Для однополюсних автоматичних вимикачів із номінальною напругою 230/400 В додатковий набір з трьох зразків перевіряють в колі, що відповідає рисунку 5.
Ці зразки встановлюють по одному в кожну фазу випробувального кола без синхронізації допоміжного вимикача А, що створює коротке замикання.
Не повинно бути жодного з’єднання між нейтраллю живлення та загальною точкою зі сторони навантаження автоматичного вимикача.
Методику випробовування зазначено в таблиці 21.
Примітка. Під час цього випробовування не потрібно вимірювати I2t.
Таблиця 21 — Методика випробовування за Ics за трифазних випробувань однополюсних автоматичних вимикачів із номінальною напругою 230/400 В
|
Операція |
Зразок |
||
|
1 |
2 |
3 |
|
|
1 |
О |
О |
О |
|
2 |
|
СО |
О |
|
3 |
СО |
|
СО |
|
4 |
СО |
СО |
|
3 Випробовування за номінальної комутаційної здатності за короткого замикання (Icn)
Випробувальне коло калібрують згідно з 9.12.7.1 і 9.12.7.2.
Три зразки перевіряють у відповідному колі, зазначеному в 9.12.11.3.
Якщо виводи живлення та навантаження випробуваного автоматичного вимикача не промарковано, то два зразки приєднують в одному напрямку та третій зразок у протилежному напрямку.
Послідовність операцій є такою:
О—t— СО.
Для О-операцій додатковий вимикач А синхронізують відносно хвилі напруги так, щоб коло було замкнене в точці 15oна хвилі для О-операції на першому зразку.
Цю точку переміщують на 30oдля О-операції на другому зразку і ще на 30oдля О-операції на третьому зразку.
Допустимий відхил синхронізації не повинен перевищувати ± 5o.
Для багатополюсних автоматичних вимикачів той самий полюс треба застосовувати як еталон для синхронізації.
Методику випробовування зазначено в таблиці 22.
Таблиця 22 — Методика випробовування за Icn
|
Операція |
Зразок |
||
|
1 |
2 |
3 |
|
|
1 |
О (15o) |
О (45o) |
О (75o) |
|
2 |
СО |
СО |
СО |
Для однополюсних автоматичних вимикачів із номінальною напругою 230/400 В додатковий набір з чотирьох зразків перевіряють в колі, що відповідає рисунку 5.
Три з цих зразки встановлюють по одному в кожну фазу випробувального кола без синхронізації допоміжного вимикача А, що створює коротке замикання.
Не повинно бути жодного з’єднання між нейтраллю живлення та загальною точкою зі сторони навантаження автоматичного вимикача.
Методику випробовування зазначено в таблиці 23.
Після другої О-операції зразок, позначений номером 1 в таблиці 23, треба замінити четвертим зразком.
Примітка. Під час цього випробовування не потрібно вимірювати I2t.
Таблиця 23 — Методика випробовування за Icn за трифазних випробувань однополюсних автоматичних
вимикачів із номінальною напругою 230/400 В
|
Операція |
Зразок |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
1 |
О |
О |
О |
|
|
2 |
О |
СО |
|
|
|
3 |
|
|
СО |
О |
2 Перевіряння автоматичних вимикачів після випробування на коротке замикання
1 Перевіряння після випробування за зменшеної сили струмів короткого замикання, за 1500 А та за експлуатаційної комутаційної здатності за короткого замикання
Після випробування згідно з 9.12.11.2, 9.12.11.3 чи 9.12.11.4.2 у автоматичних вимикачів не повинно бути жодних пошкоджень, які заважатимуть їх подальшому використовуванню, і вони без обслуговування мають витримувати так випробовування.
Струм спливу між відкритими контактами, згідно з 9.7.6.3.
Випробовування на електричну міцність ізоляції, згідно з 9.7.3, виконувані від 2 год до 24 год після випробування на коротке замикання з напругою на 500 В нижче ніж значення, встановлене в 9.7.5, та без попереднього оброблення вологою.
Під час цих випробовувань після того, як виконано випробовування за умов, зазначених у 9.7.2 а), необхідно перевірити, чи засоби індикатування показують розімкнене положення, і під час випробовування, виконуване за умов, зазначених у 9.7.2 b), чи засоби індикатування показують замкнене положення.
Крім того, після випробування за 9.12.11.3 чи 9.12.11.4.2 автоматичні вимикачі не повинні розчіплюватися під час проходжування струму, сила якого дорівнює 0,85 від умовної сили струму нерозчіплювання, через усі полюси протягом умовного проміжку часу, починаючи з холодного стану.
Наприкінці цього перевіряння силу струму поступово збільшують протягом 5 с до 1,1 від умовної сили струму розчеплення.
Автоматичні вимикачі мають розчіплюватися за умовний проміжок часу.
2 Перевіряння після випробування на коротке замикання за номінальної комутаційної здатності за короткого замикання
Після випробування згідно з 9.12.11.4.3 на поліетиленовій плівці не повинно бути видно неозброєним або озброєним оком без додаткового збільшення жодних дірок, і у автоматичних вимикачів не повинно бути жодних пошкоджень, які заважатимуть їх подальшому використовуванню, і вони без обслуговування мають витримувати такі випробовування.
Струм спливу між відкритими контактами згідно з 9.7.6.3.
Випробовування на електричну міцність ізоляції, згідно з 9.7.3, виконувані від 2 год до 24 год після випробування на коротке замикання з напругою 900 В та без попереднього оброблення вологою.
Під час цих випробовувань після того, як виконано випробовування за умов, зазначених у 9.7.2 а), необхідно перевірити, чи засоби індикатування показують розімкнене положення, і під час випробовування, виконуваного за умов, зазначених у 9.7.2 b), чи засоби індикатування показують замкнене положення.
Крім того, автоматичні вимикачі мають розчіплюватися за час, що відповідає випробуванням згідно з таблицею 7, із силою струму 2,8 In, що проходить через усі полюси, нижня часова межа становить 0,1 с замість 1 с.
Зразок, зазначений як номер 1 в таблиці 23, не перевіряють за цим підпунктом, але він має задовольняти вимоги з 9.12.10.
Механічний вплив
Механічний поштовх
Випробувальний пристрій
Автоматичний вимикач піддають механічному поштовху, застосовуючи апарат, який показано на рисунку 8.
Дерев’яну основу А закріплюють на бетонному блоці і дерев’яну платформу В закріплюють на шарнірах на основі А. Ця платформа несе дерев’яну плиту С, яку можна встановлювати на різних відстанях від шарніра і в двох вертикальних положеннях.
На кінці платформи В є металевий пластинчастий упор D, який опирається на спіральну пружину зі сталою с = 25 Н/мм.
Автоматичний вимикач закріплюють на вертикальній плиті так, щоб відстань від горизонтальної осі зразка до платформи дорівнювала 180 мм, вертикальну плиту в свою чергу закріплюють так, щоб відстань від монтажної поверхні до шарніра, дорівнювала 200 мм, як показано на рисунку 8.
На поверхні С, протилежній монтажній поверхні автоматичного вимикача, встановлюють додаткову масу так, щоб статичний тиск на металевий пластинчастий упор становив 25 Н, що забезпечує практично сталий момент інерції укомплектованої системи.
Методика випробовування
Із автоматичним вимикачем у замкненому положенні, але не з’єднаному з будь-яким електричним джерелом, платформу піднімають за її вільний кінець і потім дають падати 50 разів із висоти 40 мм із таким проміжком часу між послідовними падіннями, щоб зразок устиг повернутися у вихідний стан.
Потім автоматичний вимикач закріплюють на протилежній стороні вертикальної плити С, і платформа падає 50 разів, як і раніше.
Після цього випробування вертикальну плиту повертають на 90 овідносно її вертикальної осі і, якщо необхідно, то переставляють так, щоб між вертикальною віссю симетрії автоматичного вимикача до шарніра було 200 мм.
Платформі знов дають падати 50 разів, як раніше, з автоматичним вимикачем на одній стороні вертикальної плити і 50 разів з автоматичним вимикачем на протилежній стороні.
Перед кожним змінюванням положення автоматичний вимикач вручну розмикають та замикають.
Під час випробовування автоматичний вимикач не повинен розмикатися.
Стійкість до механічного впливу й удару
Відповідність перевіряють на тих незахищених частинах автоматичного вимикача, встановленого, як для нормального використовування (див. примітку до 8.1.6), які можна піддати механічному впливу за нормального використовування, випробовуванням за 9.13.2.1 для усіх типів автоматичних вимикачів і, крім того, випробовуванням, зазначеним у:
9.13.2.2 для угвинчуваних типів автоматичних вимикачів;
9.13.2.3 для типів автоматичних вимикачів, призначених для встановлювання на рейках, і для всіх типів уставних автоматичних вимикачів, розроблених для встановлювання на поверхні;
9.13.2.4 для вставних типів автоматичних вимикачів, закріплене положення яких залежить лише від їхніх з’єднань.
Автоматичні вимикачі, призначені для використовування лише в повністю закритих оболонках, не піддають цим випробовуванням.
Зразки піддають ударам апаратом для випробовування на удар, як показано на рисунках від 10 до 14.
Головка ударного елемента має півсферичну поверхню радіусом 10 мм і з поліаміду, що має твердість за Роквеллом HR 100.
Ударний елемент має масу (150 ± 1) г і його міцно встановлюють на нижньому кінці сталевої труби із зовнішнім діаметром 9 мм і товщиною стінки 0,5 мм, шарнірно закріпленої верхнім кінцем, щоб він коливався лише у вертикальній площині.
Вісь шарніра на (1000 ± 1) мм вище осі ударного елемента.
Щоб визначити твердість за Роквеллом поліамідної головки ударного елемента, застосовують такі умови:
діаметр кульки: (12,7 ± 0,0025) мм;
початкове навантаження: (100 ± 2) Н;
перевантаження: (500 ± 2,5) Н.
Примітка 1. Додаткову інформацію щодо визначання твердості за Роквеллом пластмас наведено в ISO 2039-2.
Конструкція випробувального апарата така, що силу від 1,9 Н до 2,0 Н прикладають до поверхні ударного елемента так, щоб труба залишилася в горизонтальному положенні.
Автоматичний вимикач поверхневого типу встановлюють на квадратному листі фанери товщиною 8 мм зі стороною 175 мм, закріпленого верхнім та нижнім краями до кронштейну з ребром жорсткості, яка є частиною монтажної опорної рами, як показано на рисунку 12.
