---

Необхідно приділяти належну увагу достатності несприйнятливості (завадостійкості) допо­міжного обладнання.

Якщо отримано різні результати, то за еталонні беруть результати, отримані в перетвореній напівбезлунній камері.

С.6.1 Опис випробовувальних засобів

Під час випробовування використовують напруженість генерованого поля. Щоб дотриматись вимог різних національних і міжнародних законів, що забороняють створення завад у радіокому- нікації, випробовування треба виконувати в екранованій камері. Крім того, оскільки випробову­вальне обладнання, використовуване для збирання даних, є чутливим до локального навколиш­нього електромагнітного поля, що генерується під час випробовування на сприйнятливість, то необхідно використовувати екранований кожух, який забезпечує необхідний «бар'єр» між випроб­ним приладом (ВП) і використовуваним випробовувальним обладнанням. Необхідно пересвідчи­тися, що з’єднувальні кабелі, прокладені в екранованому кожусі, в достатній мірі послабляють надхідні кондуктивні емісії та зберігають цілісність сигналу ВО і потужність вихідного сигналу.

Розмір кожуха повинен відповідати розмірам випробовувального обладнання та давати змогу виконувати перевіряння встановленої напруженості поля.

Найбільш бажано використовувати як випробовувальне обладнання переобладнану напівбез- лунну камеру (див. рисунок С.2). Вона складається з екранованої камери, облицьованої погли­нальним матеріалом, а також із прилеглих екранованих камер для генерування поля і керуван­ням обладнанням і для обладнання, яке використовують разом із ВП.

Безлунні камери менш ефективні за низьких частот. Необхідно пересвідчитися, що генеро­ване поле однорідне на низьких частотах. Подальші рекомендації наведено в СА.2.

С.6.2 Гоадуювання поля (рисунок С.1)

Мета градуювання поля полягає в тому, щоб пересвідчитися, що однорідність поля, яке про­ходить через випробний зразок, достатня, щоб отримати достовірні результати випробовування. Обговорюється можливість відтворювання поля за допомогою засобів, що використовують.

У цьому стандарті вжито поняття «однорідної зони», яка гіпотетично є вертикальною пло­щиною поля, всередині якого варіації нехтовно малі. Ця однорідна зона повинна мати площу 1,5 м х 1,5 м, якщо ВП і його кабелі не може бути повністю опромінено всередині меншого про­стору. Під час випробовування лицьову панель ВП треба розташовувати в даній площині поля.

Градуювальну зону розміщують на висоті, що не перевищує 0,8 м над рівнем еталонної зем­ної поверхні, оскільки встановити однорідне поле поблизу від еталонної земної поверхні немож­ливо, і за можливості, ВП розміщують також на цій висоті.

Для того, щоб правильно встановити ступінь жорсткості випробовування для ВП і кабелів, які треба перевірити ближче до площини пластини базового уземлення або які мають розміри більші ніж 1,5 м х 1,5 м, також записують значення напруженості поля за висоти нижче ніж 0,8 м і для ВП з такою самою шириною і висотою, потім ці значення заносять у протокол випробову­вання.

Примітка. Для зрозумілості на стінках і стелі не зображено безлунний матеріал.

Рисунок С.1 — Градуювання поля

Передавальну антену треба розташовувати на відстані, достатній для того, щоб дати змо­гу випробному зразку бути всередині ширини пучка передавального поля. Якщо площа передньої сторони випробного зразка займає більше ніж 3 м х 3 м, то градуювання необхідно виконати за різного розташування випромінювальних антен, щоб отримати з ВП серію результатів випробувань.

Випробний зразок не розміщують ближче ніж на один метр від антени. Переважна відстань під час випробовування між антеною і ВП щонайменше 3 м. Якщо під час випробовування відстань від антени, що генерує поле, до градуювальної зони була менше ніж 3 м, то це необхідно відміти­ти в протоколі.

• спірних випадках пріоритетними повинні бути вимірювання на відстані 3 м.

Перед проведенням конкретних випробовувань необхідно перевірити значення напруженості (інтенсивності) встановленого поля датчиком, який розміщують у полі на тій самій відстані від системи випромінювання і в тому самому положенні до неї, як і випробовувальне обладнання. При

цьому установлюють рівень сигналу до системи випромінювання так, щоб напруженість поля прийняла необхідне значення. Напругу чи потужність, необхідні для вихідних клем підсилювача при встановленні певного поля, треба контролювати та записувати. Щоб пересвідчитися в однорідності генерованого поля, цю процедуру потім повторюють для інших положень датчи­ка всередині зони, призначеної для розташування передньої сторони ВП. Кількість точок для ви­пробовування, достатніх, щоб перевірити однорідність, — 16 за кроку 0,5 м. Градуювання дійсне для всіх ВП, які мають відповідний розмір для однорідного поля, при цьому поле треба періодично перевіряти.

Поле вважають однорідним, якщо амплітуда коливання не змінюється більше ніж на ⁺| дБ від номінального значення в межах 75 % поверхні визначеної зони (тобто якщо 12 із виміряних то­чок перебувають у допуску).

Примітка. На різних частотах різні виміряні точки можуть не перевищувати допусків.

Допуск виражають як ⁺$ дБ для того, щоб забезпечити упевненість у тому, що напруженість поля не буде знижуватися нижче номінального значення. Якщо допускаються варіації більші ніж + 6 дБ, то рівень випробовувань ВП буде перевищувати заданий. Допуск 6 дБ вважають мінімаль­но досяжним для випробовувальних засобів, застосовуваних на практиці.

Під час випробовування треба використовувати ті самі антени та кабелі, які використовува ли для встановлення калібрувального поля. Коёфіціент втрат антен, що генерують поле, під час використовування тих самих антен і кабелів'' не зазначають.

Розташування генерувальних антен треба записати. Оскільки навіть малі переміщення бу­дуть істотно впливати на поле, то під час випробовування треба використовувати ідентичне роз­ташування.

Зону однорідного поля встановлюють за значення 3 В/м.

Контрольно- вимірювальне обладнання для ВП

однорідного

Заземлення кабелю антени

1 м min (див С.6.2)

оля

ВП (лицьова сторона повинна співпадати з однорідного поля)

Зона

Живлення, що надходить, і фільтр

Обладнання для генерування поля

Поглинальний ферит або фільтр (заземлені)

Панель проникання до камери

З'єднувальні кабелі

Антена, що генерує поле

зоною

Фільтр взаємозв’язку

0,8 м непровідна опора

Примітка. Для наочності на стінках і стелі не зображено безлунний матеріал.

Рисунок С.2 — Схема випробовування для настільного обладнанн

я

С.7 Готування до випробовування

Усі випробовування випробних приладів треба виконати за умов якомога більше наближених до умов експлуатування. Процедура комутації повинна відповідати процедурам, рекомендованим виробником, і обладнання повинно перебувати в корпусі з усіма кожухами і панелями доступу, якщо не зазначено інше.

Якщо конструкція обладнання передбачає його вбудовування $ панель, стійку або відсік, то _ воно повинно пройти випробовування в цій конфігурації.

Треба підтримувати правильні відносні положення на підлозі і на столі.

Якщо процедуру підключення до ВП вхідних і вихідних кабелів не зазначено спеціально, то треба використовувати неекрановані паралельні кабелі.

У разі використовування кабелів довжиною 3 м або довше на відстані 3 м від ВП проводка лишається незахищеною від впливу електромагнітного поля. Якщо для підключення необхідні кабелі, довжина яких у всіх випадках не перевищує 3 м, то використовують їхню фактичну довжи­ну. Кабелі, що мають довжину більше ніж 1 м, зв’язуються в безіндуктивний джгут довжиною до 1 м.

Після цього для зовнішнього приєднання випробовувального обладнання там, де це можли­во, з екранованим кожухом, кабелі сполучають з екранованими кабелями через радіохвильові феритові трубки. Цей метод дає змогу уникнути зайвих впливів під час випробовування (див. ри­сунок С.З).

Використовувана фільтрація не повинна порушувати функціювання ВП. Метод, що викори­стовують, треба записати в протоколі випробовування.

Проводку кабелю між кожухом ВП треба виконувати так:

• треба використовувати типи кабелів і з'єднувачів, визначені виробником;

• якщо технічні вимоги виробника нормують довжину кабелю меншу за 3 м або 3 м, то ви­користовують нормоване значення;

• якщо нормоване значення довжини більше ніж 3 м або це значення виробник не зазна­чив, то довжину треба зменшити до 3 м безіндуктивним з’єднанням.

Зона однорідного поля

ВП (лицьова сторона повинна співпадати з зоною однорідного поля)

Горизонтальні кабелі Екранований взаємозв’язок

завдовжки 1

скрізь стіни камери

Додатковий поглинальний матеріал у разі використовування напівбезлунної камери для зменшення відбиття від

Стіна камери

підлоги

Непровідна опора висотою

Фільтр взаємозв’язку

Антена, що генерує поле

Заземлення кабелю антени

Примітка. Для наочності не зображено безлунний матеріал на стінках і стелі

Екрановані кабелі

Поглинальний ферит або кабель живлення фільтра (заземлені)

Поглинальний ферит або кабель живлення фільтра (заземлені)

Рисунок С.З — Схема випробовування для долішного обладнання, яке може бути розташовано на відстані 0,8 м над площиною землі

Екранований кабель живлення

Непровідний стіл

■Поглинальний ферит або кабель живлення фільтра (заземлені)

Зона однорідного поля.

К абелі треба згрупувати позаду однорідної поверхні поля, щоб звести до мінімуму несприй­нятливість. Для цього можна провести декілька досліджень, але загалом це досягається вирів­нюванням кабелів, за можливістю, в осі поля надхідного випромінення.

Дослідження треба провадити окремо для вертикального і горизонтального поля. Для кож­ної серії результатів приводять повний опис кабелів і їхнє розташовання, для того щоб вимірю­вання можна було повторити.

Будь-яка серія результатів для незахищеної проводки досягається за конфігурації, яка за сут­тю імітує звичайну проводку; тобто проводка підводиться до заданої сторони ВП, а потім зверху або знизу, як це визначено в настанові з монтування або експлуатування. Горизонтальне/верти- кальне компонування допомагає пересвідчитися, що умови несприятливі.

Використовування непровідних опор запобігає випадковому заземленню ВП і спотворенню поля. Щоб гарантувати останнє, опора повинна мати непровідну внутрішню структуру, а не лише мати ізоляційний покрив на металевій структурі.

Випромінювальну антену розміщують на відстані принаймні 1 м від лицьової (передньої) сторони ВП, в тій самій позиції, що і під час калібрування.

Цю відстань відраховують від центра біконусної антени або верхівки логоперіодичної антени.

Спеціальна площина заземлення не потрібна. Якщо необхідно використовувати засоби, щоб розмістити або підтримати випробний зразок, то їх треба виготовити з неметалевого і непровід­ного матеріалу. За цього заземлення корпус обладнання треба виконати відповідно до вказівок виробника, приведених у настанові з монтування (експлуатування).

Якщо ВП складається з долішних стійок і настільних компонентів, то треба зберігати пра­вильне розташування компонентів відносно один одного.

Зазвичай ВП установлюють, як показано на рисунках С.З і С.4.

Непровідна опора

Антена, що генерує поле

Екранований взаємозв'язок крізь стіни камери

Кабелі довжиною 1 м

Екрановані сигнальні кабелі

Поглинальний ферит або кабель живлення фільтра (заземлені)

Додатковий поглинальний матеріал у разі використову­вання напівбезлунної камери для зменшення відбиття від підлоги

Примітка. Для наочності не зображено безлунний матеріал на стінках і стелі.

Рисунок С.4 — Схема випробовування для напільного обладнання,
яке не може бути розташовано на висоті 0,8 м над площиною земл

і

С.8 Процедури випробовування

Випробовування ВП треба виконувати за умов навколишнього середовища, які відповідають їхнім робочим умовам експлуатування. Значення температури і відносної вологості треба запи­сати в протокол випробовування.

Процедури випробовувань, наведені в цьому підрозділі, передбачають використовування двоконусної антени або логоперіодичної антени в переобладнаній напівбезлунній камері. Альтер­нативні процедури випробовувань і настанови до них наведено в СА.З.

Випробний прилад розміщують у безлунній камері з відповідною ізоляційною опорою. При­лад, який призначено для настільного використовування, необхідно розміщувати на непровідному столі на висоті 0,8 м. Підлоговий прилад, який можна розмістити на непровідній платформі на висоті 0,8 м, треба розташувати саме так.

Якщо підлоговий прилад дуже великий або важкий, або його розташовання на платформі на висоті 0,8 м небезпечно, то такий прилад можна розмістити на непровідній опорі на висоті при­близно 0,1 м. Останнє зазначають у протоколі під час використовування стандартних методів випробовування. Див. рисунок С.4.

Потім прилад приєднують до мережі та сигнальних жил відповідно до вказівок, наведених у настановах із монтування (експлуатування).