Страница 13: ДСТУ 7113:2009. Вибухонебезпечні середовища. Частина 0. Електрообладнання. Загальні вимоги (62355)

1. джерело живлення постійного струму напругою не менше ніж ЗО кВ;

2. електростатичний вольтметр (від 0 В до 10 В) з похибкою не більше ніж 10 % із вхідним опо­ром більше ніж 10⁹ Ом;

3. конденсатор ємністю 0,10 мкФ на напругу не менше ніж 400 В (припустима ємність 0,01 мкФ, якщо вхідний опір вольтметра перевищує 10¹⁰ Ом);

4. бавовняну тканину достатніх розмірів для запобігання в процесі натирання контакту між вип­робувальним зразком і пальцями випробувача;

5. поліамідну тканину достатніх розмірів для запобігання в процесі натирання контакту між вип- робовувальним зразком і пальцями випробовувана;

6. тефлонову ручку або щипці для переміщення випробовувального зразка без розряду з його за­ряджених поверхонь;

д) плоский тефлоновий диск площею поверхні 22 500 мм², як еталон, що добре заряджається;

h) уземлену пластину.

Усі випробовування треба проводити в приміщенні з температурою (23 ± 2) °С і відносною воло­гістю не більше ніж ЗО % .

Національний відхил

Замінити:

Для електрообладнання групи І відносна вологість навколишнього середовища має становити (50 ± 5) %.

Випробовувальний зразок треба очистити ізопропиловим спиртом, промити здистильованою во­дою та висушити, наприклад у сушильній печі за температури не вище ніж 50 °С. Потім зразок вит­римують 24 год за температури (23 ± 2) °С.

Зразок кладуть на ізоляційну пластину поверхнею догори. Десятиразовим тертям поліамідною тканиною поверхню електризують так, щоб останнє протирання завершувалося на краю зразка (ри­сунок 6). Зразок розряджають на землю конденсатором 0,1 мкФ або 0,01 мкФ, повільно наближаючи його до сферичного електрода доти, доки не відбудеться розряд (рисунок 7). Відразу після видален­ня електрода від зразка (напруга згодом падає внаслідок закінчення вхідного опору вольтметра) воль­тметром вимірюють напругу. Поверхневий заряд статичної електрики Q в кулонах розраховують за формулою:

Q = CU, (2)

де U — напруга на вольтметрі за t = 0, В;

С —ємність, Ф.

В ипробовування повторюють 10 разів.

1. — поверхня А;

2. — тефлонове руків'я;

3. — поверхня В;

4. — тефлон.

Рисунок 6 — Електризація методом тертя з використанням поліамідної або бововняної тканини

1 — заряджена вмістина; 2 — тефлонове руків’я;

З — сферичний електрод діаметром від 10 мм до 15 мм; 4 — вольтметр;

5 — конденсатор ємністю 0,1 мкФ.

Рисунок 7 — Розряд наелектризованого корпуса зондом, уземленим конденсатором ємністю 0,1 мкФ

Повторюють процедуру, наведену в методі А, використовуючи замість поліамідної чисту бавов­няну тканину. Випробовування повторюють 10 разів. Для оцінювання небезпеки згідно з 26.14.7 вико­ристовують найбільше значення заряду.

Негативний електрод розташовують в ЗО мм над центром обробленої поверхні зразка та заря­джають її напругою не менше ніж ЗО кВ між негативним електродом і землею (рисунок 8). Переміща­ють зразок круговими рухами по уземленій пластині протягом 1 хв, щоб зарядити всю поверхню, й розряджають наелектризований зразок згідно з 26.14.6.1. Випробовування повторюють 10 разів. Для оцінювання небезпеки, згідно з 26.14.7, використовують найбільше значення розрахованого цим ме­тодом заряду статичної електрики.

1 — голчастий електрод; 2 — поверхня А;

З — поверхня В; 4 — електропровідна пластина (латунь).

Рисунок 8 — Електризація корпуса в електричному полі джерела постійного струму

26.14.7 Оцінювання небезпеки розряду

Максимальне значення наведеного заряду Q на поверхні оболонки з непровідного матеріалу, роз­раховане по кожному з описаних вище методів, не має перевищувати наведених нижче значень за умови, що наведений заряд на зразку з еталонного матеріалу перевищує 60 нК:

• 60 нК — для обладнання групи І або підгрупи ПА;

• ЗО нК — для обладнання підгрупи ІІВ;

• 10 нК — для обладнання підгрупи ІІС;

• 200 нК — для обладнання групи III.

26.15 Вимірювання ємності

Випробовування проводять на двох повністю складених зразках електрообладнання, які витриму­ють у кліматичній камері протягом щонайменше 1 год за температури (20 ± 2) °С і відносної воло­гості (50 ± 5) %. Випробовуваний зразок розміщують на уземленій металевій пластині розміром при­близно 90 мм х 160 мм х 3 мм (пластина, якщо цього вимагає зразок, може бути більшою). Вимірюють значення ємності між кожною металевою частиною оболонки обладнання в межах від 0 пкФ до 200 пкФ приладом з похибкою ± 5 % і мінімально можливою довжиною з’єднувальних кабелів в будь-якому випадку менше 1 м. Якщо на оболонці немає металевих частин, тоді створюють випробовувальну точ­ку, встановлюючи ґвинт у місце, що забезпечує одержання найгіршого результату. Положення зразка має забезпечувати найгірший результат.

Максимальне значення ємності має становити:

• 50 пкФ — для обладнання групи І;

• 50 пкФ — для обладнання підгрупи ПА;

• 15 пкФ — для обладнання підгрупи ІІВ;

• 5 пкФ — для обладнання підгрупи ІІС;

• ЮпкФ —для обладнання групи III.

Примітка. Нижня гранична точка пилотривкого обладнання групи III, призначеного для застосування в трубах або трубопро­водах, перебуває на розгляді.

27. КОНТРОЛЬНІ ПЕРЕВІРЯННЯ

Виробник повинен проводити усі контрольні випробовування, які вимагають стандарти, перелічені у розділі 1, і використовувати для перевіряння й випробування електрообладнання.

27. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИРОБНИКА

    1. Відповідність документації

Для гарантії відповідності електрообладнання документації виробник зобов’язаний проводити оцінювання або випробовування.

Примітка. Цей підпункт не вимагає 100-відсоткового перевіряння комплектних деталей. Для перевіряння відповідності можна використовувати статистичні методи.

Виробник повинен підготувати електрообладнання до сертифікації або одержати сертифікат, що підтверджує, що воно відповідає вимогам цього стандарту, а також іншим стандартам, переліченим у розділі 1. Сертифікат може поширюватися на Ex-обладнання або Ех-компоненти.

Маркуючи електрообладнання згідно з вимогами розділу 29, виробник підтверджує свою відпові­дальність за те, що:

• електрообладнання виготовлене згідно з вимогами відповідних стандартів щодо безпеки;

• перевіряння та випробовування, наведені в 28.1, виконано в повному обсязі та виріб відпові­дає документації.

27. МАРКОВАННЯ

    1. Наведену нижче систему марковання треба застосовувати тільки до електрообладнання або Ех- компонентів, що відповідають вимогам стандартів на окремі види захисту, перелічених у розділі 1.Розташування

На електрообладнанні ставлять на основній зовнішній частині оболонки марковання, щоб було легко прочитати перед встановленням електрообладнання.

Примітка 1. Марковання має бути розташовано так, щоб воно було видно також і після встановлення обладнання.

Примітка 2. Якщо марковання розташоване на знімних частинах, то для малого обладнання, щоб уникнути плутанини під час встановлювання або обслуговування зазвичай використовують його дублювання усередині електрообладнання. Додаткові вимоги до надзвичайно малого електрообладнання і Єх-компонентів подано у 29.10 е).

Марковання має містити такі відомості:

1. назву або товарний знак виробника;

2. тип виробу;

3. серійний номер, за винятком:

• приєднувальної арматури (кабельних вводів, заглушок, нарізевих адаптерів та прохідних ізоляторів);

• дуже малого електрообладнання з обмеженою поверхнею; (номер партії можна розглядати як альтернативу серійному номеру);

4. назву або символ організації за сертифікатом та номер сертифіката у такій послідовності: останні дві цифри року сертифікації, розділовий знак «.», за якими — чотиризначний порядковий но­мер сертифіката цього року;

Примітка 1. Для деяких регіональних сертифікацій третьою стороною, розділовий знак «.» можна заміняти розділовою по­знакою, такою як «АТЄХ».

5. якщо необхідно зазначити особливі умови застосування, то після посилання на сертифікат має бути зазначено символ «X». Як альтернатива застосуванню в маркованні символу «X» на обладнанні можна розміщувати попереджувальний напис.

Примітка 2. Виробник повинен обов’язково вказати споживачеві умови застосування разом з іншою необхідною інформацією.

6. спеціально Ех-марковання для вибухонебезпечних газових середовищ згідно з 29.3 або для ви­бухонебезпечних пилових середовищ згідно з 29.4. Ех-марковання для вибухонебезпечних газових се­редовищ і вибухонебезпечних пилових середовищ потрібно розділяти й не можна об’єднувати;

7. будь-яке додаткове марковання, необхідне згідно зі стандартом на конкретний вид вибухозахи­сту, зазначеним у розділі 1.

Примітка 3. Додаткове марковання можуть потребувати відповідні промислові стандарти щодо безпечності конструкції електрообладнання.

Національний відхил

Доповнити:

Марковання вибухозахисту електрообладнання має відповідати ГОСТ 12.2.020-76.

Ех-марковання має містити такі відомості:

1. символ Ех, що вказує на те, що електрообладнання відповідає одному або більше видам ви­бухозахисту відповідно до стандартів, наведених у розділі 1;

2. символ для кожного використаного виду захисту:

• «б»: вибухонепроникна оболонка (для РВЗ Gb або Mb);

• «е»: підвищена надійність (для РВЗ Gb або Mb);

• «іа»: іскробезпечне електричне коло (для РВЗ Ga або Ма);

• «іЬ»: іскробезпечне коло (для РВЗ Gb або Mb);

• «іс»: іскробезпечне коло (для РВЗ Gc);

• «та»: герметизація (для РВЗ Ga або Ма);

• «mb»: герметизація (для РВЗ Gb або Mb);

• «тс»: герметизація (для РВЗ Gc) — на розгляді;

• «пА»: без іскріння (для РВЗ Gc);

• «пС»: захист від іскріння (для РВЗ Gc);

• «nR»: обмежений «подих» (для РВЗ Gc);

• «пі_»: енергообмеженість (для РВЗ Gc);

• «о»: оливове заповнення (для РВЗ Gb);

• «рх»: оболонка під підвищеним тиском (для РВЗ Gb або Mb);

• «ру»: оболонка під підвищеним тиском (для РВЗ Gb);

• «pz»: оболонка під підвищеним тиском (для РВЗ Gc);

• «q»: заповнення кварцовим піском (для РВЗ Gb або Mb).

3. символ групи:

• І для електрообладнання, призначеного для шахт і рудників, небезпечних щодо метану і ву­гільного пилу;

• НА, ІІВ або ІІС для електрообладнання, призначеного для вибухонебезпечних газових сере­довищ, крім шахт і рудників, небезпечних щодо метану і вугільного пилу.

Якщо електрообладнання призначене для використання в середовищі конкретного газу, хімічну формулу або його назву треба брати в круглі дужки.

Якщо електрообладнання призначене для використання в середовищі конкретного газу й, крім того, придатне для використання в спеціальній групі, то хімічну формулу треба розташовувати за по­знакою групи й відділяти знаком «+», наприклад «ІІВ+Н₂».

Примітка 1. Електрообладнання з марованням «ІІВ» можна застосовувати в зонах, що потребують електрообладнання групи ПА. Аналогічно, електрообладнання з маркованням «ІІС» можна застосовувати в зонах, що потребують електрообладнання груп ІІВ і ПА.

4. для електрообладнання групи II — символ, що позначає температурний клас. Якщо виробник бажає вказати максимальну температуру поверхні в проміжку між двома температурними класами, він може зробити це нанесенням тільки максимальної температури поверхні в градусах Цельсія або по­значанням максимальної температури поверхні в градусах Цельсія і, у круглих дужках, наступного вищого температурного класу, наприклад 71 або 350 °С або 350 °С (71).

Електрообладнання групи II, що має максимальну температуру поверхні, яка перевищує 450 °С, треба маркувати тільки із зазначанням максимальної температури поверхні в градусах Цельсія, на­приклад 600 °С. Електрообладнання групи II, що має марковання для використання в середовищі пев­ного газу, не має містити марковання температурного класу або максимальної температури поверхні.

Якщо це необхідно, згідно з 5.1.1, то марковання має містити знак Т_а або T_amb разом з темпера­турним діапазоном навколишнього середовища або знак «X», що вказує, згідно з 29.2 е), на ці умови застосування.

Марковання Ех-кабельних вводів, Ex-заглушок і Ех-нарізевих адаптерів не має містити познак температурного класу або максимальної температури поверхні.