Страница 3: ДСТУ 4309:2004. Інформація та документація. Оформлення перекладів (61452)

Національна примітка

Якщо оригінал документа подано латинською абеткою, назви видання, організацій та імена авторів треба транслітеру­вати українською абеткою згідно з ISO 9 або згідно з ГОСТ 16876 Дозволено також користуватися транслітераційною таб­лицею, що міститься в документі «Правила користування телеграфним зв’язком» [4] У разі перекладу з англійської, фран­цузької, німецької та італійської мов власні назви, написані цими мовами, можна транслітерувати згідно з правилами, на­веденими в «Рекомендаціях » [5]

8. НАЗВИ ТА ПОЗНАКИ ОРГАНІЗАЦІЙ

Назви організацій треба подавати так, як їх подано в тексті та примітках, за винятком випад­ку, коли в мові перекладу є відповідники. Інакше переклад або скорочення та позначення назви організації можна подавати в дужках після першої появи назви в тексті. У бібліографічних поси­ланнях назви організацій обов’язково треба подавати мовою оригіналу (див. розділ 9). Переклад назв можна подавати в дужках.

8. СКОРОЧЕННЯ

Скорочення, охоплюючи ініціальні скорочення, які використано в оригінальному тексті, треба подавати відповідно до мови перекладу, якщо вони є. Якщо в мові перекладу немає рівнозначно­го відповідника, скорочений вираз треба, за можливості, пояснити в круглих дужках після першої появи в тексті.

Національний відхил

Треба використовувати скорочення, зафіксовані академічними словниками, ДСТУ 3582 або іншими стандартами. Якщо таких скорочень у словниках та стандартах немає, після їх першої появи в тексті у круглих дужках треба подати повний вираз і скорочення мовою оригіналу та мовою перекладу

8. ТЕРМІНОЛОГІЯ

Оскільки в перекладі треба вживати наукову або професійну термінологію відповідної сфери, перекладач має підібрати рівнозначний національний відповідник для нових понять або термінів. Рекомендовано термін мовою оригіналу подавати після перекладу таких понять або термінів у круг­лих дужках.

Якщо термінологію узгоджено з відповідним національним стандартом, це треба зазначити в примітках перекладача.

Національна примітка

Добір національної термінології треба здійснювати на підставі найґрунтовнішого українського лексикографічного дже­рела — «Словника української мови» [6] та словників спеціальних сфер — наукових та професійно-орієнтованих словників

Запровадження новітніх транслітерованих чужомовних термінів типу «logistics — логістика (в значенні постачання, ма­теріально-технічне забезпечення)» треба уникати їх дозволено використовувати лише за відсутності національних відпо­відників У цьому разі в примітках перекладача треба подати тлумачення такого запозичення

8. ІДЕНТИФІКАЦІЯ АВТОРІВ

Національна примітка

І У разі збігу прізвища та ініціалів авторів треба вдаватися до додаткових індивідуальних ознак кожного з таких авторів

8Такими додатковими ознаками можуть бути вік (роки життя), відносна характеристика віку (старший, молодший), професія (геологія, металургія), наукове звання або науковий ступінь (кандидат наук, доктор наук, професор, академік тощо), родинний ступінь (батько, син) тощо

Приклади

1. Ільченко Ілько Ільків (метеорологія)

Ільченко Ілько Ільків (археологія)

2. Петренко Петро Петрів (канд. хім наук)

Петренко Петро Петрів (академік НАНУ)

3. Олександр Дюма (батько)

Олександр Дюма (син)

Ознаки, що допомагають визначити:

— Індивідуального автора (або індивідуальних авторів); такі скорочення, як Jr для Junior (мо­лодший), Sr для Senior (старший), треба подавати мовою перекладу, якщо у ній є рівнозначний дповідник;

Національна примітка

У разі перекладу українською мовою треба використовувати скорочення мол (молодший) і старш (старший) згідно з ДСТУ 3582

• Звання та кваліфікацію індивідуального автора (або індивідуальних авторів); ці ознаки треба подавати мовою перекладу, якщо у ній є рівнозначний відповідник;

• Належність автора (авторів) до певних організацій, наприклад «член Академії наук», тре­ба подавати мовою перекладу;

• Відомості про осіб, які брали участь у підготовці документа, наприклад головного редактора, наукового редактора, видавця тощо, треба подавати мовою перекладу.

14. ВТОРИННИЙ ПЕРЕКЛАД

Якщо переклад виконано з іншого перекладу, треба зробити посилання як на проміжний пе­реклад, так і на оригінальне видання.

14. ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ

Якщо у мові перекладу відсутні узаконені відповідники географічних назв, їх треба зберігати мовою оригіналу. Географічні назви завжди треба узгоджувати з відповідними міжнародними стандартами.

У бібліографічних посиланнях географічні назви обов’язково треба подавати мовою оригіна­лу (див. розділ 9).

14. ДАТИ

Дату(-и) оригінального видання треба подавати мовою перекладу, наприклад, 1999, червень 2004. Якщо видання датовано в іншому календарі, ніж той, який використано в мові перекладу, наприклад, японському, то рік опублікування оригіналу треба подавати у круглих дужках.

14. ПЕРЕКЛАД СЕРІАЛЬНИХ ВИДАНЬ

Видавництвам серіальних видань треба обережно ставитися до перекладу оригінальної на­зви або залишати її без перекладу, якщо це обґрунтовано та дозволено. їм також треба звертати увагу на подання номерів томів, видань та номери частин, які мають збігатися з відповідними ча­стинами оригінального документа. Рік опублікування оригіналу треба подавати перед роком опуб­лікування перекладу, наприклад, оригінал опубліковано в травні 1997 (перекладено в жовтні 2003). Нумерацію сторінок перекладу треба супроводжувати нумерацією сторінок оригінального видан­ня у круглих дужках.

14. ІМ’Я (ІМЕНА) ПЕРЕКЛАДАЧА(-ІВ)

Ім’я (імена) перекладача(-ів) завжди треба подавати як обов’язковий елемент для ідентифі­кації перекладу (згідно з рекомендаціями Міжнародної федерації перекладачів та рекомендацією № 5, прийнятою ЮНЕСКО¹⁾).

14. ОРГАН ВИДАННЯ ПЕРЕКЛАДУ

Подання автора видання з виключними правами або без них повинно супроводжуватися по­силанням на оригінальний документ у вихідних відомостях перекладу.

ДОДАТОК НА
(довідковий)

ЗІСТАВЛЕННЯ СТРУКТУРИ
МІЖНАРОДНОГО І НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНДАРТІВ

3 розширенням щодо перекладів патентів і подібних документів.

ДОДАТОК НБ
(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1. ISO 2384.1977 Documentation — Presentation of translations (Документація — Оформлення перекладів).

2. ISO GUIDE 47-1986 Presentation of translations of ISO publications (Оформлення перекладів видань Міжнародної організації стандартизації).

З ISO 5127-2001(E) Information and documentation — Vocabulary (Інформація і документація — Словник).

4. Правила користування телеграфним зв’язком, Київ, 1997. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 208.

5. В. Воєводська, канд. філол. наук; А. Войцехович; Ю. Котіков; Н. Куземська; В. Моргунюк, канд. техн, наук; А. Новікова, канд. філол. наук; Л. Пшенична, канд. філол. наук; Л. Шрамко Реко­мендації щодо транслітерування літерами української абетки власних назв, поданих англійською, французькою, німецькою та італійською мовами // Інтелектуальна власність. — 2001 — № 5—6 — С. 63—92.

6. Словник української мови. У 11-ти томах — Київ: Наукова думка, 1970—1980.

УКНД 01 140.40

Ключові слова: документ, мова оригіналу, мова перекладу, оригінал документа, переклад документа, переклад проміжною мовою.