Страница 12: ДСТУ IEC 61010-1:2005. Вимоги безпеки до електричного устатковання для вимірювання, керування та лабораторного застосування. Частина 1. Загальні вимоги (61974)

Відповідність перевіряють технічним контролем.

Однофазне устатковання, підключене за допомогою шнура, повинно мати один із зазначених нижче пристроїв як пристрій роз'єднування:

1. перемикач або автоматичний вимикач;

2. з'єднувальний штепсель, який можна роз'єднати, не застосовуючи інструмент;

3. рознімна вилка, без блокувального пристрою, для з'єднання з вихідним гніздом у будівлі.

Відповідність перевіряють технічним контролем.

Устатковання, робота якого може призвести до виникнення небезпечного чинника, повинне мати аварійний перемикач, якому не потрібно роз'єднувати допоміжні кола (зокрема охолоджування), необхідні для безпеки.

Устатковання, що має доступні рухомі частини, через які може виникнути небезпечний чинник, повинно мати аварійний перемикач для відключення, який не повинен бути більше ніж за 1 м від рухомої частини.

Відповідність перевіряють технічним контролем.

Якщо пристрій роз'єднання є частиною устатковання, то його має бути розміщено електрично якомога ближче до електроживлення. Складники, що споживають енергію, не має бути електрично розміщено між джерелом живлення та пристроєм роз'єднання,

Дозволено розміщувати кола притлумлювання електромагнітних завад на боці живлення пристрою роз'єднання.

Відповідність перевіряють технічним контролем

Перемикач устатковання чи автоматичний вимикач, застосовуваний як пристрій роз’єднання, має відповідати певним вимогам ІЕС 60947-1 та ІЕС 60947­3 і бути придатним до цього застосування.

Якщо перемикач або автоматичний вимикач застосовують як пристрій роз'єднання, то має бути марковання для зазначення цієї функції. Якщо є лише один пристрій - один перемикач або один автоматичний вимикач. - достатньо познак 9 і 10 з таблиці 1.

Перемикач не має бути приєднано до шнура живлення від електромережі.

Перемикач або автоматичний вимикач не повинен відключати провідник захисного уземлення.

Перемикач або автоматичний вимикач кола з контактами для роз'єднання та іншими контактами для інших цілей повинен відповідати вимогам 6.6 і 6.7 для відокремлення кіл.

Відповідність перевіряють технічним контролем

Якщо приладовий штепсель або штепсельну вилку застосовують як пристрій роз'єднання, він має бути таким, який можна швидко ідентифікувати, і який є легко доступним оператору. Для однофазного переносного устатковання штепсельну вилку на шнурі завдовжки не більше ніж 3 м вважають за легко доступну. Провідник захисного уземлення приладового штепселя має бути підключено перед провідниками живлення та від'єднано після них.

Відповідність перевіряють технічним контролем

7 ЗАХИСТ ВІД МЕХАНІЧНИХ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЧИННИКІВ

Робота не повинна призводити до механічного небезпечного чинника за нормального режиму роботи чи за умови одиничної несправності.

Примітка. Усі краї, виступи, кути, отвори, огорожі, руків'я й подібні елементи корпусу устатковання, до яких можна легко доторкнутися, мають бути гладкими й округлими, щоб не спричинити травм під час нормального застосування обладнання.

Відповідність перевіряють так, як зазначено в 7.2-7.6.

Рухомі частини не повинні бути здатними роздробити, порізати або проколоти тіло оператора, який може контактувати з ними, чи сильно прищемити шкіру оператора.

Ця вимога не стосується рухомих частин, до яких можна легко доторкнутися і які, очевидно, призначено для роботи на частинах або матеріалах, зовнішніх щодо устатковання, наприклад, бурильне та змішувальне устаткований. Таке устаткований треба спроектувати так, щоб мінімізувати випадко­вий дотик до таких рухомих частин (наприклад, установленням обмежувачів або руків’їв).

Якщо під час поточного технічного обслуговування поза нормальним застосуванням з технічних причин неминуче, що оператору доведеться виконувати функцію, таку як регулювання, яка вимагає доступу до рухомих частин, через що може виникнути небезпечний чинник, то доступ дозволено, якщо вжито всіх таких запобіжних заходів:

1. доступ неможливий без застосування інструмента;

2. інструкції для відповідального органу містять твердження, що операторів треба навчати до того, як їм буде дозволено виконувати небезпечні операції;

3. існують застережливі познаки (див. 5.2} на будь-яких покришках або частинах, які потрібно зняти, щоб отримати доступ, які забороняють доступ ненавченим операторам. Альтернативно познаку 14 з таблиці 1 має бути нанесено на покришки або частини з попередженнями, що є в документації.

Відповідність перевіряють технічним контролем

Устатковання і вузли устатковання, не закріплені в конструкції будівлі до роботи, мають бути фізично стійкими за нормального застосування.

Якщо поставляють засоби для гарантії того, що стійкість буде підтримано після відкриття оператором ящиків тощо, то або засоби мають бути автоматичними, або має бути попереджувальне марковання (див. 5.2).

Відповідність перевіряють, виконуючи кожне з наведених нижче випробувань, якщо це доречно. Контейнери містять номінальну кількість речовини, яка забезпечує якнайменше сприятливі умови нормального застосування. Ролики перебувають в іхньому якнайменше сприятливому положенні нормального застосування. Двері, ящики тощо закрито, якщо не зазначено інше.

1. Устатковання, окрім ручного устатковання, нахиляють у кожному напрямку на кут 10^є від його нормального положення.

2. До устатковання заввишки 1 м або більше і масою 25 кг або більше, і до всього устаткування, встановленого на підлозі, прикладають силу до його верхньої частини або на висоті 2 м. якщо устатковання мас висоту понад 2 м. Сила дорівнює 250 Н або 20 % від ваги устатковання, вибирають менше, і її прикладають в усіх напрямках, окрім напрямку вгору. Підйомники, застосовувані за нормального застосування, двері, ящики тощо, призначені для того, щоб їх відкривав оператор, перебувають в їхніх якнайменше сприятливих положеннях.

3. В устаткованні, встановленому на підлозі, в точці максимального моменту прикладають силу 800 Н, спрямовану вниз до

1. усіх горизонтальних робочих поверхонь;

2. інших поверхонь, за умови очевидного виступу і не вище 1 м над рівнем підлоги.

Під час випробовування устатковання не повинно перекидатися.

Відповідність вимогам марковання перевіряють технічним контролем.

Якщо ручки для перенесення або затискачі встановлено на устаткованні або поставлено разом з ним, то вони мають витримувати зусилля, в чотири рази більші за вагу устатковання.

Устатковання або частини масою 18 кг або більше має бути забезпечено засобами для підняття та перенесення, або в документації виробника має бути подано настанови.

Відповідність перевіряють за допомогою технічного контролю та наведеного нижче випробування.

Одиничну ручку або затискач піддають зусиллю, що відповідає чотириразовій вазі устатковання. Зусилля прикладають постійно до смуги завширшки 70 мм у центрі ручки або затискача, без фіксації. Зусилля поступово збільшують таким чином, щоб через 10 с досягти випробувального значення, й підтримують його протягом 1 хв.

Якщо встановлено більше ніж одну ручку або затискач, то зусилля розподіляють між ручками чи затискачами в такій саме пропорції, як і за нормального застосування. Якщо устатковання оснащено понад однією ручкою або затискачем, але розроблено так, що його можна легко перенести за допомогою лише однієї ручки або затискача, то кожна ручка або затискач мають витримувати загальне зусилля.

Ручки або затискач не повинні бути вирвані з устаткований, і не має бути ніякого постійного перекошування, розтріскування або інших ознак пошкодження.

Кріпильні скоби на устаткованні, яке призначено для кріплення на стіні або стелі, мають витримувати зусилля, в чотири рази більші за вагу устатковання.

Відповідність перевіряють пісня монтажу устатковання відповідно до інструкцій виробника, застосовуючи замки і зазначену конструкцію стіни. Регульовані скоби підрвгульовують до положення, яке дасть максимальну проекцію стіни.

Якщо конструкцію стіни не зазначено, то як підтримувальну поверхню треба застосовувати гіпсокартонну плиту завтовшки 10 мм ±2 мм (стіна сухої кладки) на стандартних штирях 50 мм х 100 мм ±10 мм у центрах ділянок 400 мм ±10 мм. Кріпильні засоби застосовують так, як зазначено в інструкціях, а якщо не зазначено, то розмішують в гіпсокартонній плиті між штирями.

Потій кріпильні скоби піддають дії ваги устатковання, додаючи випробувальну вагу, у три рази більшу за вагу устатковання, діючи вертикально через центр тяжкості. Випробувальну вагу прикладають поступово і збільшують від нуля до повної навантаги протягом (5-10) с, потій підтримують його протягом 1 хв.

Після випробування не повинно бути ніякого пошкодження скоби чи посадкової поверхні.

Устатковання має стримувати чи обмежувати енергію частин, які можуть спричинити небезпечний чинник, якщо їх буде виштовхнуто в разі несправності.

Засіб захисту від виштовхнутих частин не треба знімати без застосування спеціального інструмента.

Відповідність перевіряють технічним контролеи після застосування відповідних умов несправності згідно з 4.4.

8 СТІЙКІСТЬ ДО МЕХАНІЧНИХ УДАРІВ І ПОШТОВХІВ

Устатковання не повинно зумовлювати небезпечний чинник, коли його піддають ударам і поштовхам, які можуть бути за нормального застосування. Устатковання повинно мати відповідну механічну міцність, складники має бути надійно захищено, а електричні з'єднання мають бути безпечними.

Відповідність перевіряють випробуванням згідно з 8 1 і, за винятком стаціонарного устатковання. відповідним випробуванням згідно з 8.2. Під час випробовування устатковання не працює. Частини, які не утворюють частину корпусу, не піддають випробуванням згідно з 8.1.

Після завершення випробувань устатковання треба випробувати напругою згідно з 6.8 (без попереднього вологого оброблення) і треба провести технічний контроль, щоб перевірити, що

1. частини, які с небезпечними піднапруговими частинами, не стали доступними;

2. на корпусі не видно ніяких тріщин, унаслідок яких міг би виникнути небезпечний чинник;

3. повітряні проміжки не менші ніж їх дозволені значення, і ізоляція внутрішньої електропроводки є неушкодженою;

4. переділки не пошкоджено чи ослаблено;

5. жодні рухомі частини не залишено незахищеними, окрім тих, що дозволено згідно з 7.2;

6. не було жодного пошкодження, яке може спричинити поширення вогню.

Пошкодження до закінчення, маленькі вм'ятини, які не скорочують довжини шляхів струмів спливу або повітряні проміжки, нижчі за значення, наведені в цьому стандарті, і иаленькі улаи- ки, які не впливають несприятливо на захист від ураження електричним струмом або захист від вологи, не враховують. Поломкою будь-якої частини, яка не є частиною корпусу, нехтують.

7. 1 Випробування жорсткості корпусу

Устатковання надійно утримують прямо навпроти жорсткої опори і піддають дії зусилля 30 Н, яке прикладають за допомогою напівсферичного кінця жорсткого стрижня діаметром 12 мм. Стрижень прикладають до кожної частини корпусу, яка стас доступною, копи устатковання готове для застосування, і через яку може виникнути небезпечний чинник, якщо вона перекошена, зокрема до будь-якої частини днища переносного устатковання.

У разі сумнівів, чи витримає неметалевий корпус таке випробування за підвищеної температури, це випробування виконують піспя того, як устатковання попрацювало за температури навколишнього середовища 40 °С або, якщо вище, - за максимальної номінальної температури навколишнього середовища, поки не буде досягнуто усталеного режиму. Перед тим, як виконувати випробування, устатковання відключають від джерела живлення.

Основи, покришки тощо, призначені для того, щоб їх знімав і замінював оператор, мають свої гвинти, затягнуті зі застосуванням крутного моменту, можна застосовувати за нормального застосування. Випробування провадять на устаткованні, яке надійно утримують на жорсткій опорі в будь-якій точці на поверхнях, які є доступними за нормального застосування і через які, якщо їх пошкоджено, може виникнути небезпечний чинник.

Неметалеві корпуси устатковання з мінімальною номінальною температурою навколишнього середовища нижче за 2 °С охолоджують до мінімальної номінапьної температури навколишнього середовища, потім випробовують протягом 10 хв.

Випробовують максимум три точки, застосовуючи сталеву кулю. Енергетичний рівень становить 5 Дж.

Ударний елемент - це сталева куля діаметром 50 мм і масою 500 г і 25 г.

Випробування виконують так, як показано на рисунку 4. Висота X -1 м для 5 Дж.

Альтернативно випробування на удар (див. рисунок 4 а)) можна виконувати з елементом, піднятим на 90° до його нормального положення.

Після випробування небезпечні піднапругові частини за явно пошкодженими вікнами або дисплеями не повинні бути доступними, а інші частини корпусу мають відповідати вимогам до основної ізоляції.