Страница 2: ДСТУ EN ISO 3452-2:2005. Неруйнівний контроль. Контроль капілярний. Частина 2. Контроль дефектоскопічних матеріалів (61793)

Контроль проби і/або контроль партії для встановлення властивостей очисника від пенетранту треба виконувати, використовуючи методи, наведені у таблиці 3.

Таблиця 3 — Властивості очисника від пенетранту, що вимагають контролю

Контроль проби і/або контроль партії для встановлення властивостей проявника треба виконувати, використовуючи методи, наведені у таблиці 4.

Таблиця 4 — Властивості проявника, що вимагають контролю

Контрольні випробовування партії балонів повинні містити наступне: — перевіряння працездатності балонів, див. 7.18;

— перевіряння одного аерозольного балона в кожній партії.

7 МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ ТА ВИМОГИ

Зовнішній вигляд матеріалу повинен бути таким самим, як і вигляд проби.

Див. також додаток С.

Використовують контрольні зразки типу 1 з товщиною покриття 10 мкм, 20 мкм та ЗО мкм згідно з EN ISO 3452-3. Ці контрольні зразки треба застосовувати тільки для пенетрантів типу 1.

Реєстрацію індикаторних рисунків виконують електронним способом. Пристрій для реєстрації інди­каторних рисунків складається, наприклад, із таких елементів (див. додаток D), як:

• мікроскоп;

• тримач контрольного зразка;

• реєстраційна система;

• джерело ультрафіолетового випромінювання;

• зразок для градуювання пристрою.

7.2.1.3 Градуювання

Пристрій для реєстрації індикаторних рисунків повинен градуюватися за допомогою зразка, що являє собою поліровану металеву пластину розміром близько 33 мм х 95 мм із поперечними тріщина­ми по всій ширині.

Довжина тріщин повинна бути не менше ніж 20 мм, ширина розкриття — (0,15 ± 0,015) мм, а гли­бина — не менше ніж 1 мм. Ці тріщини повинні заповнюватися люмінесцентним порошкомЧ

Такий зразок використовують для градуювання пристрою для реєстрації індикаторних рисунків, причому висота піка на записувальному приладі, викликаному люмінесцентним порошком у тріщині, під час застосовування відповідно до 7.2.1.4, приймається за 100 %.

7.2Л А Метод

Для кожного контрольного зразка кількість індикаторних рисунків підраховують за допомогою мікроскопа з 20-кратним збільшенням.

Оскільки фотоелектронний перетворювач може реагувати на зміну температури, світла чи магніт­ного поля, то він повинен бути досить захищеним. Перед використовуванням апаратура повинна ста­білізуватися.

Апаратуру треба настроювати за допомогою зразка з визначеною люмінесценцією (див. D.4), при цьому відхил стрілки повинен становити приблизно 50 % всієї шкали. Виставляння на «0» виконують таким чином, щоб під час застосовування необробленого контрольного зразка типу 1 стрілка вказува­ла на «0».

Контрольний зразок типу 1 з товщиною покриття ЗО мкм треба обробляти відповідно до рекомен­дацій виробника, при цьому потрібно використати проявник форми d, а час проявлення повинен ста­новити 10 хв. Яскравість індикаторних рисунків визначають вимірювальним приладом для визначання рівнів чутливості.

Якщо потрібно змінити діапазон чутливості на писальному пристрої між настроюванням за допо­могою градуювального зразка і роботою з контрольним зразком, настроювання на «0» і повне розгор­нення шкали повинні залишатися незмінними. У таких випадках потрібно порівнювати висоти піків гра­дуювального та контрольного зразків, при цьому з огляду на різні рівні чутливості писального пристрою.

7.2.1.5 Оцінювання результатів

Після установлення пристрою для реєстрації індикаторних рисунків відповідно до 7.2.1.3 («А» на рисунку 1) вихідне значення приймають за 0 % («В» на рисунку 1). Записують індивідуальні висоти піків, крім зроблених якими-небудь маніпуляціями, тощо. Згруповані піки («С» на рисунку 1) записують як їхнє середнє значення.

Визначають середнє значення граничної висоти (х) і стандартний відхил від пікового значен­ня (о_п_!), а рівень чутливості одержують потім з рисунка 2.

¹⁾ KEMK 63/М — приклад придатної продукції фірми Phosphor Tehnology Ltd Middle Stray, Nazing, Essex, EN 9 2 LP, U K. Ця інформація наведена для зручності користувачів цього стандарту і не встановлює обмежень CEN названою продукцією.

Для цього прикладу: х =41,8 % стандартного рівня градуювання

<т_п-і = 8,54 % від х

Рисунок 1 — Приклад запису індикаторних рисунків
реєстраційним пристроєм

7.2.2 Кольорові контрастні пенетранта

Контрольні зразки типу І з товщиною покриття ЗО мкм і 50 мкм можна застосовувати тільки з пе­нетрантами типу II.

Пластини обробляють відповідно до рекомендацій виробника пенетрантів, використовуючи прояв­ник форми d з часом проявлення 10 хв.

7 — рівень чутливості 1, 2 — рівень чутливості 2, З — рівень чутливості 3.

Рисунок 2 — Критерії рівнів чутливості

Кількість індикаторних рисунків, що покривають не менше ніж 80 % ширини контрольного зразка і їх можна розрізнити чітко неозброєним оком (або в окулярах, якщо їх носити постійно), треба підрахо­вувати і порівнювати з кількістю індикаторних рисунків, яку можна одержати на цьому самому зразку. (Тобто досягає кількості, що одержують під час контролювання зразка спочатку за допомогою люмі­несцентного пенетранту класу 3 за інструкцією виробника, а після цього перевіряють згідно з EN 571-1, після чого пластини повністю очищаються).

Рівень чутливості визначають за таблицею 5.

Таблиця 5 — Визначання рівня чутливості для кольорових пенетрантів

Густину за температури 20 °С треба визначати, використовуючи метод, за якого похибка вимірю­вання не перевищує ± 1 %.

Цього результату треба дотримуватися під час контролювання проби (номінальне значення). Для контролювання партії допускають відхил від номінального значення + 5 %.

В’язкість треба визначати, використовуючи метод, за якого похибка вимірювання не перевищує ± 1 %. Результат треба вказувати для температури контролю проби.

Цього результату треба дотримуватися під час контролювання проби (номінальне значення). Для контролювання партії допускають відхил + 10 % від номінального значення.

Температуру загорання треба визначати, використовуючи метод, за якого похибка вимірювання не перевищує ± 2 °С для матеріалів, температура загорання яких становить менше ніж 100 °С або ж не більше ніж + 5 °С для матеріалів із температурою загорання вище або рівною 100 °С. Особливу ува­гу необхідно звернути на безпеку під час контролювання матеріалів із температурою загорання нижче ніж 25 °С.

Для контролювання партії матеріалів вимірювати температуру загорання треба тільки в тих випад­ках, коли її передбачено в межах від 20 °С до 110 °С. Температуру загорання треба визначати відповід­ним методом.

Цього результату треба дотримуватися під час контролювання проби (номінальне значення). Тем­пература загорання під час контролювання партії матеріалів не повинна бути меншою від номінального значення більше ніж на 5 °С.

Під час змивання пенетранту м’яким струменем води за температури (20 ± 5) °С залишкові сліди застосованого пенетранту на контрольному зразку типу 2 на поверхнях із шорсткістю R_a = 5 мкм і R_g = 10 мкм не повинні перевищувати тих, що залишалися під час контролювання проби із застосу­ванням того самого пенетранту в тих самих умовах. Під час використовування люмінесцентних пенет- рантів це контролювання треба проводити під УФ-випроміненням інтенсивністю не нижче ніж 3 Вт/м².

Люмінесцентну яскравість треба визначати відповідно до додатка А, при цьому за еталон беруть результати контролювання проби пенетранту.

Люмінесцентна яскравість повинна бути не нижче ніж 90 % яскравості стандартної проби.

За допомогою детально описаного в додатку А.2 методу виготовляють 10 зразків паперових фільтрів із пенетрантом. Із них 5 — захищені від впливу температури, світла й повітряних потоків, у той час як 5 інших зразків під час захисту від теплового впливу й впливу повітряних потоків протягом 1 год піддаються УФ-опроміненню (365 нм) інтенсивністю (10 + 1) Вт/м². Люмінесцентну яскравість кожної проби визначають за способом, зазначеним в А.З.

Середня люмінесцентна яскравість зразків, опромінених УФ-променями, повинна бути вище ніж 80 % яскравості неопромінених зразків.

За допомогою детально описаних у додатку А.2 методу виготовляють 10 зразків паперових фільтрів із дефектоскопічним матеріалом. Із них 5 — захищені від впливу температури, світла й повітряних потоків, у той час як 5 інших зразків на чистій металевій пластині залишаються протягом 1 год у сушильній шафі за температури (115 ± 2) °С без циркуляції повітря. Люмінесцентну яскравість кожного зразка ви­значають за способом, зазначеним у додатку А.З.

Середня люмінесцентна яскравість зразків, підданих тепловому впливу, повинна бути вище ніж 80 % яскравості зразків, які не піддавалися термообробленню.