Прилад для вимірювання часу з точністю не гірше ± 1 хв.
Психрометр аспіраційний типу МВ-4М з точністю вимірювання температури
± 2 °С, вологості повітря — ± 3 %. >
Баром етр-анероїд типу М-67 з точністю вимірювання тиску ± 0,8 мм рт. ст.
Рулетка типу Р30Н2К згідно з ГОСТ 7502.
Ваги згідно з ГОСТ 29329 з границею зважування 50 кг і точністю зважування ±0,01 кг.
Допускається застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні характеристики, не гірші за наведені.
Зразки для випробувань
Для визначення маси погонного метра рукава використовують рукава повної довжини без з’єднувальних головок.
Підготовка до випробувань
Рукава кондиціонують за нормальних кліматичних умов випробувань згідно з ГОСТ 15150 протягом не менше 4 год.
ЗААПроведення випробувань -
8.4.4.1 Вимірюють масу рукава, згорнутого у скатку.
S.4.4.2 Вимірюють довжину рукава, розкладеного на випробувальному столі або підлозі.
8.4.5 Подання результатів випробувань
Вимоги щодо подання результатів випробувань — за 8.2.5.
Опрацювання результатів випробувань
Вимоги щодо опрацювання результатів випробувань — за 8.2.6.
Масу погонного метра рукава т у кілограмах на метр обчислюють за формулою:
т = (1)
де М— маса рукава, кг;
L — довжина рукава, м.
За результат беруть середнє арифметичне результатів обчислення. Довірчі границі похибки результату обчислюють за формулою:
д = ± |L2(AMJ2+M2(MJ2(2)
де М — середнє арифметичне результатів вимірювання маси рукава;
L — середнє арифметичне результатів вимірювання довжини рукава;
ДЛ4 — похибка вимірювання маси рукава (обчислюється згідно з ГОСТ 8.207);
AL — похибка вимірювання довжини рукава (обчислюється згідно з ГОСТ 8.207).
Оформлення результатів випробувань
Результати випробувань оформлюють протоколом, що містить дані згідно з 8.2.7.1.
Рукав вважають таким, що витримав випробування, якщо маса погонного метра рукава відповідає вимогам 5.1.1.8 цього стандарту.
8.5 Гідравлічні випробування рукавів
Як випробувальну рідину слід використовувати воду.
Випробування слід проводити у відгородженому місці для запобігання травмування оператора у випадку руйнування зразка.
Використання повітря чи інших газів як випробувального засобу забороняється з метою убезпечення випробувань.
Під час випробувань потрібно стежити, щоб під час заповнення зразка водою все повітря було з нього видалене.
Апаратура
Прилад для вимірювання часу з точністю не гірше ± 1 хв.
Психрометр аспіраційний типу МВ-4М з точністю вимірювання температури ± 2 °С, вологості повітря — ± 3 %.
Барометр-анероїд типу М-67 з точністю вимірювання тиску ± 0,8 мм рт. ст.
Джерело тиску, що може створювати та підтримувати тиск випробування.
Манометри згідно з ГОСТ 2405 або перетворювачі тиску з цифровою індикацією, які обирають для кожного випробування так, щоб тиск, використовуваний для випробування рукава, був у межах від 15 % до 85 % повної шкали. Похибка не повинна перевищувати 0,01 МПа.
Штангенциркуль згідно з ГОСТ 166.
Рулетка типу Р30Н2К згідно з ГОСТ 7502.
Металева лінійка згідно з ГОСТ 427.
Мірний циліндр згідно э ГОСТ 1770.
Прилад для вимірювання часу з точністю не гірше ± 0,5 с.
Випробувальний стіл, що повинен мати вільний простір щонайменше 0,3 м з кожного боку рукава.
Допускається застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні характеристики, не гірші за наведені.
Зразки для випробувань
Гідравлічні випробування слід виконувати на відрізках рукавів, які обладнують з’єднувальними головками. Мінімальна довжина зразка повинна становити 0,8 м. Для випробувань використовують щонайменше п’ять зразків.
Підготовка до випробувань
Рукава кондиціонують за нормальних кліматичних умов випробувань згідно з ГОСТ 15150 протягом не менше 4 год.
Швидкість збільшення тиску в зразках повинна бути постійною і такою, щоб дійти кінцевого значення тиску випробування протягом часу в діапазоні від 30 до 60 с для рукавів з внутрішнім діаметром до 51 мм включно. Для рукавів з внутрішнім діаметром понад 51 мм і менше 250 мм сягання кінцевого значення тиску повинно бути в діапазоні від 60 до 240 с.
Проведення випробувань
Визначення стійкості рукава до дії робочого та випробувального тиску
Зразок рукава встановлюють на випробувальному столі, один край зразка приєднують до джерела тиску, заповнюють його водою до повного витиснення повітря і підіймають тиск до робочого з постійною швидкістю згідно з 8.5.3.2. Величину тиску контролюють. Важливо, щоб вільний кінець зразка мав змогу необмеженого переміщення.
Зразок під дією тиску витримують протягом (120 ± 5) с, якщо цей час особливо не обумовлений у нормативному документі на конкретний тип рукава.
Тиск у зразку знижують до нуля, після чого з постійною швидкістю згідно з 8.5.3.2 підвищують до випробувального. Випробувальний тиск витримують протягом (180 ± 5) с.
Вимірювання витоку води крізь стінку рукава типу Л проводять мірним циліндром.
Вимірювання деформації рукава під дією робочого тиску
Для проведення вимірювань зразок рукава кладуть у горизонтальній площині на випробувальний стіл, приєднують до джерела тиску, заповнюють водою до повного витиснення повітря і для стабілізації зразка прикладають тиск 0,1 МПа.
Наносять три позначки (Д, В і С) на зовнішній поверхні рукава, як показано в додатку В. Середню позначку (В) роблять приблизно на середині довжини зразка, дві зовнішні позначки (А і С ) — на відстані 0,25 м від позначки В. Кожна позначка має вигляд дуги на колі рукава, через яку перпендикулярно до неї (дуги) проходить пряма лінія. Всі три прямі лінії колінеарні.
S.5.4.2.3 Підтримують початковий тиск 0,1 МПа і роблять відповідні вимірювання (відстань Lq між крайніми позначками, початкову довжину кола Со та початковий зовнішній діаметр О0) біля контрольних позначок.
в.5.4.2.4 Установлюють робочий тиск зі швидкістю згідно з 8.5.3.2 і витримують протягом (60 ± 1) с до початку вимірювання.
Подовження рукава
Вимірюють відстань між крайніми позначками (А і С) з точністю ± 1 мм.
Подовження рукава AL у відсотках від початкової довжини обчислюють за формулою:
AL = ^-^--100, (3)
де — відстань між крайніми позначками (А і С) під дією початкового тиску 0,1 МПа, м;
Li — відстань між крайніми позначками (А і С) під дією робочого тиску, м.
Збільшення зовнішнього діаметра
Зовнішній діаметр повинен визначатися переважно шляхом вимірювання довжини кола. Однак вимірювання можуть бути зроблені і прямим шляхом за допомогою штангенциркуля.
Під час визначення змінення зовнішнього діаметра шляхом вимірювання довжини кола біля кожної контрольної позначки (А, В і С) вимірюють довжину кола. Збільшення зовнішнього діаметра ДО у відсотках від початкового діаметра обчислюють за формулою:
£Сі-Хс0
= 1 -100, (4)
і
де — сума довжин кіл біля трьох позначок під дією початкового тиску 0,1 МПа, м;
— сума довжин кіл біля трьох позначок під дією робочого тиску, м.
Під час визначення змінення зовнішнього діаметра за допомогою штангенциркуля вимірюють два перпендикулярних діаметра біля кожної контрольної позначки (А, В і С). Збільшення зовнішнього діаметра AD у відсотках від початкового діаметра обчислюють за формулою:
ДР = -РД~-Р|ІЮ0, (5)
де — сума шести діаметрів біля контрольних позначок під дією початкового тиску; 0,1 МПа, м;
Х°і — сума шести діаметрів біля контрольних позначок під дією робочого ' тиску, м.
Закручування рукава
На поверхні рукава, що перебуває під дією робочого тиску, проводять пряму лінію вздовж рукава від позначки А до перетину в точці dз циркульною дугою, що проходить крізь точку С (додаток В). Визначають напрямок закручування рукава.
Вимірюють довжину S дуги ССз точністю ± 1 мм. Величину закручування 7 в градусах на метр обчислюють за формулою:
>■360
CcL0 ’ (6)
де Сс — довжина кола в метрах біля контрольної позначки С, виміряна згідно з 8.5.4.2.6.2;
Lo — відстань у метрах між позначками А і С, виміряна згідно з 8.5.4.2.3.
Випробування розривним тиском
Зразок рукава встановлюють на випробувальному столі, один край зразка приєднують до джерела тиску, заповнюють його (зразок) водою до повного витиснення повітря і підіймають тиск з постійною швидкістю згідно з 8.5.3.2 до моменту розриву рукава (під час проведення приймальних, типових та сертифікаційних випробувань) або до моменту досягнення величини мінімального розривного тиску, наведеного у таблиці 3 (під час проведення періодичних випробувань). Величину тиску контролюють. Важливо, щоб вільний кінець зразка рукава мав змогу необмеженого переміщення. Величину тиску, за якої стався розрив рукава, місце і вид руйнування заносять до протоколу випробування.
Пщ час випробування рукава будь-яке руйнування, викликане виривом з’єднувальної арматури або розривом рукава на відстані від з'єднувальної арматури, що дорівнює зовнішньому діаметру рукава, не вважається розривом рукава.
Подання результатів випробувань
Вимоги щодо подання результатів випробувань — за 8.2.5.
Опрацювання результатів випробувань
Вимоги щодо опрацювання результатів випробувань — за 8.2.6.
За результат беруть середнє арифметичне вимірювань. У разі випробування рукавів розривним тиском за результат беруть мінімальне значення тиску, під дією якого відбулося руйнування зразка.
Довірчі границі похибки результату обчислення подовження рукава, збільшення його діаметра та закручування рукава обчислюють за формулою:
V X} ' (7)
де X, = Lt-Lo та Х2- Lo — для вимірювання подовження рукава;
Х1= - £С0 та Х2= £С0 — для непрямого вимірювання збільшення
діаметра рукава;
Xi = £0i -ED0 та X2 = £D0 — для прямого вимірювання збільшення діаметра рукава;
Х
АХ, = ±7(AL0/+fAZ.,)2
ДХ, = ±^(A(DC0)/ + fA(SC,)J2
ДХ, = ±^Д(ОО„))2 + ГДГЗО,)/
1 = 360 S та Х2 = СсLo — для вимірювання закручування рукава;— для вимірювання подовження рукава;
— для непрямого вимірювання збільшення діаметра рукава;
— для прямого вимірювання збільшення діаметра рукава;
ДХ| — обчислюють згідно з ГОСТ 8.207 під час опрацювання результатів вимірювання довжини S дуги СС';
А
ДХ2 — ±^/aCq + ALq ЛСс
Lo та
та
SDoTa Х°і
AL0 та ALi, Д(УСо)
Х2 —обчислюють згідно з ГОСТ 8.207 під час опрацювання результатів вимірювання Lo, £С0, £D0;для вимірювання закручування рукава;
обчислюють згідно з ГОСТ 8.207 під час опрацювання результатів вимірювання довжини кола в контрольній позначці за початкового тиску;
середнє арифметичне вимірювань відстані між контрольними позначками А і С за початкового та робочого тиску відповідно;
середнє арифметичне вимірювань суми довжини кіл біля контрольних позначок А, В і С за початкового та робочого тиску відповідно;
середнє арифметичне вимірювань суми діаметрів біля контрольних позначок А, В і С за початкового та робочого тиску відповідно;
та A(£cj, AfXDo?Ta Af^DJ —обчислюють згідно з ГОСТ 8.207 під час опрацювання результатів вимірювання Lo ,£Co,^Dq .
Оформлення результатів випробувань
Результати випробувань оформлюють протоколом, що вміщує дані за 8.2.7.1.
Рукав вважають таким, що витримав випробування, якщо не виявлено видимих пошкоджень і рукав відповідає вимогам 5.1.1.2, 5.1.1.3, 5.1.1.9 — 5.1.1.11 цього стандарту.
8.6 Випробування на перегин
Апаратура
Прилад для вимірювання часу з точністю не гірше ± 1 хв.
Психрометр аспіраційний типу МВ-4М з точністю вимірювання температури ± 2 °С, вологості повітря — ±3 %.
Барометр-анероїд типу М-67 з точністю вимірювання тиску ± 0,8 мм рт. ст.
Джерело тиску, що може створювати та підтримувати тиск випробування, як зазначено в 8.5.3.2.
Манометри згідно з ГОСТ 2405 або перетворювачі тиску з цифровою індикацією за 8.5.1.
Рулетка типу Р5Н2К згідно з ГОСТ 7502.
Прилад для вимірювання часу з точністю не гірше ± 0,5 с.
Випробувальний стіл за 8.5.1.
Допускається застосовувати інші засоби вимірювальної техніки, що мають метрологічні характеристики, не гірші за наведені.
Випробування слід проводити у відгородженому місці для запобігання травмування оператора у випадку руйнування зразка.
Зразки для випробувань
Випробування проводять на відрізках рукава завдовжки 1,5 м. Для випробування використовують принаймні п'ять зразків.
Підготовка до випробувань
Рукава кондиціонують за нормальних кліматичних умов випробувань згідно з ГОСТ 15150 протягом не менше 4 год.
Зразок рукава встановлюють на випробувальному столі, приєднують до джерела тиску і заповнюють водою до повного витиснення повітря.
Проведення випробувань
Тиск у зразку підвищують до 0,1 МПа зі швидкістю згідно з 8.5.3.2
Зразок різко перегинають на 180° в точці, що перебуває на відстані 0,5 м ± 0,1 м від вільного краю зразка.
Прив'язують вільний край зразка, що повернутий у зворотний бік, якомога міцніше до зразка для того, щоб сформувати гострий перегин.
