ДСТУ Б В.2.7-4-93 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
Будівельні матеріали
В'ЯЖУЧЕ ГІПСОВЕ
ІЗ ФОСФОГІПСУ
Технічні умови
Видання офіційне
Міністерство України
У справах будівництва і архітектури
Київ
- 2 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
ПЕРЕДМОВА
РОЗРОБЛЕНО
Українським науково-дослідним та
проектно-конструкторським інститутом будівельних
матеріалів і виробів (В.І.Сай, к.т.н.; О.Є.Алексенко, к.т.н.;
О.І. Міняйленко, О.Н.Нульман, В.В.Руденко, Є.Т.Коваль, Ю.Д.Іванова)
Інститутом загальної та неорганічної хімії АН України (О.С.Костенко, к.х.н.; І.В.Рудий, к.х.н.; Л.М.Рудковська)
ВНЕСЕНО
Управлінням державних нормативів і стандартів
Мінбудархітектури України
ЗАТВЕРДЖЕНО ТА ВВЕДЕНО В ДІЮ
Наказом Мінбудархітектури України від 16.08.93 N 139
ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
Цей стандарт не може бути повністю або частково відтворений, тиражований і розмножений без дозволу Мінбудархітектури України
- 3 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
ЗМІСТ
С.
Галузь застосування 4
Нормативні посилання 4
Технічні вимоги 5
Вимоги безпеки та охорони навколишнього
природного середовища 7
Правила приймання 7
Методи випробувань 8
Транспортування та зберігання 14
Гарантії виробника 14
- 4 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
Будівельні матеріали
В'ЯЖУЧЕ ГІПСОВЕ ІЗ ФОСФОГІПСУ
Технічні умови
Строительные материалы ВЯЖУЩЕЕ ГИПСОВОЕ ИЗ ФОСФОГИПСА
Технические условия
Building materials
GYPSUM BINDER FROM PHOSPHOGYPS
Specifications
Чинний від 1994-01-01
ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт розповсюджується на гіпсове в'яжуче, яке одержується шляхом термічної обробки сировини з відходів виробництва фосфорної кислоти (фосфогіпсу-дигідрату) до одержання напівгідрату сульфату кальцію (далі - в'яжуче) та використовується для виготовлення будівельних виробів широкого асор
тименту та при виконанні будівельних робіт.
Вимоги даного стандарту є обов'язковими. Стандарт придатний для цілей сертифікації.
Приклад умовного позначення при замовленні: "ГВФ-0,7 ДСТУ Б В.2.7-4-93".
НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті наведено посилання на такі стандарти:
|
Видання офіційне |
||
|
ГОСТ |
- 5 - ДСТУ Б В.2.7-4-93 1 |
|
|
310.4-81 |
1 |Цементы. Методы определения предела |прочности при изгибе и сжатии |
|
|
ГОСТ |
1770-74 |
|Посуда мерная лабораторная |стеклянная. Цилиндры, мензурки |колбы, пробирки. Технические условия |
|
ГОСТ |
2226-88 |
|Мешки бумажные. Технические условия |
|
ГОСТ |
2874-82 |
|Вода питьевая. Гигиенические |требования и контроль за качеством |
|
ГОСТ |
6613-86 |
|Сетки проволочные тканые с |квадратными ячейками. Технические |условия |
|
ГОСТ |
14192-77 |
|Маркировка грузов |
|
ГОСТ |
24104-88 |
|Весы лабораторные общего назначения |и образцовые. Общие технические |условия |
|
ГОСТ |
26871-86 |
|Материалы вяжущие гипсовые. |Правила приемки. Упаковка, |маркировка, транспортирование и |хранение |
|
ДСТУ |
Б В.2.7-1-93 |
|Будівельні матеріали. Фосфогіпс |рядовий. Технічні умови |
|
ДСТУ |
Б В.2.7-2-93 |
|Будівельні матеріали. Фосфогіпс |кондиційний для виробництва |гіпсового в'жучого та штучного |гіпсового каменя. Технічні умови |
ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
В'яжуче повинно виготовлятися відповідно до вимог
цього стандарту за технологічними регламентами, що затверджені в установленому порядку.
- 6 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
Для виробництва в'яжучого застосовують сировину, яка
відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-2.
В залежності від границі міцності при стисненні роз
різняють такі марки гіпсового в'яжучого: ГВФ-0,7; ГВФ-1,2;
ГВФ-2; ГВФ-3; ГВФ-4; ГВФ-5; ГВФ-6; ГВФ-7;
Мінімальна границя міцності кожної марки в'яжучого
повинна відповідати значенням, наведеним у таблиці 1.
Таблиця 1
|
| | Границя міцності |
зразків-балочок | |
||
|
| | розмірами 40 мм х |
40 мм х 160 мм у | |
||
|
| Марка в'яжучого | віці 2 год 1 1 |
, не менше | 1 |
||
|
| | | | при стиску, | |
| при вигині, | |
||
|
| | МПа (кгс/см2) | |
МПа (кгс/см2) | |
||
|
| | ГВФ-0,7 |
| 0,7(7) |
| | 0,7(7) | |
|
|
||Г-ВФ---1-,--2 |
| 1,2(12) |
| | 1,0(10) | |
|
|
||Г-ВФ---2 |
| 2,0(20) |
| | 1,2(12) | |
|
|
||Г-ВФ---3 |
| 3,0(30) |
| | 1,8(18) | |
|
|
||Г-ВФ---4 |
| 4,0(40) |
| | 2,0(20) | |
|
|
||Г-ВФ---5 |
| 5,0(50) |
| | 2,5(25) | |
|
|
||Г-ВФ---6 |
| 6,0(60) |
| | 3,0(30) | |
|
|
||Г-ВФ---7 |
| 7,0(70) |
| | 3,5(35) | |
|
Максимальний залишок на ситі з розмірами отворів у світлі 0,2 мм - не більше 2 %.
Початок тужавіння гіпсового тіста стандартної конси
стенції повинен наставати не раніше 2 хвилин, а кінець тужавіння - не пізніше 30 хвилин від початку замішування.
У в'яжучому не допускаються сторонні домішки, які
можуть вплинути на його фізико-механічні і санітарно-гігієнічні властивості, крім тих, що обумовлені технологічними регламен-
- 7 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
тами процесів нейтралізації фосфогіпсу та одержання в'яжучого.
Допускається введення добавок, що не погіршують властивостей в'яжучого.
Маркування і пакування в'яжучого повинні проводитись за ГОСТ 26871 з урахуванням вимог ГОСТ 14192 і нанесенням маніпуляційного знака N 3 - "Беречь от влаги".
. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ
НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО
СЕРЕДОВИЩА
Вимоги безпеки при виробництві в'яжучого аналогічні вимогам при виробництві фосфогіпсу рядового і встановлюються ДСТУ Б В.2.7-1.
ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
Приймання в'яжучого здійснюється на підставі даних виробничого (операційного) контролю та приймально-здавальних (типових) випробувань.
Приймання в'яжучого провадять партіями.
Розмір партії встановлюється у залежності від річної потужності підприємства в такій кількості:
500 т - при річній потужності понад 150 тис.т;
200 т - при річній потужності від 50 до 150 тис.т;
65 т - при річній потужності до 50 тис.т.
При поставці в суднах розмір партії встановлюють за узгодженням виготовлювача і споживача.
5.3 Підприємство-виготовлювач повинно супроводжувати кожну відвантажену партію документом, встановленої форми, в якому вказується:
найменування і адреса підприємства-виготовлювача;
номер і дата видачі документа;
найменування і адреса одержувача;
найменування продукції, її кількість;
номер партії і дата відвантаження;
марка в'яжучого за п.3.4;
позначення цього стандарту;
- 8 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
відповідність вихідної сировини діючим стандартам.
Приймально-здавальні випробування включають випробування кожної партії в'яжучого по таких показниках якості:
границі міцності при стиску та вигині зразків у віці двох годин;
строки тужавіння;
максимальний залишок на ситі 02.
При одержанні незадовільних результатів хоча б по одному з показників по ньому проводять повторну перевірку на
подвійній пробі, яка взята з тієї ж партії.
При незадовільних результатах повторних випробувань партія в'жучого прийманню не підлягає.
Споживач має право проводити контрольну перевірку відповідності властивостей в'яжучого вимогам даного стандарту
методами випробувань, що в ньому передбачені.
При виявлені невідповідності міцності в'жучого при
стиску та вигині марці, що вказана у документі про якість, вона повинна бути замінена у відповідності із фактичною міцністю.
6. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ
Вибір і підготовка проб
Суть методу відбору полягає у підготовці усередненої проби для випробувань.
Від кожної партії в'яжучого, що підлягає випробуванню, відбирають пробу масою від 10 до 15 кг. На підприємстві-
заготовлювачі при поточному контролі окремі проби належить відбирати переважно з потоку матеріалу перед його пакуванням або відвантаженням навалом. При поставці в'яжучого без пакування пробу відбирають безпосередньо із транспортних засобів рівними частинами в чотирьох місцях. При поставці в'яжучого,
спакованого у мішки, проби масою від 1,0 до 1,5 кг відбирають
з 10 мішків із середини кожного.
Відібрану пробу ретельно перемішують, потім кварту- ванням з неї відбирають для випробування кінцеву пробу масою від 5 до 7 кг, яку поділяють на дві рівні частини і зберігають у
закритих посудинах.
Одну з кінцевих проб використовують для випробу
вання, другу зберігають як арбітражну при температурі
- 9 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
(293 +_ 3)К (20 +_ 3) оС).
6.1.5 Маркування посудин з пробами, а також протокол відбору проб повинні включати: найменування підприємства-ви- готовлювача або його товарний знак, умовне позначення в'яжучого, номер партії, дату відвантаження, місце і дату відбору проби.
6.2 Визначення максимального залишку на ситі
Суть методу полягає у визначенні маси в'яжучого, що
залишилось при просіванні через сито з отворами розміром у
світлі 0,2 мм.
Для визначення максимального залишку застосовують:
сушильну шафу;
ваги технічні з похибкою зважування не більше 0,05г;
сито з отворами розміром у світлі 0,2 мм за ГОСТ
6613;
термометр зі шкалою до 373 К (100 оС); установку для механічного просіювання.
Пробу в'яжучого масою 50 г, зважену з похибкою не більше 0,1 г та попередньо висушену в сушильній шафі протягом
1 години при температурі (323 +_ 5) К (50 +_ 5) оС), висипають
на сито і просіюють вручну або на механічній установці.
Просіювання вважають закінченим, якщо крізь сито протягом хвилини при ручному просіюванні проходить не більше 0,05г в'яжучого.
Максимальний залишок окремої проби визначають у відсотках з похибкою не більше 0,1% як відношення маси, що залишилась на ситі, до маси первинної проби. За величину макси
мального залишку приймають середнє арифметичне результатів
двох випробувань.
При арбітражних випробуваннях за основу приймають ручне просіювання.
6.3 Визначення термінів тужавіння гіпсового тіста стандартної консистенції (нормальної густоти)
Стандартна консистенція (нормальна густота) характеризується діаметром розпливу гіпсового тіста, що витікає з циліндра при його підніманні. Діаметр розпливу повинен дорівнювати (180 +_ 5) мм. Кількість води є основним критерієм визна
чення властивостей в'яжучого: часу тужавіння і границі міцності.
Для визначення стандартної консистенції застосовують:
- 10 - ДСТУ Б В.2.7-4-93
чашку з корозостійкого матеріалу місткістю понад 500 см3;
ручну мішалку, що має більше трьох петель (рисунок 1);
скло діаметром більше 240 мм;
на скло наносять декілька концентричних кіл
діаметром від 150 до 220 мм через кожні 10 мм, а
кола діаметром від 170 до 190 мм - через 5 мм;
кола можна нанести на аркуш білого паперу і
помістити його між двома листами скла;
циліндр із нержавіючого металу з полірованою
внутрішньою поверхнею (рисунок 2);лінійка завдовжки 250 мм з ціною поділки 1 мм; ваги з похибкою зважування не більше 1 г; секундомір;
питна вода за ГОСТ 2874.
6.3.3 У чисту чашку, попередньо протерту тканиною, вливають
воду, маса якої залежить від властивостей в'яжучого. Потім
у воду протягом 2-5 сек засипають від 250 до 350 г в'яжучого. Масу
перемішують ручною мішалкою протягом 30 сек, починаючи відлік часу від початку засипання в'яжучого у воду. Після закінчення перемішування циліндр, що встановлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим
тістом, залишки якого зрізають лінійкою. Циліндр і скло попередньо протирають тканиною. Через 45 сек, рахуючи від початку засипання в'яжучого у воду, або через 15 сек після закінчення перемішування циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту від 15 до
20 см і відводять убік. Діаметр розпливу заміряють безпосередньо
після підняття циліндра лінійкою у двох взаємно перпендикулярних
