Приклад
Масу твердого тіла в кілограмах обчислюють за формулою:
т = ~, (2.2)
а
де F— сила, що діє на тіло, Н;
а — пришвидшення тіла, м/с2.
Хімічні формули та рівняння подають буквами латинської абетки, дотримуючи положень 7.10.1—7.10.6. Пояснення познак, що входять до формули чи рівняння, наводять за потреби.
Під формулою хімічної сполуки може бути розміщено її назву.
Приклад оформлення хімічної формули
Be + 2NaOH = Na2BeO2 + Н2 (7)
берилат натрію
Структурні хімічні формули можна подавати витягнутими як у горизонтальному, так і вертикальному напрямку.
Знаки зв’язку в цих формулах мають бути однакової довжини. Довші знаки зв’язку виправдані у тих випадках, коли це спричинено особливостями побудови формули.
Приклади
Н
Н Н
С — С — Н (3-3)
І І
н н
Нн н
бутан
Н
Н — С — Н
н н
І І
н — с — с — с — н
І І І
н н н
ізобутан
Знаки зв'язку розташовують на рівні середини символу хімічного елемента (за висотою або за шириною) на однаковій відстані від нього.
У формулах і/чи рівняннях верхні та нижні індекси, а також показники степеня, в усьому тексті звіту мають бути однакового розміру, але меншими за букву чи символ, якого вони стосуються.
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок дозволено лише на знаках виконуваних операцій, які пишуть у кінці попереднього рядка та на початку наступного. У разі перенесення формули чи рівняння на знакові операції множення застосовують знак «х». Перенесення на знаку ділення «:» слід уникати.
Кілька наведених і не відокремлених текстом формул пишуть одну під одною і розділяють комами.
Приклад
f^,y^Sb (29)
f2(x, у) = S2 (ЗО)
Числові значення величин
Числові значення величин з допусками наводять так:
(65 ± 3) %;
80 мм + 2 мм або (80 + 2) мм.
Діапазон чисел фізичних величин наводять, використовуючи прикметники «від» і «до».
Приклад
Від 1 мм до 5 мм (а не від 1 до 5 мм).
Якщо треба зазначити два чи три виміри, їх подають так: 80 мм х 25 мм х 50 мм (а не 80 х 25 х 50 мм).
Детальнішу інформацію стосовно запису числових значень див. ДСТУ 1.5.
Посилання
У тексті звіту можна робити посилання на структурні елементи самого звіту та інші джерела.
У разі посилання на структурні елементи самого звіту зазначають відповідно номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, позицій переліків, рисунків, формул, рівнянь, таблиць, додатків.
Посилаючись, треба використовувати такі вирази: «у розділі 4», «див. 2.1», «відповідно до 2.3.4.1», «(рисунок 1.3)», «відповідно до таблиці 3.2», «згідно з формулою (3.1)», «у рівняннях (1.23)—(1.25)», «(додаток Г)» тощо.
Дозволено в посиланні використовувати загальноприйняті та застандартовані скорочення згідно з ДСТУ 3582, наприклад, «згідно з рис. 10», «див. табл. 3.3» тощо.
Посилаючись на позицію переліку, треба зазначити номер структурного елемента звіту та номер позиції переліку з круглою дужкою, відокремлені комою. Якщо переліки мають кілька рівнів — їх зазначають, наприклад: «відповідно до 2.3.4.1, б), 2)».
Посилання на джерело інформації, наведене в переліку джерел посилання, рекомендовано подавати так: номер у квадратних дужках, за яким це джерело зазначено в переліку джерел посилання, наприклад, «у роботах [2]—[3]».
Дозволено наводити посилання на джерела інформації у виносках. У цьому разі оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначеного номера.
Приклад
Цитата в тексті «... тільки 36 % респондентів відносять процес створення інформаційного суспільства до пріоритетних [3]2».
Відповідне подання виноски:
Відповідний опис у переліку джерел посилання:
3. Пархоменко, В. Д. Інформаційна аналітика у сфері науково-технічної діяльності : Монографія / В. Д. Пархоменко, О. В. Пархоменко. — К. : УкрІНТЕІ, 2006. — 224 с.
Титульний аркуш
Інформацію на титульному аркуші можна подавати, застосовуючи шрифти різних розмірів і накреслень, які виконавець вважає інформативними та естетичними.
Гриф обмеження доступу до змісту звіту чи розповсюдження інформації звіту подають, як правило, праворуч у верхньому куті титульного аркуша.
Ідентифікатори звіту рекомендовано розташовувати ліворуч у верхньому куті титульного аркуша один під одним у такій послідовності:
індекс за таблицями Універсальної десяткової класифікації (УДК);
індекси Міжнародної патентної класифікації (МПК) — за потреби;
універсальний код продукції та послуг (УКПП) за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016 — (за потреби);
номер державної реєстрації;
напис «Інв. №».
Ідентифікатори, крім інвентарного номера, проставляє виконавець роботи.
Відомості про виконавця роботи — юридичну особу (організацію) або фізичну особу містять:
для юридичної особи (організації) — виконавця роботи:
назву центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить організація;
повну та скорочену назву організації;
поштову адресу;
номери телефону, факсу та адресу електронної пошти;
для фізичної особи — виконавця роботи:
ініціал(и) та прізвище;
домашню адресу, номер телефону та адресу електронної пошти (за наявності).
Відомості про виконавця роботи, починаючи з поштової адреси, друкують у рядок, розділяючи комою з крапкою, і розташовують у верхній частині аркуша.
Гриф затвердження оформлюють лише в разі, якщо виконавець роботи — юридична особа (організація).
Гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ, посади із зазначенням назви організації, наукового ступеня, вченого звання особи, яка затвердила звіт, особистого підпису, його розшифрування й дати затвердження звіту. Гриф затвердження засвідчують печаткою організації.
Гриф затвердження розміщують праворуч у верхній частині титульного аркуша.
Гриф погодження складається зі слова ПОГОДЖЕНО, посади із зазначенням назви організації, наукового ступеня, вченого звання особи, яка погодила звіт, особистого підпису, його розшифрування й дати погодження звіту. Саме тут проставляють печатку організації, яка погодила звіт, якщо погодження виконувала зовнішня організація.
Якщо погодження проводили листом, треба позначити скорочену назву організації, яка погодила звіт, дату й вихідний номер листа.
Гриф погодження, як правило, розміщують ліворуч у верхній частині титульного аркуша.
Підписи й дати виконують чорнилами (тушшю, пастою) чорного кольору.
Дату наводять арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Наприклад, дату 18 серпня 2009 року записують так: 18.08.2009. Можна застосовувати словесно- цифровий спосіб оформлювання дати, наприклад: 18 серпня 2009 року.
Повна назва документа містить:
слово «ЗВІТ», яке друкують великими літерами посередині рядка;
вид і назву роботи, за результатами якої підготовлено звіт.
Вид роботи друкують великими літерами, під видом роботи друкують її назву малими літерами з першої великої;
шифр роботи (за наявності);
документ, на підставі якого виконано роботу (державна чи галузева програма, договір, контракт тощо);
назву звіту, яку друкують великими літерами.
Якщо назва роботи й назва звіту тотожні, назву роботи друкують великими літерами, і ця назва слугує одночасно назвою звіту (додатки В.1 і В.2).
Якщо звіт складається з двох і більше частин, кожна частина повинна мати однакові титульні аркуші та назви роботи й звіту. У цьому разі на титульному аркуші другої та наступних частин наводять усі дані згідно з 4.1.2.
Дозволено не наводити інформацію, встановлену пунктами д), ж) і м) переліку, наведеному в 4.1.2 (додатки В.З і В.4).
Приклади
Океанографія Чорного моря
СОЛОНІСТЬ
Т
Два звіти зі
збірника звітів, які
мають спільну назву
>
Океанографія Чорного моря
ТЕЧІЇ
Том 5
Океанографія Чорного моря
БАТИМЕТРІЯ
Том 6
Ч
> Дві частини одного звіту
астина 1Океанографія Чорного моря
БАТИМЕТРІЯ
Том 6
Частина 2 ДОДАТКИ
вид звіту — остаточний або проміжний (друкують малими літерами в дужках посередині рядка);
номер тому (книги), якщо звіти випускають окремими томами (книгами), і/або номер частини, якщо звіт складається з кількох частин;
назву частини (за наявності) друкують після номера частини посередині рядка великими літерами.
Розривати слова знаком переносу на титульному аркуші не дозволено.
Підписи відповідальних осіб оформлюють так: ліворуч зазначають посади, наукові ступені, вчені звання керівника підрозділу організації — виконавця роботи й керівника роботи, залишають вільне місце для особистих підписів, а праворуч у відповідних рядках зазначають ініціали та прізвища осіб, які підписали звіт; нижче особистих підписів зазначають дати підписання.
Якщо виконавець роботи — фізична особа, на титульному аркуші зазначають підпис, ініціал(и) та прізвище фізичної особи (додаток В.5).
Якщо всі необхідні підписи не вміщуються на титульному аркуші, їх можна перенести на наступну сторінку титула. На цю саму сторінку переносять всі наступні дані. У цьому разі на першій сторінці титульного аркуша на останньому рядку праворуч роблять запис: «Продовження на звороті»; на звороті сторінки ліворуч у верхньому куті зазначають: «Продовження титульного аркуша».
Рік затвердження звіту розташовують посередині рядка в нижній частині титульного аркуша (якщо титульний аркуш має продовження — на останній його сторінці).
Дату пріоритету автора зазначають на титульному аркуші: «Рукопис закінчено...» з подальшим зазначенням дати словесно-цифровим способом.
У спеціальних записах наводять додаткові відомості щодо назви конференції, де було представлено роботу, із зазначенням дати й місця проведення або, якщо звіт був підготовлений як частина роботи, поданої на здобуття наукового ступеня, у кінці титульного аркуша зазначають: «Цей звіт підготовлений як частина роботи, поданої на здобуття наукового ступеня... », зазначають факт розгляду результатів роботи Вченою (Науково-технічною) радою тощо.
Список авторів
Ініціали та прізвища, посади, наукові ступені, вчені звання авторів у списку розміщують одне під одним. Ліворуч зазначають посади, наукові ступені, вчені звання, залишають вільне місце для особистих підписів, праворуч зазначають ініціал(и) та прізвища кожного з авторів. Біля кожного прізвища в дужках зазначають підготовлену ним фактичну частину звіту (додаток Г).
Якщо автор працює в іншій організації, у списку авторів в дужках наводять назву цієї організації.
Якщо до списку авторів долучено фізичну особу, у дужках (після назви виконаної нею частини звіту) вказують її домашню адресу.
Посади, наукові ступені, вчені звання авторів дозволено записувати у скороченому вигляді згідно з ДСТУ 3582.
Скорочення та умовні познаки
Переліки скорочень та умовних познак слід розташовувати стовпцем за абеткою. Ліворуч в абетковому порядку наводять скорочення або умовні познаки спочатку українською мовою, а потім іншими мовами (за наявності), а праворуч — їх розшифрування.
Додатки
Додатки позначають послідовно великими літерами української абетки, крім літер Ґ, Є, З, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б.
Дозволено позначати додатки літерами латинської абетки, крім літер І та О.
У разі повного використання літер української і/або латинської абеток дозволено позначати додатки арабськими цифрами.
Один додаток позначають як ДОДАТОК А.
За потреби текст додатків можна поділити на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які треба нумерувати в межах кожного додатка відповідно до вимог 7.4. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 — другий розділ додатка А; Г.3.1 — підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 — пункт 4.1.2 додатка Д; Ж.1.3.3.4 — підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.
Рисунки, таблиці, формули та рівняння в тексті додатків треба нумерувати в межах кожного додатка, починаючи з літери, що позначає додаток, наприклад, рисунок Г.З — третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 — друга таблиця додатка А; формула (А.1) — перша формула додатка А.
Якщо в додатку один рисунок, одна таблиця, одна формула чи одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця Г. 1, формула (В.1).
Посилання в тексті додатка на рисунки, таблиці, формули, рівняння подають згідно із 7.11.2.
Переліки, примітки та виноски в тексті додатка оформляють і нумерують згідно із 7.7, 7.8, 7.9.
Джерела, які цитують лише в додатках, потрібно розглядати незалежно від тих, які цитують в основній частині звіту. їх розміщують наприкінці кожного додатка в переліку джерел посилання.
