Кожний випробовувач, одягнений у водолазну білизну відповідно до 3.8.1.2, повинен пройти відстань 120 м зі швидкістю від 2,5 км/год до 3 км/год по гладкій вологій поверхні І зробити принаймні 1 поворот на 90°. Цю процедуру випробовувач повинен повторити двічі, додавши до свого спорядження відповідне до гідрокостюма взуття, після чого необхідно зафіксувати середній час подолання ділянки з взуттям і без нього. Потім ту саму процедуру повторюють вже у гідрокостюмі. Середній час подолання запропонованої ділянки в гідрокостюмі не повинен перевищувати час проходження ділянки кожного учасника у водолазній білизні більше ніж на 10 %. Випробовувачам треба відпочивати після кожного етапу випробовування.
Рятувальні гідрокостюми
Кожний випробовувач, одягнений у водолазну білизну відповідно до 3.8.1.2, повинен пройти відстань ЗО м зі швидкістю від 2,5 км/год до 3 км/год по гладкій вологій поверхні і зробити принаймні 1 поворот на 90°. Ту саму процедуру випробовувач повинен повторити двічі, додавши до свого спорядження відповідне до гідрокостюма взуття, після чого необхідно зафіксувати середній час подолання ділянки з взуттям і без нього. Потім ту саму процедуру повторюють вже у гідрокостюмі. Середній час подолання запропонованої ділянки в гідрокостюмі не повинен перевищувати час проходження ділянки кожного учасника у водолазній білизні більше ніж на 25 %. Випробовувачам слід відпочивати після кожного етапу випробовування.
Лазіння
Страхувальні гідрокостюми
Кожен випробовувач у водолазній білизні і відповідному взутті повинен двічі піднятись вертикальною драбиною на висоту 5 м так, щоб його ноги опинились на висоті не менше ніж 3 м над землею, після чого спуститися на землю. Процедуру необхідно повторити в гідрокостюмі (разом Із рятувальним жилетом, якщо він є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма). Середній час подолання запропонованої ділянки кожним випробовувачем у гідрокостюмі не повинен перевищувати час подолання ділянки у водолазній білизні більше ніж на 10 %. Випробовувачам слід відпочивати після кожного етапу випробовування.
Рятувальні гідрокостюми
Кожен випробовувач у водолазній білизні і відповідному взутті повинен двічі піднятись вертикальною драбиною на висоту 5 м так, щоб його ноги опинились на висоті не менше ніж 3 м над землею, після чого спуститися на землю. Процедуру необхідно повторити в гідрокостюмі (разом із рятувальним жилетом, якщо він є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма). Середній час подолання запропонованої ділянки кожним випробовувачем у гідрокостюмі не повинен перевищувати час подолання ділянки у водолазній білизні більше ніж на 25 %. Випробовувачам слід відпочивати після кожного етапу випробовування.
Зручність
Страхувальні й рятувальні гідрокостюми
Кожен випробовувач (з рятувальним жилетом, якщо це необхідно) повинен нахилитись, не присідаючи, підняти з землі мотузку діаметром від 8 мм до 10 мм, обмотати себе нею навколо талії та зав’язати попереду подвійний вузол.
Додаткові відомості для страхувальних гідрокостюмів
Кожен випробовувач у гідрокостюмі (з рятувальним жилетом, якщо він складає невід’ємну складову комплекту гідрокостюма) повинен виконати нижченаведений комплекс дій. Вважають, що випробовування пройдено успішно, якщо на швах гідрокостюма не виявлено ніяких візуальних пошкоджень, а випробовувані не відчули підвищеного дискомфорту під час виконання цих дій. У випадку, якщо кому- небудь з учасників випробовування не вдається виконати запропоновані дії в гідрокостюмі, необхідно впевнитись, що він здатен виконати їх без гідрокостюма (у водолазній білизні). Під час проведення випробовування учасникам необхідно:
стати на обидва коліна, нахилитись вперед і доторкнутися руками до підлоги на відстані 450 мм від колін;
підняти руки на рівень грудей долонями назовні, схрестити великі пальці рук, після чого виконати лівий і правий повороти й максимально витягнути руки точно над головою;
стати на праве коліно, поставивши ліву ногу на підлогу під кутом 90°, після чого доторкнутися великим пальцем правої руки до великого пальця лівої ноги;
максимально витягнути руки перед собою, схрестити великі пальці рук, потім виконати лівий і правий повороти верхньої частини тулуба на 90°;
поставити ноги на ширину плечей, витягнути руки по швах, потім простягнути руки перед собою паралельно підлозі, після чого виконати якнайнижче присідання;
стати на праве коліно, поставивши ліву ногу на підлогу під кутом 90°, потім максимально витягнути праву руку над головою, причому ліва рука повинна вільно звисати вздовж тулуба.
Випробовування у воді
Стрибки
Випробовувач, що правильно надягнув гідрокостюм (у сполученні з рятувальним жилетом, якщо він складає невід’ємну складову комплекту гідрокостюма), повинен виконати вертикальний стрибок у воду температурою (25 ± 2) °С з висоти 4,5 м, не отримавши під час цього тілесних ушкоджень і не пошкодивши гідрокостюм. Після виходу з басейну гідрокостюм кожного випробовувана має бути перевірений щодо пошкоджень. Якщо пошкодження присутні, вважають, що гідрокостюм не витримав випробовування.
Плавання
Кожен випробовувач повинен пропливти відстань (25 ± 5) м у купальному костюмі, після цього піднятись на стійку платформу без сторонньої допомоги (див. рисунок 4). Це випробовування проводять у басейні, заповненому до такого рівня, щоб випробовувані не могли допомагати собі піднятися на платформу, відштовхуючись ногами від дна басейну. Потім процедуру повторюють, але вже в гідрокостюмі разом із водолазною білизною (та рятувальним жилетом, якщо він є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма). Учасники випробовування мають необмежену кількість спроб піднятися на стійку платформу, однак загальний час, відведений для виконання цієї дії, не повинен перевищувати 5 хв.
Розміри у міліметрах
Познаки:
1 — стінка басейну;
2— платформа;
З— канат діаметром 12 мм, зав’язаний вузлом через кожні 300 мм, що звисає зі стійкої платформи таким чином, щоб (150 ± 50) мм його довжини перебували під водою;
4— місце кріплення каната;
5— рівень води.
Рисунок 4 — Підйом на стійку платформу
Прийняття положення «обличчям догори»
Кожен випробовувач у гідрокостюмі (разом із рятувальним жилетом, якщо він є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма) повинен виконати три гребки брасом, потім розслабитися, тримаючи руки по швах, ноги разом, за цих умов обличчя випробовувача має бути опущене вниз. Потім кожен випробовувач повинен продемонструвати свою здатність перевернутися в положення «обличчям догори» без сторонньої допомоги впродовж 5 с. Після цього випробовувач повинен витягнути руки по швах, поставити ноги разом і триматися за цих умов на воді в положенні «обличчям вгору» протягом 5 хв.
Помітність
Видимою поверхнею гідрокостюма вважають загальну площу світловідбивапьних вставок на поверхні гідрокостюма, що перебувають над рівнем води в той час, як випробовувач прийняв положення «обличчям догори», як це описано в 3.11.6.3 цього стандарту.
Для випробовування світловідбивального матеріалу необхідно виконати такі дії:
розташувати окремий зразок світловідбивального матеріалу такого самого розміру І форми, що й на гідрокостюмі, під однаковим кутом зі зразком такого самого матеріалу на гідрокостюмі;
облити водою обидва зразки;
затемнити кімнату, в якій проводиться випробовування;
порівняти ефективність відбивання світла обома зразками за допомогою ліхтаря чи сигнальної лампи Aldis, які варто тримати на рівні очей на відстані 10 м від зразків;
у випадку, якщо помічено погіршення ефекту світловідбивання вставок гідрокостюма, необхідно замінити світловідбивальні елементи виробу.
Надягання гідрокостюма у воді
Випробовувані повинні зафіксувати всі вторинні застібки протягом 2 хв після занурення у воду.
У випадку, якщо рукавички є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма, випробовувач повинен дістати і надягти їх протягом 3 хв.
Поле зору
Для вимірювання площі поля зору використовують методи випробовування Bohemier (див. рисунок 5) або інші аналогічні методи (наприклад, ІМО). Установка для випробовування складається з фіксаторів, що нерухомо закріплюють голову випробовувана так, щоб рухатись могли лише очі, а також вигнутої півколом пластикової трубки діаметром 20 мм, на яку через кожні 150 мм нанесено кольорові позначки. Площу поля зору випробовувача вимірюють у горизонтальному положенні, необхідному для підтримання людини на воді (див. рисунок 6).
Рисунок 5 — Випробовування Bohemier
Рисунок 6 — Приклад визначання площі поля зору людини, вигляд збоку
Спочатку вимірюють площу поля зору випробовувана без гідрокостюма. Для цього випробовувач приймає положення сидячи, його підборіддя фіксують кріпленнями так, щоб кінці вимірювальної трубки розташувалися по обидва боки від очей випробовувача. Площу поля зору визначають залежно від того, скільки позначок бачить випробовувач, не повертаючи голови. Необхідно впевнитись, що кут зору кожного учасника випробовування складає не менше ніж 60° (праворуч і ліворуч). Потім процедуру необхідно повторити в гідрокостюмі (разом із рятувальним жилетом, якщо він є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма). Кут зору випробовувачів за цих умов не повинен бути менше ніж 60° з кожного боку.
Описану вище процедуру необхідно повторити за умови, що випробовувач занурений у спокійну воду. Спочатку слід виміряти площу поля зору випробовувача без гідрокостюма, потім у гідрокостюмі (разом із рятувальним жилетом, якщо він є невід’ємною частиною комплекту гідрокостюма). За цих умов учасник випробовування повинен перебувати у положенні «обличчям вгору». Кут зору випробовувача за цих умов не повинен бути менший ніж 60° з кожного боку (праворуч і ліворуч).
Гідрокостюми, призначені для пасажирів гелікоптерів
Висадка з гелікоптера (тільки для гідрокостюмів для пасажирів гелікоптерів, що відповідають усім вимогам EN ISO 15027-1).
Принаймні один із випробовувачів великої статури, що має бідельтоподібну форму тіла, у гідрокостюмі з усім додатковим спорядженням (разом із незаповненим газовою сумішшю рятувальним жилетом) повинен висадитись з імітаційної моделі гелікоптера через аварійний вихід розмірами 420 мм х 660 мм. Цю процедуру необхідно виконати як у повітрі, так і у воді. В останньому випадку верхній край отвору виходу повинен розташовуватись не менше ніж на 300 мм нижче поверхні води. Слід зазначити, чи вільно проходить випробовувач у гідрокостюмі через отвір аварійного виходу.
Забезпечення плавучості (тільки для гідрокостюмів для пасажирів гелікоптерів, що відповідають усім вимогам EN ISO 15027-1).
Ступінь плавучості гідрокостюма визначають за допомогою нескладних вимірювань: спочатку учасника випробовування, вертикально зануреного у воду, зважують у купальному костюмі, потім — у гідрокостюмі разом із водолазною білизною (без рятувального жилета). Гідрокостюми, у яких відсутня функція автоматичного наповнення повітрям, варто випробовувати тільки після наповнення гідрокостюма повітрям вручну. Показник плавучості заповненого повітрям гідрокостюма не повинен перевищувати 150 Н через 15 с після занурення. Під час визначання ступеня забезпечення плавучості варто також враховувати об’єм легенів випробовувача.
Метод випробовування пористого полімерного матеріалу на стискуваність
Випробовують три зразки кожного виду матеріалу, що забезпечує плавучість гідрокостюма розмірами 100 мм х 100 мм х 20 мм. У випадку, якщо товщина одного шару матеріалу менше ніж 20 мм, необхідно використовувати кілька шарів матеріалу, загальна товщина яких повинна складати не менше ніж 20 мм. Перед початком випробовування зразки повинні протягом доби перебувати за температури (23 ± 2) °С і відносної вологості повітря (50 ± 2) %. Випробовування необхідно проводити за таких самих умов навколишнього середовища.
Зразок матеріалу поміщають у свіжу воду під пласку металеву пластину, розміри якої перевищують розміри зразка, потім здавлюють зразок матеріалу зі швидкістю 200 мм/хв доти, поки сила стискування зразка не досягне 500 кПа. Товщина зразка матеріалу за цих умов буде максимальним ступенем його стискування. Потім пластину піднімають, послаблюючи тиск на зразок.
Цю процедуру необхідно повторити ще 3 рази.
Потім слід визначити ступінь стискування матеріалу, що досягається під водою за навантаження на зразок маси самої пластини (без додаткового натискування). Цю величину беруть за вихідний показник забезпечення плавучості А.
Після цього зразок матеріалу висушують протягом семи днів за вищевказаних умов. Потім цикл випробовування проводять уже поза водою, повторюючи процедуру стискування зразка матеріалу металевою пластиною 500 разів. У випадку виявлення деформації матеріалу варто перевстановити верхнє крайнє положення пластини так, щоб час розширення матеріалу після стискування був однаковим протягом усього періоду випробовування.
Потім зразки на три дні розміщують у вищевказані умови, після чого знову проводять випробовування на стискуваність під водою. Отриманий результат беруть за вторинний показник забезпечення плавучості матеріалу В. Після цього відніманням від величини В величину А одержують відсоткове співвідношення показників плавучості матеріалу.
