– перша група – звичайного виконання – для виконання робіт за температур від мінус 15 °С до плюс 40 °С;

– друга група – мастилобензостійкі – для виконання робіт за температур від мінус 50 °С до плюс 80 °С.

13.3.3. Рекомендується застосовувати однокольорові гумові діелектричні килими з рифленою лицьовою поверхнею розмірами не менше 500×500 мм.

13.3.4. В електроустановках рекомендується застосовувати ізолювальні підставки, що складаються з настилу, який кріпиться на опорних ізоляторах заввишки не менше 70 мм.

Рекомендується застосовувати ізолятори типу СН-6, що випускаються спеціально для виготовлення таких підставок.

13.3.5. Настили розмірами не менше 500×500 мм необхідно виготовляти з дерев'яних планок без сучків, виструганих з добре висушеного дерева або електроізоляційних матеріалів з аналогічними механічними властивостями. Шпарини між планками не повинні перевищувати 30 мм.

Не рекомендується використовувати суцільні настили тому, що вони перешкоджають перевірці випадкового шунтування ізоляторів. Настили необхідно пофарбувати з усіх боків.

13.3.6. Ізолювальні підставки повинні бути міцними і стійкими. У разі застосування знімних ізоляторів, з'єднання їх з настилом повинно унеможливлювати сковзання настилу.

Краї настилу не повинні виступати за опорну поверхню ізоляторів – для унеможливлення перекидання ізолювальної підставки.

13.4. Захисні огородження, щити (ширми), ізолювальні накладки та ковпаки

13.4.1. В електроустановках для запобігання випадковому наближенню і торканню до струмовідних частин, що перебувають під напругою і розміщені поблизу місця виконання робіт, необхідно застосовувати захисні огородження таких типів:

– щити (ширми) – для тимчасового обгородження струмовідних частин, що перебувають під напругою до і понад 1000 В;

– ізолювальні накладки – у разі неможливості обгородити робоче місце щитами; для запобігання випадковому доторканню до струмовідних частин – в електроустановках до 20 кВ включно; для запобігання помилковому увімкненню рубильників – в електроустановках до 1000 В;

– ізолювальні ковпаки – в електроустановках до 10 кВ, конструкція яких за умовами електробезпеки унеможливлює накладання переносних захисних заземлень під час проведення ремонтів, випробувань, визначення місць пошкодження.

13.4.2. Щити повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

– матеріалом щитів повинно слугувати сухе дерево, просочене оліфою і пофарбоване безколірним лаком, або електроізоляційний матеріал – без застосування металевих кріпильних деталей;

– поверхня щитів повинна бути: суцільною – для відгородження працівників від випадкового наближення до струмовідних частин, що перебувають під напругою; гратчастою – для відгородження входу в комірки, камери, проходи тощо;

– конструкція щитів повинна бути міцною і зручною, що унеможливлює жолоблення і перекидання їх, а маса – такою, щоб щит міг переносити один працівник;

– висота щита повинна бути не менше 1,7 м, а відстань від нижнього ребра до підлоги – не більше 10 см.

13.4.3. Ізолювальні накладки повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

– матеріал накладок, залежно від призначення і класу напруги, повинен бути: твердим електроізоляційним (склопластик, гетинакс тощо) – для накладок, що застосовуються в електроустановках до 20 кВ включно; гнучким (діелектрична гума тощо) – для накладок, що застосовуються в електроустановках до 1000 В включно для закривання струмовідних частин під час виконання робіт без знімання напруги (під напругою);

– конструкція і розміри накладок повинні бути такими, щоб струмовідні частини закривались ними повністю.

13.4.4. Ізолювальні ковпаки повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:

– матеріал ізолювальних ковпаків повинен мати стійкі діелектричні властивості (діелектрична гума, пластик, склопластик або інші подібні електроізоляційні матеріали);

– конструкція ковпаків повинна передбачати на торцевому боці хомут для фіксації ковпака на робочій частині оперативної штанги у разі його установлювання (знімання).

13.4.5. Для електроустановок напругою до 10 кВ необхідно виготовляти ковпаки з метою їх установлення:

– на жилах вимкнених кабелів, розташованих поблизу струмовідних частин, що перебувають під напругою;

– на вимкнених ножах однополюсних роз'єднувачів на збірках з вертикальним розташуванням фаз;

– на однополюсних і триполюсних роз'єднувачах.

13.5. Інструмент з ізолювальними рукоятками

13.5.1. Для виконання робіт в електроустановках до 1000 В як основний електрозахисний засіб слід застосовувати слюсарно-монтажний інструмент (СМІ) з ізолювальними рукоятками, до складу якого входять: гайкові, рожкові і розвідні ключі, плоскогубці, пасатижі, бокові і торцеві кусачки, викрутки, монтерські нескладані ножі тощо.

13.5.2. В електроустановках до 1000 В дозволяється застосовувати інструмент з ізолювальними рукоятками, виготовлений згідно з вимогами ГОСТ 11516 або на який нанесено ізоляційне покриття у відповідності з ДСТУ 3646.

13.5.3. Інструмент з ізолювальними рукоятками повинен виготовлятись з дотриманням таких вимог:

– ізолювальні рукоятки інструменту повинні виготовлятись у вигляді діелектричних чохлів, що надягаються на ручки інструменту, або незнімного одно- двошарового покриття з матеріалу, який наносять способом лиття під тиском, занурюванням тощо;

– ізоляція інструменту повинна бути вологостійкою, мастилобензостійкою, некрихкою та неслизькою;

– форма і рифлення поверхні ізолювальних рукояток повинні забезпечувати зручність в користуванні інструментом;

– з'єднання ізоляції з інструментом повинно бути міцним, а також таким, що унеможливлює взаємне поздовжнє переміщування і провертання ізоляції та інструменту під час виконання робіт;

– ізоляція інструменту повинна покривати всю рукоятку і мати довжину не менше 100 мм до середини обмежувального упора; для інструментів, що застосовуються тільки в колах вторинної комутації, допускається така довжина рукоятки, яка забезпечує зручність в користуванні;

– упор інструменту не повинен мати гострих граней і країв, і його висота повинна бути не менше 10 мм, товщина – не менше 3 мм; висота упора ручок викруток – не менше 5 мм; товщина першого шару (в тому числі у разі одношарової ізоляції) – не менше 1 мм. Максимальна товщина (в тому числі і у разі двошарової ізоляції) повинна бути 2 мм;

– ізоляція стрижнів викруток повинна закінчуватись на початку лопатки;

– кожний шар двошарового ізоляційного покриття інструменту повинен мати своє забарвлення.

14. Пристрої заземлення

14.1. Переносні заземлення

14.1.1. В електроустановках під час виконання робіт на вимкнених струмовідних частинах для захисту працівників від помилково поданої напруги необхідно застосовувати переносні заземлення, що складаються: із штанги; провідників – для заземлювання і закорочування між собою струмовідних частин усіх фаз електроустановки; затискачів – для закріплювання заземлювальних провідників на струмовідних частинах, а також наконечника або струбцини – для приєднання до заземлювальних провідників або до конструкцій.

Допускається використання переносного заземлення без штанги. У цьому разі ізолювальний гнучкий елемент заземлення безштангової конструкції повинен виготовлятись із синтетичних матеріалів (капрону тощо).

14.1.2. Проводи для заземлювання і закорочування повинні виготовлятись з голих гнучких мідних жил і мати поперечний переріз, що задовольняє вимогам термічної стійкості у разі трифазних коротких замикань, але не менше:

– 25 мм2 – в електроустановках напругою понад 1000 В;

– 16 мм2 – в електроустановках напругою до 1000 В.

В електричних мережах із заземленою нейтраллю поперечний переріз проводів повинен задовольняти вимогам щодо термічної стійкості у разі однофазного короткого замикання.

Визначати переріз мідних проводів переносних заземлень, виходячи з вимог термічної стійкості для електростанцій, підстанцій і ліній електропередавання, допускається за таких температур: початкова – плюс 30 ºС, кінцева – плюс 850 ºС.

Для розрахунків переносних заземлень на нагрівання струмами короткого замикання рекомендується користуватись такою формулою:

, (1)

де – мінімальний переріз проводу, мм;

– найбільше значення усталеного струму короткого замикання, А;

– тривалість найбільшої витримки основного релейного захисту, с.

Поперечний переріз заземлювальних провідників для електроустановок напругою понад 1000 В можна визначати також за таблицею 14.1.

Таблиця 14.1.

Вибір перерізу заземлювальних провідників в електроустановках напругою понад 1000 В

Переріз заземлювальногопровідника, мм2

Максимально допустимий струм короткогозамикання, кА, у разі тривалості витримки часуосновного релейного захисту, с

0,5

1,0

3,0

25

10

7

4

50

20

14

8

70

25

18

10

90

35

25

15

2??50

40

28

16

2??95

70

50

30

Примітка. У разі великих струмів короткого замикання дозволяється встановлювати кілька заземлень паралельно.

14.1.3. Затискачі для приєднання закорочувальних проводів до шин повинні мати таку конструкцію, щоб, у разі протікання струму короткого замикання, динамічні сили не могли зірвати переносне заземлення з місця приєднання. Затискачі повинні мати пристрій, що забезпечує їхнє накладання, надійне закріплення, а також зручне знімання з шин за допомогою штанги для накладання заземлення.

Гнучкий мідний провід необхідно приєднувати до затискача безпосередньо або за допомогою надійно обпресованого мідного наконечника.

Для захисту проводу від переламування в місцях приєднання рекомендується вміщувати його в оболонки у вигляді пружин з гнучкого сталевого дроту. Для захисту жил проводу від механічних пошкоджень його дозволяється вміщувати в прозору гнучку оболонку.

14.1.4. Наконечник на проводі для заземлення повинен виготовлятись у вигляді струбцини або спеціального затискача для приєднання до заземлювального проводу або конструкції.

14.1.5. Елементи переносного заземлення повинні бути міцно і надійно з'єднані способом обпресування, зварювання або болтами з попереднім лудінням контактних поверхонь.

Забороняється застосовувати паяння для з'єднання елементів переносного заземлення.

14.1.6. Переріз проводу переносного заземлення повинен бути не менше 4 мм2, якщо це заземлення застосовують для:

– знімання заряду з проводу під час проведення випробувань;

– випробної апаратури;

– обладнання, що випробовують.

14.1.7. Переріз проводу переносного заземлення, за умов механічної міцності, повинен бути не менше 10 мм2, якщо це заземлення застосовують для:

– заземлення ізольованого від опор грозозахисного троса ПЛ;

– заземлення пересувних установок (лабораторій, майстерень тощо).

14.1.8. На кожному переносному заземленні необхідно позначити його номер і переріз заземлювальних проводів. Ці дані необхідно вибивати на бирці, закріпленій на заземленні, або на струбцині (наконечнику).

15. Засоби захисту для ВРПН. Призначення та вимоги до конструкції

15.1. Загальні положення

15.1.1. В електроустановках для виконання робіт під напругою (далі – ВРПН) необхідно застосовувати засоби захисту для ВРПН, до яких належать всі засоби захисту, що застосовуються за звичайних умов, а також ті, застосування яких потребує технологія ВРПН.

15.1.2. У цьому розділі розглядаються засоби захисту для ВРПН, що визначаються технологією ВРПН.

Засоби захисту для ВРПН повинні виготовлятись і експлуатуватись з дотриманням таких вимог:

– пристрої для ВРПН повинні виготовлятись з твердих ізоляційних матеріалів і металу і повинні мати запас механічної міцності (відношення нормованої механічної руйнівної сили до максимально можливої сили під час ВРПН) не менше 3; канати, призначені для піднімання і переміщування таких пристроїв з працівником, – не менше 12; інші канати – не менше 6;

– порожнисті вироби для ВРПН повинні виготовлятись з ізоляційного матеріалу і бути захищеними від проникнення в їхні порожнини вологи, що може досягатись за допомогою пінних заповнювачів, а у разі неможливості їхнього застосування необхідно передбачити можливість періодичного огляду і очищення внутрішніх порожнин цих виробів;

– маркування в зоні ізолювальної ділянки не повинно бути струмопровідним і не повинно порушувати електричні характеристики засобу захисту для ВРПН;

– на всі засоби захисту та ізолювальні пристрої для ВРПН, крім ізолювальних канатів, необхідно наносити таке саме маркування, як і на засоби захисту загального призначення;

– на ізолювальних канатах або на табличці, прикріпленій до канатів, повинно бути видно напис "Для робіт під напругою";

– повинні бути витримані мінімально допустимі розміри ізоляційних проміжків для обладнання, що наведені в таблиці 15.1. У цьому разі елементи конструкцій, виготовлені з неізоляційного матеріалу, не повинні скорочувати ізоляційні відстані до рівнів, менших за допустимі, що наведені в таблиці 15.1.

Таблиця 15.1.

Мінімально допустимі розміри ізоляційних проміжків для обладнання

Номінальна напругаелектроустановок, кВ

Мінімальний ізоляційнийпроміжок, мм

до 10

150

20

250

35

350

110

900

150

1300

220

1800

330

2500

400 – 500

3200

750

4600