Оцінювання відповідності зразка і його випробовування проводять для засвідчення відповідності зразка виробу найважливішим вимогам цього стандарту і відповідного стандарту на окремий вид захисту .
Перевіряння відповідності документації
Орган з сертифікації повинен переконатися в тому, що документація, яку подає виробник, містить повну і достовірну характеристику всіх аспектів вибухобезпеки електричного апарата.
Він повинен також перевірити відповідність всім необхідним вимогам до конструкції електричних апаратів відповідно до цього стандарту, і відповідних стандартів на окремі види захисту.
Відповідність зразка поданій документації
Орган з сертифікації повинен перевірити відповідність зразка електричного апарата документації, яку подає завод-виробник.
Випробовування зразка
Наданий органу з сертифікації зразок електричного апарата повинен бути перевірений на відповідність вимогам цього стандарту і спеціальних стандартів на окремі види захисту, наведених в 1.2.
Орган з сертифікації:
може проігнорувати деякі перевіряння, якщо вважає їх необов'язковими. Всі випробовування протоколюють. Під час цього вказують, які випробовування не проводили і з яких міркувань;
не зобов'язаний проводити випробовування, якщо вони вже були проведені для вибухобезпечних компонентів.
Випробовувати треба або в лабораторії органу з сертифікації, або, за узгодженням з виробником, у будь- якому іншому місці під наглядом органу з сертифікації, наприклад, на заводі- виробнику.
Сертифікаційний орган має право вимагати від виробника внесення в конструкцію електроапарата змін з метою приведення його у відповідність з вимогами цього стандарту і стандартів на окремі види вибухозахисту.
Перевіряти треба ту модифікацію електричного апарата, яку орган з сертифікації вважає найменш безпечною.
Випробовування на механічну міцність
Випробовуваний на удар
Електричний апарат піддають дії вантажу масою 1 кг, що падає вертикально з висоти h.
Висота h залежить від величини енергії удару, наведеною в таблиці 4 для різних типів апаратів, її визначають за формулою: де h - висота, м;
Е - енергія, Дж.
Таблиця 4 - Випробовування на удар
|
|
Енергія удару, Дж |
|||
|
Група електроапаратів |
І |
II |
||
|
Небезпечність |
макс. |
мін. |
макс. |
мін. |
|
1. Ґрати, захисні покриття |
20 |
7 |
7 |
4 |
|
2. Пластмасові покриття |
20 |
7 |
7 |
4 |
|
3. Захисні оболонки з легких металів і литі металеві оболонки |
20 |
7 |
7 |
4 |
|
4. Захисні огородження (крім металевих, наведених в 3) з товщиною стінки менше 3мм для гр. І і менше 1 мм для гр. II |
20 |
7 |
7 |
4 |
|
5. Світлопропускні деталі, не захищені сіткою |
7 |
4 |
4 |
2 |
|
6. Світлопропускні деталі, захищені сіткою (випробовують без сітки) |
4 |
2 |
2 |
1 |
Вантаж закріплюють на ударній головці з міцної сталі у формі півкулі діаметром 25мм. Перед початком
випробовувань необхідно переконатися, що поверхня ударної головки непошкоджена.
Як правило, випробовують на удар електричний апарат після повного монтажу у готовому для використання вигляді; якщо це неможливо (наприклад, у випадку освітлювальних виробів) перевіряють найважливіші деталі окремо, закріплюючи їх відповідним чином. Випробовування порожніх захисних оболонок допускається тільки за попереднім узгодженням між виробником і органом з сертифікації.
Скляні світлопропускні деталі перевіряють на 3- х зразках, випробовуючи кожен зразок тільки один раз. У всіх інших випадках випробовують два зразки у двох різних точках на кожному з них.
Точки впливу ударного навантаження, що визначають органом з сертифікації, повинні бути найбільш уразливі. Електричний апарат повинен бути змонтований на сталевій станині таким чином, щоб удар був спрямований під прямим кутом до поверхні випробовуваної деталі, або під прямим кутом відносно дотичної до поверхні в точці удару, якщо ця поверхня не плоска. Станина повинна мати масу не менше ніж 20 кг, або бути жорстко зафіксована чи вставлена у заглиблення (наприклад, у бетонній підлозі) .
У додатку D наведено приклад стенда для випробовування на удар.
Після того, як електричний апарат пройшов випробування на механічну міцність, на ньому ставлять символ «X» відповідно до 27.2 (9) .
Як правило, випробовують за температури оточуючого середовища (20 ± 5) °С, за винятком випадку, коли стійкість матеріалу на удар погіршується зі зниженням температури у визначеному інтервалі. У цьому випадку випробовують за найнижчої температури зазначеного інтервалу.
Якщо захисна оболонка електричного апарата або її частина виготовлена з пластику, наприклад, пластмасові кожухи вентиляторів у електроапаратах з деталями, що обертаються, випробовувати треба як за найвищої, так і за найнижчої температури згідно з 23.4.7.1.
Випробовування паданням
Крім випробовування на удар згідно з 23.4.3.1 ручні або переносні, закріплені на людському тілі електричні апарати у готовому для включення вигляді повинні бути випробувані 4- х кратним паданням з висоти 1 м на горизонтальну бетонну поверхню. Положення зразка у цьому випадку визначає орган з сертифікації.
Випробовувати електроапарати, що мають оболонку, виготовлену не з пластмаси, треба за температури (20 ± 5) °С за винятком випадків, коли стійкість матеріалу щодо ударного навантаження погіршується, коли знижується температура в межах інтервалу середніх температур. У цьому випадку випробовують за найнижчої температури цього інтервалу.
Цілком або частково захищені пластмасовою оболонкою апарати випробовують за температури оточуючого середовища нижче кімнатної відповідно до 23.4.7.1.
Обов'язкові умови відповідності
У результаті випробовувань електроапаратів на удар і падання не повинно відбуватися таке їх руйнування , яке могло б знизити рівень типового захисту.
Під час цієї процедури неглибокі пошкодження поверхні, сколювання фарби, поломку охолоджувальних ребер та інших подібних елементів електроапаратів до уваги не приймають.
Зовнішні оболонки і вентиляційні сітки в результаті випробовувань не повинні зміщатися або деформуватися, призводячи до тертя об них рухомих частин,
Перевіряння ступеня захисту (IP) , якщо забезпечує захисна оболонка
Методика випробовування і критерії відповідності приймають згідно з EN 60529, за винятком електроапаратів з деталями, що обертаються, для яких необхідно керуватись вимогами EN 60034- 5.
Якщо виробник встановлює більш високі вимоги до устаткування, ніж передбачено EN 60529 або EN 600345 (наприклад, викладені в стандарті на найважливіші деталі) , вимоги стандарту можна застосовувати за умов, що це не знизить рівень вибухозахищеності апарата.
Якщо електричний апарат задовольняє вимогам стандарту EN 60529, його слід віднести до категорії і згідно з 13.4 цього стандарту.
Під час випробовування електроапарата за методикою EN 60529 він повинен бути відключений від напруги.
Випробовувати на діелектричну міцність згідно з 12.3.2. стандарту EN 60529 треба протягом 10-12 секунд під напругою, що дорівнює (2Un + 1000) ±10% В, де Un - максимальна або початкова напруга в робочому режимі.
Якщо європейський стандарт на вибухозахищене електроустаткування для вибухонебезпечної атмосфери передбачає застосування критеріїв, що відповідають ІРХХ, замість критеріїв, зазначених у EN 60529 або EN 60034- 5, застосовують ці критерії.
Критерії відповідності, передбачені EN 60034- 5, можна застосовувати до електричних апаратів з деталями, що обертаються, в частині додаткових режимів роботи, які відрізняються від типових у тій мірі, у якій це не впливає на вибухозахищеність устаткування.
випробовуваннярознімнихз'єднань на скручування
Рознімні з'єднання для підключення електроапаратів на які діють крутні зусилля під час з'єднання або роз'єднання, треба перевірити на такі скручування (провертання) після монтажу для того, щоб рознімне з'єднання в з'єднаному стані не могло провертатися на величину, більшу зазначеної в таблиці 5.
Таблиця 5 - Крутний момент, прикладений до стрижня перехідного ізолятора рознімного з'єднання
|
Діаметр стрижня перехідного ізолятора рознімного з'єднання |
Крутний момент, (Н^м) |
|
М 4 |
2,0 |
|
М 5 |
3,2 |
|
М 6 |
5 |
|
М 8 |
10 |
|
М 10 |
16 |
|
М 12 |
25 |
|
М 16 |
50 |
|
М 20 |
85 |
|
М 24 |
130 |
Примітка. Значення, що відрізняються від наведених вище, можна одержати шляхом інтерполяції за допомогою графіка, побудованого на основі наведених значень. Графік може бути екстрапольований з метою визначання значень крутного моменту для рознімних з'єднань, параметри яких відрізняються від зазначених.
Температурні випробовування
Вимірювання температури
Температурні випробовування треба проводити в інтервалі робочих температур електроапарата , за винятком випадків, коли потрібно визначити максимальну температуру поверхні.
Випробовують в найбільш несприятливих умовах; за найменш стабільної напруги живлення (коливання в межах від 90% до 110% номінальної робочої напруги) , якщо виробник не наведе доказів, що європейські стандарти або інші документи CENELEC передбачають інші допуски для аналогічних промислових електричних апаратів.
Максимальна температура поверхні, визначена під час вимірювання, не повинна перевищувати:
для електроапаратів групи І - значень, наведених у 5.1.1 цього стандарту;
для апаратів групи II, кожен зразок яких після виготовлення, як правило, проходить температурні випробовування, - температури, що вказана в маркуванні електроапарата;
для електроапаратів групи II, що пройшли випробовування зразка - температури, зазначеної в маркуванні, або, якщо наведений температурний клас, - передбаченої для даного класу з припустимим перевищенням на 5 К для температурних класів Т6, Т5, Т4 і Т3 і на 10 К - для класів Т2 і Т1.
Результати повинні бути скориговані з урахуванням середньої максимальної температури оточуючого середовища, зазначеної в карті режимів.
Вимірювати температури поверхні й інших частин електроапаратів відповідно до цього стандарту і спеціальних стандартів на окремі типи захисту треба в умовах спокійного стану оточуючогого повітря , електроапарат повинен бути встановлений в нормальне робоче положення.
Для електроапаратів, які за нормальної експлуатації можуть займати різні положення, необхідно перевірити температуру в кожному з цих положень і визначити найвище значення температури.
Якщо температура перевірена не в усіх, а тільки в деяких положеннях, це треба відзначити у звіті про випробовування, а на самому апараті, або на прикріпленій до нього табличці повинен бути проставлений символ «X».
Вимірювальні прилади (термометри, термопари тощо) і з'єднувальні кабелі треба вибирати і підключати таким чином, щоб вони не впливали на температурний режим електроапаратів.
Максимальною (граничною) вважають температуру, після досягнення якої швидкість подальшого підвищення температури не перевищує 2К/год.
Повинна бути визначена також найвища температура оболонки або її частин, виготовлених з пластмаси в точках, що найбільш нагріваються (див. 7.2) .
23.4.6.2 Перевіряння на «температурний шок»
Скляні деталі світильників і люків електроапаратів повинні не руйнуючись витримувати перепад температур , що виникає за умови направлення на них струменю води діаметром 1мм за температури (10 ±5) °С, коли вони розігріті до максимальної робочої температури.
23.4.7 Випробовування неметалевих оболонок або їх неметалевих частин
Середня температура оточуючого середовища під час випробовування
Якщо згідно з цим стандартом або спеціальними європейськими стандартами, наведеними в 1,2, випробовувати треба залежно від припустимих верхнього і нижнього значень температури оточуючого середовища, ці значення повинні складати:
верхня межа: максимальна робоча температура (див. 5.2) , збільшена не менше ніж на 10 К, але не більше ніж на 15 К;
нижня межа: максимальна робоча температура (див. 5.2) , зменшена не менше ніж на 5 К, але не більше ніж на 10 К.
Випробовування оболонок або їх частин, виготовлених з пластмаси
Електричні апарати групи І
Проводять такі випробовування:
2 зразки випробовують на стійкість щодо впливу високих температур (див. 23.4.7.3) з подальшим випробовуванням на стійкість щодо впливу низьких температур (див. 23.4,7.4) , з подальшим механічним випробовуванням (див. 23.4.7.7) і перевіркою відповідності обраному типу захисту;
2 зразки випробовують на стійкість щодо впливу олій і мастильних матеріалів (див. 23.4.7,6) з подальшими механічними випробовуваннями (див. 23.4.7.7) і перевіркою щодо відповідності спеціальному типу захисту;
2 зразки випробовують також на стійкість щодо впливу гідравлічних рідин, які застосовують у гірничій промисловості (див. 23.4,7.6) з подальшими механічними випробовуваннями (див. 23.4.7.7) і, нарешті, перевіряють обраний тип спеціального захисту.
