---

А.2.3 захисний матеріал {covering material)

Матеріал, використовуваний для захисту людини, устатковання або певних поверхонь від носія бактерій та (або) від бактерій, що знаходяться на інших нестерильних поверхнях (див. EN 13795-1)

А.2.4 донор {donor)

Матеріал-носій бактерій, який заражений відомою кількістю життєздатних колоній певного штаму Staphylococcus aureus

А.2.5 штифт {finger)

Частина приладу для визначення опору матеріалу до проникнення бактерій, що намокають, що забезпечує контакт донора і випробного зразка з поверхнею пластинки агару в одній точці

А.2.6 Чашка Петрі {Petri dish)

Ємність, використовувана для готування агару

А.2.7 Випробний зразок (tesf specimen)

Захисний матеріал, який випробовують на опір до проникання бактерій.

А.З Устатковання

А.3.1 Приладі

А.3.1.1 Поворотний стіл

Поворотний стіл складається з трьох частин:

• моторний відсік;

• утримувач пластинки агару;

• важіль утримувача штифта.

У моторному відсіку знаходиться електродвигун, електричні перемикачі і привод із двома ва­лами: один для утримувача пластинки агару, інший для забезпечення руху важеля утримувача штифта. Обертання вала мотора передається Іншим валам за допомогою зубчатих коліс і ременів передачі в два кроки у співвідношенні 11:36 і має бути відрегульовано так, щоб утримувач плас­тинки обертався зі швидкістю (60 ± 1) хв"¹, а кулачковий механізм (ексцентрик) зі швидкістю 5,60 хв^-1. Головний електричний перемикач вимикає електроживлення приладу тоді, коли час випробовування, який дорівнює (15 хв ± 5 с), закінчився.

Утримувач пластинки агару підіймається на відповідному валу. Він має заглиблення на верхній поверхні такого самого діаметра, як і пластинка агару, що її використовують під час випробовування.

Важіль утримувача штифта підіймається на шарнірі, що знаходиться над верхньою частиною моторного відсіку, так, що коли він стає горизонтально, нижня частина штифта знаходиться на поверхні чашки з агаром. Довжина важеля складає 462 мм, а відстань від шарніра до центру штиф­та (256 ± 0,5) мм. Важіль переміщується вантажем (250 ± 0,5) г, який може ковзатися уздовж його,

³¹ Устатковання можна придбати, наприклад у SchOtt Labortechnik, Rudolf-Wissel-StralSe 11, D-37079 GSttingen, Німеччина. Цю інформацію наведено для зручності користувачів цього стандарту І не обов’язкове схвалення CEN/TC 162 для викорис­товування названого продукту. Можна використовувати інше рівноцінне устатковання, якщо воно здатне забезпечити отримання тих самих результатів випробовування.

щоб забезпечити тиск штифта на агар. У центрі верхнього краю штифта прикріплюється петля. Це робить можливим приєднання динамометра для регулювання сили, що направлена вниз.

Важіль має на кінці утримувач штифта, який направлений до утримувача пластинки агару. Це забезпечує виймання штифта для його дезінфекції та подальшого застосування.

Штифт повинен бути виготовлений зі шліфованої (R_a= 0,2 цм) неіржавкої сталі. Кінець штифта, що входить у контакт Із випробовувальним зразком, повинен бути напівсферичний із радіусом 11 мм. Штифт повинен зверху мати отвір для пристосування до утримувача важеля. Штифт повинен бути знімним і дезінфікуватися між випробовуваннями.

Сила тиску штифта в (3 ± 0,02) Н на матеріали вимірюється динамометром, що приєднується до важеля, або вагами, розміщеними на поворотному столі.

А.3.1.2 Сталеве кільце (рисунок А.З і А.4)

Два сталевих кільця масою (800 ± 1) г використовують для скріплення випробного зразка І донора. Внутрішній діаметр сталевих кілець повинен бути більшим за діаметр утримувача пластинки агару, що дозволяє їм вільно звішуватися за його межами.

1 — сипа пружності 1 Н;

2— швидкість обертання 60 хв^-1.

Рисунок 1 — Устатковання (вид зверху)

1 — вантаж; 4 — штифт із неіржавкої сталі

2—шарнір; Я=11мм;

З — місце прикріплення 5 — таймер, динамометра;

Рисунок 2 — Устатковання (вид спереду)

Рисунок 3 — Внутрішнє кільце

Рисунок 4 — Зовнішнє кільце

А.3.2 Набори з шести пластинок агару

Набір із шести чашок Петрі, які мають діаметр 14 мм, наповнюють живильним середовищем агаром (див. А.4) на (3 ± 0,2) мм від краю. Пластинки агару повинні готуватися напередодні випро­бовування і триматися над водою, щоб втрата ваги була мінімальною.

Пластинки висушують протягом 20 хв без кришки у стерильному місці. На поверхні агару не повинно бути видимої вологи. Висота чашок Петрі не регламентується, тому чашки від різних ви­робників можуть бути різної висоти. Таким чином вагу або об’єм агару потрібно визначати з ура­хуванням відстані, зазначеної вище. Під час розливання агару в чашки необхідно використовува­ти об’ємні або вагові методи. Для контролю відстані агару до краю вміщують лезо бритви у центрі поверхні агару, а сталеву лінійку на краю поперек чашки. Потім визначають відстань між лінійкою і лезом, використовуючи калібрувальний дріт або індикаторну шкалу. Цю відстань визначають для кожного набору пластинок і відмічають у протоколі випробовування.

А.3.3 Матеріал-носій⁴⁾

Матеріал-носій повинен бути змочений, нанесений на тонкий як папір зразок поліуретанової плівки з такими характеристиками:

• товщина: ЗО цм;

• подовження за максимального навантаження:

• (350 ± 50) % у подовжньому напрямку;

• (400 ± 75) % у поперечному напрямку.

Примітка. Сторона PU плівки, що відшаровується, повинна бути заражена штамом, що використовується під час випро­бовування.

Від матеріалу-носія відрізають зразки розміром 25 см х 25 см. Вміщують кожний зразок між листами картону, а потім кладуть у стерилізатор. Стерилізують парою.

• .3.4 Суспензія Staphylococcus aureus

Штам S. aureus, АТСС 29213 культивують від 18 год до 24 год за температури (36 ± 1) °С на трипсиновому соєвому агарі.

Відділяють 2 або 3 колонії у 3 мл трипсинового соєвого бульйону і культивують від 18 год до 24 год за температури (36 ± 1) °С. Бульйон розбавляють пептонною водою (див. А.4) у співвідно­шенні 1:10, щоб отримати розчин 1-Ю⁴—4-Ю⁴ CFU/мл.

Життєздатність суспензії визначають по закінченню приготування.

• .3.5 Приготування донора

Відкривають стерилізатор І витягають поліуретанову плівку. Розміщують матеріал-носій на чистому лотку, змочують зовнішню сторону.

Для зручності обробляння матеріал-носій фіксують до лотка по кутах, використовуючи для цього двосторонню липку стрічку. Відмічають площу контакту матеріалу-носія з пластиною агару.

1,0 мл суспензії S. aureus розподіляють по поверхні матеріалу-носія. Донор необхідно вису­шити за температури 56 °С приблизно ЗО хв. Під час сушіння суспензію S. aureus рівномірно роз­поділяють по полімерній плівці дезінфікованим склом.

Донор необхідно використовувати в день приготування.

А.3.6 Плівковий покрив⁴>

П'ять зразків плівки з поліетилену високого тиску (HD) розміром 25 см х 25 см, товщиною при­близно 10 м та густиною (950 ± 2) кг/м³ і MFR (190 °С, 5 кг) 0,27 г/10 хв.

А.3.7 Випробні зразки

П’ять зразків розміром 25 см х 25 см або діаметром 25 см вибірково вирізають від випробного матеріалу в асептичних умовах.

За можливості, до випробовування випробні зразки повинні бути упаковані і простерилізовані з використанням упаковки і методів стерилізації, які рекомендує виробник для остаточного продукту.

⁴¹ Матеріал можна придбати в Schutt Labortechnik, Rudolf-Wissel-StraBe 11, D-37079 Gottingen, Німеччина. Цю інформацію наведено для зручності користувачів цього стандарту і не обов'язкове схвалення CEN/TC 162 для використання названого продукту. Можна використовувати інші рівноцінні матеріали, якщо вони здатні забезпечити отримання тих самих результатів випробовування.

А.4 Живильне середовище

А.4.1 Трипсиновий соєвий агар

• триптон — 15 г;

• гідролізат соєвої муки — 5 г;

• хлорид натрію — 5 г;

• агар — 17 г;

• дистильована вода — 1000 мл.

Кладуть сухі інгредієнти у воду і нагрівають до кипіння та добре перемішують. Стерилізують за температури 121 °С протягом 15 хв, доводять до повного розчинення та використовують.

А.4.2 Трипсиновий соєвий бульйон

• триптон — 17 г;

• гідролізат соєвої муки — 3 г;

• глюкоза — 2,5 г;

• хлорид натрію — 5 г;

• фосфат калію — 2,5 г;

• дистильована вода — 1000 мл.

• .4.3 Пептони а вода

• пептон — 10 г;

• хлорид натрію — 5 г;

• зфір поліоксиетиленової жирної кислоти — 1 г;

• дистильована вода — 1000 мл.

• .4.4 Живильне середовище агар

• екстракт яловичини — 3 г;

• пептон — 5 г;

• хлорид натрію — 8 г;

• агар — 17 г;

— дистильована вода — 1000 мл.

Приготування див. А.4.1. Пластинки використовують удень приготування.

А.5 Метод випробовування

А.5.1 Кондиціювання

Випробні зразки потрібно кондиціювати згідно з ISO 139 «Матеріали текстильні. Стандартні атмосферні умови для кондиціювання і випробовування». Кондиціювати і випробовувати можна також за кімнатної температури. Метод кондиціювання необхідно зазначити в звіті про випробо­вування.

А.5.2 Калібрування апаратури

Матеріал згідно з випробовуванням повинен контактувати з агаром лише в одній точці про­тягом певного часу. Необхідно контролювати переміщування штифта над всією поверхнею зразка, застосовуючи нижченаведене устатковання. У звітній документації необхідно зазначити про це та зберігати її.

Використовуючи сталеві кільця, готують пакет з одного листа білого паперу, одного аркуша копіювального паперу і плівки з поліетилену HD. На диск обертання встановлюють догори дном чашку Петрі діаметром 14 см і на ній розташовують пакет, як описано в А.5.3. Підводять штифт до матеріалів та вмикають прилад на 15 хв. Витягають білий папір і переконуються, що штифт мав контакт із пластинкою по всій поверхні.

А.5.3 Процедура

А.5.3.1 Готування зразка

Закріплюють вантаж на важелі так, щоб тиск штифта на пластинку агару був (3 ± 0,02) Н. Вміщують пластинку агару на поворотний стіл. Для визначення сили натягу матеріалу використо­вують нижченаведене пристосовання. Застосовують систему з двох кілець: зовнішнього і внутріш­нього (загальна вага (800 ± 1) г, див. рисунки А.З і А.4).

Розташовують внутрішнє кільце і циліндричний корпус діаметром 9 см та висотою 4 см у центрі горизонтальної стерильної робочої поверхні. Використовують відповідні засоби, наприк­лад, двосторонню липку стрічку за межами кільця для збільшення тертя.

На кільце вміщують випробний зразок і донор забрудненою стороною вниз, видаливши папір і поліетиленову плівку (HD). Затискають зовнішнє кільце настільки міцно, щоб матеріали надійно утримувалися між двома кільцями.

А.5.3.2 Послідовність випробовування (зразок 1)

Пакет із матеріалами повільно підіймають і розташовують на першій пластинці агару без криш­ки зі сталевим кільцем, що вільно звисає за межами диска обертання. Натискають штифтом се­редину матеріалу донора до контакту випробного зразка з поверхнею агару. Починають випробо­вування, як описано, тиск штифта З Н, час випробовування 15 хв.

Через 15 хв негайно видаляють сталеве кільце з комбінацією: донор-випробний зразок.

Видаляють пластинку 1 Із диска обертання і накривають її кришкою. Негайно на диск обер­тання вміщують пластинку 2, а на неї встановлюють сухе кільце з матеріалом.

Повторюють вищезазначену процедуру для пластинок 2—5, використовуючи той самий пакет.

Наприкінці видаляють донор, перевертають випробний зразок, накривають поліетиленовою плівкою і протягом 15 хв випробовують шосту пластинку.

Якщо на поверхні агару з’явилася рідина, її витирають насухо, пластинку(-и) вміщують у чисте місце, закривають і витримують пластинки агару (з 1 по 6) з кришками в термостаті за темпера­тури (36 ± 1) °С протягом 48 год.

Перераховують колонії S. aureus на кожній пластинці. Не беруть до уваги ділянку в радіусі 15 мм навкруги центру пластинки. Кількість колоній на пластинці не повинна перевищувати 1000. Якщо кількість колоній перевищує 1000, беруть нову суспензію S. aureus із більш низькою концентрацією (але у встановленому порядку), цю процедуру необхідно повторювати кожного разу.

А.5.3.3 Залишок зразків

Чотири зразки, що залишилися, випробовують так, як описано в А.5.3.1 і А.5.3.2. Необ­хідно використовувати свіжопідготовлений донор для кожного випробного зразка.

А.6 Підраховування результатів

Підраховують вірогідну проникність (ЕРР) за формулою:

ЕРР = 6 - (CUM1 + CUM2 + CUM3 + CUM4 + CUM5),

де CUM1 «Х1/Т

CUM2 = ( Х2 + Х1)/Т

CUM3 = (ХЗ + Х2 + Х1)/Т

CUM4 = (Х4 + ХЗ + Х2 + Х1 )/Т

CUM5 = (Х5 + Х4 + ХЗ + Х2 + Х1)/Т

Т = Z + Х1 + Х2 + ХЗ + Х4 + Х5

Х1, Х2, ХЗ, Х4 і Х5 на п’яти пластинках від першого до п’ятого зразка.

Z є кількість колоній на пластинці з переверненим випробним зразком.

А.7 Протокол випробовування

Протокол випробовування повинен містити таке:

1. посилання на цей стандарт і цей додаток;

2. посилання на калібрування, за наявності;

3. умови кондиціювання, тобто температура та вологість;

4. відстань від поверхні агару до краю чашки Петрі;

5. дані про ідентифікування випробовувального матеріалу;

6. твердження, що матеріал донора відповідає А.3.3;

7. підрахунок колоній шести випробовувальних пластинок кожного з 5 випробних зразків;

8. кількість життєздатних S. aureus у суспензії, що її використовують;

9. підрахована характеристика ЕРР, середній і стандартний відхил п’яти випробних зразків.