Примітка. Конструкція модулів повинна забезпечувати знімання вимірювальних пристроїв для їх повірки згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07.
ч/ 4.1.5.5 Резервуари модулів, на які поширюються вимоги ДНАОП 0.00-1.07, мають бути споряджені запобіжними пристроями.
Тиск спрацьовування запобіжних пристроїв повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.07.
-4.1.5.6 Міцність І щільність зварних швів та основного матеріалу резервуара модуля, інші елементи модуля, що працюють під тиском, повинні витримувати пробний гідравлічний тиск, величину якого визначають за формулою: ■
F„-1,2eP„feU, (1)
|yJt
де Рпр — пробний гідравлічний тиск, МПа;
Рроз — розрахунковий тиск резервуара, інших елементів модуля, МПа;
[а]га. (a]f — допустимі напруження для матеріалу резервуара, інших елементів модуля відповідно за 20 °С та розрахункової температури (в межах температурного діапазону експлуатування) згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07, МПа.
V 4.1.5.7 Втрата маси ГВР (герметичність), що їх зберігають в модулях у газовій або рідинній фазі під тиском власної насиченої пари, не повинна перевищувати 5 % протягом одного року.
, j Для ГВР (герметичність), які зберігають в модулях у рідинній фазі під тиском газу-витискувача, втрата тиску не повинна перевищувати 10 % протягом одного року.
z4.1.5.8 Величина гідравлічного опору (еквівалентна довжина) модулів не повинна перевищувати значення, вказаного в технічній документації на них.
і/ 4,1.5.9 Габаритні розміри та маса конструктивна модулів повинні відповідати значенням, що встановлені в нормативній документації на них.
t 4.1.5.10 Трубна циліндрична нарізь деталей та складанних одиниць модулів має бути виконана згідно з ГОСТ 6357. Метричні нарізі мають бути виконані згідно з ГОСТ 24705 з полями допусків згідно з ГОСТ 16093: для зовнішньої нарізі — 8g, для внутрішньої нарізі — 7Н. Нарізі мають бути повного профілю, без ум'ятин, загорнень, прорізів, зірваних ниток.
V Дозволено місцеві зриви, викришеності і роздробленості нарізі загальною довжиною не більш як 5 % від довжини нарізки, до того ж на одному витку — не більше 10 % від його довжини, окрім початкового та кінцевого витків, на яких вказані дефекти не дозволено.
у 4.1.5.11 Деталі і складанні одиниці модулів, окрім виробів з гуми і пластмас, повинні мати захисні лакофарбові або металеві покриття.
У 4.1.5.12 Поверхні металевих деталей і складених одиниць, які підлягають фарбуванню, повинні відповідати вимогам ГОСТ 9,302.
7 4.1.5.13 Готувати поверхні до фарбування треба згідно з вимогами ГОСТ 9.402. Зовнішні поверхні деталей І складанних одиниць модулів згідно з технічною документацією слід фарбувати ґрунтовкою, а потім покривати емаллю.
V Колір фарбовання елементів модулів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026.
Внутрішні поверхні резервуарів модулів відповідно до технічної документації слід фарбувати ґрунтовкою (за необхідності).
•' 4.1.5.14 Лакофарбове покриття має бути суцільним, рівномірним, без пухирів, кратерів і здій
мань та бути висушений до ступеня не менше 3 згідно з вимогами ГОСТ 19007.
/ 4.1.5.15 Металеві деталі, які не підлягають фарбуванню, повинні мати захисні металеві покрит
тя не нижче групи умов експлуатації модулів. Товщина металевих покриттів згідно з вимогами ГОСТ 9.306 повинна становити не менше 15 мкм,
4.1.5.16 Підготовка поверхонь під металеві покриття і їх якість повинні відповідати вимогам ГОСТ 9.301.
Вимоги до сировини, матеріалів, купованих виробів
Куповані вироби, матеріали, що застосовують у модулях, треба супроводжувати документами, які засвідчують їх якість, І відповідають умовам експлуатування.
Для виготовляння резервуарів, їх елементів та вузлів модулів, що працюють під тиском, треба використовувати матеріали відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07.
У модулях дозволено використовувати ГВР згідно з вимогами ДБН В.2.5-13. ГВР повинні відповідати вимогам ДСТУ 3958 і їх повинен супроводжувати сертифікат відповідності.
Комплектність
Комплектність модулів встановлюють відповідно до нормативної документації.
Маркування
На модулі має бути передбачене місце для таблички, на яку наносять маркування такого змісту:
назва (товарний знак) заводу-виробника;
умовні познаки модуля.
Примітка. Умовні познаки складаються з назви модуля (подають Із заголовної літери), скорочених познак (абревіатури) назви (подають заголовними літерами), умовного об’єму резервуара для ГВР (подають через дефіс цифрами) та літерно- цифрових познак нормативного документа.
Приклад умовних познак Модуль газового пожежогасіння з умовним об'ємом резервуара — 40 л:
Модуль газового пожежогасіння МГП-40 ТУ У (познака);
заводський номер модуля;
рік, місяць виготовлення;
робочий тиск (Рроб), МПа
;розрахунковий тиск (Рр03), МПа;
пробний тиск (Рпр), МПа;
J — допустимі значення максимальної І мінімальної температур експлуатування, °С;
— маса модуля повна, кг;
— маса модуля конструктивна, кг;
— знак відповідності згідно з вимогами ДСТУ 2296 (у разі сертифікації);
, — напис «Вироблено в Україні»;
V — рік, місяць зарядження модуля ГВР;
дата наступного перезаряджання модуля ГВР; .
дата наступного зовнішнього та внутрішнього огляду, гідравлічного випробовування (відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07).
Необхідно також передбачити місце для таблички, що її встановлюють на установку пожежогасіння, яку проектують на базі модуля. На вказаній табличці наносять марковання такого змісту:
класи пожеж за ГОСТ 27331, для гасіння яких, залежно від виду ГВР, може бути використана установка;
вказівки щодо порядку задіювання установки у разі ручного запуску.
Примітка. Вказані таблички дозволено поєднувати.
Метод нанесення, колір і розміри написів повинні забезпечувати їх чітке прочитання та зберігання протягом терміну експлуатування модулів.
4.4.2 Всі зварні з’єднання резервуара модуля підлягають обов’язковому тавруванню відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07.
Тавро повинно бути чітким і зберігатися протягом терміну експлуатування модуля.
4.5 Пакування
Вимоги до пакування модулів та їх елементів мають бути встановлені в нормативній документації на модуль. •
5 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ
Засоби вимірювальної техніки мають бути повірені, а засоби випробовувального обладнання має бути проатестоване за порядком, передбаченим в ГОСТ 24555.
Дозволено застосовувати інші засоби вимірювальної техніки та засоби випробовувального обладнання з метрологічними характеристиками не гіршими від вказаних у цьому розділі.
Випробовування проводять за нормальних кліматичних умов згідно з ГОСТ 15150, крім тих, що вказані окремо.
Відповідність модуля вимогам 4.1.1.1, 4.1.5,1, 4.1.5.2, 4.1.5.4,4.1.5.5, 4.1.5.10, 4.1.5.11,4.2, 4.3, 4.4, 4.5 перевіряють за допомогою експертизи технічної документації та зовнішнього огляду.
Відхилів від вимог вказаних пунктів стандарту не повинно бути.
Результати випробовування оформлюють у протоколі. Протокол випробовування повинен містити;
назву і адресу випробовувальної лабораторії, місце проведення випробовування;
позначення протоколу і нумерацію кожної сторінки протоколу;
назву і адресу замовника;
характеристику і познаку випробовуваного зразка;
опис процедури відбору зразків;
дані, що стосуються використовування застандартизованих І нестандартизованих методів випробовування або процедур;
вимоги нормативних документів до показників (характеристик) продукції, які визначено під час випробовування;
фактичні значення показників;
допустиму похибку вимірювання, показники точності випробовування;
підпис і посаду особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за складання протоколу випробовування, і дату складення протоколу.
Примітка. Додаткові вимоги до оформлювання протоколів сертифікаційного випробовування наведено у ДСТУ 3412,Тривалість задіювання модуля (інерційності) згідно з 4.1.1.2 перевіряють таким чином.
Перед випробовуванням модуль має бути заряджений ГВР згідно з вимогами ДБН В.2.5-13. ГВР повинні відповідати вимогам ДСТУ 3958.
Модуль задіюють відповідно до експлуатаційної документації. Тривалість задіювання модуля вимірюють секундоміром (границі вимірювання від 0 до 3600 с, похибка вимірювання в інтервалі від 0 до 10 хв — не більша ніж ±0,1 с) від моменту подавання сигналу на спрацьовування пускового пристрою модуля до моменту початку подавання ГВР з модуля в навколишнє середовище, який визначають візуально.
Тривалість задіювання модуля не повинна перевищувати значення, заявленого в нормативній документації на модуль, з урахуванням вимог 4.1.1.2.
Правила обробляння результатів випробовування — згідно з ГОСТ 8.207.
Оформлюють протокол випробовування — згідно з 5.2.1.
Тривалість випускання ГВР (згідно з 4.1.1.3) вимірюють секундоміром (границі вимірювання — від 0 до 3600 с, похибка вимірювання в інтервалі від 0 до 10 хв — не більше ніж ±0,1 с) від моменту початку і до моменту закінчення випускання ГВР з подальшим перевірянням величини відносної маси залишку заряду ГВР, яку визначають за 5.5.
Примітка. Дозволено за величину тривалості випускання ГВР приймати значення нормативної тривалості випускання ГВР, що заявлена в нормативній документації на модуль, з урахуванням вимог 4.1.1.3.
Перед випробовуванням модуль треба зарядити ГВР згідно з ДБН В.2.5-13. ГВР повинні відповідати вимогам ДСТУ 3958.
Для ГВР, яку зберігають у модулях у газоподібному стані, момент закінчення випускання визначають візуально за показами пристроїв контролювання тиску.
Для ГВР, що їх зберігають в резервуарі модуля у рідинній фазі під тиском власної насиченої пари, або у рідинній фазі з газом-витискувачем закінчення випускання ГВР визначають візуально або за характерною зміною звуку.
Примітка. Замість ГВР, що їх зберігають у рідинній фазі з газом-витискувачем, під час випробовування дозволено за-сто- совувати модельні рідини, якщо відношення кінематичних в'язкостей ГВР і модельної рідини лежать в межах від 0,8 до 1,2.
Тривалість випускання ГВР не повинна перевищувати значень, заявлених у нормативній документації на модуль з урахуванням вимог 4.1.1.3.
Правила обробляння результатів випробовування — згідно з 5.3.1.
Оформлюють протокол випробовування — згідно з 5.2.1.
Відносну масу залишку ГВР у резервуарі після спрацьовування модуля визначають під час проведення випробовування за 4.1.1.2 та 4.1.1.3.
Відносну масу залишку ГВР визначають за формулою:
9 = (Mw-MK)(MJ-’-ioo%, (2)
де<р — відносна маса залишку ГВР, %;
Мсп — маса модуля після спрацьовування, кг;
Мк — конструктивна маса модуля, кг;
Мпоч — маса заряду ГВР у резервуарі модуля до спрацьовування, кг. .
Масу модуля до спрацьовування, після спрацьовування та конструктивну масу модуля визначають шляхом зважування. Відносна похибка зважування не повинна перевищувати 5 %. Масу заряду ГВР у резервуарі модуля до спрацьовування визначають як різницю між масою модуля до спрацьовування та конструктивною масою модуля.
Правила обробляння результатів випробовування — згідно з 5.3.1.
Оформлюють протокол випробовування — згідно з 5.2.1.
Методи випробовування на надійність
Випробовування на безвідмовність (згідно з 4.1.2.1) проводять на модулях, споряджених згідно з вимогами технічної документації на модуль, які перебувають у режимі чергування не менш як 2000 год відповідно до категорії розміщення згідно з ГОСТ 15150, що заявлена в технічній документації на модуль, одноступінчатим методом за планом випробовування NUT відповідно до вимог ГОСТ 27.410 шляхом перевіряння основних параметрів працездатності модулів за 4.1.1.2, 4.1.1.3, 4.1.5.6.
Вихідні дані для планування випробовування:
приймальний рівень імовірності безвідмовної роботи модуля, що знаходиться в режимі чергування не менш як 2000 годин, прийняти Ра> 0,94;
ризик виробника — а = 0,2;
ризик споживача — р = 0,2.
Бракувальний рівень імовірності безвідмовної роботи модуля (Рр), кількість зразків модулів, які подають на випробовування та кількість дослідів обирають згідно з ГОСТ 27.410 залежно від параметрів Pd, а, р.
Приймальне число відмов модулів г= 0.
Випробовування припиняють або в разі виникнення першої відмови г, або після закінчення останнього досліду (циклу спрацьовування модуля).
Результати випробовування вважають позитивними за відсутності відмов.
Відмовами вважають неспрацьовування модулів за потреби згідно з 4.1.1.2, 4.1.1.3, 4.1.5.6.
Правила обробляння результатів випробовування — згідно з 5.3.1.
Оформлювання протоколу випробовування — згідно з 5.2.1.
Перевіряння терміну служби модуля (на відповідність вимогам 4.1.2.2) проводять згідно з ДСТУ 3004 методом збирання і обробляння статистичних даних про підконтрольне експлуатування модулів у складі установок пожежогасіння в умовах, що відповідають вимогам кліматичного виконання та категорії розміщення модулів згідно з ГОСТ 15150, заявлених в технічній документації на модуль.
Граничним станом модуля вважають незабезпечення працездатності установок за 4.1.5.6.
