---

додаток с
(обов’язковий)

ВИПРОБУВАННЯ НА ВПЛИВ РІДИНИ

Примітка. Див. 4.7.3.

У кожну з рідин, з якими матеріал контактує, потрібно занурити п’ять зразків, дотримуючись вимог EN ISO 175, на (168 + 4) год за температури (70 ± 2) °С. Потрібно використовувати відповід­ну рідину для проведення випробування, тобто питну воду, морську воду, піноутворювач або ро­бочий розчин піноутворювача, рекомендовану постачальником. Після цього зразки потрібно зану­рити в ту саму рідину на ЗО хв за температури (23 ± 2) °С. Необхідно виміряти міцність на розтяг, подовження у відсотках або стійкість до удару відповідно до додатка В.

Національна примітка

Зважаючи на те, що склад морської води в різних частинах світу і в різні пори року неоднаковий, для випробування потрібно використовувати модель морської води, склад якої встановлено нормативними документами Міжнародної морської організації (ІМО), а також міжнародними та європейськими нормативними документами, що встановлюють ви­моги до піноутворювачів для гасіння пожеж і методи їх випробування (у т. ч. серії стандартів EN 1568). Склад моделі морської води відповідно до них такий:

ДОДАТОК D
(обов’язковий)
ВИПРОБУВАННЯ ПІНОГЕНЕРАТОРІВ НА СТІЙКІСТЬ
ДО ТЕПЛОВОГО ВПЛИВУ ТА ВОГНЕСТІЙКІСТЬ

Примітка. Див. 4.8.2.

Генератор разом з трубопроводом для подавання робочого розчину піноутворювача та елект­ричними колами (якщо до нього подається електроживлення) потрібно підвісити на висоті (З 000 ± 100) мм над вогнищем пожежі, що використовують для проведення випробування, площею (4,5 ± 0,1) м², яке містить (350 ± 5) л н-гептану, захищене екраном для забезпечення можливості потрапляння полум’я в генератор. Після підпалювання пального, генератор потрібно піддавати впливу полум’я упродовж 5 хв ± 10 с.

ДОДАТОК Е
(обов’язковий)

ВИПРОБУВАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТИ

Примітка. Див. розділ 5.

Значення витрати потрібно вимірювати за температури повітря (15 ± 10) °С, подаючи воду, яку можна використовувати з відповідним компонентом, та ліноутворювач, температура якого знахо­диться в межах, вказаних постачальниками компонента та піноутворювача, так щоб забезпечити підтримування витрати води з точністю ± 2 % і робочого розчину піноутворювача та витрати піно­утворювача з точністю ± 5 %. Тиск на вході потрібно вимірювати з точністю ± 2 %.

Потрібно записати (зареєструвати) значення витрати за рекомендованих номінальних значень мінімального, середнього та максимального тиску на вході. Коефіцієнт витрати (К) потрібно роз­раховувати у такий спосіб:

Q

к=— з

1 Q2 Q3

4* ■■-

1. 1 1

_ЧР12 р₂2 р 32;

де Q — витрата, літрів за хвилину;

Р — тиск на вході, бар.

Індекси «1», «2» та «З» відповідають мінімальному, середньому та максимальному значен­ням тиску.

Національна примітка

Форму викладення формули змінено для уникнення помилок під час обчислення.

Е.З Характеристика витрати

Значення витрати потрібно записати (зареєструвати) не менше ніж за п’яти значень тиску з робочого діапазону, вказаного постачальником. Результати потрібно подати у вигляді графіка за­лежності витрати від тиску на вході.

ДОДАТОК F
(обов’язковий)

ЯКІСТЬ ПІНИ, ГЕНЕРОВАНОЇ АСПІРАЦІЙНИМИ
КОМПОНЕНТАМИ

Примітка. Див. розділ 6.

F.1 Загальні положення

Для визначення значень кратності і стійкості піни (тривалості витікання рідини з неї), генеро­ваної аспіраційними компонентами, потрібно користуватися процедурами проведення випробування, описаними в EN 1568-1, EN 1568-2 та EN 1568-3.

F.2 Піна низької кратності

Потрібно користуватися процедурою, описаною в додатку G EN 1568-3:2000, за винятком того, що ствол-генератор піни, описаний у G.1.3 і поданий на рисунку G.3, необхідно замінити компо­нентом, який випробовують. Піну, що подається, потрібно збирати в пінозбирач, поданий на ри­сунку G.2. Потрібно приділяти увагу розташуванню пінозбирача відносно компонента, який випро­бовують, для збирання відповідної кількості піни належної якості.

Примітка 1. У випадку стволів пожежних пінних, це випробування можна проводити разом з випробуванням, описа­ним у додатку G.

Примітка 2. У разі випробування високопродуктивних стволів пожежних, можуть знадобитися трубопровід, куди гене­ровану піну подають для уникнення її втрат, і навіс, під яким відбирають зразки.

F.3 Піна середньої кратності

Потрібно користуватися процедурою, описаною в додатку G EN 1568-1:2000, за винятком того, що ствол-генератор піни, описаний у G.1.2 і поданий на рисунку G.2, необхідно замінити компо­нентом, який випробовують. Для цього випробування окремий пінозбирач не потрібен. Піну, що по­дається, потрібно збирати в посудину, подану на рисунку G.1.

F.4 Піна високої кратності

Потрібно користуватися процедурою, описаною в додатку G EN 1568-2:2000, за винятком того, що ствол-генератор піни, описаний в G.1 і поданий на рисунку G.2, необхідно замінити компонен­том, який випробовують. Для цього випробування окремий пінозбирач не потрібен. Піну, що по­дається, потрібно збирати в посудину, подану на рисунку G.1.

ДОДАТОК G
(обов’язковий)

ВИПРОБУВАННЯ ГЕНЕРАТОРІВ ПІНИ
ВИСОКОЇ КРАТНОСТІ

Примітка. Див. розділ 6 та 9.2.

Для випробування потрібно використовувати відповідну камеру для проведення випробувань, сконструйовану з водонепроникних стінок та підлоги, висотою не менше ніж (3 ± 0,1) м, об’єм якої достатній для збирання піни, що подається, протягом не менше ніж 60 с, споряджений засобом для видалення повітря, що витісняється, з належною витратою. Температура повинна дорівню­вати (15 + 10) °С, а водоживильник та піноутворювач мають бути придатними для використання з генератором, що випробовують.

Генератор потрібно встановити на випробувальному стенді відповідно до вказівок постачаль­ника з таким розрахунком, щоб найнижча точка випускного прорізу була на висоті не менше ніж (З + 0,1) м над підлогою.

Камеру для проведення випробувань та підлогу потрібно змочити, після цього ввести в дію генератор, подаючи на нього мінімальний тиск, вказаний постачальником. Необхідно виміряти та записати (зареєструвати) витрату робочого розчину піноутворювача і тиск на вході в генератор.

Потрібно забезпечити заповнення камери піною, що подається генератором камери для про­ведення випробувань, з таким розрахунком, щоб висота шару піни безпосередньо перед його ви- пускним патрубком становила 3 м ± 100 мм. Необхідно записати (зареєструвати) час, витрачений для цього.

Потрібно забезпечити можливість стабілізації висоти шару піни, після цього виміряти її в се­редній частині камери для проведення випробувань.

Необхідно обчислити об’єм піни, генерованої протягом 1 хв, і кратність піни.

Примітка. Це випробування ґрунтується на припущенні, що генератор встановлено (або розташовано) вище рівня піни.

ДОДАТОК Н
(обов’язковий)

ВИПРОБУВАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ ДІАПАЗОНУ ДІЇ ПОЖЕЖНИХ СТВОЛІВ
(РУЧНИХ І ЛАФЕТНИХ)

Примітка. Див. 8.1.

Компонент потрібно встановити так, щоб він забезпечував подавання піни, генерованої з ро­бочого розчину піноутворювача або з використанням води та піноутворювача в концентрації, вка­заній постачальником, причому піноутворювач зазначає постачальник компонента.

Випробування потрібно проводити за швидкості вітру не більше ніж 16 км/год (4,4 м/с). Піну, яка подається, потрібно спрямовувати за вітром, забезпечивши встановлення ствола під кутом 30° віднос­но горизонталі. Потрібно забезпечити потрапляння піни, яка подається, на тверду поверхню, розта­шовану на тій самій висоті, що й компонент, та візуально визначити максимальну та мінімальну відстань, на яку подається піна, а також місце на ділянці землі, куди потрапляє основна її кількість. Необхідно записати (зареєструвати) значення відстані від цих точок до верхньої точки ствола як відстані, на які піна подається за мінімального, середнього та максимального тиску на вході, вказа­ного постачальником. Також потрібно записати (зареєструвати) значення швидкості вітру.

Стволи, які забезпечують подавання піни з різними картами зрошування, потрібно випробу­вати із максимальною та мінімальною довжиною струменя.

ДОДАТОК і
(обов’язковий)
ВИПРОБУВАННЯ З ВИЗНАЧЕННЯ ЗАХИЩУВАНОЇ ПЛОЩІ
ПІННИХ ЗРОШУВАЧІВ І НАСАДКІВ

Примітка. Див. 8.2.2.

Потрібно використовувати камеру для проведення випробувань з розмірами не менше ніж 7 м х 7 м і висотою не менше ніж 5 м. Необхідно встановити 36 квадратних посудин зі стороною 500 мм для вимірювання у формі літери «І_», кожна сторона якої — це два ряди посудин довжиною 5 м.

Розпилювач або насадок, що випробовують, потрібно розмістити над місцем сполучення чо­тирьох посудин, які утворюють основу літери «L». Вертикальні розпилювачі та насадки потрібно монтувати на відстані (50 ± 5) мм від перекриття. Підвісні розпилювачі та насадки потрібно мон­тувати на відстані (275 ± 5) мм від перекриття. В обох випадках розпилювачі та насадки повинні бути на висоті (2700 ± 25) мм від верхнього краю посудин для вимірювання.

Національна примітка

Значення відстані, виміряні від перекриття до сприску розпилювача (насадка) і від сприску розпилювача (насадка) до верхнього краю посудини. В оригіналі (EN 13565-1 + А1) замість «25» помилково написано «0,025».

Через розпилювач або насадок, що випробовують, потрібно подавати воду протягом не мен­ше ніж 120 с за номінального тиску та витрати. Необхідно виміряти об’єм води в посудинах для вимірювання.

Національна примітка

Згідно з 8.2.2 вимірювати потрібно за номінальних значень мінімального, середнього та максимального тиску. Див. та­кож Е.2.

ДОДАТОК J
(обов’язковий)

МАКСИМАЛЬНА ВИТРАТА ТА ПРОТИТИСК

Примітка. Див. 8.3—8.6.

J.1 Загальні положення

Випробування потрібно проводити за температури повітря (15 ± 10) °С з використанням во- доживильника, придатного для використання з компонентом та піноутворювачем.

J.2 Максимальна витрата

Піногенератор або рукавний компонент для подавання піни «псевдопідшаровим» способом, що випробовують, потрібно встановити на стенді, який імітує фрагмент резервуара для зберігання го­рючої рідини, або на іншому випробувальному стенді. Необхідно користуватися пінозмішувачем, продуктивність якого така сама, як продуктивність компонента, що випробовують, вказана поста­чальником. Піну потрібно подавати через піногенератор або рукавний компонент для подавання піни «псевдопідшаровим» способом з максимальною витратою, вказаною виробником.

У випадку пінокамер потрібно виміряти тиск (тиск піни), необхідний для руйнування ізолюваль­ної мембрани. Необхідно зареєструвати тиск на вході і тиск на виході (протитиск) пристрою, що випробовують.

J.3 Протитиск

Піногенератор потрібно встановити на секції трубопроводу, яка живить вертикальний трубо­провід належного діаметра, висоту якого зазначив постачальник. У разі випробування високонапір- них піногенераторів, трубопроводи повинні бути заповнені рідиною, а перед піногенератором у трубопроводі, прокладеному знизу, має бути передбачений патрубок, що використовують для про­ведення випробувань, переріз якого дорівнює перерізу труби.

Необхідно забезпечити можливість подавання робочого розчину піноутворювача, рекомендо­ваного постачальником, через генератор за максимальної витрати, вказаної постачальником. По­трібно зібрати подану піну, виміряти і зареєструвати кратність генерованої піни, потім записати (зареєструвати) тиск перед та після місця встановлення піногенератора. Необхідно пересвідчитись, що всі дані відповідають значенням, вказаним постачальником.

ДОДАТОК К
(обов’язковий)

ВВЕДЕННЯ І РОЗКРИТТЯ РУКАВА ДЛЯ ПОДАВАННЯ ПІНИ
«ПСЕВДОПІДШАРОВИМ» СПОСОБОМ

Примітка. Див. 8.6.

Рукав для подавання піни «псевдопідшаровим» способом потрібно встановити в нижній час­тині стінки резервуара або його макета відповідно до вказівок постачальника. Резервуар/макет не­обхідно заповнити рідиною. Впускний патрубок рукава для подавання піни «псевдопідшаровим» способом потрібно приєднати до водоживильника, що забезпечує надлишковий тиск, до складу якого входять ізолювальний вентиль і манометр, встановлений після нього, для вимірювання тис­ку, який подають на рукав для подавання піни «псевдопідшаровим» способом.

Необхідно повільно відкрити ізолювальний вентиль і забезпечити подавання води під тиском у рукав для подавання піни «псевдопідшаровим» способом. Потрібно забезпечити повільне підви­щення тиску для визначення значення тиску, за якого рукав для подавання піни «псевдопідшаро­вим» способом відкривається в резервуарі/макеті.

Потрібно пересвідчитись у тому, що рукав введено в резервуар достатньою мірою, щоб за­безпечити можливість подавання рідини. Необхідно записати (зареєструвати) тиск, за якого вве­дено рукав.

ДОДАТОК НА
(довідковий)
ПЕРЕЛІК НАЦІОНАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ УКРАЇНИ,
ЗГАРМОНІЗОВАНИХ З НОРМАТИВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ,
НА ЯКІ Є ПОСИЛАННЯ В ЦЬОМУ СТАНДАРТІ