Механічні засоби кріплення, які будуть використовуватися для напружених огороджувальних оболонок, мають належати до спеціального типу, саме призначеного для такого застосування.
Спеціальні кріпильні вироби
Спеціальні кріпильні вироби - це кріпильні вироби, на які не поширюються європейські чи міжнародні стандарти. Вони повинні бути визначені, так само як будь які необхідніі випробування.
Примітка. Використання спеціальних кріпильних виробів висвітлюється у 8.9.
Ін'єкційні болти з шестигранною головкою слід класифікувати як спеціальні кріпильні вироби.
Постачання та ідентифікація
Постачання та ідентифікація кріпильних виробів, що зазначені у 5.6.3 - 5.6.5, виконуються згідно з вимогами належного стандарту на виріб.
Постачання та ідентифікація кріпильних виробів, які зазначені у 5.6.7 - 5.6.12, має проводитися наступним чином:
вони повинні постачатися в належній міцній упаковці та мати таку етикетку, яка забезпечує легку ідентифікацію вмісту;
етикетка або супровідна І документація має відповідати вимогам стандарту на виріб та містити LJ у розбірливій формі та стійкими засобами наступну інформацію:
ідентифікація виробника та, якщо це є доречним, номери партії;
тип кріпильного виробу, матеріал та, за необхідності, його комплектність;
захисне покриття;
розміри у мм, за необхідності для номінального діаметру та довжини, та, якщо доречно, діаметр шайби, товщину та межі ефективного стиснення еластомерної частини;
розмір свердла, якщо це доречно;
для гвинтів: докладні відомості про граничні значення крутного моменту;
для дюбель-цвяхів (пістолето-патронних та пневмозабивних): докладні відомості про заряд та рушійні сили, де є доречним.
IZ маркування кріпильних виробів має відповідати вимогам стандарту на виріб. ZJ
Шпильки та зсувні з'єднувачі
Шпильки для дугової приварки, включаючи зсувні з'єднувачі для композитних сталебетонних конструкцій, мають відповідати вимогам EN ISO 13918.
Зсувні з'єднувачі інших типів, ніж шпильки, мають бути класифіковані як спеціальні кріпильні вироби та відповідати вимогам 5.6.12.
ДСТУ Б EN 1090-2-201Х
Рідкі фіксуючі матеріали
Слід зазначати необхідність застосування рідких фіксуючих матеріалів. Це має бути розчин на основі цементу, спеціальний розчини або дрібнозернистий бетон.
Цементні розчини для підливки між сталевою основою або опорною плитою та бетонним фундаментом мають бути наступними залежно від номінальної товщини:
не більше 25 мм - чистий портландцемент (без домішок);
між 25 мм та 50 мм - рідкий розчин портландцементу у співвідношенні з неменшою часткою цементу ніж 1:1 (цемент до дрібнозернистого заповнювача);
50 мм та більше: сухий, наскільки це можливо, розчин портландцементу у співвідношенні з неменшою часткою цементу ніж 1:2 (цемент до дрібнозернистого заповнювача).
До спеціальних належать розчини на основі цементу з домішками й ті, що розширюються, та розчини на основі смол. Рекомендовано ті, що характеризуються малою усадкою.
Спеціальні розчини мають супроводжуватися детальними інструкціями щодо їх застосування, які апробовані виробником.
Дрібнозернистий бетон слід використовувати лише для підливки між сталевою основою або опорною плитою і бетонним фундаментом, де є зазори з номінальною товщиною 50 мм і більше.
Деформаційні шви мостів
Необхідно зазначати вимоги до типу та характеристик деформаційних швів.
Високоміцні канати, прутки та закріплення окінцівок
Для високоміцних канатів має використовуватися холоднотянутий або холоднокатаний сталевий дріт, що задовольняє вимоги EN 10264-3 чи EN 10264-4. Необхідно зазначити марку за міцністю на розрив та, якщо це є доречним, клас покриття за EN 10244-2.
Пасма високоміцних канатів повинні відповідати вимогам prEN 10138-3. Має бути надано позначення та клас пасма.
Сталеві дротяні канати мають відповідати вимогам EN 12385-1 і EN 12385-10. Слід зазначити мінімальне розривне навантаження та діаметр сталевого дротяного канату, а також, де це є доречним, вимоги до захисту від корозії.
Матеріал заповнення для канатного замку має відповідати вимогам EN 13411-4. Його слід обирати, зважаючи на температуру використання та на такі дії, як попередження постійної повзучості навантаженого пасма з канатного замку.
Конструкційні опорні частини
Конструкційні опорні частини мають відповідати вимогам EN 1337-2, EN 1337-3, EN 1337-4, EN 1337-5, EN 1337-6, EN 1337-7 або EN 1337-8, де це стосується.
ПІДГОТОВКА ТА СКЛАДАННЯ
Загальні положення
В цьому пункті визначено вимоги щодо різання, формовки, свердління отворів і збирання складових сталевих елементів для включення їх у компоненти.
ДСТУ Б EN 1090-2-201Х
Примітка. Зварювання та засоби механічного кріплення розглядаються в пунктах 7 та 8.
Несучі сталеві конструкції мають виготовляти з урахуванням вимог, зазначених у пункті 10, та допусків, що визначено у пункті 11.
Обладнання, яке використовується при виробництві, має обслуговуватися, аби забезпечити, що його використання, зношуваність та відмови не призведуть до значних невідповідностей у процесі виробництва.
Ідентифікація
На всіх етапах виробництва необхідно ідентифікувати кожнучастину або пакет однакових частин сталевих компонентів, використовуючи прийнятну систему. Для EXC3 і EXC4 готові компоненти мають бути ідентифіковані в інспекційних сертифікатах.
За необхідності, ідентифікацію можна забезпечити комплектуванням або за формою та розміром компонента, або за рахунок нанесення стійкої характерної познаки, яке не пошкоджує компонент. Не дозволяється викарбовувати познаки.
Якщо не зазначено інше, до познак, виконаних методом ударного клейма, перфорованих або насвердлених, що використовуються для маркування одного компонента або пакетів однакових компонентів, необхідно застосовувати наступні вимоги:
вони дозволяються лише для марок сталі до S355 включно;
не дозволяється наносити їх на нержавіючі сталі;
вони не дозволяються на матеріалах з покриттям для холодноформованих компонентів;
вони мають використовуватися лише на спеціальних ділянках, де метод маркування не впливає на втомну довговічність.
Якщо застосування познак, виконаних методом ударного клейма, перфорованих або насвердлених не дозволяється, слід зазначити, чи може бути використано штампи м’які або низького тиску.
Штампи м’які або низького тиску можна використовувати для нержавіючих сталей, якщо не зазначено інше.
Слід зазначити будь-які зони, де ідентифікаційні познаки не дозволяються або не повинні бути видимі після завершення.
Переміщення та зберігання
Переміщення (завантаження, розвантаження, транспортування) та зберігання складових виробів має відбуватися в умовах, які відповідають рекомендаціям виробника.
Заборонено використовувати складовий виріб після завершення строку зберігання, зазначеного виробником. Вироби, які переміщували або зберігали у спосіб або протягом такого проміжку часу, який міг призвести до значного пошкодження, мають бути перевірені перед використанням, аби забезпечити, що виріб все ще відповідає вимогам належного стандарту на виріб.
Пакування, завантаження, розвантаження, транспортування конструкційних сталевих компонентів має проводитися безпечним способом, аби уникнути постійних деформацій та мінімізувати пошкодження поверхні. Під час переміщення та зберігання, де це доречно, слід вжити запобіжні заходи, які зазначено у табл. 8.
Таблиця 8 - Перелік запобіжних заходів під час переміщення та зберігання
|
Піднімання |
|
|
1 |
Захист компонентів від пошкодження в місцях строповки |
|
2 |
Уникнення підйому довгих компонентів лише з однією точкою підвісу застосуванням траверс у належних випадках |
|
3 |
Якщо легкі компоненти ув’язані разом, це особливо сприяє пошкодженню країв, скручуванню та викривленню, коли в'язку переміщують як окремий елемент. Необхідно вжити заходів, аби уникнути локальних ушкоджень в місцях, де компоненти стикаються один з одним, не розташовувати точки підйому (місця строповки) біля нежорстких крайок або інших зон, де значна частка ваги в'язки передається на один непідсилений край |
|
Зберігання |
|
|
4 |
Штабелювання виготовлених компонентів, що зберігаються перед транспортуванням або монтажем, на відстані від землі, щоб зберегти їх в чистому вигляді |
|
5 |
Необхідні опори, аби уникнути залишкових деформацій |
|
6 |
Зберігання профільованого листа або інших матеріалів, які постачаються з попередньо обробленими декоративними поверхнями, згідно з вимогами належних стандартів |
|
Захист від корозії |
|
|
7 |
Уникнення накопичення води |
|
8 |
Попереджувальні заходи для непроникнення вологи до в’язок профілів з попередно нанесеним металізаційним покриттям Примітка. У разі подовженого відкритого зберігання на будівельному майданчику в’язки профілів потрібно розібрати та відокремити профілі один від одного, аби уникнути появи «чорної чи білої» іржі. |
|
9 |
Належна обробка для захисту від корозії холодногнутих сталевих компонентів товщиною менше ніж 4 мм, виконана до відправки з виробничих цехів, яка є достатньою, аби мати захист від навколишніх впливів під час транспортування, зберігання та початкового монтажу |
|
Нержавіючі сталі |
|
|
10 |
Переміщення та зберігання нержавіючих сталей у спосіб, аби уникнути забруднення пристосуваннями або маніпуляторами тощо. Ретельне зберігання нержавіючої сталі таким чином, щоб поверхні були захищені від пошкодження або забруднення |
|
11 |
Використання захисної плівки або іншого покриття, яке має залишатися настільки довго, наскільки це практично можливо |
|
12 |
Уникнення зберігання в умовах вологого повітря зі зваженими частинками солі |
|
13 |
Захист стелажів дерев'яними, гумовими або пластиковими рейками або оболонками, щоб уникнути тертя між поверхнями із вуглецевої сталі та тими, що містять мідь, свинець тощо |
|
14 |
Використання маркерів, які містять хлорид або сульфід, заборонено Примітка. Як варіант, можна використовувати захисну плівку та наносити всі познаки на ній. |
|
15 |
Захист нержавіючої сталі від прямого контакту з підйомним такелажним або вантажно- розвантажувальним обладнанням з вуглецевої сталі, таким, як ланцюги, гаки, строповка, рольганги або вили вилочних навантажувачів за допомогою ізоляційних матеріалів, легкої фанери, або присосок. Використання належних монтажних інструментів, аби запобігти поверхневому забрудненню. |
|
16 |
Уникнення контакту з хімічними речовинами, в тому числі з барвниками, клеями, клейкою стрічкою, надмірною кількістю масел і мастил Примітка. Якщо необхідно їх використовувати, потрібно перевірити їхню прийнятність у виробника |
|
17 |
Використання роздільного виробництва для вуглецевої сталі та неіржавіючої сталі, аби запобігти налипанню вуглецевої сталі. Використання окремих інструментів, що призначені лише для нержавіючих сталей, особливо шліфувальних кругів та дротяних щіток. Дротяні щітки та дротяні мочалки мають бути з нержавіючої сталі, переважно аустенітної марки |
|
Транспортування |
|
|
18 |
Необхідні спеціальні заходи, аби захисти виготовлені компоненти під час перевезення |
Різання
Загальні положення
Різання має здійснюватися таким чином, щоб задовольнити вимоги до геометричних допусків, до максимальної твердості та гладкості вільних крайок, зазначені в цьому стандарті.
Примітка. До відомих і визнаних методів різання належать розпилювання, різання ножицями, фрезування, водоструменева технологія та термічне різання. Ручне термічне різання слід застосовувати лише, коли з практичної точки зору неможливо використати машинне термічне різання. ІН Деякі методи різання можуть не підходити для компонентів, що піддаються втомі. ZJ
Якщо процес є невідповідним, його не можна використовувати, поки не скориговано та не перевірено повторно. Він може використовуватися для обмеженої номенклатури складових виробів, з якими досягнуто позитивних результатів.
У разі необхідності різання матеріалів з покриттям, слід обрати метод різання, який мінімізує пошкодження цього покриття.
Потрібно видалити задирки, які можуть спричинити травму або не дозволять виконати належне вирівнювання або укладку профілів або обшивки.
Різання ножицями та рубання
Слід перевірити поверхню вільних крайок та, у разі необхідності, вирівняти поверхню, аби видалити значні дефекти. Якщо після різання ножицями або рубання застосовують шліфування або механічну обробку, мінімальна товщина такого шліфування або механічної обробки має складати 0,5 мм.
