Для захисту від ураження електричним струмом треба виконувати наступні вимоги.

  1. Усі зовнішні поверхні повинні мати ступінь захисту від прямого контакту не менше ІР2Х або ІРХХВ. Відстань між механічними засобами, передбаченими для захисту, і частинами, що пере­бувають під напругою, для яких вони передбачені, повинна бути не менше значень, установлених для зазорів та довжини шляху спливу в 7.1.2, за винятком випадку, коли ці механічні засоби виконано з ізоляційного матеріалу.

  2. Усі огорожі та оболонки повинні бути міцно закріплені на своїх місцях. Залежно від їхньо­го виду, габаритів і конфігурації вони повинні бути достатньо міцні та мати тривалий термін служби, щоб витримати напруги і навантаження, які можуть мати місце за нормальної експлуатації, без змен­шення зазорів відповідно до 7.4.2.2.1.

  3. Там, де необхідно зняти огорожі, оболонки або їхні елементи (двері, кожухи, кришки, заг­лушки тощо), це необхідно здійснювати відповідно до таких вимог:

  1. зняття, відкривання чи висування треба виконувати спеціальним ключем або інструментом;

  2. усі струмопровідні частини, що перебувають під напругою, і до яких можна випадково дотор­кнутись після відкривання дверей, треба від’єднувати перед відчиненням дверей. У системах TN-C провід-перемичка не повинен бути ізольований чи перемкнутий. У системах TN-C PEN провід не по­винен бути ізольований чи перемкнутий. У TN-S системах нейтральний провід не потребує ізоляції чи перемикання (див. I EC 60364-4-46).

Приклад

Блокування дверей за допомогою вимикача здійснено таким чином, що їх можна відчинити тільки у тому разі, коли вимикач розімкнено і за цих умов його неможливо перевести в положення замикання, поки двері відчинено, за винятком випадку, коли блокування дверей знято чи викорис­тано спеціальний інструмент.

Якщо для роботи необхідно, щоб КРП мав пристрій, який дозволяв би уповноваженому персоналу отримувати доступ до частин, що в цей час перебувають під напругою, то згадане блокування треба автоматично відновити після того, як двері зачинено.

  1. КРП повинен мати внутрішню перепону або заслінку, яка захищає частини, що перебувають під напругою, від випадкового доторкання за відкритих дверей. Ця перепона або заслінка повинні відпо­відати вимогам 7.4.2.2.3 (за винятком підпункту d)) і 7.4.2.2.2. Вони повинні бути надійно закріплені на місці або автоматично переміщатись на своє місце в момент відчинення дверей. Повинно бути уне­можливлено зняття цих засобів без використовування ключа або спеціального інструмента.

За необхідності використовують попереджувальні таблички;

  1. Якщо до частин, що розташовані за огорожею або усередині оболонки, треба під час деяких операцій доторкатися руками (як наприклад, замінення лампи або запобіжника), то зняття, викривання або висування їх без застосовування ключа, спеціального інструмента, а також без знеструмлення можливо лише за виконання таких умов (див. 7.4.6):

  • за захисною огорожею або оболонкою повинно бути передбачено другу перепону, яка запобі­гала б випадковому торканню обслуги до частин під напругою, які не захищені іншими засобами. Однак, ця перешкода не повинна заважати доступу обслуги до струмопровідних частин. Треба унеможливи­ти зняття цієї перешкоди без використовування ключа або спеціального інструмента;

  • струм о пр о Відні частини, які відповідають умовам безпечної наднизької напруги, не потребують закривання.

7.4.2.3 Захист перепонами

Цей захід застосовують до КРП відкритого типу, див. 412.3 ІЕС 60364-4-41.

7.4.3 Захист від непрямого контакту (див. 2.6.9)

Споживач зобов’язаний зазначити метод захисту, який він застосовує на устаткованні, для яко­го призначено КРП. Зокрема, треба звернути увагу на ІЕС 60364-4-41, де уточнено вимоги до захисту устатковання в цілому від непрямого контакту з струмопровідними частинами, наприклад, за допомо­гою захисних проводів.

  1. Захист за допомогою електричних кіл захисту

Електричне коло захисту в КРП складається з окремого захисного провідника або з струмопро- відних конструктивних частин, або обох разом. Цей метод забезпечує таке:

  • захист від наслідків пошкоджень усередині КРП;

  • захист від наслідків пошкоджень в зовнішніх електричних колах, які живляться через КРП.

Вимоги, які необхідно виконувати, викладено в наступних підпунктах.

  1. Необхідно передбачити конструктивні застережні заходи для забезпечення безперерв­ності електричного кола між відкритими частинами устатковання (див. 7.4.3.1.5) та між цими части­нами і захисними колами (див. 7.4.3.1.6).

Для КРПч, в яких не застосовано пристрої, що пройшли випробовування типу чи якщо не обов’яз­кове перевіряння на стійкість до короткого замикання відповідно до вимог, зазначених в 8.2.3.1.1 — 8.2.3.1.3, дозволено використовувати окремий захисний провід для кола захисту, який повинен бути розташований відносно шин таким чином, щоб можна було знехтувати дією електромагнітних сил.

  1. Деякі відкриті струмопровідні частини устатковання не становлять загрози

  • тому, що вони недоступні для доторкання на великій площі, або виключена можливість ухо­пити їх руками,

  • чи тому, що вони мають малі розміри (приблизно 50 мм х 50 мм), або розташовані так, щоб був неможливий будь-який контакт з частинами, що перебувають під напругою не потребують при­єднання до захисних кіл. Це стосується гвинтів, заклепок та паспортних табличок. Це також відносять до електромагнітних контакторів чи реле, а також до магнітних сердечників трансформаторів (за ви­нятком того випадку, коли вони мають з’єднувальні затискачі з захисним провідником), деяких дета­лей механізмів розмикання тощо, незалежно від їхніх розмірів.

  1. Засоби ручного регулювання (рукоятки, маховики тощо) повинні мати:

  • чи безпечне і постійне електричне з'єднання з частинами, які приєднані до кіл захисту;

  • чи додаткову ізоляцію, яка захищає їх від інших струмопровідних частин устатковання. Ця ізоляція повинна відповідати принаймні максимально допустимій напрузі ізоляції для даного устатко­вання.

Рекомендують деталі ручного регулювання, які, зазвичай, під час роботи беруть руками, виготов­ляти з ізоляційних матеріалів або покривати ізоляційними матеріалами, розрахованими на нормальну чи максимально номінальну напругу ізоляції для даного устатковання.

  1. Металеві деталі, покриті шаром глазурі або емалі, не вважають надійно ізольованими і не задовольняють вимогам захисту.

  2. Нерозривність кіл захисту повинна бути забезпечена надійним з’єднанням безпосеред­ньо або за допомогою захисних провідників.

  1. Якщо частину КРП виймають з оболонки, наприклад, для чергового техобслуговування, кола захисту для іншої частини КРП не повинні бути розірвані.

Засоби, що їх використовують для складання різних металевих частин КРП, вважають достатніми для збереження нерозривності кіл захисту, якщо прийнято застережні заходи гарантують постійну хо­рошу провідність та пропускальну здатність достатню, щоб витримати аварійний струм замикання на землю, який може бути в КРП.

Примітка, Гнучкі металічні проводи не можна використовувати як захисні провідники.

  1. Якщо знімні та висувні частини мають металеві опорні поверхні, то ці поверхні вважають до­статніми для забезпечення нерозривності електропровідності захисних кіл за умови, що тиск, прикла­дений до них достатньо великий. Для гарантування постійної хорошої провідності може з’явитись не­обхідність вжити відповідні заходи безпеки. Захисне коло висувної частини повинне залишатись не- порушеним як у робочому, так і в роз’єднаному положенні.

  2. Для кришок, дверей, заглушок і подібних деталей звичайні металеві гвинтові та шарнірні з’єднання вважають достатніми для забезпечення нерозривності електричних кіл за умови, якщо на них не закріплено будь-яке електричне устатковання.

Якщо апарати з напругою, що виходить за межі безпечної напруги, з’єднано з кришками, двери­ма, заглушками і подібними деталями, то необхідно вжити відповідних заходів для забезпечення не­розривності кіл захисту. Рекомендовано забезпечити ці частини закріпленим захисним провідником (PE, PEN), поперечний переріз якого залежить від максимального поперечного перерізу провідників підводу до установленого устатковання, відповідно до таблиці ЗА. Еквівалентні електричні з’єднання, що їх спеціально використовують для цього (ковзкий контакт, петлі, захищені від корозії), також можна вважати такими, що задовольняють вимогам захисту;

  1. Усі кола захисту усередині КРП повинні бути розраховані так, щоб вони могли витримувати підвищені електричні, теплові та динамічні навантаження, які можливі в місці установлення КРП.

  2. Якщо оболонку КРП використовують як частину кола захисту, то площа поперечного перерізу цієї оболонки повинна бути принаймні електрично еквівалентна мінімальній площі поперечного пере­різу захисного провідника, зазначеного в 7.4.3.1.7.

  3. Якщо нерозривність кола можна перервати за допомогою з’єднувачів чи штепсельних роз'єд­нувачів, то коло захисту повинно перериватися тільки після розмикання провідників, що перебувають під напругою, а відновлення нерозривності кола захисту треба виконати до того, як будуть знову з’єднані провідники, що перебувають під напругою.

  1. У принципі, за винятком випадку, зазначеного в позиції переліку f), кола захисту усередині КРП не повинні мати роз’єднувальний пристрій (вимикач, контактор тощо). Єдиний пристрій, який може бути в колі захисту провідників, — з’єднувальні перемички, які знімають за допомогою спеціального інструмента і доступні тільки для обслуги (ці перемички використовують для деяких видів випробо­вування).

  1. Затискачі для приєднання зовнішніх захисних провідників та оболонок кабелю, якщо це необхідно, повинні бути неізольовані і, якщо немає інших указівок, придатні для приєднання мідних проводів. Для окремого виводу захисного(-их) провідника(-ів) кожного кола повинно бути передбаче­но окремий затискач відповідних розмірів. У разі застосовування оболонок і провідників із алюмінію або його сплавів необхідно звернути особливу увагу на загрозу електролітичної корозії. У разі викори­стовування в КРП провідних частин, оболонок тощо треба передбачити засоби для забезпечення елек­тричної нерозривності між відкритими струмопровідними частинами (коло захисту) і металічною обо­лонкою з’єднувальних кабелів (сталеві труби, свинцеві покриття тощо). З'єднувальні пристрої, що за­безпечують електричну нерозривність між відкритими струмопровідними частинами і зовнішніми за­хисними провідниками, не повинні виконувати ніякої іншої функції.

Примітка. Якщо металеві частини КРП мають покриття, стійке до абразивного зносу, наприклад, порошкоподібне, необхідно вжити спеціальних заходів застороги, особливо під час установлення сальників.

  1. Площу поперечного перерізу захисних провідників (PE, PEN) в КРП, до яких приєднують зовнішні провідники, визначають одним з наступних способів.

  1. Площа поперечного перерізу захисних провідників (PE, PEN) має бути не менше ніж відпові­дна площа поперечного перерізу, зазначена в таблиці 3. Якщо таблицю 3 буде використано для PEN- провідників, то дозволено, щоб значення нейтрального струму не перевищували ЗО % фазного струму.

Якщо застосовування цієї таблиці призводить до нестандартних розмірів, то треба застосовувати захисні провідники (РЕ і PEN) з найближчою більшою стандартною площею поперечного перерізу.

Таблиця 3 — Площа поперечного перерізу захисних провідників (PE, PEN)

Площа поперечного перерізу фазних провідників, S, мм2

Мінімальна площа поперечного перерізу відповідних захисних провідників (PE, PEN), Sp, мм2

S < 16

S

16 < S < 35

16

35 < S < 400

S/2

400 < S < 800

200

S < 800

S/4

Значення поперечних перерізів, зазначених у таблиці 3, можна застосовувати тільки в тому ви­падку, коли захисні провідники виготовлено з такого самого металу, що і фазні. Якщо це не так, то площу поперечного перерізу захисного провідника (PE, PEN) треба визначити так, щоб забезпечити електропровідність, еквівалентну тій, яка витікає із застосовування таблиці 3.

PEN-провідники повинні відповідати таким додатковим вимогам:

  • мінімальна площа поперечного перерізу повинна бути 10 мм2 для мідних проводів і 16 мм2, для алюмінієвих проводів;

  • PEN-провідники, які розташовані усередині КРП, не потребують ізоляції;

  • структурні частини не треба використовувати як PEN-провідники. Однак, монтажні рейки, ви­готовлені з міді чи алюмінію можна використовувати як PEN-провідники.

  • у разі, коли струм в PEN-провідниках може досягти великих значень, наприклад, на великих флуоресціювальних випромінювальних установках, застосовування PEN-провідника з електропровід­ністю більшою ніж у фазних провідників, повинно стати предметом спеціальної угоди між виробником і споживачем.

  1. Площу поперечного перерізу захисного провідника (PE, PEN) розраховують за формулою, заз­наченою в додатку В, або визначають у будь-який інший спосіб, наприклад, під час випробовування.

Для вибирання поперечного перерізу захисних провідників (PE, PEN) необхідне одночасне вико­нання таких умов: