Страница 15: ДСТУ Б EN 1090-2:2014. Виконання сталевих і алюмінієвих конструкцій. Частина 2. Технічні вимоги до сталевих конструкцій (62005)

Болти HRC слід затягувати, використовуючи спеціальний зрізальний ключ, який має дві коаксіальні муфти, що протидіють одна одній за допомогою моменту. Зовнішня муфта, яка охоплює гайку, обертається за годинниковою стрілкою. Внутрішня муфта, яка охоплює хвостовик болта, обертається проти годинникової стрілки.

Примітка 1. Зрізальний ключ працює наступним чином:

• під час операції затягування болтового комплекту, муфта, що обертається, це та, що зазнає меншого опору;

• від початку і до останнього ІН етапу І затягування зовнішня муфта на гайці обертається за годинниковою стрілкою, в той час як внутрішня муфта утримує хвостовик болту без обертання, в результаті болтовий комплект поступово затягується за рахунок зростання моменту, прикладеного до гайки;

• на останньому ІН етапі ZJ, тобто коли опір крученню не зростає в місці відламування хвостовика, внутрішня муфта починає обертатися проти годинникової стрілки, а муфта, що охоплює гайку, забезпечує протидію без обертання;

• монтаж болтового комплекту завершено, коли хвостовик зрізано у вузькому місці відламування.

Зазначена вимога до попереднього натягу контролюється за допомогою самого болта HRC завдяки геометричним та крутним механічним характеристикам разом з умовами змащування. Обладнання не потребує калібрування.

Аби забезпечити, щоб попередній натяг у повністю встановлених болтах з’єднань відповідав вимозі щодо мінімального зазначеного натягу, процес монтажу болтів загалом складається з двох етапів затягуванням, під час кожного з яких використовується зрізальний ключ.

Перший етап затягування виконано, коли зовнішня муфта принаймні перестає обертатися. Якщо зазначено, цей перший етап можна повторювати в міру необхідності. До початку другого етапу цей перший етап необхідно завершити для всіх болтів одного з’єднання.

Примітка 2. В інструкції виробника обладнання може міститися додаткова інформація стосовно того, як визначити досягнення попереднього натягу, наприклад, зміна звуку зрізального ключа, або про інші слушні методи для попереднього натягу.

Другий етап затягування виконано успішно при відламуванні хвостовика болта у місці відламу.

Якщо умови складання унеможливлюють використання зрізального ключа для болтових комплектів HRC, наприклад, через нестачу вільного місця, затягування IZ має проводитися з використанням процедури відповідно методу регулювання крутного моменту І, див. 8.5.3, за допомогою інформації про k-клас К2 або використовуючи прямий індикатор натягу, див. 8.5.6.

Цей підпункт застосовується до стискуваних шайб, таких як прямих індикаторів натягу згідно з IZ EN 14399-9 І, які щонайменше вказують на отриманий мінімально необхідний попередній натяг шляхом моніторингу зусилля в болті. Він не поширюється на індикатори, які базуються на врахуванні кручення. Він не застосовується до прямих вимірів попереднього натягу болта з використанням гідравлічних інструментів.

Проводити складання прямих індикаторів натягу та пов'язаних шайб мають згідно з Додатком J.

Перший етап затягування, аби досягти стану рівномірного «щільного затягування» комплекту кріпильного виробу, має відбуватися з появою початкових деформацій виступів DTI. До початку другого етапу цей перший етап необхідно завершити для всіх болтів одного з’єднання.

Другий етап затягування має проходити згідно з IZ EN 14399-9 І та Додатком J. Зазори, що вимірюються на шайбі-індикатору, може бути усереднено абиДСТУ Б EN 1090-2-201Х

встановити прийнятність болтового комплекту.

Щільно прилеглі болти можна застосовувати в умовах з попереднім натягом та без нього, в залежності від конкретного випадку, а 8.1-8.5 використовуються на додаток до вимог, зазначених нижче.

Довжина різбленої частини тіла щільно прилеглого болта (включаючи збіг різьблення), яка включається до робочої довжини, не повинна перевищувати 1/3 товщини листа, якщо не зазначено інше, див. рис. 4.

Рисунок 4 - Різьбленна частина тіла в складі робочої довжини щільно прилеглих болтів

Монтаж щільно прилеглих болтів необхідно виконувати без докладання надмірного зусилля та в такий спосіб, аби не пошкодити різьблення.

Кожна заклепка має бути достатньої довжини, аби забезпечити однорідні розміри головки, повне заповнення отвору та уникнути відбитків на поверхні, що залишає клепальна машина на зовнішніх сторонах шарів.

З’єднувані компоненти необхідно скласти разом, аби досягти щільного контакту, та утримувати разом під час клепання.

Максимальний ексцентриситет між звичайними отворами заклепки у комплекті не має перевищувати 1 мм. Для виконання цієї вимоги дозволяється розточування. Після розточування може знадобитися встановити заклепку більшого діаметру.

Для багатозаклепних з’єднань необхідно принаймні у кожному четвертому отворі затягнути тимчасовий болт перед встановленням заклепок, яке слід починати з середини групи. Слід вживати спеціальних заходів для утримання разом компонентів одиничних клепаних з’єднань (наприклад, затискання).

Якщо це практично можливо, клепання необхідно виконувати за допомогою машин зі стаціонарним тиском. Після завершення осаджування необхідно витримати заклепки під тиском, з яким проводилося встановлення, протягом короткого проміжку часу, достатнього, аби замикальна головка набула чорного кольору, коли машину відключено.

Кожна заклепка має рівномірно нагріватися по всій довжині, без слідів перепалення або надмірного утворення окалини. Під час встановлення в отвір вона має бути розігріта до рівномірного яскраво-червоного жару від закладної головки до замикальної та має бути гарячою при осаджуванні на повну довжину, аби повністю

ДСТУ Б EN 1090-2-201Х заповнити отвір. Особливої уваги слід приділити при нагріванні та встановленні довгих заклепок.

Кожну заклепку необхідно очистити від окалини простукуванням на твердій поверхні після нагрівання та перед встановленням в отвір.

Не можна використовувати перепалені заклепки. Розігріту заклепку, яку не було використано відразу, не можна для використання нагрівати повторно.

Якщо зазначено, що поверхня має бути в рівень із заклепками з потайною головкою, виступаючий метал заклепки необхідно обрубити або зашліфувати.

Головки заклепок необхідно центрувати. Ексцентриситет головки стосовно вісі стрижня не має перевищувати 0,15 d0, де d0 - це діаметр отвору.

Головки заклепок повинні бути добре сформовані та не містити тріщин або раковин.

Заклепки мають забезпечувати задовільний контакт із з’єднуваними частинами, як із зовнішньою поверхнею шарів, так і в отворі. При легкому постукуванні молотком по головці заклепки жодного руху або вібрації не повинно відчуватися.

Невеликий добре сформований та центрований виступ може вважатися прийнятним, якщо його утворює лише невелика кількість заклепок у групі.

Може бути зазначено, що на зовнішніх поверхнях шарів не повинні лишитися відбитки від клепальної машини.

Якщо вимагається застосувати заклепки з потайною головкою, після клепання головка має повністю заповнити гніздо, отримане зенкуванням. Якщо гніздо заповнено частково, заклепку необхідно замінити.

Будь-яка заклепка, що не відповідає критеріям приймання, має бути видалена та замінена на нову.

Цей пункт стосується тонколистових компонентів товщиною до 4 мм.

Показники кріпильних виробів будуть залежати від методики на будівельному майданчику, що може бути визначена випробуванням технології. Випробування технології можна використати, аби продемонструвати, що необхідні з’єднання можливо виконати в умовах будівельного майданчику. Слід врахувати наступні аспекти:

1. здатність виконати отвори правильних розмірів для самонарізувальних гвинтів та заклепок;

2. здатність правильно налаштувати електричні викрутки з правильним крутним моментом затягування/ встановленням глибини;

3. здатність загвинчувати самосвердлувальний гвинт перпендикулярно з’єднувальній поверхні та встановити ущільнювальну шайбу для коригування стискання в межах, які рекомендовано виробником шайб;

4. здатність обирати та використовувати пістолето-патронні дюбель-цвяхи;

5. здатність формувати адекватне конструкційне з’єднання та розпізнавати неадекватне.

Кріпильні вироби мають використовуватися згідно з рекомендаціями виробника.

Про застосування спеціальних кріпильних виробів та методи кріплення йдеться у 8.9.

ДСТУ Б EN 1090-2-201Х

Довжину та форму різьблення гвинтів необхідно обирати таким чином, аби вони відповідали певним умовам використання та товщині складового виробу, що буде з’єднуватися. Робоча довжина різьблення має бути такою, аби ділянка з різьбою заходила в несучий компонент.

Гвинти для певних умов використання потребують переривчастого різьблення. У разі використання ущільнювальної шайби слід взяти до уваги товщину шайби, обираючи довжину різьблення.

У профільованому листі, якщо не зазначено інше, кріпильні вироби слід розташовувати у прогині хвилі.

Якщо гвинти кріпляться в верхню частину хвилі покрівельного профільованого листа, слід вжити заходів, аби уникнути вм’ятин листа в місці проникнення гвинта.

Електричні інструменти, що використовуються для фіксуючих гвинтів, повинні мати регулятори глибини та/або крутного моменту, які мають бути налаштовані згідно з рекомендаціями виробника обладнання. Якщо використовуються електричні викрутки, швидкість різання при свердленні та швидкість проходження (обертів за хвилину) повинні відповідати рекомендаціям виробника кріпильних виробів.

У разі використання ущільнювальних шайб гвинти мають бути вкручені так, аби забезпечити правильне стискання, як показано на рис. 5.

Обмежувач глибини свердлення електровикрутки має бути регульованим, аби забезпечити стискання еластомерної шайби в межах, встановлених виробником виробу.

Рисунок 5 - Інструкція до стискання ущільнювальних шайб

Аби уникнути надмірного натягу різьбового з’єднання гвинти без ущільнювальних шайб необхідно встановлювати з використанням належного пристрою контролю крутного моменту або глибини свердлення.

Пристрій контролю крутного моменту має бути налаштовано таким чином, аби момент натягу різьбового з’єднання було досягнуто без перевищення моменту або скручування головки, або зриву різьби.

Вибір довжини глухої заклепки має узгоджуватись із загальною товщиною з’єднання.

Примітка 1. У довжину заклепки, як рекомендує виробник, загалом враховується певне стягування разом пластин, що мають бути з’єднані.

Примітка 2. Більшість виробників пропонують широкий спектр ручних і механізованих інструментів для встановлення заклепок у місцях як з достатнім, так і обмеженим робочим простором. Часто налаштувати ці інструменту можна досить легко, замінивши лише наконечник та/або зажимні губки, аби встановити цілий діапазон типів та розмірів глухих заклепок. Загалом, існують змінні головки, що забезпечують встановлення в місцях з обмеженим доступом, як наприклад усередині швелерів або циліндричних профілів.

Примітка 3. Співвідношення тіла/ сердечника заклепки обумовлено наперед заданимихарактеристиками встановлення, що забезпечує міцність з’єднань.

Встановлення має виконуватися згідно з рекомендаціями виробника.

Після завершення робіт з монтажу, відкинуті відламки стрижнів сердечників необхідно зібрати та видалити із зовнішньої поверхні споруди для уникнення подальшої корозії.

З’єднання, в яких забезпечується повздовжнє кріплення профільованих листів між собою, а також такі елементи, як фартухи та комплектуючі деталі, мають бути прийнятними для з’єднання листів внапуск.

Кріплення у гофрах профільованих листів відкритої поверхні покрівлі необхідно виконати згідно з рекомендаціями виробника виробу. Мінімальний діаметр таких кріпильних виробів має складати 4,8 мм для самонарізних та самосвердлувальних гвинтів та 4,0 мм для глухих заклепок.

Якщо профільований лист має бути використаний в якості напруженої оболонки, необхідно зазначити вимоги до кріпильних виробів як до конструкційних кріпильних виробів, що застосовуються у повздовжніх кріпленнях профільованого листа внапуск.

Спеціальні кріпильні вироби необхідно використовувати, а спеціальні кріпильні методи - застосовувати згідно з рекомендаціями виробника виробу та належних розділів у 8.1-8.8. Це також стосується болтів, за допомогою яких сталеві конструкції з’єднуються з іншими конструкційними матеріалами, включаючи хімічні анкери у якості фундаментних болтів.

Примітка 1. Прикладами спеціальних кріпильних методів можуть слугувати спеціальні отвори з різьбленням, різьбові шпильки, клейові з’єднання або фальцування листового матеріалу, з’єднання якого утворюються за рахунок місцевих деформацій.