У випадку виконання кладки внутрішніх стін з блоків більшої густини з’єднання зовнішньої стіни з внутрішньою необхідно здійснювати через штрабу, заводячи блоки внутрішньої стіни в зовнішню на глибину 150 мм впритул до блоків зовнішньої стіни (додаток Б, б).
Зовнішні стіни з'єднують зі стінами з інших матеріалів у стик. У цьому випадку необхідно передбачити кріплення стін за допомогою металевих з'єднувальних елементів, в якості яких можливо використовувати металеві скоби діаметром від 4 мм до 6 мм, Т-подібні і Г-подібні анкери або накладки зі сталі товщиною не менше 1 мм (додаток Б, в). Металеві зв'язки між повздовжніми та поперечними стінами повинні бути встановлені не менше ніж у двох рівнях у межах одного поверху.
Зовнішні багатошарові стіни
Проектування багатошарових зовнішніх стін передбачає влаштування, окрім кладки з блоків, додаткових теплоізоляційних, опоряджувальних шарів, що здійснюють функції захисту від атмосферного впливу, теплоізоляції, зміни архітектурного вигляду будинку тощо.
Багатошарові стіни з опорядженням личкувальною плиткою.
Личкувальна плитка може бути керамічною, бетонною або з природного каменю.
Кріплення личкувальної плитки до несучої зовнішньої стіни необхідно здійснювати за допомогою клейових сумішей типу ЗК 7 згідно з ДСТУ Б В.2.7-187 по армувальній сітці. У випадку великорозмірної плитки товщиною 10 мм і більше додатково необхідно використовувати механічне кріплення.
Личкування плиткою необхідно здійснювати з розшивкою швів площа яких повинна бути не менше 25% площі зовнішніх стін. Матеріал заповнення швів повинен бути паропроникним та гідрофобним. Допускається використовувати спеціальні закладні елементи у вертикальних швах шару личкувальної плитки, що забезпечують паропроникність зовнішніх стін.
Влаштуваання личкувальної плитки необхідно здійснювати на наступний сезон після влаштування кладки зовнішніх стін для видалення початкової вологи із блоків.
Багатошарові стіни з додатковим зовнішнім утепленням та опорядженням штукатуркою.
Багатошарові стіни з додатковим зовнішнім утепленням та опорядженням штукатуркою відносяться до конструкцій зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією класу А згідно з ДСТУ Б В.2.6-34.
Проектування та влаштування таких стін необхідно здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.6-36.
Багатошарові стіни з опорядженням індустріальними елементами.
Багатошарові стіни з опорядженням індустріальними елементами відносяться до конструкцій зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією класу В згідно з ДСТУ Б В.2.6-34.
Багатошарові стіни з опорядженням індустріальними елементами конструктивно можуть бути виконані як з додатковим теплоізоляційним шаром, так і без нього.
Індустріальні опоряджувальні елементи кріплять до зовнішньої стіни за допомогою кріпильного каркаса, що може бути дерев'яним або металевим.
При влаштуванні дерев'яного каркаса в місцях примикання елементів обрешітки до стіни повинна бути передбачена бітумна ізоляція. Дерев'яні елементи, що використовують в конструкції кріпильного каркаса, повинні бути оброблені антисептиками та антипіренами.
В загальному випадку проектування та влаштування багатошарових стін з опорядженням індустріальними елементами необхідно здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.6-35.
Багатошарові стіни з опорядженням цеглою
Багатошарові зовнішні стіни з опорядженням цеглою або іншими кладочними облицювальними будівельними виробами можуть бути двох типів:
стіна з колодязної кладки;
стіна з опорядженням цеглою.
В багатошарових зовнішніх стінах з опорядженням цеглою кладка опоряджувальної цегли виконується самонесучою товщиною У2 цеглини.
Кладка опоряджувальної цегли може влаштовуватись з вентильованим повітряним прошарком та без нього.
Двошарові зовнішні стіни з опорядженням цеглою без вентильованого повітряного прошарку допускають влаштовувати тільки при товщині кладки з блоків не менше 350 мм. При цьому величина опору паропроникності шару опоряджувальної цегли повинна забезпечувати відсутність конденсації вологи в товщі стіни відповідно до ДБН В.2.6-31.
Влаштування вентильованого повітряного прошарку в багатошарових зовнішніх стінах з опорядженням цеглою здійснюють за рахунок утворення отворів припливно-витяжної вентиляції в кладці опоряджувальної цегли.
Вентиляційні отвори можливо виконувати шляхом незаповнення вертикальних швів кладки опоряджувальної цегли у нижній та верхній частинах стіни в межах поверху (декількох поверхів), а також в зоні міжвіконних простінків та у підвіконній зоні.
Площа вентиляційних отворів повинна бути не менше %500 від площини стіни. Товщина повітряного прошарку повинна бути не менше 40 мм.
Кладка опоряджувальної цегли з'єднується зі стіною за допомогою анкерів.
В якості анкерів необхідно використовувати гнучкі металеві зв'язки з нержавіючої або оцинкованої сталі у вигляді Г-подібних, Z-подібних, Т-подібних стрижнів діаметром від 4 мм до 5 мм, смуг, нагелів тощо або зі склопластикової чи базальтопластикової арматури.
Стрижні анкерують шляхом забивання в кладку з блоків та загинанням у відповідні пази, а в кладці опоряджувальної цегли заводять у горизонтальні шви. Кількість анкерів на 1 м2 стіни визначають за результатами розрахунків згідно з додатком В. В кутових зонах стін, біля віконних та дверних прорізів анкери потрібно влаштовувати з розрахунку три анкери на погонну довжину 1 м стіни на відстані 150 мм від її краю.
Забороняється з'єднувати шар опоряджувальної цегли та кладку з блоків за допомогою арматурних сіток, що закладені у шви кладки.
Підвищення теплоізоляційних характеристик багатошарових зовнішніх стін з опорядженням цеглою можливо за рахунок влаштування додаткової теплоізоляції. В якості теплоізоляційного матеріалу необхідно використовувати мінераловатні плити згідно з ДСТУ Б В.2.7-167 або плити зі скляного штапельного волокна згідно з ДСТУ Б В.2.7-56 густиною не менше 35 кг/м3. Влаштування додаткової теплоізоляції без утворення вентильованого повітряного прошарку забороняється.
Кріплення теплоізоляційних плит до стіни необхідно здійснювати за рахунок дюбелів, кількість яких в кожному окремому випадку визначають відповідним розрахунком. Мінімальна кількість дюбелів для кріплення теплоізоляції становить шість дюбелів на 1 м2. Дюбелі для кріплення теплоізоляційних плит повинні вироблятися із поліпропілену з розпірним елементом із склонаповненого поліаміду або сталі з гарячим цинковим покриттям завтовшки не менше 45 мкм. Дюбелі повинні витримувати зусилля вириву із основи з ніздрюватого бетону не менше 0,25 кН.
Деформаційні шви
Деформаційні шви в зовнішніх стінах передбачають з метою усунення або зменшення негативного впливу температурних та усадочних деформацій, осідань фундаментів, природних впливів, підземної виробки тощо.
Деформаційні шви в зовнішніх стінах влаштовують через всю конструкцію від фундаменту до покрівлі.
Температурно-усадочні шви необхідно влаштовувати в місцях можливих концентрацій температурних та усадочних деформацій, що можуть викликати в конструкціях зовнішніх стін недопустимі, з точки зору експлуатації та довговічності, розриви, тріщини, перекоси та зсуви кладки з блоків.
Відстань між температурно-усадочними швами в кожному конкретному випадку необхідно визначати за розрахунком згідно з ДБН В.2.6 -162 з урахуванням наступних вимог.
В будинках з одношаровими зовнішніми стінами температурно-усадочні шви необхідно виконувати на відстані не більше 25 м один від одного.
Температурно-усадочні шви в двошарових зовнішніх стінах з додатковою теплоізоляцією формують у процесі влаштування теплоізоляційного шару. При цьому торці теплоізоляційних плит, що примикають до шва, повинні захищатися двома шарами гідрозахисної суміші ГІ З відповідно до ДСТУ Б В.2.7-126, армованої склосіткою. Шар склосітки необхідно заводити на зовнішню поверхню теплоізоляційних плит не менше ніж на 50 мм.
У багатошарових зовнішніх стінах з індустріальним опорядженням температурно-усадочні шви у кладці з блоків необхідно виконувати на відстані не більше 35 м один від одного.
У багатошарових зовнішніх стінах з опорядженням цеглою температурно-усадочні шви в шарі цегляної кладки необхідно виконувати поблизу кутових зон будинку на відстані:
з південної та західної сторін - не більше ніж 10 м один від одного;
з північної та східної сторін - не більше ніж 12 м один від одного.
Влаштування деформаційних швів здійснюють під час мурування шару опоряджувальної цегли або шляхом випилювання у вже існуючій кладці.
Осадочні шви та шви для ослаблення природних впливів повинні бути передбачені в місцях зміни висоти будинку більше ніж на 6 м, а також між блок-секціями з кутом повороту понад 30°.
Деформаційні шви повинні ущільнюватися мінеральною ватою або пінополіетиленом. Зі сторони приміщення шви герметизують еластичними паронепроникними матеріалами, із зовнішнього боку-атмосферостійким пінополіетиленом циліндричної форми, герметиками або нащільни- ками. Матеріал опоряджувального шару не повинен перекривати деформаційний шов.
Конструктивні особливості стін у місцях примикання до цокольних конструкцій та фундаментів
Кладку зовнішніх стін з блоків зводять по цоколю будинку висотою не менше ніж 500 мм.
Перший ряд блоків кладки, що розміщений безпосередньо над обрізом цоколю, повинен бути армований.
Стіни повинні бути гідроізольовані від капілярного підсосу вологи зі сторони важкого бетону або цегли шляхом влаштування горизонтальної гідроізоляції поверх цоколю під першими рядами блоків.
Зовнішні одношарові стіни з метою захисту від зволоження в зоні спирання на цоколь, необхідно зводити з напуском по відношенню до цоколю не менше ніж на (40-50) мм, але не більше ніж на товщини кладки.
У разі зведення багатошарових стін з опорядженням цеглою кладка опоряджувальної цегли повинна спиратися на конструкції фундаменту, стін підвалу або цоколю.
В багатошарових зовнішніх стінах з вентильованим повітряним прошарком в нижній частині стіни, в місці її спирання на цоколь, необхідно передбачити можливість відведення води, що може сконденсуватись у повітряному прошарку або проникати через вентиляційні отвори в опоряджувальному шарі.
Конструктивні особливості стін у місцях примикання до конструкцій перекриттів
Перекриття в будинку в залежності від місця розташування можуть бути міжповерховими, горищними, перекриттями над підвалами.
У будинках з несучими стінами можуть використовуватись різні типи перекриттів: збірні залізобетонні, монолітні залізобетонні, збірно-монолітні, перекриття по сталевих, залізобетонних, дерев'яних балках тощо.
Глибина спирання міжповерхових залізобетонних плит перекриттів на несучі стіни повинна становити не менше 120 мм.
Багатопорожнисті залізобетонні плити необхідно обпирати на монолітний залізобетонний армувальний пояс, що дозволяє рівномірно розподілити навантаження на стіну. Армувальний пояс розміщують по всіх внутрішніх та зовнішніх стінах, на які спираються плити перекриття. Геометричні розміри поясу, кількість та діаметр арматурних стрижнів для армування бетону визначають за результатами розрахунків. Дозволяється армувальний пояс виконувати на основі U-подібних блоків.
В зовнішніх стінах U-подібні блоки повинні мати утеплювач з зовнішньої сторони, що вкладається в блоки перед початком бетонування.
Анкерування ненесучих стін до перекриттів необхідно здійснювати за допомогою скоб, що виконані з оцинкованої сталі. При збірних залізобетонних перекриттях один кінець скоби влаштовують в отвір у кладці з блоків, а інший закріплюють на монтажній петлі або замонолічують у пустотах перекриттів. Анкери з оцинкованої сталі додатково повинні захищатися шаром з цементно- піщаного розчину по поверхні перекриття.
По периметру багатопорожнистих плит перекриттів та армованих плит перекриття з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення необхідно влаштовувати обв'язувальний монолітний пояс товщиною не менше ніж 50 мм. Пояс армують двома повздовжніми стрижнями діаметром 8 мм, до яких приварюють арматуру, що закладають в стики між плитами збірного перекриття.
Монолітні залізобетонні перекриття та армованих плит перекриття з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення обпирають безпосередньо на несучі стіни. Можливо, для зменшення ексцентриситету навантаження від перекриття на стіни і усунення сколів внутрішніх граней блоків при максимальних прольотах перекриттів здійснювати обпирання перекриття через монолітний залізобетонний пояс, виконаний з U-подібних блоків.
3 торця залізобетонних перекриттів та перекриттів з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення в місцях їх обпирання на зовнішні стіни необхідно влаштовувати шар ефективного плитного утеплювача та шар добірних блоків.
Обпирання дерев'яних балок перекриттів на несучі стіни необхідно здійснювати через вирівнювальний шар з цементно-піщаного розчину. Дерев'яні балки повинні обпиратися на залізобетонний армопояс, що може бути виконаний на основі U-подібних блоків. Глибина спирання балки на стіну повинна бути не менше висоти балки. Прогін балок у дерев'яному перекритті не повинен перевищувати 6 м, а прогин ^00 довжини перекриття. Дерев'яні балки перекриття необхідно з'єднувати зі стінами. Анкерування можливо здійснювати за допомогою сталевих оцинкованих смуг, нагелів та цвяхів.
