---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЛІСОМАТЕРІАЛИ КОНСТРУКЦІЙНІ

М

БЗ № 9-2003/307

етоди випробовування
Визначання міцності з’єднання та основних значень
для штифтових кріпильних елементів
(EN 383:1993, IDT)

ДСТУ EN 383:2003

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
200

5ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО: Технічний комітет зі стандартизації лісових ресурсів (ТК 18 «Лісові ресурси»)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: Ю. Біленко; Г. Ильченко; Т. Дерев’янко;

Н. Діанова; В. Зінченко; С. Кривов’язий; Н. Кручко; А. Миронюк; В. Немилостива; Ю. Чорнобров; І. Шурута

2. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 31 жовтня 2003 р. № 189 з 2004-10-01

З Національний стандарт відповідає EN 383:1993 Timber structures — Test methods — Determina­tion of embedding strength and foundation values for dowel type fasteners (Лісоматеріали конст­рукційні. Методи випробовування. Визначання міцності з’єднання та основних значень для штифтових кріпильних елементів). Видано з дозволу CEN

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України, 2005

ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Терміни та визначення понять 1

4. Познаки 2

5. Вимоги 2

6. Методика випробовування 2

   1. Принцип випробовування 2

   2. Зразки З

   3. Випробовувальний пристрій З

   4. Готування зразків З

   5. Випробовування 4

   6. Опрацювання результатів 5

Протокол випробовування 5НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад EN 383:1993 Timber structures — Test methods — Determination of embedding strength and foundation values for dowel type fasteners (Лісоматеріа­ли конструкційні. Методи випробовування. Визначання міцності з’єднання та основних значень для штифтових кріпильних елементів).

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт, — ТК 18 «Лісові ресурси».

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

Цей стандарт не замінює чинних в Україні стандартів.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

• слова «цей європейський стандарт» замінено на «цей стандарт»;

структурні елементи цього стандарту: «Обкладинку», «Передмову», «Зміст», «Національ­ний вступ», «Терміни та визначення понять» та «Бібліографічні дані» — оформлено відповідно до вимог національної стандартизації України.ДСТУ EN 383:2003

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ЛІСОМАТЕРІАЛИ КОНСТРУКЦІЙНІ

Методи випробовування

Визначання міцності з’єднання та основних значень
для штифтових кріпильних елементів

ЛЕСОМАТЕРИАЛЫ КОНСТРУКЦИОННЫЕ

Методы испытаний

Определение прочности соединений и основных значений
для штифтовых крепежных элементов

TIMBER STRUCTURES

Test methods

Determination of embedding strength and foundation values
for dowel type fasteners

Чинний від 2004¹t0=Q1

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт установлює лабораторний метод визначання міцності з'єднань у виробах з деревини, деревини шаруватої клеєної і плит з шаруватої деревини, а також оцінювання основних значень для штифтових кріпильних елементів.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Відсутні.

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті застосовують наступні терміни з відповідними визначеннями

Болти, цвяхи і штифти або подібні вироби з гладкою або профільною поверхнею

Середня напруга стиску за максимальної навантаги в зразку з деревини або в деревній плиті під впливом твердого рівного кріпильного елемента. Вісь цього елемента проходить перпен­дикулярно до поверхні зразка. Навантаження на кріпильний елемент здійснюють перпендикулярно до його осі

Навантага, що її вимірюють до того, як зразок досягне граничного значення деформації

1. фактичний діаметр гладкострижневого круглого кріпильного елемента або

2. діаметр стрижня профільного кріпильного елемента або

3. бічна довжина квадратного кріпильного елемента або

мінімальний розмір поперечного перерізу овального або прямокутного кріпильного елемента.4 ПОЗНАЧЕННЯ

d — розмір поперечного перерізу кріпильного елемента, мм;

F — навантаження, Н;

F_max — максимальна навантага, Н;

^max.est — оціночне максимальна навантага, Н;

f_h — міцність з’єднання, Н/мм²;

6i.est — оціночна міцність з’єднання, Н/мм²;

К_е — еластичний модуль основи, Н/мм³;

К, — початковий модуль основи, Н/мм³;

K_s — модуль основи, Н/мм³;

t — товщина зразка, мм;

w — удавлювання або деформація, мм;

W_e — еластична деформація, мм;

І/Ц — початкова деформація, мм;

Wj.m_Od — модифікована початкова деформація, мм;

w₀ — деформація випробовувального пристрою за кожної навантаги, мм.

5. ВИМОГИ

Кріпильні елементи та деревина, деревина шарувата-клеєна і плити з шаруватої деревини повинні мати якість, відповідну до встановлених норм.

5. МЕТОДИКА ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Принцип випробовування

Випробовують на зразку за допомогою пристрою, зображеного на рисунку 1. Треба запобігати згинанню кріпильного елемента під час випробовування.

Кріпильний елемент навантажують перпендикулярно до своєї осі випробовувальним пристроєм зі сталі, а навантагу і деформацію заміряють, відповідно до рисунка 1.

Навантага може проявлятися у вигляді тиску (рисунок 2а) або у вигляді зусилля, що розтя­гує, (рисунок 2Ь). Для деревини і деревини шаруватої клеєної з одним напрямком деревних волокон навантажують або в напрямку волокон (рисунок 2а і 2Ь) або у вигляді навантаги перпендикулярно до напрямку волокон (рисунок 2с).

Примітка. Навантажувати можна також і під іншими кутами до напрямку волокон.

Рисунок 1 — Розташування пристроїв під час випробовування

Давач переміщення

а) Тиск у напрямку волокон

Ь) Розтягування в напрямку волокон

с) Тиск перпендикулярно напрямку волокон

-—--Напрямок волокон або один із головних напрямків деревних плит

Рисунок 2 — Розміри зразків відповідно до таблиці 1

Зразок являє собою прямокутний брусок з деревини або плити з листової деревини з кріпиль­ним елементом, що своєю віссю розташований перпендикулярно до поверхні зразка. Розміри зразків зазначено в таблиці 1.

Примітка. Товщина зразка t повинна бути між 1,5 d і 4 d відповідно до принципу випробовування

Для плит з листової деревини випробний зразок треба робити такої товщини, яку буде мати плита у готовому вигляді.

Таблиця 1 — Розміри зразків

Випробовувальний пристрій повинен мати такі властивості, щоб на вимірювання не впливало тертя між сталевими пластинами і зразком. Поряд з інструментом для визначання лінійних розмірів зразків для визначання вмісту вологи в наявності повинні бути такі прилади:

1. пристрій для навантаження, зразка і вимірювання навантаги з похибкою ± 1 % або для навантаги менш ніж 10 % від максимальної навантаги з похибкою ±0,1 %;

2. вимірювальний пристрій, для вимірювання удавлювання кріпильних елементів у дерево з похибкою ± 1 % або за удавлювання менш ніж на 2 мм з похибкою ± 0,02 мм.

Примітка. Вимірювальний пристрій повинен унеможливити вплив ексцентричності, скручування тощо на вимірювання.

Зразок до введення кріпильного елемента, кондиціюють для стабільності маси за (65 ± 5) % відносної вологості повітря і за температури (20 ± 2) °С. Після виготовлення зразок повинен бути кондиційований за таких само умов. Стабільність маси вважають досягнутою, якщо результати двох зважувань протягом 6 год не розходяться одне від одного більш ніж на 0,1 % маси зразка.

Спочатку визначають твердість навантажувального пристрою. Контрольний зразок зі сталі зі щільно підігнаним штифтом такого самого діаметра, як діаметр кріпильного елемента, поміщають у випробовувальний пристрій і визначають криву навантаги-деформації відповідно до 6.5.6.

Діаметр кріпильного елемента і товщина дослідного зразка повинні бути виміряні в мм із похибкою 1 %.

Кріпильні елементи повинні бути вставлені відповідно до їх застосування (наприклад, з попереднім просвердлюванням або без просвердлювання в зразках отворів для цвяхів, щільно підігнані отвори для штифтів, отвори із зазором для болтів тощо).

Примітка. Для того, щоб вісь кріпильного елемента була перпендикулярна до поверхні зразка, треба застосовувати напрямну. ,

Зразок встановлюють у випробовувальний пристрій симетрично. Навантагу на вісь зразка треба прикладати по центру.

Оцінювальна максимальна навантага F_maxest треба визначати дослідним шляхом, на підставі обчислювання або попередніх випробовувань.

Примітка. Оцінки повинні бути вирівняні відповідно до 6.6.2.

Зразок навантажують згідно з рисунком 3. За особливих випробовувань цикл поперед­ньої навантаги до 0,4 F_max._est може випадати, а загальний контрольний час підбирать відповідним чином.

Навантагу збільшують до 0,4 F_maxest і підтримують постійно ЗО с. Потім навантагу зменшують до 0,1 F_max.est і підтримують постійно ЗО с. Після цього навантагу збільшують.

Випробовування переривають, як тільки буде досягнуто максимальної навантаги, або якщо вдавлювання становитиме w₀ + 5 мм.

Випробовують зразок з постійною швидкістю навантаги, підібрану таким чином, щоб макси­мальна навантага досягалася протягом (300 ± 120) с.

Для кожного зразка повинна бути визначена деформація w_Oi, w₀4, ^VV14> Wn, w₂-i, w₂₄, ^w2s< w₂8 біля відповідних точок 0,1; 0,4; 14; 11; 21; 24; 26; 28, як це зазначено на рисунку 4.

Деформацію за максимальної навантаги F_max треба теж визначити.

Якщо діаграма «навантага-деформація» відсутня, то вимірювати деформацію треба за кож­ного збільшення навантаги на 0,1 F_maxest (рисунок 3).

Треба визначити щільність і вміст вологи деревини, деревини шаруватої клеєної і плит з шаруватої деревини.

6.6 Опрацьовування результатів

Міцність з’єднання f_h і оцінювальну міцність з’єднання f_hest обчислюють з похибкою 1 % за формулою: