої дії активізацію кінцевих вимикачів проводять:

  1. безпосередньо плунжером, або

  2. побічно пристроєм, зв’язаним із плунжером, наприклад, канатом, ременем або ланцюгом.

У випадку Ь) розірвання або ослаблення в цьому зв’язку повинні викликати зупинення приводу електропристроєм безпеки відповідно до 14.1.2.

    1. Методика роботи кінцевого вимикача

      1. Кінцевий вимикач повинен бути електричним пристроєм безпеки відповідно до 14.1.2 і під час спрацьовування такий вимикач повинен зупиняти привод і утримувати його в зупиненому стані. Кінцевий вимикач повинен автоматично замикатися, якщо кабіна залишає зону його спраць­овування.

      2. Спрацьовування кінцевого вимикача повинно забезпечувати неможливе подальше пе­реміщення кабіни у відповідь на виклик із кабіни або із поверхової площадки навіть під час спов­зання кабіни за межі спрацьовування кінцевого вимикача. Повернення ліфта в робочий стан не може бути автоматичним.

  1. ЗАЗОРИ МІЖ КАБІНОЮ І СТІНОЮ НАВПРОТИ ВХОДУ В КАБІНУ, І МІЖ КАБІНОЮ, БАЛАНСУВАЛЬНИМ ВАНТАЖЕМ

    1. Загальні положення

Робочі зазори, зазначені в стандарті повинні підтримуватися не тільки під час перевіряння і випробовувань до запуску ліфта в експлуатацію, але і протягом усієї служби ліфта.

  1. Зазори між кабіною і стіною шахти навпроти входу в кабіну

Ці вимоги показані на рисунках 4 і 5.

  1. Горизонтальна відстань між внутрішньою поверхнею шахти ліфта і порогом, дверною рамою кабіни або краєм розсувних дверей кабіни не повинна перевищувати 0,15 м.

Вищезгаданий зазор:

  1. може бути розширений до 0,20 м на висоті, що не перевищує 0,50 м;

  2. може бути розширений до 0,20 м на усю висоту руху вантажопасажирських ліфтів з верти­кально-розсувними дверима шахти;

  3. не обмежується, якщо кабіна обладнана дверима з механічним замком, що відмикається тільки у зоні відмикання дверей шахти.

Робота ліфта повинна автоматично залежати від замикання відповідних дверей кабіни, за ви­нятком випадків, наведених у 7.7.2.2. Це замикання повинне бути забезпечене електричним пристроєм безпеки відповідно до 14.1.2.

  1. Горизонтальна відстань між порогом кабіни і порогом дверей шахти не повинна переви­щувати 35 мм.

  2. Горизонтальна відстань між дверима кабіни і зачиненими дверима шахти або відстань доступу між дверима під час їхньої нормальної роботи не повинна перевищувати 0,12 м.

  3. У разі комбінації розкривних дверей шахти і складчастих дверей кабіни, повинно бути неможливим вставити кульку діаметром 0,15 м у будь-який зазор між зачиненими дверима.


0,12 м

0,15 м

0,15 м

35 м 0,15 м 0,2 м


Рисунок 4 — Зазори між кабіною і стіною навпроти входу в кабіну



Рисунок 5 — Розкривні двері шахти і складчасті двері кабіни. Зазор

  1. Зазори між кабіною і балансувальним вантажем

Кабіни і зв’язані з нею компоненти повинні бути на відстані не менше ніж 50 мм від балансу­вального вантажу (якщо він є) і зв’язаних з ним компонентів.

  1. ПРИВОД ЛІФТА

    1. Загальні положення

      1. Усі ліфти повинні мати привод.

Дозволено два варіанти приводу:

  1. прямої дії;

  2. непрямої дії.

  1. Якщо для піднімання кабіни використовують декілька гідроциліндрів, то для зрівняння тиску вони повинні бути гідравлічно пов’язані.

  2. Маса балансувального вантажу, якщо такий є, розраховують так, щоб під час обриву підвіски (кабіни (балансувального вантажу)) тиск гідросистеми не перевищував двократної величи­ни повного робочого тиску.

За наявності декількох балансувальних вантажів, такий розрахунок ведуть для обриву тільки однієї підвіски.

  1. Гідроциліндр

    1. Розраховування корпусу гідроциліндра і плунжера

      1. Процес розраховування

        1. Корпус циліндра і плунжер повинні бути сконструйовані таким чином, щоб під дією сил, що виникають від тиску, який перевищує у 2, 3 рази тиск повного навантаження, коефіцієнт запасу міцності за умови межі текучості /?р02 дорівнював не менше ніж 1,7.

        2. Під час розраховування5) елементів телескопічного гідроциліндра з засобами гідрав­лічної синхронізації, замість величини тиску за повного навантаження потрібно використовувати мак­симальний тиск, що виникає в цьому елементі під дією засобів гідравлічної синхронізації.

        3. В розраховуванні товщини, розмір повинен бути збільшений до 1,0 мм для стінок циліндра і основи циліндра, і 0,5 мм для стінок порожнього плунжера для одиночних і телескопіч­них гідроциліндрів.

        4. Усі розрахунки проводять відповідно з додатком К.

      2. Розраховування прогину

Гідроциліндри, що перебувають під навантаженням повинні відповідати таким вимогам:

    1. Вони повинні бути сконструйовані так, щоб в його повністю висунутому положенні і під дією сил, що виникають від тиску, який в 1,4 рази перевищує тиск за повного навантаження, коефіцієнт запасу міцності під час прогину становив не менше двох.

    2. Розраховування проводити відповідно з додатком К.

    3. Як відступ від вимог 12.2.1.2.2, можливе використання інших методів розраховуван­ня за умови, що вони забезпечують не менший коефіцієнт запасу міцності.

  1. Розраховування напруги розтягу

Гідроциліндри, що перебувають під дією розтяжного навантаження повинні бути сконструйова­ний так, щоб під дією сил, які виникають від тиску, що в 1,4 рази перевищують тиск за повного навантаження, повинні мати коефіцієнт запасу міцності за умови границі текучості Rp0 2 не менше ніж 2.

  1. З’єднання кабіни/плунжера (циліндра)

    1. У ліфті прямої дії з’єднання кабіни з плунжером (циліндром) повинно бути рухливим.

    2. З’єднання кабіни з плунжером (циліндром) повинне витримувати масу плунжера (ци­ліндра) і додаткові динамічні зусилля. Це з’єднання повинно бути міцним.

    3. Якщо плунжер виконаний із декількох секцій, то з’єднання між такими секціями повин­не витримувати масу підвішених секцій плунжера і додаткові динамічні зусилля.

    4. У ліфтах непрямої дії головка плунжера (циліндра) повинна бути керована.

Ця вимога не стосується тягових гідроциліндрів за умови, що тяговий пристрій унеможливлює появу згинальних сил в плунжері.

    1. У ліфтах прямої дії, ніякі частини системи направленого переміщення головки плунже­ра не можуть міститися в межах вертикальної проекції даху кабіни.

  1. Обмежувач робочого ходу плунжера

    1. Необхідно передбачити засоби для амортизованого зупинення плунжера в положенні, в якому можуть бути виконані вимоги 5.7.1.1.

    2. Таке обмеження робочого ходу виконують безпосередньо:

  1. амортизованим стопором, або

  2. від’єднанням гідроциліндра від подачі робочої рідини в механічному з'єднанні між гідроци­ліндром і гідроклапаном; у випадку розриву або подовження такого з’єднання, прискорення уповіль­нення кабіни не повинне перевищувати величину, зазначену в 12.2.3.3.2.

  1. Амортизований стопор

    1. Цей стопор повинен:

  1. бути невід'ємною складовою частиною гідроциліндра, або

  2. складатися з одного або більше зовнішніх пристроїв, що стосуються гідроциліндра і розта­шованих поза проекцією кабіни, загальна сила яких прикладена на центральній осі гідроциліндра.

    1. Конструкція амортизованого стопора, повинна бути такою, щоб середнє уповільнен­ня кабіни не перевищувало 1 дп, і щоб для ліфта непрямої дії уповільнення не призводило до по­слаблення каната або ланцюга.

  1. У випадках 12.2.3.2b) і 12.2.3.3.1b) у середині гідроциліндра повинен бути передбаче­ний стопор для попередження виходу поршня з циліндра.

У випадку 12.2.3.2b) цей стопор повинен бути розташований таким чином, щоб також задоволь­нялися вимоги 5.7.1.1.

  1. Засоби захисту

    1. Якщо гідроциліндр виходить у приямок, він повинен бути розташований в захисній трубі. Якщо він виходить у зовнішній простір, він повинен бути відповідно захищений.

Аналогічно необхідно забезпечити захист:

  1. одного або декількох розривних клапанів (дроселів);

  2. жорстких труб, що з’єднують один або декілька розривних клапанів (дроселей) з циліндром; с) жорстких труб, що з’єднують один або декілька розривних клапанів (дроселей) між собою.

    1. Необхідно забезпечити збір робочої рідини, що витікає з головки циліндра.

    2. Гідроциліндр повинен бути забезпечений вентиляційним пристроєм.

  1. Телескопічні гідроциліндри

Додатково діють такі вимоги:

  1. Повинні бути забезпечені стопори між послідовними секціями для запобігання виходу плунжерів із відповідних циліндрів.

  2. У разі розташування гідроциліндра під кабіною ліфта прямої дії вільні відстані у світлі:

  1. між послідовними напрямними елементами, і

  2. між самим верхнім напрямним елементом і самими нижніми частинами кабіни (крім частин, зазначених у 5.7.2.3b) 2)), повинні бути не менше ніж 0,30 м, якщо кабіна розташована на своїх по­вністю стиснутих буферах.

  1. Довжина опорної частини кожної секції телескопічного гідроциліндра без зовнішньої напрямної повинна дорівнювати як мінімум подвоєному діаметру відповідного плунжера.

  2. Ці гідроциліндри повинні бути забезпечені механічними або гідравлічними синхронізу- вальними засобами.

  3. У випадку використання гідроциліндрів із гідравлічними синхронізувальними засоба­ми, повинен бути передбачений електричний пристрій для запобігання запуску нормального руху у випадку, якщо тиск перевищує тиск повного навантаження більш ніж на 20 %.

  4. Якщо в якості синхронізувальних засобів використовують канати або ланцюги, то діють такі вимоги: