Примітка 3. Для визначення масової частки основної речовини в хлорній кислоті вимірюють її густину згідно з ДСТУ 7261. Дозволено також визначати масову частку хлорної кислоти в розчині методом титрування. Для цього 2 см3 розчину хлорної кислоти титрують розчином натрію гідроксиду молярною концентрацією 10 моль/дм3 з індикатором метиловим помаранчевим. Визначають масову частку хлорної кислоти згідно з додатком Д.
Методика готування титрованого розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті
У мірну колбу вміщують 500 см3 оцтової кислоти, додають 8,5 см3 хлорної кислоти та ретельно перемішують розчин. Об’єм розчину в мірній колбі доводять до позначки, додаючи оцтову кислоту.
У комірку приладу для визначення води за методом Карла Фішера вміщують 25 см3 піридину та 25 см3 розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті та визначають масову частку води у розчині хлорної кислоти в оцтовій кислоті, користуючись експлуатаційною документацією на прилад. Обов’язково виконують контрольний дослід для визначення масової частки води в піридині.
Воду, яка міститься в розчині хлорної кислоти в оцтовій кислоті, зв’язують за допомогою оцтового ангідриду. Масова частка води після додавання оцтового ангідриду не повинна перевищувати (0,035 ± 0,015) %. Об’єм оцтового ангідриду Уанг у кубічних сантиметрах, потрібного для зв’язування води в 1 дм3 розчину, обчислюють за формулою (5):
Уанг = 52,5 • ©воді (5)
де 52,5 —об’єм оцтового ангідриду, потрібного для зв’язування води, масова частка якої становить 1 %, см3 • %-1;
со80д — масова частка води в розчині хлорної кислоти в оцтовій кислоті, %.
Примітка 4. Якщо масова частка хлорної кислоти у вихідному препараті менше ніж 69,7 % та/або якщо густина оцтового ангідриду інша ніж (1,080 ± 0,001) г/см3, об'єм оцтового ангідриду, потрібного для зв'язування води в розчині хлорної кислоти в оцтовій кислоті, обчислюють за формулою (6):
0,057 • (100 - в>нсю4) • ''нею, • Рнсю, . е.
*анг = “ • (О)
Ранг
де 0,057 — сота частина величини співвідношення мольних мас оцтового ангідриду та води;
100 —сумарна масова частка всіх компонентів вихідного препарату хлорної кислоти, %;
шнсю4 — масова частка хлорної кислоти у вихідному препараті, %
•'/нсю4 — об’єм вихідного препарату хлорної кислоти, використаного для готування титрованого розчину, см3;
Рнсю4 — густина вихідного препарату хлорної кислоти, г/см3;
Ранг — густина оцтового ангідриду, г/см3.
Потрібний об’єм оцтового ангідриду, обчислений за формулами (5) або (6), малими порціями за умови постійного перемішування додають до розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті. Розчин охолоджують до температури (20 ± 5) °С. Визначають масову частку води в розчині.
Якщо масова частка води в розчині хлорної кислоти в оцтовій кислоті перевищує 0,05 %, повторно додають ангідрид. Якщо це значення менше ніж 0,02 %, до розчину додають воду в такій кількості, щоб масова частка води в розчині становила (0,035 ± 0,015) %.
Методика визначення молярної концентрації розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті
У порцеляновій ступі розтирають 1 г калію гідрофталату так, щоб розміри частинок становили не більше ніж 0,1 мм.
Вміщують калію гідрофталат у стаканчик для зважування та висушують у сушильній шафі за температури (120 ± 5) °С упродовж 3 год. Стаканчик закривають кришкою та охолоджують до температури (20 ± 3) °С в ексикаторі, заповненому силікагелем.
У конічну колбу вміщують (0,7 ± 0,1) г гідрофталату калію та розчиняють у 50 см3 оцтової кислоти. Додають 2 см3 розчину індикатору кристалічного фіолетового. Титрують калію гідрофталат розчином хлорної кислоти в оцтовій кислоті до зміни фіолетового забарвлення розчину на зелене. Виконують контрольний дослід, використовуючи 50 см3 оцтової кислоти. Записують значення об’єму реактивів, використаних під час титрування.
Правила опрацювання результатів випробування
Молярну концентрацію розчину хлорної КИСЛОТИ В ОЦТОВІЙ КИСЛОТІ СНСю4 у молях на кубічний дециметр обчислюють за формулою (7):
4,8964 •
<7>
де ліКНР — маса гідрофталату калію, г;
Июю, — об’єм розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті, використаного під час титрування гідрофталату калію, см3;
ЧнсіОд — об’єм розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті, використаного у холостому досліді, см3;
4,8964 — величина співвідношення між кількістю кубічних сантиметрів в 1 дм3 та кількістю грамів, що відповідають 1 молю калію гідрофталату, см3 • моль/(дм3 • г).
Правила оформлення результатів випробування
Результати випробування оформлюють згідно з ДСТУ ISO/IEC 17025 і записують із точністю до 0,0001 моль/дм3.
Правила зберігання титрованого розчину
Розчин зберігають у скляній пляшці, закритій пробкою із захисною трубкою, заповненою силікагелем.
Молярну концентрацію розчину визначають щомісяця.
Збіжність і відтворюваність результатів випробування
Характеристики збіжності
Різниця між результатами вимірювання молярної концентрації розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті з номінальним значенням 0,1 моль/дм3, отриманими одним виконавцем у тій самій лабораторії в один день, із ймовірністю 95 % не перевищує 0,0002 моль/дм3. Експериментальний СКВ результатів такого вимірювання становить 0,0001 моль/дм3 за кількості ступенів свободи 34.
Різниця між результатами вимірювання, розрахованими як середнє арифметичне значення результатів двох послідовних визначень молярної концентрації розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті з номінальним значенням 0,1 моль/дм3, отриманими одним виконавцем у тій самій лабораторії в різні дні, із ймовірністю 95 % не перевищує 0,0002 моль/дм3. Експериментальний СКВ результатів такого вимірювання становить 0,0001 моль/дм3 за кількості ступенів свободи 17.
Характеристики відтворюваності
Різниця між результатами вимірювання, розрахованими як середнє арифметичне значення результатів двох послідовних визначень молярної концентрації розчину хлорної кислоти в оцтовій кислоті з номінальним значенням 0,1 моль/дм3, отриманими різними виконавцями в різних лабораторіях, із ймовірністю 95 % не перевищує 0,0005 моль/дм3. Експериментальний СКВ результатів такого вимірювання становить 0,0002 моль/дм3 за кількості ступенів свободи 16.
ДОДАТОКА
(обов’язковий)
РОЗРАХОВУВАННЯ ТЕМПЕРАТУРНИХ ПОПРАВОК
ДО ЗНАЧЕНЬ МОЛЯРНОЇ КОНЦЕНТРАЦІЇ КОМПОНЕНТІВ
ТИТРОВАНИХ РОЗЧИНІВ
А.1 Якщо титрований розчин використовують за температури іншої, ніж температура, за якої визначали молярну концентрацію компонента титрованого розчину, до значення цієї молярної концентрації вносять поправку.
Значення поправкових коефіцієнтів F, які враховують термічне розширення розчину, наведено в таблиці А.1
.
Таблиця А.1 — Значення поправкових коефіцієнтів, які враховують термічне розширення розчину
|
Молярна концентрація компонента розчину, моль/дм3 |
Поправковий коефіцієнт, моль/(дм3-°С) |
Компонент розчину, для якого визначено поправковий коефіцієнт |
|
0,1 |
0,00002 |
Амонію роданід, калію роданід, срібло азотнокисле |
|
0,1 |
0,00011 |
Хлорна кислота |
А.2 Виправлені молярні концентрації компонентів титрованих розчинів обчислюють за формулою (А.1):
сй = - Г2) • F, (А.1)
де С(2 — молярна концентрація компонента титрованого розчину за температури його використання, моль/дм3;
cf1 — молярна концентрація компонента титрованого розчину за температури її визначення, моль/дм3;
Ц — температура, за якої визначали молярну концентрацію компонента титрованого розчину, °С;
t2— температура, за якої використовують титрований розчин, °С;
F — поправковий коефіцієнт, який враховує термічне розширення розчину, моль/(дм3 • °С).
ДОДАТОК Б
(довідковий)
ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ОБ’ЄМУ РОЗЧИНУ СРІБЛА
АЗОТНОКИСЛОГО, ВИТРАЧЕНОГО ПІД ЧАС
ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ НАТРІЮ ХЛОРИДУ
Таблиця Б.1
|
Об'єм розчину срібла азотнокислого, см3 |
Потенціал електродної системи Е, мВ |
Різниця між двома послідовними значеннями потенціалів електродної системи, мВ |
Різниця між двома послідовними значеннями різниць потенціалів електродної системи, мВ |
|
16,3 |
245 |
|
|
|
|
|
13 |
|
|
16,4 |
258 |
|
7 |
|
|
|
20 |
|
|
16,5 |
278 |
|
38 |
|
|
|
58 |
|
|
16,6 |
336 |
|
-23 |
|
|
|
35 |
|
|
16,7 |
371 |
|
|
Відповідно до формули (3) отримуємо:
У = 16,5+ 911--3.8—= 16,56 см3.
38-(-23)ДОДАТОК В
(обов’язковий)
МЕТОДИКА ОЧИЩЕННЯ КАЛІЮ ГІДРОФТАЛАТУ
Засоби та умови очищення калію гідрофталату
Для очищення калію гідрофталату використовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої, реактиви та матеріали:
шафу сушильну будь-якого типу, здатну підтримувати температуру (120 ± 5) °С та (180 ± 20) °С;
ваги лабораторні класу точності не нижче ніж середній — згідно з ДСТУ EN 45501;
баню водяну будь-якого типу;
термометр із ціною поділки 0,1 °С — згідно з ГОСТ 28498, для вимірювання температури від 0 °С до 50 аС;
термометр із ціною поділки 0,1 °С — згідно з ГОСТ 28498, для вимірювання температури від 50 °С до 100 °С;
ексикатор будь-якого виконання — згідно з ГОСТ 25336;
стакани, виготовлені з термостійкого скла, будь-якого типу — згідно з ГОСТ 25336;
лійку типу ВФ класу ПОР 100 будь-якого виконання — згідно з ГОСТ 25336;
лійку Бюхнера — згідно з ГОСТ 9147;
колбу з тубусом будь-якого виконання — згідно з ГОСТ 25336;
насос водоструменевий — згідно з ГОСТ 25336;
калію гідрофталат — згідно з чинним нормативним документом;
воду для застосування в лабораторіях, класу 1 або 2 — згідно з ДСТУ ISO 3696;
калій вуглекислий, х. ч. або ч. д. а. — згідно з ГОСТ 4221;
силікагель — згідно з ГОСТ 3956, прожарений за температури (180 ± 20) °С і охолоджений в ексикаторі;
папір фільтрувальний лабораторний марки ФБ або ФС — згідно з ГОСТ 12026.
Умови навколишнього середовища мають відповідати наведеним у 5.1 ДСТУ 7259.
Примітка B.1. Місткість посуду визначають залежно від об’єму реактиву, який очищують.
Примітка B.2. Вільну від газів воду готують згідно з додатком Б ДСТУ 7259.
Примітка B.3. Розчини індикаторів готують згідно з ГОСТ 4919.1. Допоміжні реактиви та розчини готують згідно з ГОСТ 4517.
Методика очищення калію гідрофталату
У стакан вміщують калію гідрофталат та розчиняють його у воді для застосування в лабораторіях, за температури (80 ± 5) °С. Співвідношення калію гідрофталату і води має становити 300 г: 1000 см3. До розчину додають від 0,1 г до 0,2 г калію карбонату (К2СО3) на кожні 300 г калію гідрофталату.
Гарячий розчин фільтрують за допомогою лійки типу ВФ або крізь паперовий фільтр «синя стрічка» за допомогою лійки Бюхнера. Перед початком фільтрування фільтр промивають водою для застосування в лабораторіях, нагрітою до температури (80 ± 5) °С. Використовують водоструменевий насос. Фільтрат збирають у колбу з тубусом.
Розчин переносять у стакан. Залишки кристалів у колбі з тубусом змивають водою для застосування в лабораторіях. Використовують від 40 см3 до 50 см3 води. На водяній бані за температури (80 ± 5) °С упарюють розчин до 1/3 від його вихідного об’єму. Охолоджують випарений розчин до температури (20 ± 5) °С.
Кристали калію гідрофталату, що випали після охолодження розчину, відфільтровують за допомогою лійки типу ВФ. Перед фільтруванням фільтр промивають водою для застосування в лабораторіях за температури (20 ± 5) °С. Фільтрат збирають у колбу з тубусом.
Кристали калію гідрофтэлату збирають зі скляного фільтра (не дозволено шкрябати шпателем або скляною паличкою по дну фільтра). Переносять кристали у стакан і повторюють процедуру згідно з В.2.1— В.2.4.
Кристали у стакані висушують у сушильній шафі за температури (110 ± 5) °С упродовж 3 год.
Стакан із кристалами калію гідрофталату охолоджують до температури (20 ± 5) °С в ексикаторі, заповненому силікагелем. За допомогою лабораторних ваг зважують стакан із кристалами з точністю до 0,00075 г.
Повторюють висушування згідно з В.2.6 упродовж 1 год. Охолоджують і зважують стакан із кристалами калію гідрофталату згідно з В.2.7. Висушування повторюють доти, доки різниця між результатами зважувань до висушування і після нього не становитиме 0,00075 г або менше.
Висушені кристали калію гідрофталату пересипають у банку, яку герметично закорковують. Банку зберігають над силікагелем в ексикаторі. Висушену речовину можна зберігати без зміни кваліфікації чистоти упродовж двох років.
