Формат пакету даних з номером Х/29 зв’язаних сторінок журналу наведено на рисунку 7.
6.2 Псевдосторінки
Псевдосторінки переносять дані, призначені для зв’язку із стандартною сторінкою чи сторінками. Для запобігання незалежному відображанню псевдосторінки без зв’язаної сторінки, біти керування С7 (знедіювання заголовка) і СЮ (знедіювання відображання) у пакеті заголовка з номером Y= 0 повинні бути встановлені в одиницю.
Зв’язок псевдосторінок із зв’язаною сторінкою здійснюють за допомогою даних у пакеті з номером Х/27 зв’язаної сторінки (див. також 5.2).
Дані для здійснення бітової та байтової синхронізації й адресу пакету передають байтами з першого по п'ятий, як показано в розділі 4.
Знаки призначення псевдосторінок перезапису визначають у пакеті з номером Х/28 з кодом призначення, встановленим в 0000. Перша група з 18 біт даних буде встановлювати призначення режиму перезапису (таблиця 15). Інші байти даних установлюють у нуль.
Для псевдосторінок перезапису застосовують основний набір знаків G0 або такий, який застосовують для стандартних сторінок. Інші набори знаків можуть бути викликані для псевдосторінок з використанням пакету з номером Y=28 і кодом призначення 0001, як у 6.1.9. Набори знаків, викликані передаванням відповідного рядка і групами опису режимів розташування, передають у пакетах псевдосторінок з номером Y=26. Викликаний набір знаків існує, поки закінчиться відображання рядка, або поки його відмінять передаванням наступного виклику в пакеті з номером Y=26.
У разі активізації функції прокрутки (6.1.7, позиція перелічення м)), дані для прокрутки переносяться псевдосторінками. Призначення прокрутки псевдосторінки здійснюють у пакеті з номером Х/28 з кодом призначення, встановленим в 0000. Перша група з 18 біт даних буде встановлювати призначення режиму прокрутки, як показано в таблиці 15. Інші біти даних установлено в нуль. Номер псевдосторінки, необхідний для функціювання прокрутки, може бути зв’язаний з використанням пакету з номером Х/27 псевдосторінки. Зв’язана сторінка, яка вводить функцію прокрутки, зв’язується, як у 6.2.2.
Формат відображуваної сторінки може бути розширений як по вертикалі, так і по горизонталі з використанням даних, які переносяться псевдосторінками. Горизонтальне розширення може досягати трикратного значення, тобто 160 знаків у відображуваному рядку. Вертикальне розширеннятакож може досягати трикратного значення від 25 рядків знаків, тобто заголовок сторінки плюс 100 рядків дає 101 рядок на відображувану сторінку.
Зв’язок псевдосторінки для розширення формату сторінки із стандартною сторінкою — як у 6.2.2. Для такого застосування стандартна сторінка може не містити даних для відображання, а тільки знедіяний заголовок і один чи більше пакетів з номером Y=27. Введення розширеної сторінки у стандартну сторінку не є необхідністю. Перша псевдосторінка в групі, яка формує розширену сторінку, може бути отримана безпосередньо.
Призначання псевдосторінок для розширення формату сторінки здійснюють у пакеті з номером Х/28 з кодом призначення, встановленим в 0000. Перша група з 18 біт даних призначає режим розширення формату сторінки (таблиця 15), інші біти даних установлюють у нуль. Ці біти також визначають положення псевдосторінки в області формування повної сторінки. Припинення процесу розширення формату визначають включенням у постійну псевдосторінку групи пакета з номером Y=27, в якому дані керування зв’язками показують розширення формату, зв’язане з адресою FF3F7F «нуль» сторінки.
Довільні потоки даних можуть бути переформатовані у псевдосторінки з використанням 1 024 байт даних, наявних у рядках з нульового по 25 у псевдосторінці. Повинна бути в наявності адекватна буферна пам'ять для забезпечення принаймні двох передавань будь-якої такої псевдосторінки, в якій вхідний потік даних піддається динамічним зміненням. Протоколи переформатування визначені із специфікацією включених типів даних або піддаються узгодженню між передавальним і приймальним кінцями в процесі передавання.
Зв’язок псевдосторінок, що містять переформатовані дані із стандартними сторінками, — як у 6.2.2. Для цього застосування стандартна сторінка може не містити даних для відображання, а тільки знедіяний заголовок і один чи більше пакетів з номером Y=27 (рисунок 2). Включення псевдосторінок з переформатованими даними в стандартну сторінку не є необхідністю. Перша псевдосторінка зв’язаної групи може бути доступна безпосередньо. Призначення псевдосторінок для перенесення даних для переформатування здійснюють у пакеті з номером Х/28 з кодом призначення, встановленим в 0000. Перша група з 18 біт даних буде встановлювати призначення режиму переформатування даних (таблиця 15), інші біти даних установлюють у нуль.
МЕТОД КОДУВАННЯ ДЛЯ РІВНЯ ПОБУДОВИ З
Динамічно перевизначувані набори знаків.
Завантаження за допомогою псевдосторінок
Псевдосторінки цього типу містять дані, які визначають набори знаків, що підлягають завантаженню, для використання з певною сторінкою чи сторінками. Щоб запобігти незалежному відображанню даних, призначених для завантаження, контрольні біти заголовка С7 (гасіння заголовка) і СЮ (заборона відображання) в пакеті заголовка (з номером Y=0) псевдосторінки слід установити в одиницю.
Зв’язування відображуваних сторінок з псевдосторінкою для завантаження набору знаків здійснюють за допомогою даних пакета з номером Х/27 відображуваної сторінки.
Бітову синхронізацію, байтову синхронізацію й адресування пакету здійснюють розподілом бітів у байтах з першого по п’ятий аналогічно до описаного в розділі 4.
Призначення псевдосторінки для завантаження набору знаків установлюють пакетом з номером Y=28, код призначення — 0000.
Для всього діапазону адрес кодових таблиць динамічно перевизначуваних наборів знаків (ДПНЗ) потрібно дві псевдосторінки.
Для адрес кодової таблиці 2/0—4/15 у першій групі з 18 біт восьмий біт установлюють в одиницю, решту — в нуль.
Для адрес кодової таблиці 5/0—7/15 восьмий і перший біти встановлюють в одиницю, решту — в нуль.
Знаки для завантаження кодуються за допомогою перезапису зразків знаків за точками (ПЗ), кожний з яких містить 20 байт. Кожний пакет з номером Х/1—Х/24 містить два ПЗ у певному форматі 20 плюс 20 байт.
Для кодування байтів даних, які визначають ПЗ, використовують коди передавання 4/0—7/15. Кожний байт, таким чином, визначає значення шести бітів ПЗ і називається D-байтом.
Знакові режими ДПНЗ наведені в таблиці 18, у якій формат визначений як добуток: (кількість точок по горизонталі)х(кількість точок по вертикалі)х(кількість бітів), віднесений до одного елемента зображення.Таблиця 18 — Знакові режими ДПНЗ
|
Знаковий режим |
Формат |
ПЗ/знак |
Байт/знак |
|
1 |
12x10x1 |
1 |
20 |
|
2 |
12x10x2 |
2 |
40 |
|
3 |
6x10x1 |
0,5 |
10 |
|
4 |
6x10x2 |
1 |
20 |
|
5 |
6x10x4 |
2 |
40 |
|
6 |
6x5x2 |
0,5 |
10 |
|
7 |
6x5x4 |
1 |
20 |
За допомогою двох псевдосторінок можна завантажити до 96 ПЗ, те саме стосується і 96 адрес кодової таблиці для ДПНЗ з 2/0 по 7/15, Невикористані пакети не передають, невикористані адреси можна загасити знаком «пробіл» (2/0).
Кількість ПЗ, потрібну для різних форматів (таблиця 18), визначають режими передавання, наведені в таблиці 19.
Таблиця 19 — Режими передавання для різних форматів
|
Знаковий режим |
Формат |
Код ідентифікації режиму |
||
|
Перший ДПНЗ |
Другий ДПНЗ |
|||
|
1 |
12x10x1 |
|
0000 |
|
|
2 |
12x10x2 |
|
0001 |
|
|
6 |
6x5x2 |
6x5x2 |
0010 |
|
|
3 і 6 |
6x10x1 |
6x5x2 |
0011 |
|
|
6 і 3 |
6x5x2 |
6x10x1 |
0100 |
|
|
3 |
6x10x1 |
6x10x1 |
0101 |
|
|
4 |
6x10x2 |
|
0110 |
|
|
5 |
6x10x4 |
|
0111 |
|
|
7 |
6x5x4 |
|
1000 |
|
Код ідентифікації режиму 1111 визначає режим, за якого дані для відповідного знака не передаються і продовжує передаватися раніше визначений знак.
Режим завантаження може бути призначений індивідуально для кожного знака. Режим для знака викликається другою і наступними групами по 18 біт даних пакету з номером Y=28, зв’язаного з псевдосторінкою чи парою псевдосторінок.
Перші 192 біт даних у групах даних використовують для передавання 48 кодів ідентифікації режиму, необхідних для кожної псевдосторінки, яка використовується для завантаження ДПНЗ. Решту бітів установлюють у нуль.
Адреси пакетів безпосередньо відповідають позиціям у кодовій таблиці ДПНЗ.
Перший ПЗ в пакеті з номером Х/1 першої псевдосторінки з пари завантажуваних псевдосторінок містить точкову інформацію для знака 2/0, наступний ПЗ містить точкову інформацію для знака 2/1 і т. д.
Друга псевдосторінка починається з першого ПЗ її пакета з номером Х/1, який містить точкову інформацію для знака 5/0 і далі до знака 7/15.
Організація байтового завантаження у псевдосторінці залежить від знакових режимів і пов'язаних з ними режимів завантаження, включених у ДПНЗ.
У знаковому режимі 1 (формат 12x10x1 — основний режим) точки знака завантажуються одночасно по шість з кожного D-байта за допомогою шести молодших значущих бітів кодів 4/0—7/15. Завантаження починається з лівого верхнього кута і проходить зліва направо, рядок за рядком, причомунайстарший значущий біт з кожних шести відповідає лівій точці. Для кожного знака з формату 12x10x1 потрібен один ПЗ.
У знаковому режимі 2 (формат 12x10x1) першу бітову площину завантажують як в основному режимі 1. Другу бітову площину завантажують за допомогою наступної групи з 20 D-байтів. Адреса в кодовій таблиці ДПНЗ відповідає першій групі з 20 D-байтів, які визначають знак. Відображання можливе в чотирьох кольорах з довідкової таблиці кольорів ДПНЗ. Завантаженій першій бітовій площині відповідає молодший значущий біт адреси довідкової таблиці кольорів, а завантаженій другій бітовій площині — старший значущий біт адреси довідкової таблиці кольорів.
У знаковому режимі 6 (формат 6x5x2) завантаження відбувається як в основному режимі 1 за винятком того, що D-байти, які чергуються, відповідно визначають еквівалентні точки першого та другого наборів знаків, які підлягають завантаженню. Для кожного знака завантажують дві бітові площини. Відображання можливе в чотирьох кольорах з таблиці кольорів ДПНЗ. Завантаженій першій бітовій площині відповідає молодший значинний біт адреси довідкової таблиці кольорів, а завантаженій другій бітовій площині — старший значинний біт адреси довідкової таблиці кольорів.
У знаковому режимі 3 (формат 6x10x1) і знаковому режимі 6 (формат 6x5x2) завантаження відбувається як в основному режимі 1, за винятком того, що D-байти, що чергуються, відповідно визначають еквівалентні точки першого і другого наборів знаків, які підлягають завантаженню. Для другого з пари наборів знаків для кожного знака завантажують дві бітові площини і можливе відображання в чотирьох кольорах з довідкової таблиці кольорів. Завантаженій першій бітовій площині відповідає молодший значущий біт адреси довідкової таблиці кольорів, завантаженій другій бітовій площині — старший значущий біт адреси довідкової таблиці кольорів.
У знаковому режимі 6 (формат 6x5x2) і знаковому режимі 3 (формат 6x10x1) завантаження відбувається як у знаковому режимі, описаному в попередньому абзаці, за винятком того, що процедури завантаження першого та другого наборів знаків змінюються місцями.
У знаковому режимі 3 (формат 6x10x1) завантаження відбувається як в основному режимі 1. Відміна полягає в тому, що D-байти, які чергуються, відповідно визначають еквівалентні точки першого та другого наборів знаків, які підлягають завантаженню,
У знаковому режимі 4 (формат 6x10x2) завантаження відбувається як в основному режимі 1. Відміна полягає в тому, що послідовність D-байтів визначає відповідно молодший і старший значущі біти адреси довідкової таблиці кольорів, завантаження якої відбувається яку 6.1.8.
У знаковому режимі 5 (формат 6x10x4) для опису знака потрібні два ПЗ. Завантаження відбувається як в основному режимі 1. Відміна полягає в тому, що послідовність D-байтів першого ПЗ визначає відповідно першу та другу бітові площини. Послідовність D-байтів другого ПЗ визначає відповідно третю і четверту бітові площини. Чотири бітові площини визначають адреси в кольорових таблицях третьої та четвертої палітри кольорів, причому перша бітова площина відповідає молодшому значущому бітові адреси і т. д.
У знаковому режимі 7 (формат 6x5x4) кожна група з чотирьох D-байтів усередині ПЗ визначає відповідно першу, другу, третю й четверту бітові площини знака. Чотири бітові площини визначають адреси в кольорових таблицях третьої та четвертої палітри кольорів, причому перша бітова площина відповідає молодшому значущому бітові адреси і т. д.
МЕТОД КОДУВАННЯ ДЛЯ РІВНЯ ПОБУДОВИ 4
Відображання абетково-геометричної інформації
У разі передавання абетково-геометричної інформації можлива наявність вступної сторінки, яка не є частиною абетково-геометричної сторінки. Вступна сторінка повинна містити, як мінімум, пакет заголовка з номером У=0 та пакет чи пакети з номером У=27 (коди призначення 0100 чи 0111) для забезпечення зв’язків з абетково-геометричною сторінкою, яка підлягає відображанню.
