Страница 5: ДСТУ ISO/IEC 11770-3-2002. Інформаційні технології. Методи захисту. Керування ключами. Частина 3. Механізми із застосуванням асиметричних методів (61819)

7.2 Передавання ключа, механізм 2

Цей механізм передавання ключа є поширенням однопрохідного механізму автентифікації суб’єкта ISO/IEC 9798-3. Він пересилає зашифрований і підписаний таємний ключ від суб’єкта А до суб’єкта В із неявною автентифікацією ключа від А до В. Повинні задовольнятися такі вимоги:

1. Суб’єкт А має асиметричну систему підпису (5_Д, V_A).

2. Суб’єкт В має асиметричну систему шифрування (E_s, D_B).

3. Суб’єкт А має доступ до автентифікованої копії відкритого перетворення зашифровування Е_в суб’єкта В. Цього можна досягти використанням механізмів розділу 8.

4. Суб’єкт В має доступ до автентифікованої копії відкритого перетворення верифікації V_A суб'єкта А. Цього можна досягти використанням механізмів розділу 8.

5. Необов’язковий TVP повинен бути або позначкою часу, або порядковим номером. Якщо використовують позначки часу, то суб’єкти А і В повинні вести синхронні годинники або викорис­товувати третю довірчу сторону, повноважного позначальника часу. Якщо використовують поряд­кові номери, А і В повинні вести двосторонні лічильники.

КТ_Д1

Зашифровування
ключа
(А1.1)

Конструювання
маркера ключа
(41.2)

Зашифровування ключа (А.1.1)

А отримав ключ К і хоче наДгйно переслати його В. А формує блок даних ключа, який скла­дається з розрізнювального ідентифікатора А, ключа К, і необов’язкового поля даних Textl. Потім А зашифровує блок даних ключа відкритим перетворенням зашифровування Е_в суб’єкта В і фор­мує зашифрований блок

BE = E_B(AKText1).

Конструювання маркера ключа (А1.2)

А формує блок даних маркера, який містить розрізнювальний ідентифікатор одержувача В, необов’язкову позначку часу або порядковий номер TVP, зашифрований блок BE і необов’язкове поле даних Text2. Потім А підписує блок даних маркера з використанням свого приватного пере­творення підписування S_A і надсилає до В остаточний маркер ключа

КТді = S_A(8||7VP||BE||Text2)|| Text3.

Верифікація маркера ключа (81.1)

В використовує відкрите перетворення верифікації посилана V_A, щоб верифікувати цифро­вий підпис одержаного маркера ключа КТ_А1. Потім В контролює одержану ідентифікацію В і, необо­в’язково, TVP.

Розшифровування ключа (81.2)

В розшифровує блок BE з використанням свого приватного перетворення розшифровування D_B. Потім В порівнює поле А в блоці BE з тотожністю суб’єкта, який підписав. Якщо всі перевірки успішні, В приймає ключ К.

Примітка. Цей механізм передавання ключа має такі властивості:

1. Число проходів: 1.

2. Автентифікація ключа і суб’єкта: цей механізм забезпечує автентифікацію суб’єкта А для В, якщо використовують необов'язковий TVP, та неявну автентифікацію ключа від В до А.

3. Підтвердження ключа: від А до В. В може бути впевнений, що він розподіляє з А правильний ключ, але А може бути впевнений в тому, що В дійсно одержав ключ, лише після того, як він отримає позитивну відповідь від В.

4. Керування ключем: А може обирати ключ.

5. (Необов’язковий) ТУР: забезпечує автентифікацію суб’єкта А для В і запобігає повторенню маркера ключа. З метою запобігання повторенню блока даних ключа BE, в Textl може також розміщуватися додатковий ТУР.

6. Поле даних А: розрізнювальний ідентифікатор А включається до зашифрованого блока BE для убезпечення А від помилкового прийняття зашифрованого блока ключа, який має намір використати інший суб’єкт. Це досягається порівнянням тотожності А з підписом А на маркері.

7. Стандарти: задовольняє ISO/IEC 9798-3 Автентифікація суб’єктів із використанням алгоритмів відкритих ключів. КТ_Ді сумісний з маркером, який надсилають в однопрохідному механізмі автентифікації, наведеному в 5.1.1 ISO/IEC 9798-3. Маркер пристосовує пересилання ключа К використанням необов’язкових текстових полів: Textl повинен бути замінений на BE||Text2.

8. Сертифікати відкритих ключів: поле даних Text3 може бути використане для доставляння сертифіката відкритого ключа суб'єкта А. У такому разі, вимога 4 на початку цього розділу може бути послаблена до вимоги, що В володіє автенти- фікованою копією відкритого ключа верифікації СА.

9. Взаємна автентифікація суб'єктів і сумісний контроль ключів: якщо комбінують два виконання цього механізму пересилання ключа (від А до В і від б до А), то можуть бути забезпечені взаємна автентифікація суб'єктів і сумісний конт­роль ключів (залежно від використання необов'язкового TVP).

10. Використання: механізм пересилання ключа 2 спрямований на використання в середовищі, де вимагається конфі­денційність сторін під час обміну повідомленнями, тобто повідомлення, яке несе багато неконфіденційних елементів, а та­кож зашифрованих ключів.

11. Приклади цього механізму наведено в В.9 і С.7.

12. Передавання ключа, механізм З

Цей механізм пересилає за один прохід таємний ключ, підписаний і зашифрований суб'єктом А, суб’єкту В з одностороннім підтвердженням ключа. Повинні задовольнятися такі вимоги:

1. Суб’єкт А має асиметричну систему підпису (S_A, V_A).

2. Суб’єкт В має асиметричну систему шифрування (Е_в, D_B).

3. Суб’єкт А має доступ до автентифікованої копії відкритого перетворення зашифровування Е_в суб’єкта В. Цього можна досягти використанням механізмів розділу 8.

4. Суб’єкт В має доступ до автентифікованої копії відкритого перетворення верифікації V_A суб’єкта А. Цього можна досягти використанням механізмів розділу 8.

Необов’язковий TVP повинен бути або позначкою часу, або порядковим номером. Якщо використовують позначки часу, то суб’єкти А і В повинні вести синхронні годинники. Якщо викори­стовують порядкові номери, А і В повинні вести двосторонні лічильники

.

Рисунок 10 — Передавання ключа, механізм З

Підписування блока ключа (А.1.1)

А отримав ключ К і хоче надійно переслати його В. А формує блок даних ключа, який скла­дається з розрізнювального ідентифікатора одержувача В, ключа К, і необов’язкової позначки часу, або порядкового номера TVP Потім А підписує блок даних ключа з використанням свого приват­ного перетворення підписування для генерування підписаного блока

BS = S_A(B||K||7VP||Texf1).

Конструювання маркера ключа (А1.2)

А формує блок даних маркера, який складається з підписаного блока BS і деякого необов’яз­кового Text2. Потім А зашифровує блок даних маркера з використанням відкритого перетворення зашифровування одержувача Е_в і надсилає до В остаточний маркер ключа

КТд, = E_s(BS|| Text2)Text3.

Розшифровування маркера ключа (S1.1)

В розшифровує одержаний маркер ключа КТ_Л1 із використанням свого приватного перетво­рення розшифровування D_B.

Верифікація блока ключа (S1.2)

В використовує відкрите перетворення верифікації посилача /_А для верифікації цілісності і походження BS. В підтверджує, що це передбачуваний одержувач маркера (оглядом ідентифіка­тора В) і, необов’язково, щоб маркер був надісланий своєчасно (оглядом TVP). Якщо всі верифі­кації успішні, В приймає ключ К.

Примітка. Цей механізм передавання ключа має такі властивості:

1. Число проходів: 1.

2. Автентифікація ключа і суб'єкта: цей механізм забезпечує автентифікацію суб’єкта А для В, якщо використовують необов'язковий TVP, та неявну автентифікацію ключа від В до А.

3. Підтвердження ключа: від А до В. В може бути впевнений, що він розподіляє з А правильний ключ, але А може бути впевнений у тому, що В дійсно одержав ключ лише після того, як він отримає позитивну відповідь від В.

4. Керування ключем: А може обирати ключ.

5. (Необов’язковий) TVP: може забезпечувати автентифікацію суб’єкта А для В і запобігати повторенню маркера ключа.

6. Поле даних В: розрізнювальний ідентифікатор В міститься в зашифрованому блоці BS для явного зазначення одер­жувача ключа, таким чином запобігаючи зловживанню зі сторони В блоком BS.

7. Сертифікати відкритих ключів: поле даних Text3 може бути використане для доставляння сертифіката відкритого ключа суб'єкта А. У такому разі, вимога 3 на початку цього розділу може бути послаблена до вимоги, що В володіє автенти- фікованою копією відкритого ключа верифікації СА.

Взаємна автентифікація суб'єктів і сумісний контроль ключів: якщо комбінують два виконання цього механізму пересилання ключа (від А до В і від В до А), то можуть бути забезпечені взаємна автентифікація суб’єктів і сумісний конт­роль ключів (залежно від використання необов'язкового TVP).7.4 Передавання ключа, механізм 4

Цей механізм передавання ключа, оснований на двопрохідному механізмі автентифікації ISO/IEC 9798-3, пересилає ключ від суб’єкта В до суб’єкта А. Повинні задовольнятися такі вимоги:

1. Суб'єкт А має асиметричну систему шифрування (Е_А, D_A).

2. Суб’єкт В має асиметричну систему підпису (S_s, V_B).

3. Суб’єкт А має доступ до автентифікованої копії відкритого перетворення верифікації V_B суб’єкта В. Цього можна досягти використанням механізмів розділу 8.

4. Суб’єкт В має доступ до автентифікованої копії відкритого перетворення зашифровування Е_а суб’єкта А. Цього можна досягти використанням механізмів розділу 8.

А в

К
онструювання
маркера ключа
(Д1)

Рисунок 11 — Передавання ключа, механізм 4

Конструювання маркера ключа (А1)

А конструює маркер ключа КТ_Л1, який складається з випадкового числа г_А і необов’язкового поля даних Textl

КТді = r_AText1

і надсилає його до В.

Зашифровування блока ключа (В1.1)

В отримав ключ К і хоче надійно переслати його А. В формує блок даних ключа, який скла­дається з розрізнювального ідентифікатора посилана В, ключа К, і необов’язкового поля даних Text2. Потім В зашифровує блок даних ключа відкритим перетворенням зашифровування Е_А суб’єкта А і формує зашифрований блок

BS = E_A(BKText2).

Конструювання маркера ключа (81.2)

В формує блок даних маркера, який складається з розрізнювального ідентифікатора одержу­вача А, випадкового числа г_А, одержаного на кроці (А1), нового випадкового числа г_в, необов’язково, зашифрованого блока BE і необов’язкового поля даних Text3. Потім В підписує блок даних марке­ра своїм приватним перетворенням підпису S_s і надсилає до А остаточний маркер ключа

КТві = 5в(А||г_д||гв||ВЕ||7ехїЗ)||7ехМ.

Верифікація маркера ключа (А2.1)

А використовує відкрите перетворення верифікації посилана ї/_вдля верифікації цифрового підпису одержаного маркера ключа КТ₈і. Потім А контролює розрізнювальний ідентифікатор А 18і контролює узгодження одержаного випадкового числа г_А з випадковим числом, надісланим на кроці (А1).

Розшифровування блока ключа (А2.2)

А розшифровує блок BE своїм приватним перетворенням розшифровування D_A. Потім А підтверджує розрізнювальний ідентифікатор посилана В. Якщо всі перевірки успішні, А приймає ключ К.

Примітка. Цей механізм передавання ключа має такі властивості:

1. Число проходів: 2.

2. Автентифікація ключа і суб’єкта: цей механізм забезпечує автентифікацію суб’єкта В для А та неявну автентифіка- цію ключа від А до В.

3. Підтвердження ключа: від В до А. А може бути впевнений, що він роздподілює з В правильний ключ К, але В може бути впевнений у тому, що А дійсно одержав ключ лише після того, як він отримає захищене повідомлення від А, яке повинно бути недвозначно оброблено.

4. Керування ключем: В може обирати ключ.

5. Стандарти: задовольняє ISO/IEC 9798-3. Маркери КТ_Д1 і КТ_Ві сумісні з маркерами, які надсилаються в двопрохідному механізмі автентифікації, наведеному в розділі 5.1.2 ISO/IEC 9798-3 (зазначимо, що ролі А і В переставлені). Маркер КТ_В, при­стосовує пересилання ключа К використанням необов'язкових полів даних: Text2 повинне бути замінене на Тех/3.

6. Стандарти: якщо механізм пересилання ключа виконується двічі паралельно між двома суб’єктами, то остаточний взаємний механізм пересилання ключа задовольняє механізм, наведений в 5.2.3 ISO/IEC 9798-3.

7. Поле даних г_в: вказано для сумісності з 9798-3. Унаслідок наявності BE в КТ_В1, поле даних г_в більше не потрібне, і тому є необов’язковим у цьому механізмі.

8. Взаємна автентифікація суб’єктів і сумісний контроль ключів: якщо комбінують два виконання цього механізму пересилання ключа (від А до В і від В до А), то можуть бути забезпечені взаємна автентифікація суб'єктів і сумісний конт­роль ключів.

9. 5 Передавання ключа, механізм 5

Цей механізм передавання ключа, оснований на трипрохідному механізмі автентифікації ISO/IEC 9798-3, пересилає за три проходи два розподілених таємних ключа із взаємною автенти- фікацією суб'єктів і підтвердженням ключів. Один ключ передають від А до В і один ключ від В до А. Повинні задовольнятися такі вимоги: