---

Э.7.2.2 Визначання методом побудови кривої залежності pH розчину від об'єму доданої кислоти

Титрування проводять так само, як зазначено у 9.7.2.1, але як вимірювальний прилад викори­стовують не іономір, а pH-метр. Записують значення pH розчину без додавання соляної кислоти і після послідовного додавання порцій соляної кислоти об'ємом не більше 0,5 см³ кожна (в області перегину кривої). Будують криву залежності pH розчину від об'єму доданої кислоти. Визначають об'єм соляної кислоти, витрачений на титрування за другою точкою еквівалентності.

9.7.3 Опрацьовування результатів

Масову частку карбонату натрію (Д_{к н})- У відсотках, розраховують за формулою:

I

(2)

/ O,1-53-250 <_ппо/
100 %,
25-1000-лі

де V — об'єм розчину соляної кислоти з масовою концентрацією с(НСІ) = 0,1 моль/дм³ (0,1 н.), який витрачено на титрування, см³;

0,1 — нормальність розчину соляної кислоти, моль/дм³;

53 — грам-еквівалент Na₂CO₃ для реакції, яка відповідає кінцевій точці титрування соляною кислотою, г;

250 — об'єм мірної колби з випробовуваним розчином, см³;

25 — об'єм випробовуваного розчину, що взято для титрування, см³;

т — маса випробовуваної проби (розраховують множенням об'єму проби (5 см³) на густину, значення якої визначають згідно з 9.5), г;

1000— коефіцієнт переведення.

За результат аналізу беруть середнє арифметичне значення результатів двох визначань одним із способів, розходження між якими не повинне перевищувати 0,5 % за довірчої вірогідності (Р) 0,95.

Ваги з похибкою зважування не більше ніж 0,0002 г.

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Кислота азотна — згідно з ГОСТ 4461, густиною 1,36 г/см³ (вільна від оксидів азоту) та розве­дена здистильованою водою у співвідношенні 1:3.

Кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, розведена водою у співвідношенні 1:3.

Амоній ванадієвокислий мета — згідно з ГОСТ 9336.

Амоній молібденовокислий — згідно з ГОСТ 3765.

Калій фосфорнокислий однозаміщений — згідно з ГОСТ 4198, х.ч., висушений за температури 110 °С до постійної маси.

Фотоелектроколориметр ФЕК-56ПМ або іншого типу.

Колба мірна місткістю 100 см³ — згідно з ГОСТ 25336.

Колба мірна місткістю 500 см³ — згідно з ГОСТ 25336.

Піпетка місткістю 10 см³ — згідно з ГОСТ 29228.

Колба конічна термотривка місткістю 250 см³ — згідно з ГОСТ 25336.

• розчин 1:50 г молібденовокислого амонію зважують з похибкою не більше ніж 0,01 г, роз­чиняють у 500 см³ здистильованої води за температури від 50 °С до 60 °С, охолоджують і фільтрують;

• розчин 2:1,5 г ванадієвокислого амонію зважують з похибкою не більше 0,01 г, розчиняють у 250 см³ здистильованої води за температури від 50 °С до °60 С (якщо розчин жовтіє, необхідно до цього перед нагріванням додати декілька краплин аміаку). Розчин охолоджують, фільтрують і дода­ють 250 см³ азотної кислоти, розведеної у співвідношенні 1:3;

• розчин 1 змішують з розчином 2, після чого додають 90 см³ азотної кислоти густиною 1,36 г/см³ і перемішують. Одержаний таким чином молібденовованадієвий реактив стійкий протягом тривалого часу.

Стандартний розчин, який містить Р₂О₅, готують таким чином: 0,4794 г калію фосфорнокислого однозаміщеного переносять у мірну колбу місткістю 1000 см³ і заповнюють здистильованою водою до мітки. 1 см³ одержаного розчину містить 0,25 мг Р₂О₅ (розчин А).

Градуювальні розчини отримують із розчину А. У мірні колби місткістю 100 см³ наливають 10; 14; 18; 22, 26, ЗО см³ розчину А, що відповідає 2,5; 3,5; 4,5; 5,5, 6,5; 7,5 мг Р₂О₅ відповідно.

В кожну колбу додають приблизно по 50 см³ здистильованої води, 5 см³ азотної кислоти, роз­веденої у співвідношенні 1:3, і 20 см³ молібденовованадієвого реактиву. Об'єм розчинів у колбах доводять здистильованою водою до мітки, перемішують і через 20 — ЗО хв вимірюють оптичну густину розчину за допомогою фотоелектроколориметра ФЕК-Н-57 з світлофільтром № 3 або ФЕК-56ПМ з лампою РН8-35 і світлофільтром № 4 (А=440 нм) у кюветах із товщиною шару поглинання 10 мм. Як розчин порівнювання використовують розчин, який містить 2,5 мг Р₂О₅.

За отриманими результатами будують градуювальний графік, відкладаючи по осі ординат зна­чення оптичної густини, а по осі абсцис — вміст Р₂О₅ у міліграмах.

Зважують від 4 г до 5 г проби водного розчину захисної речовини з похибкою не більше 0,0002 г у конічній колбі місткістю 250 см³, додають приблизно 100 см³ здистильованої води, 15 см³ азотної кислоти, 5 см³ соляної кислоти, накривають годинниковим склом, нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом 5 — 10 хв. Розчин охолоджують, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 500 см³, доли­вають здистильованою водою до мітки, перемішують і фільтрують крізь незмочений фільтр («червона стрічка»), відкидаючи першу порцію фільтрату від 15 см³ до 20 см³. 5 см³ отриманого розчину нали­вають у мірну колбу місткістю 100 см³, додають 5 см³ азотної кислоти, розведеної у співвідношенні 1:3, воду приблизно до 70 см³ і 20 см³ молібденовованадієвокислого реактиву. Доводять об'єм роз­чину до мітки водою, перемішують і через 20 — ЗО хв вимірюють оптичну густину (в тих самих умовах, що і в разі побудови градуювального графіка) відносно до розчину порівняння, який містить 2,5 мг Р₂О₅ і який приготовлено одночасно з випробовуваною пробою. Кількість Р₂О₅ знаходять за граду- ювальним графіком згідно з 9.8.2

.

Масову частку фосфатів амонію у перерахунку на Р₂О₅ (Д_ф) у відсотках розраховують за фор­мулою: де а — кількість загального Р₂О₅, визначеного за градуювальним графіком, мг;

т — маса наважки проби, г;

500 — об'єм мірної колби з випробовуваним розчином, см³;

1000 — коефіцієнт перерахунку грамів у міліграми.

За результат аналізу беруть середнє арифметичне значення результатів двох визначань, роз­ходження між якими не повинне перевищувати 0,3 % за довірчої вірогідності (Р) 0,95.

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Нітрат срібла згідно з ГОСТ 1277,1%-ий розчин у азотній кислоті, розведеній у співвідношенні 1:2.

Азотна кислота, згідно з ГОСТ 4461, розведена водою у співвідношенні 1:2.

Соляна кислота, згідно з ГОСТ 3118, розведена водою у співвідношенні 1:3.

Хлорид барію 20 %-ий розчин — згідно з ГОСТ 4108.

Колба мірна місткістю 250 см³— згідно з ГОСТ 1770.

Колба мірна місткістю 500 см³— згідно з ГОСТ 1770.

Стакан хімічний місткістю 500 см³ — згідно з ГОСТ 25336.

Піпетка мірна місткістю 100 см³ — згідно з ГОСТ 29228.

Колба конічна місткістю 250 см³— згідно з ГОСТ 25336.

Ваги з похибкою зважування не більше 0,0002 г.

Зважують від 4 г до 5 г проби водного розчину захисної речовини з похибкою не більше 0,0002 г у конічній колбі місткістю 250 см³, додають приблизно 100 см³ здистильованої води, 15 см³ азотної кислоти, 5 см³ соляної кислоти, накривають годинниковим склом, нагрівають до кипіння і кип'ятять протягом 5 — 10 хв. Розчин охолоджують, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 500 см³. доли­вають здистильованою водою до мітки, перемішують і фільтрують крізь незмочений фільтр («червона стрічка»), відкидаючи першу порцію фільтрату від 15 см³до 20 см³.

У термостійкий стакан місткістю 500 см³ відбирають піпеткою 100 см³ відфільтрованого одержа­ного розчину, розводять водою до 200 см³, нагрівають до кипіння і обережно по краплинах, перемі­шуючи (скляна паличка не повинна торкатися стінок стакана), доливають 25 см³ киплячого розчину хлориду барію. Сумішевий розчин кип'ятять приблизно 2 хв. Потім стакан ставлять на киплячу во­дяну баню на 2 год або залишають за кімнатної температури для повного осаджування та визріван­ня осаду (не менше 8 год). Після цього розчин охолоджують і фільтрують крізь беззольний фільтр «синя стрічка». Осад у стакані 2 — 3 рази промивають 100 см³ гарячої води з декантацією, перено­сять на фільтр і промивають осад водою за температури від 65 °С до 75 °С (до слабкої опалес­ценції фільтрату в разі проб з нітратом срібла та азотною кислотою).

Фільтр з осадом переносять у прожарений і зважений тигель, озолюють і прожарюють протя­гом 25 — ЗО хв за температури від 750 °С до 800 °С, охолоджують в ексикаторі та зважують.

Масову частку сульфату амонію (А_а), у відсотках, обчислюють за формулою:

д

А,

ги,0,5658 Ц

= ——- -100 %.

m-V₂

(4)

е т — маса наважки проби, г

;гщ — маса прожареного осаду, г;

У, — об'єм мірної колби, у якій готували розчин, см³;

V₂ — об'єм розчину, що відібраний на аналізування, см³;

0,5658 — коефіцієнт перерахунку маси сульфату барію на масу сульфату амонію.

За результат аналізу беруть середнє арифметичне значення результатів двох визначань, роз­ходження між якими не повинне перевищувати 0,5 % за довірчої вірогідності (Р) 0,95.

9.10 Визначання масової частки сечовини у водному розчині захисної речовини

Фотоелектроколориметр ФЕК-56ПМ або аналогічний.

Ваги з похибкою зважування не більше ніж 0,0002 г.

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

Кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, густиною 1,19 г/см³, стандартний розчин концентрації с(НСІ) = 1 моль/дм³ (1 н.).

л-диметиламінобензальдегід — згідно з чинною нормативною документацією, яку узгоджено в установленому порядку.

Сечовина — згідно з ГОСТ 6691.

2 г л-диметиламінобензальдегіду зважують з точністю до 0,0002 г, переносять у мірну колбу МІСТКІСТЮ 1 дм³, додають 40 см³ соляної кислоти густиною 1,19 г/см³ і доводять об'єм розчину до мітки водою.

9.10.2 Основний розчин сечовини готують таким чином: 10 г сечовини зважують з точністю до 0,0002 г, переносять у мірну колбу місткістю 1 дм³ і доводять об'єм розчину до мітки водою та перемішують.

Градуювальні розчини готують з основного розчину. В мірні колби місткістю 25 см³ переносять 2; 3; 4; 5; 8; 10 см³ основного розчину, додають по 10 см³ розчину л-диметиламінобензальдегіду, доводять об'єм розчину в колбах до мітки водою і перемішують. Отримані градуювальні розчини містять 0,02; 0,03; 0,04; 0,05; 0,08; 0.1 г сечовини відповідно.

9.10.3 Будування градуювального графіка

Вимірюють оптичну густину градуювальник розчинів у кюветах з товщиною поглинального шару 1 см на фотоелектроколориметрі типу ФЕК-56ПМ із світофільтром № 4 і лампою РН8-35 відносно розчину порівняння, який містить 10 см³ розчину л-диметиламінобензальдегіду і 15 см³ здистильова- ної води. За отриманими результатами будують градуювальний графік, відкладаючи по осі орди­нат значення оптичної густини, а по осі абсцис — масу сечовини у грамах.

9.10.4 Випробовування

В мірній колбі місткістю 100 см³ готують водний розчин захисної речовини з вмістом карбаміду від 0.5 % до 1.0 % (м.ч.) проби Масу проби розраховують залежно від вмісту сечовини у водному розчині захисної речовини. Так, якщо масова частка сечовини у водному розчині захисної речовини становить приблизно 5 %, то маса наважки, яку переносять у мірну колбу на 100 см³, становитиме від 10 г до 20 г. У колбу додають 20 см³ 1 н. розчину НСІ, доводять об’єм розчину водою до мітки і перемішують.

10 см³ отриманого розчину переносять у мірну колбу місткістю 25 см³, доливають 10 см³ роз­чину л-диметиламінобензальдегіду, доводять об'єм розчину водою до мітки і перемішують.

Вимірюють оптичну густину розчину в тих самих умовах, що й у разі побудови градуювального графіка. Вміст сечовини знаходять за градуювальним графіком.

9.10.5 Опрацьовування результатів

Масову частку сечовини (Д_к), у відсотках, розраховують за формулою:

Ь

(5)

ЮО
А, = 100%,

ліЮ

—

де ь
т

вміст сечовини, знайдений за градуювальним графіком, г; — маса наважки проби, г;

100 — об’єм мірної колби з випробовуваним розчином, см³;

10 — об'єм випробовуваного розчину, що взято для титрування, см³.

За результат аналізу беруть середнє арифметичне значення результатів двох визначань, роз­ходження між якими не повинне перевищувати 0,4 % за довірчої вірогідності (Р) 0,95.