---

Примітка 1. Подробиці випробування на вдавлювання кулькою за допомогою пристрою подано в ІЕС 60965-10-2.

Призначені для випробування частини розташовують горизонтально, стальну кульку діаметром 5 мм вдавлюють у поверхню із зусиллям 20 Н.

Через 1 год кульку видаляють, потім зразок протягом 10 с охолоджують приблизно до температури навколишнього середовища, зануривши у холодну воду. Діаметр відбитка від вдавлювання кульки не повинен перевищувати 2 мм.

Зовнішні доступні частини з ізоляційного матеріалу повинні бути вогнетривкими.

Відповідність перевіряють за допомогою зазначеного нижче випробування.

Випробування провадять за температури (70±2)°С або за температури (Т+15±2)°С, де Т-температура відповідних частин під час випробування за 14.2 за більшою величиною.

Температуру відповідних частин вимірюють по найбільш нагрітій точці, яка звичайно знаходиться всередині оболонки.

Примітка 1. Стала величина 15°С є межею безпеки.

Внутрішні частини з ізоляційного матеріалу, які утримують струмопровідні частини, повинні бути вогнетривкими.

Відповідність перевіряють за допомогою зазначеного нижче випробування.

Випробування провадять за температури (125±2)°С або температури (Т+15±2)°С, де Т-температура відповідних частин під час випробування за 14.2 за більшою величиною.

Примітка 1. Стала величина 15°С є межею безпеки.

Примітка 2. Для частин, виготовлених з кераміки, для котушок і для скла випробування не провадять.

Частини з ізоляційного матеріалу в оболонці трансформаторів зі ступенем захисту ІР20 або вище не повинні бути джерелом займання навіть у випадку перегрівання або загоряння внаслідок пробою ізоляції між обмотками в трансформаторі, також не повинні бути доступними небезпечні піднапругові частини.

Відповідність перевіряють випробуванням за 27.2.1 і 27.2.2. Зокрема, це випробування не стосується безпечних під час пошкодження трансформаторів, тому що воно зазначено у 15.5.

Для цього випробування потрібні один чи два додаткові спеціально підготовлені зразки, які мають короткозамкнуту(-і) обмотку(-и) або виведені назовні з’єднувальні проводи, які виконують функцію обмотки.

Якщо випробування провадять на трансформаторі, який має термозахисний пристрій у первинному колі, накоротко замикають вторинну обмотку і навпаки.

Якщо випробування провадять на трансформаторі, який має термозахисний пристрій на первинних і вторинних колах, накоротко замикають кожну обмотку двох зразків.

Закорочування виконують усередині обмоток. Якщо є кілька обмоток закорочування виконують в обмотці, яка знаходиться в термічному віддаленні від теплового контролю.

Кількість витків, призначених для закорочування, у відсотках, приблизно дорівнює напрузі короткого замикання, яку виражено у відсотках від номінальної первинної напруги. Напругу короткого замикання слід вибрати так, щоб до трансформатора у ненавантаженому стані за температури навколишнього середовища прикладалась напруга, яка дорівнює 1,1 номінальної первинної напруги і щоб вхідна потужність (Вт) дорівнювала номінальній потужності. Допуск ±20%. Під час випробування регулювання напруги не виконують.

Стаціонарні трансформатори, не призначені для внутрішнього установлення, установлюють на фанерній опорі, пофарбованій у матово-чорний колір згідно з 14.2, у найбільш несприятливому положенні, яке можливе за умов нормальної експлуатації.Коли вертикальне положення або положення під час установленя на стелі є найбільш несприятливим для застосування, стаціонарний трансформатор і опору поміщають у таке положення на (200±5)мм над відрізком білої соснової дошки завтовшки приблизно 10 мм, укритій одним шаром цигаркового паперу.

Під час випробування первинні кола треба захистити запобіжником або вимикачем, номінальний струм якого в 10 разів вищий ніж номінальний срум трансформатора, але не менший ніж 16 А.

Трансформатор разом із захисними пристроями, якщо їх застосовують, випробовують як зазначено вище, протягом 15 днів без навантаження. У результаті випробування може бути чітко виражено обрив кола. Якщо після закінчення цього періоду не відбувається обрив кола, джерело живлення вимикають.

У трансформаторах із пристроями самоповертання у вихідне положення всі захисні пристрої замикають накоротко.

Якщо пристрій без самоповертання у вихідне положення або знімний захисний пристрій, за його наявності, розриває коло, джерело живлення вимикають і трансформатор залишають для охолодження на 2 год. Потім захисний пристрій повертають у вихідне положення або замінюють, вмикають джерело живлення, поки пристрій не перерве коло або не відбудеться обрив кола у трансформаторі. Якщо немає обривів кола в трансформаторі, провадять ЗО циклів випробування з пристроєм із самоповертанням у вихідне положення або 10 циклів у разі замінних пристроїв. Кожний цикл полягає в поданні живлення на трансформатор доти, доки захисний пристрій не перерве коло, потім джерело живлення вимикають на 2 год.

Під час випробування не повинно бути полум’я, трансформатор не повинен бути джерелом займання суміжних деталей. Температура опори не повинна перевищувати 125°С. Якщо стаціонарниий трансформатор поставлено у вертикальне положення або прикріплено до стелі, не повинно бути займання тонкого паперу або пропалювання соснової дошки.

1. трансформатори з чітко визначеним обривом первинного кола повинні витримувати випробування на електричну міцність; при цьому випробна напруга повинна становити 35% від значення, наведеного в таблиці 8а, розділ 18;

2. трансформатори, у яких після циклічного випробування не відбувається чітко визначеного обриву кола, повинні витримувати випробні напруги за таблицею 8а, розділ 18.

У трансформаторі з індексом захисту ІР20 не повинно бути отворів, через які стаціонарний випробний палець міг би торкатись небезпечних піднапругових частин без прикладання значних зусиль. У разі сумніву контакт із небезпечними піднапруговими частинами визначають за допомогою електричного контакту індикатора; при цьому напруга повинна бути не менше 40 В. Якщо хоча б один зразок не витримує випробування, усе випробування вважають незадовільним.

Деталі трансформатора з ізоляційного матеріалу, використовувані для фіксації піднапругових частин, повинні бути стійкими до перегрівання та вогню.

Ці вимоги не стосуються декоротивних оздоблень, ручок та інших частин усередині трансформатора, які не загоряються.

Відповідність вимозі перевіряють, піддаючи частини з ізоляційного матеріалу випробуванню розжареним проводом згідно з ІЕС 60695-2-10 і уточненим у додатку Е цього стандарту.

Випробування провадять на укомплектованому трансформаторі. Якщо це неможливо, використовують спеціальний зразок випробуваної деталі.

Якщо для випробування необхідно зняти частини оболонки або відповідну деталь трансформатора, слід упевнитись у тому, що стандартні випробні умови не відрізняються значною мірою від умов нормальної експлуатації; це стосується форми, вентиляції, теплових впливів, появлення язиків полум’я, краплин, що горять, або розплавлених часток, які падають поблизу зразка.

Будь-яке горіння або розжарювання зразка повинно припинитись протягом ЗО с, поки продовжується вилучення розжареного проводу, при цьому розжарені краплі, або такі, що горять, не повинні пропалити шар цигаркового паперу, розташованого горизонтально на відстані (20±5)мм під зразком згідно з 4.187 ІБО 4046-4.

Випробування провадять тільки на одному зразку. У разі сумніву щодо результатів випробування повторюють на двох інших зразках; обидва повинні витримати випробування.

Зовнішні деталі з ізоляційного матеріалу мають бути стійкими до перегрівання та вогню.

Відповідність перевіряють, піддаючи оболонки і інші зовнішні доступні деталі випробуванню розжареним проводом за такої температури:

• 650°С для оболонок;

• 650°С для деталей, які фіксують піднапругові частини і затискачі для приєднання зовнішніх проводів, через які за нормальної експлуатації проходить струм 0,2 А за нормальних умов експлуатації;

• 750°С для деталей, які фіксують піднапругові частини і затискачі для приєднання зовнішніх проводів із закріпленими з’єднаннями (наприклад, зпаяними). через які за нормальної експлуатації проходить струм 0,2 А за нормальних умов експлуатації;

• 850°С для деталей, які фіксують піднапругові частини і затискачі для приєднання зовнішніх проводів з незакріпленими з’єднаннями, через які за нормальної експлуатації проходить струм 0,2 А за нормальних умов експлуатції.

Випробування розжареним проводом необхідні для тонких листів фольги завтовшки до 0,2 мм.

Деталі з ізоляційного матеріалу, які фіксують піднапругові частини, повинні бути стійкими до перегрівання та вогню.

Відповідність перевіряють, піддаючи деталі з ізоляційного матеріалу випробуванню розжареним проводом за такої температури:

• 550°С для внутрішнього ізоляційного матеріале, який не фіксує піднапругові частини;

• 650°С для котушок;

• 650°С для деталей, які фіксують піднапругоі частини і затискачі для приєднання зовнішних проводів з незакріпленими з’єднаннями, через які за нормальної експлуатації проходить струм 0,2 А, нормальних умов експлуатації;

• 750°С для деталей, які фіксують піднапругові частини і затискачі для зовнішніх проводів з закріпленими з’єднаннями (наприклад, зпаяними), через які за нормальної експлуатації проходить струм 0,2 А, за нормальних умов експлуатації;

• 850°С для деталей, які фіксують піднапругові частини і затискачі для приєднання зовнішніх проводів з незакріпленими з’єднаннями, через які за нормальної експлуатації проходить струм 0,2 А, за нормальних умов експлуатації.

Для фольги з тонких листів завтовшки 0,2 мм проведення випробування розжареним проводом не потрібно.

Ізоляційні деталі трансформаторів зі ступенем захисту IP, крім ІРХ0, які фіксують піднапругові частини, повинні мати трекінгостійкість, відповідну групі матеріалів Illa, якщо їх піддають забрудненю ступеня 3.

Відповідність вимогам перевіряють , виключаючи кераміку, випробуваннями за додатком G.

Між електродами не повинно бути перекриття або пробою, поки не впаде 50 крапель.

28 СТІЙКІСТЬ ДО КОРОЗІЇ

Деталі зі сплавів заліза, корозія яких може призвести до порушення безпеки трансформатора, повинні бути захищені від корозії.

Примітка 1. Ця вимога поширюється на зовнішні поверхні магнітопроводів, але у цьому випадку захист шаром лаку вважається достатнім.

Відповідність перевіряють оглядом, а в разі виникнення сумнівів таким випробуванням.

Перед зануренням випробуваних частин на 10 хв у трихлоретан з них видаляють усе мастило. Потім ці частини на 10 хв занурюють у десятивідсотковий розчин хлористого амонію у воді за температури (20±5)°С. Без просушування, але після струшування усіх краплин частини на 10 хв поміщують у камеру, заповнену насиченим вологою повітрям за температури (20±5)°С.

Усі частини просушують протягом 10 хв у нагрівальній шафі за температури (100±5)°С; на їх поверхні не повинно бути слідів корозії.

Примітка 2. Допускаються сліди корозії на гострих краях, а також жовтувата плівка, яку можна видалити протиранням.Внутрішня

поверхня, пофарбована

у матово- чорний колір

%

'% 5

Коробка

:<<< уууууууу'уу^

%

% ШШі

її.

її

%

20

Переріз А

Рисунок 1 - Коробка для випробування щитового трансформатора (5.10)

Ручка

ю о •н

Торцева

Закруглити кромки

050

Переріз А-А

-і-

Переріз В-В

Матеріал: метал, якщо не зазначено інше

Лінійні розміри в міліметрах

Допуски на розміри без установлених границь відхилів кути: 0/-10’

Лінійні розміри:

• до 25 мм:

• понад 25 мм: ± 0,2

Обидва зчленування повинні допускати переміщення в одній площині й одному напрямку на 90" з допуском від 0° до +10".

Рисунок 2 - Стандартний випробний палець (9.2; 15.5.2 та ІЕС 61032, випробний Щуп

)

Рисунок 3 - Випробний стрижень (9.2 і випробний щуп за ІЕС 61032)

Примітка. Стрижень розташовують у площині ABCD, яка перпендикулярна випробуваному зразку.

Рисунок 4 - Випробування шарів ізоляційного покриття на стійкість до нанесення подряпин.

Зразок

Сферична частина

Рисунок 5 - Пристрій для випробування на вдавлювання кулькою ( 27.1).

R =0,5*0.02

60*

Бокова проекція Місцевий розріз