Страница 7: ДСТУ EN 54-5:2003. Системи пожежної сигналізації (62690)

Часи спрацьовування випробних зразків під час випробовування відповідно до 5.4 і 5.8, по­винні бути проаналізовані.

Зразок, який піддано випробовуванню занурюванням відповідно до 6.1.2.1, не повинен вида­вати сигнал тривоги чи несправності протягом часу переміщування чи протягом 10 хв перебуван­ня в повітряному потоці під час випробовування відповідно до 6.1.2.1.

Часи спрацьовування зразків, випробуваних відповідно до 5.4 та 5.8, повинні бути більше нижніх меж часу спрацьовування для кожної відповідної швидкості підвищення температури, за­

значеної в таблиці 8.

Таблиця 8 — Нижня межа спрацьовування для сповіщувачів з індексом класу S

Примітка. Ці нижні межі часу спрацьовування відповідають мінімальному перевищенню температури на 29 K над тем­пературою стабілізування.

Підтвердити, що сповіщувач з індексом R дотримується вимоги спрацьовування для свого класу за високих швидкостей підвищення температури, починаючи з початкової температури, яка нижча від нормальної температури використовування відповідно до класу, зазначеного на зраз­ку. Це випробовування застосовують тільки для сповіщувачів з індексом R.

Примітка. Сповіщувачі з індексом R можуть особливо підходити для використовування в неопалювальних приміщен­нях, де температура довкілля може сильно змінюватися та високі швидкості підвищення температур не підтримуються протя­гом тривалих періодів часу.

Зразки треба випробовувати відповідно до 5.1.5 за швидкостей підвищення температури 10 К/хв, 20 K/хв і 30 K/хв. Один зразок треба випробовувати в положенні, в якому було отримано мінімальний час спрацьовування, інший в положенні, в якому було досягнуто максимальний час спрацьовування під час випробовування відповідно до 5.2. Перед кожним випробовуванням по­вітряний потік і зразок треба стабілізувати за температури, зазначеної в таблиці 9 відповідно до класу, зазначеного на зразку. Часи спрацьовування зразків повинні бути зареєстровані.

Таблиця 9 — Початкова температура впливання для сповіщувачів з індексом R.

Часи спрацьовування сповіщувачів повинні знаходитися між нижньою та верхньою межами часу спрацьовування, зазначеними в таблиці 4 для відповідного класу сповіщувача

.ДОДАТОК A
(обов’язковий)

ТЕПЛОВИЙ КАНАЛ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЧАСУ
І ТЕМПЕРАТУРИ СПРАЦЬОВУВАННЯ

Нижче визначено такі властивості теплового каналу, які найважливіші для виконання повтор­них і відтворних вимірювань часу спрацьовування та статичної температури спрацьовування теп­лових сповіщувачів. Однак оскільки практично неможливо визначити та виміряти всі параметри, які можуть впливати на вимірювання, повинна бути ретельно розглянута і прийнята до уваги інфор­мація в додатку B, коли тепловий канал сконструйовано та його використовують для виконуван­ня вимірювань згідно з цим стандартом.

Тепловий канал повинен відповідати нижченаведеним вимогам для кожного класу випробного теплового сповіщувача.

Тепловий канал повинен мати горизонтальну робочу секцію, що містить робочий об’єм. Робо­чий об’єм — це визначена частина робочої секції, де параметри температури повітря та швидкості потоку знаходяться у межах ± 2 K і ± 0,1 м/с від номінальних умов випробовування відповідно. Відповідність цієї вимоги повинна регулярно перевірятися в обох режимах (статичному та дина­мічному) за допомогою вимірювання у відповідній кількості точок, розподілених у межах і на уяв­них межах робочого об’єму. Робочий об’єм повинен бути досить великий, щоб повністю вміщува­ти випробний(-і) сповіщувач(і), монтажну панель необхідних розмірів та чутливий елемент для ви­мірювання температури.

Випробний сповіщувач треба встановлювати у його нормальному робочому положенні на нижній стороні плоскої панелі в робочому об’ємі вздовж потоку повітря. Панель повинна бути тов­щиною (5 ± 1) мм, і мати такі розміри, щоб край(-ї) панелі були на відстані, принаймні, 20 мм від будь-якої частини сповіщувача. Край(-ї) панелі повинен(-ні) мати напівкруглу форму, та повітря­ний потік між панеллю та стелею каналу не повинен бути істотно загороджений. Матеріал, з яко­го зроблено панель, повинен мати теплопровідність не більше ніж 0,52 Вт/(м • K).

Якщо одночасно у робочому об’ємі встановлюють і випробовують два або більше сповіщу­вачів, тоді повинно бути проведено попереднє випробовування, яке підтвердить, що вимірюван­ня часу спрацьовування, які зроблено одночасно на більше ніж одному сповіщувачі, близько співпадають із вимірюваннями, зробленими під час випробовування сповіщувачів індивідуально. У випадку розбіжності, повинно бути прийняте значення, отримане під час індивідуального випро­бовування.

Треба забезпечувати засоби для створення потоку повітря крізь робочий об’єм за постійних температур та швидкостей підвищення температури повітря, визначених для класів випробного сповіщувача. Цей повітряний потік повинен бути переважно ламінарним та повинна підтримува­тися постійна масова витрата, еквівалентна (0,8 ± 0,1) м/с за температури 25 ^оС.

Температурний чутливий елемент треба розміщувати на відстані не менше ніж 50 мм перед сповіщувачем, та не менше ніж на 25 мм нижче нижньої поверхні монтажної панелі. Температу­ра повітря повинна регулюватися у межах ± 2 K від номінальної температури, потрібної в будь- який момент під час випробовування.

Система вимірювання температури повітря повинна мати сумарну постійну часу не більше ніж 2 с, коли вимірювання здійснюють у повітрі з масовою витратою, еквівалентною (0,8 ± 0,1) м/с за температури 25 ^оС.

Треба забезпечувати засоби для вимірювання часу спрацьовування випробного сповіщува­ча з точністю ± 1 с.

ДОДАТОК В
(довідковий)

ІНФОРМАЦІЯ

ЩОДО КОНСТРУКЦІЇ ТЕПЛОВОГО КАНАЛУ

Теплові сповіщувачі спрацьовують, коли сигнал(и) від одного чи більше чутливих елементів відповідають визначеним критеріям. Температура чутливого елемента залежить від температури повітря, яке оточує сповіщувача, але співвідношення зазвичай є комплексним та залежить від де­кількох чинників, таких як орієнтація, спосіб установлювання, швидкість повітря, турбулентність, швидкість підвищення температури повітря тощо. Часи спрацьовування та температура спрацьо­вування і їх стабільність — це основні параметри які розглядають, коли оцінюється виконання функції виявляння пожежі тепловими сповіщувачами під час випробовувань на відповідність цьо­му стандарту.

Багато різних конструкцій теплового каналу підходять для випробовувань, зазначених у цьому стандарті. Це треба врахувати під час конструювання та задания характеристик теплового каналу.

Існує два основних типи теплового каналу: замкнутий і розімкнутий. Враховуючи те, що все інше однакове, розімкнутий канал потребує більш потужний нагрівач, ніж замкнутий канал, особ­ливо для більш високих швидкостей підвищення температури повітря. При цьому потрібно більше сигналів керування, щоб гарантувати, що потужний нагрівач і система керування розімкнутого ка­налу забезпечать реакцію на зміну температури повітряного потоку, необхідну для досягнення за­даної температури в робочій секції. З іншого боку, підтримання постійної масової витрати з тем­пературою, яка підвищується, в цілому, є більш складним у замкнутому каналі.

Система регулювання температури повинна бути здатною підтримувати температуру в межах ± 2 K від «ідеальної лінійно-зростальної» для всіх зазначених швидкостей підвищення темпера­тури повітря. Таке функціювання може бути досягнуто по-різному, наприклад:

• пропорційним регулюванням нагрівання, де використовують більше нагрівальних елементів для одержання більш високих швидкостей підвищення. Кращого регулювання температури мож­на досягти за допомогою постійного вмикання деяких нагрівальних елементів, у той час як інші ре­гулюються. За такої системи регулювання відстань між нагрівачем каналу і випробним сповіщу- вачем не повинна бути такою великою, щоб внутрішня затримка в колі зворотного зв’язку регулю­вання температури не ставала надмірною в повітряному потоці 0,8 м/с;

• регулюванням нагрівання за прямого регулювання швидкості за допомогою пропорційно- інтегрального зворотного зв’язку. Така система регулювання допускає більшу відстань між нагріва­чем каналу та випробним сповіщувачем.

Важливо, щоб зазначені температурні криві були отримані з необхідною точністю в межах ро­бочої секції.

У розімкнутому каналі анемометр, використовуваний для регулювання і контролювання швид­кості потоку, може бути розміщено в секції входу каналу нагрівача, де він буде піддаватися дії, го­ловним чином, постійної температури. Отже, усувається будь-яка необхідність у температурній компенсації його виходу. Постійна швидкість, відображена анемометром, розташованим у такий спосіб, повинна порівнюватись із постійною масовою витратою крізь робочий об’єм. Однак, щоб підтримувати масовий потік постійним за нормального атмосферного тиску у замкнутому каналі, необхідно збільшувати швидкість повітря, якщо температура повітря збільшується. Отже треба приділити особливу увагу до забезпечення відповідної корекції, використовуваної для температур­ного коефіцієнта анемометра, який контролює повітряний потік. Це не допускає, що анемометр, з автоматичним компенсуванням температури, буде реагувати достатньо швидко на високих швид­костях підвищення температури повітря.

Потік повітря, створений вентилятором у каналі, буде турбулентний та повинен пройти крізь повітряний спрямовувальний елемент, щоб утворити майже ламінарний і однорідний повітряний потік у робочому об’ємі (рисунок В.1 і В.2). Цьому може посприяти використовування фільтра, щільника або обох, які встановлені один за іншим на вході у робочу секцію каналу. Потрібно їри- ділити увагу, щоб гарантувати, що їовітряний їотік від нагрівача був їеремішаний до однорідної темїератури, до входження у їотоковий сїрямовувальний елемент.

Неможливо сконструювати канал, де однорідна темїература та їараметри їотоку були б од­накові у всіх частинах робочої секції. Будуть існувати відхили, особливо їоблизу стінок каналу, де зазвичай, буде сїостерігатися граничний шар більш їовільного та холодного їовітря. Глибина цьо­го граничного шару і темїературний градієнт уздовж нього можуть бути зменшені, якщо стінки ка­налу виготовити або їрокласти з матеріалу з низьким коефіцієнтом теїлоїровідності.

Особливу увагу необхідно їриділити системі вимірювання темїератури в каналі. Потрібна сумарна їостійна часу не більше ніж 2 с у їовітрі означає, що темїературний давач їовинен мати дуже маленьку термальну масу. На їрактиці, тільки високочутливі термоїари і їодібні їм давачі будуть їридатні для системи вимірювання. Ефект теїлових втрат від давача через його їроводи може бути, зазвичай, зменшений, якщо виставити декілька сантиметрів їроводу у їовітряний їотік.

8

1

2

3

4

Пояснення:

1. — робочий об’єм;

2. — монтажна їанель;

3. — виїробний(-і) сїовіщувач(і);

4. — темїературний давач;

5. — сїрямовувальний елемент;

6. — до устатковання джерела живлення та контролювання;

7. — до устатковання регулювання та вимірювання;

8. — їовітряний їотік.

Рисунок В.1 — Приклад робочої секції теплового каналу

1

2

3

4

А—А

Пояснення:

1. — робочий об’єм;

2. — монтажна панель;

3. — випробний(-і) сповіщувач(і);

4. — температурний давач.

Рисунок В.2 — Приклад схеми монтажу під час одночасного випробовування
двох сповіщувачів (розріз А—А, див. рисунок В.1).ДОДАТОК C
(довідковий)

ВИВЕДЕННЯ ВЕРХНІХ І НИЖНІХ МЕЖ ЧАСУ СПРАЦЬОВУВАННЯ

Верхні і нижні межі часу спрацьовування, визначені в цьому стандарті, були виведені за допомогою тих самих рівнянь, що їх використовували для виведення меж, визначених у стан­дартах EN 54-5 та EN 54-8. Однак із метою узгодження і виходячи з досвіду, значення деяких теп­лових констант, використаних у рівняннях, незначно відрізняються від їх первісних значень. Із ме­тою роз’яснення теплові константи та рівняння, використані для виведення меж у цьому стандарті наведено нижче.