---

Спосіб подавання розмірів, у разі якого елементи та(або) розміри позначають заданими числами або буквами і вносять у таблиці.

4. ЗПРИНЦИПИ ПРОСТАВЛЯННЯ РОЗМІРІВ ТА ПОЗНАЧАННЯ ДОПУСКІВ

   1. Загальні принципи

Усі розмірності, графічні символи та анотації слід наводити так, щоб їх можна було читати у нижній чи правій частині кресленика (за основним напрямком читання).

Розміри є одним із окремих видів геометричних вимог, які можна застосовувати для того, щоб чітко і однозначно визначити елемент або складову частину. Іншими видами геометричних вимог, де найчастіше виникає необхідність одержати однозначне тлумачення елемента (наприклад, у машино­будуванні), є геометричні допуски (форми, орієнтації, розташований та биття), вимоги до текстури по­верхні та вимоги до конусів.

Примітка. У сфері будівництва допуски часто подають на окремих документах.

Уся інформація щодо розмірів повинна бути достатньо повна і наведена безпосередньо на крес­ленику, за винятком, коли цю інформацію подають у відповідній супровідній документації.

На кожному елементі чи на пов'язаних між собою елементах розміри треба проставляти тільки один раз.

Коли всі лінійні розміри подають в однакових одиницях, то одиницю вимірювання можна опускати за умови, що на кресленику або у супровідній документації наведено інформацію про використану одиницю вимірювання.

Розміри треба розміщувати на тому виді чи перерізі, який найчіткіше зображує необхідний еле­мент (елементи) (див. рисунок 1).

Коли окремі елементи чи предмети зображують у безпосередній близькості, то для зручності читання їхні відповідні розміри треба об’єднувати в окремі групи (див. рисунок 2).

Розміри треба вказувати, використовуючи тільки одну одиницю вимірювання. Коли в одному до­кументі застосовують різні одиниці вимірювання, то їх треба чітко зазначати.

Для проставляння розмірів треба використовувати одиниці SI, згідно з ISO 1000, або інші міжна­родні стандарти стосовно похідних одиниць SI.

Граничні відхили потрібно виражати у тих самих одиницях, що й основний розмір.

4. ЕЛЕМЕНТИ ПРОСТАВЛЯННЯ РОЗМІРІВ

   1. Загальні положення

Елементами проставляння розмірів є виносні лінії, розмірні лінії, лінії-виноски, познаки закін­чення, точки початку відліку та розмірні величини (основні розміри). Різновиди елементів для простав­ляння розмірів наведено на рисунку 3; точки початку відліку показано на рисунках 62—64.

Розмірні лінії треба креслити суцільною тонкою лінією відповідно до ISO 128-20.

Розмірні лінії показують одним із способів:

• паралельно до відрізків, лінійні розміри яких треба проставляти (див. рисунок 4);

• у вигляді дуги з центром у вершині кута для ку­тових розмірів або у центрі дуги — для розмірів дуг (див. рисунки 5 і 6), а також

• у вигляді радіусів від геометричного центра за­округлення (див. рисунок 6).

Коли місце проставляння розміру обмежене, розмірну лінію можна показати за допомогою виносних ліній та стрілок у зворотних напрямках (див. рисунок 1).

Рйсўнок 4

016

Р

Рисунок 5

исунок З

Коли деталь зображують з розривом, відповідну розмірну лінію не треба переривати (див. рисунок 7).

Потрібно уникати перетину розмірних ліній з будь-якою іншою лінією, але коли перетину не уникнути, то їх потрібно зображува­ти без розриву (див. рисунок 8).

Розмірні лінії можна зображувати з обривом, коли

• вказують розміри діаметрів (див. рисунок 9);

• з

  100

  ображують лише частину симетричної деталі на виді чи у перерізі (див. рисунок 55 та 56);

• зображують деталь половиною на виді чи у перерізі (див.

исунок7 рисунок 9);

• базовий елемент, використовуваний для проставляння розмірів, на аркуші кресленика відсутній і немає потреби в його позначанні (див. рисунок 40 R62);

посилаються на координатну сітку на будівельних креслениках (див. рисунок 10)

.

5.3 Познаки кінця та початку розмірної лінії

1. стрілка замкнена,
   заповнена, з кутом 30°

h

2. стрілка замкнена,
   з кутом ЗО*

3. стрілка незамкнена,
   з кутом 30°

4. стрілка незамкнена,
   з кутом 90°

5. похила риска

6. точка (застосовують тільки
   у разі відсутності місця для
   стрілки; також можна застосо-
   вувати похилу риску)

, 5.4 Виносна лінія

° Виносні лінії треба зображувати суцільними тонкими лініями згідно з ISO 128-20.

Виносні лінії треба подовжувати за відповідну розмірну лінію приблизно на Рис НОКІ2 величину у 8 товщин ліній.

^{у к} Виносні лінії треба креслити перпендикулярно до відповідної лінії (див. ри­

сунок 4 і 5, 7—9 та 13).

Дозволено на технічних креслениках робити проміжок приблизно у 8 товщин ліній між елементом та початком виносної лінії (див. рисунок 14).

Рисунок 13

Рисунок 14

Виносні лінії можна креслити похило, але паралельно одна одній (див. рисунок 15).

Виступні лінії контурів деталі, що перетинаються, треба подовжува­ти за точку перетину приблизно на 8 товщин лінії (див_. рисунок 16).

У випадку виступних контурів переходів та подібних елементів, ви­носні лінії проводять з точки перетину подовжених ліній контуру (див. рисунок 17).

Виносні лінії можна переривати, якщо їх продовження є однозначним (див. рисунки 18 і 19). Для кутових розмірів виносні лінії є продовження­ми сторін кута (див. рисунок 19).

Рисунок 15

Рисунок 16

Рисунок 17

22,4

Рисунок 18

Лінії-виноски, що виконані відповідно до ISO 128-22, потрібно зобра­жувати суцільною тонкою лінією згідно з IS0128-20. Лінія-виноска не має бути довшою, ніж це потрібно; її треба проводити похило до певного еле­мента, але під кутом, відмінним від кута нанесеної штриховки (див. рисун­ки 20, 25 і 27).

Рисунок 20 5.6.1 Проставляння розмірних величин

Розмірні величини потрібно проставляти на креслениках цифрами і знаками достатніх розмірів, що забезпечить повну чіткість як на оригіналі кресленика, так і на копіях, виконаних способом мікрофільмування (див. ISO 6428). Рекомендовано застосовувати вертикальний шрифт В відповідно до ISO 3098-0.

5.6.2 Розміщення розмірних чисел

Розмірні числа треба розміщувати паралельно їх розмірній лінії, ближче до її середини та трохи вище цієї лінії (див. рисунки 21 та 22 і додаток А).

Розмірні числа треба розміщувати так, щоб вони не перетиналися і не роз’єднувалися будь-якою лінією.

Рисунок 21

015

Винятки подано у 5.6.3.

Числові значення на похилих розмірних лініях повинні бути орієнтовані так, як показано на рисунку 23.

Числові значення кутових розмірів повинні бути орієнтовані так, як показано на рисунку 24.

5

Рисунок 23

.6.3 Окремі положення розмірних чисел

Часто виникає потреба положення розмірних чисел пристосовувати до різних ситуацій:

1. якщо поле нанесення розмірних чисел обмежене, то їх можна розміщувати над подовженням розмірної лінії за одну із познак її закінчення (див. рисунок 25);

3. Рисунок 25

4. р

   Рисунок 26

   озмірні числа можна подавати на по­лиці лінії-виноски і сполучати з розмірною лі­нією за допомогою лінії-виноски, що закінчу­ється на цій розмірній лінії, яка занадто мала для того, щоб нанести розмірне число звичай­ним способом між виносними лініями (див. ри­сунок 25);

5. розмірні числа можна розміщувати над горизонтальною частиною подовженої розмірної лінії, коли бракує місця для розміщування їх па­ралельно розмірній лінії (див. рисунок 26);

6. у разі послідовного проставлення роз­мірів числа слід наносити біля вістря стрілки (див. рисунки 63 Г64).

Для того, щоб зазначити розмірні числа, можна використовувати букви, але їх треба чітко визначати на цьому самому кресленику або у відповідній документації (див. рису­нок 27).

Цей спосіб подання розмірів дає мож­ливість подавати у табличній формі ряди змінних значень спільних розмірів елементів деталі чи складанної одиниці (див. рисунок 27).

Рисунок 27

6 ЕЛЕМЕНТИ ПОЗНАЧАННЯ ДОПУСКІВ

Коли загальні допуски згідно з ISO 2768-1 та ISO 2768-2 вказують на кресленику, тоді їх розміщу­ють у межах чи поблизу основного напису.

Знаки, наприклад, видів допусків та цифри, що визначають допустимі відхили, треба писати тим самим за висотою шрифтом, що й основний розмір. Допустимо також застосовувати шрифт висотою на один розмір менший ніж висота шрифта основного розміру, але не менший ніж 2,5 мм.

Залежно від сфери застосування допуски розмірів можна позначати:

• знаками видів допусків (ISO 2768-1 і ISO 2768-2);

• граничним відхилом (див. 6.2);

• границями розміру (див. 6.3) або

• статистичним допуском.

Усі види допусків застосовують, щоб визначити на технічному кресленику форму елементів деталі.

Розмір допуску треба позначати у такій послідовності (див. рисунки 28—31):

1. основний розмір;

2. граничні відхили.

Граничні відхили, відповідно до ISO 286-1, треба вказувати будь-яким із способів зазначанням верхнього відхилу над нижнім (див. рисунки 28 і ЗО) або верхнього відхилу перед нижнім в одному рядку, розділених між собою похилою рискою (див. рисунок 29).

Якщо один з двох граничних відхилів дорівнює нулю, його треба позначати цифрою нуль (див. рисунок ЗО).

Якщо допуск симетричний відносно основного розміру, граничний відхил треба позначати лише один раз зі знаком «±» попереду (див. рисунок 31).

+1 320-2

320 +1/-2

0 320-2

320 ±1

Рисунок 28 Рисунок 29

Рисунок ЗО

Рисунок 31

32,198 6.3.2 Коли обмежують розмір тільки в одному

32,195 зо мін напрямку, тоді про це обов’язково вказують дода-

‘ ► ■* • ► ванням «мін» чи «макс» до розмірної величини (див.

рисунок 33).

6.3.3 Граничні відхили кутових розмірів подано у 7.5.

Рисунок 32 Рисунок 33

7 ПОЗНАЧАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РОЗМІРІВ

Для ідентифікування форми елемента, на якому проставляють розміри, разом із розмірними чис­лами треба використовувати наведені нижче символи. Ці символи треба записувати перед розмірним числом (див. рисунки 6, 34—38 та таблицю А.1):

• 0: Діаметр;

• R: Радіус;

• □: Квадрат;

• S0: Діаметр сфери;

• SR: Радіус сфери;

• п: Дуга;

• 1=: Товщина

Рисунок 34

Графічний символ 0 треба наносити перед розмірним числом (див. рисунок 34 та 39).

Коли діаметр можна показати однією стрілкою, розмірна лінія повинна переходити за центр (кола) (див. рисунки 9 і 39).

Буквений символ F? має передувати розмірному числу радіуса (див. рисунок 35).

Коли проставляють значення радіуса, то викори­стовують лише одну познаку закінчення. Її потрібно зазначати на перетині розмірної лінії і дуги (див. рису­нок 40). Якщо на кресленику познакою закінчення вис­тупає вістря стрілки та, зважаючи на розмір радіуса, стрілку можна розміщувати з внутрішньої або зовніш­ньої сторони контуру деталі або на виносній лінії еле­мента.