Страница 6: ДСТУ EN 14143:2008. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Апарати дихальні підводні автономні регенерувальні. Вимоги, випробування, маркування (61448)

Приєднують відповідне джерело постачання газу до системи скидання надлишкового тис­ку. Приєднують відповідний витратомір до випускного отвору надлишкового клапана. Перевіря­ють тиск, необхідний для досягнення потоку в межах, визначених виробником.

Лицеву частину одягають на муляж голови, який відрегульовують так, щоб навантаження було прикладено вздовж вісі з'єднання. Додатково закріплюють систему з обмежувальних ремінців або тасьми на корпус маски навколо з’єднувального вузла так, щоб навантаження було прикла­дено якомога ближче до з’єднання в корпусі і обмежувальна сила не прикладалась до усього головного гарнітура (див. рисунок 6).

Прикладають зусилля згідно з рисунком 6 протягом 10 с.

Заносять до звіту зусилля.

Вимірюють площу поля зору з використанням апертометра Столя (див. рисунок 7). Для оцінювання використовують діаграму (див. рисунок 8).

1. Лицеву частину одягають на муляж голови з обома ввімкненими лампочками-імітаторами очей, налаштовують лицеву частину так, щоб забезпечити симетричність контуру оглядового скла до напівсферичної поверхні та максимальне поле зору. Відрегульовують натяг кріпильних стрічок для забезпечення надійної посадки.

2. Відображують положення поля зору окремо для кожного ока на діаграмі, використовую­чи як орієнтир сітку ліній.

3. Вимірюють планіметром площі загального поля зору та перекриваного поля зору. Пло­щею поля зору є площа всередині лінії, у будь-якій точці якої знаходиться поле зору маски або звичайне поле зору у відповідності до Столя, як показано на діаграмі (див. рисунок 8).

Результати виражають як відсоток від площі звичайної площі поля зору у відповідності до Столя (див. рисунок 8).

Механічну міцність випробовують з повністю комплектною маскою, розміщеною на муляжі голови так, щоб сталева кулька (діаметром 22 мм, вагою приблизно 43,8 г) впала з висоти 130 см у центр окуляра.

Для порівняння герметичності маски до і після випробування використовують той самий муляж голови І створюють в порожнині маски тиск мінус 10 мбар.

Випробовують п’ять окулярів.

Випробовують три зразки, усі у вихідному стані (як їх доставлено). Зусилля прикладають до вільного кінця стрічок. Залишкову лінійну деформацію вимірюють через 4 години після випро­бування розтяганням.

Випробовують апарат згідно з EN 61000-6-1 з накладанням частот електромагнітного поля в діапазоні від 80 МГц до 1000 МГц.

Перевіряють характеристики і контроль за киснем в апараті дослідженням показань до початку, під час випробовування і безпосередньо після випробовування впливом електромагніт­ного опромінення.

Калібрують апарат до початку і потім протягом випробовування впливом електромагнітного опромінення. Перевіряють контроль за парціальним тиском кисню після калібрування в елек­тромагнітному полі.

Перед проведенням цього випробування апарат, за потреби, калібрують і здійснюють дихання з апарата протягом 5 хв.

Розміщують повністю укомплектований апарат з газовими балонами з тиском, який дорів­нює 50 % номінального робочого тиску, з перекритими вентилями газових балонів і ввімкнени­ми електричними засобами керування у температурну камеру і охолоджують до мінус 20 °С не менше 3 год.

Вентилі газових балонів відкривають за температури навколишнього середовища, яка за­лишається мінус 20 °С.

Повторюють таке саме випробування за температури 50 °С

Перед проведенням цього випробування апарат, за потреби, калібрують і здійснюють ди­хання з апарата протягом 5 хв.

Після закінчення визначеної вище процедури (як для мінус ЗО °С так і для плюс 70 °С) доводять температуру апарата до нормальної лабораторної температури.

Вмикають апарат і відкалібровують його, за потреби.

Випробовують за тиску 1,0 бар зі швидкістю легеневої вентиляції 40 дм^-хв"¹ зі споживан­ням кисню 1,78 дм³ хв^-1 протягом часу захисної дії апарата, як це визначено у вказівках вироб­ника, протягом якого експлуатаційні характеристики мають зберігатися в межах визначених границь.

Використовують дезінфікувальні засоби, які рекомендує виробник. Концентрацію і занурення, які визначені в інструкціях з експлуатації, подвоюють. Здійснюють випробування ЗО разів. Тем­пература дезінфікувального розчину має складати 40 °С, якщо не визначено інші температури.

Задля забезпечення безпеки, експлуатаційні випробування проводять після повного вико­нання усіх лабораторних випробувань.

Апарати випробовують із залученням п'яти випробувачів, які мають досвід роботи з апара­тами такого типу. Випробувачі мають пройти медичну перевірку і мати дозвіл для проведення випробувань.

Визначення потреби в медичному перевірянні безпосередньо до випробувань і медичний огляд протягом випробовувань покладають на відповідального за випробування.

Випробування здійснюють п’ять випробувачів з використанням не менш ніж трьох апаратів.

Протягом випробовування користувач здійснює суб’єктивне оцінювання апарату випробу­вачем, і після випробувань реєструють таку інформацію:

1. зручність підвісної системи;

2. надійність кріплень і муфт, разом з підвісною системою;

3. доступність і, за потреби, видимість засобів контролю, індикаторів парціального тиску, манометра і активних попереджувальних пристроїв;

4. ясність бачення і поле зору через оглядове скло лицевої частини;

5. за наявності регулювального вентиля — оцінювання водолазом експлуатаційних харак­теристик апарата вздовж усього діапазону регулювання;

6. зручність лицевої частини і надійність подавання повітря;

д) інші зауваження за бажанням випробувача.

6.15.4 Випробування функціональності під час занурення

1. Одягання і знімання апарата разом з регулюванням усіх стрічок апарата без допомоги на землі;

2. Два занурення, виконаних кожним водолазом, з яких не менше ніж одне занурення ви­конують на глибину більше ніж 3 м;

3. Відсутність тривалого витоку під час плавання у будь-яких положеннях (на спині або животі);

4. Перевіряння індикатора парціального тиску і манометра;

5. Плавання з максимальною швидкістю;

6. За наявності регулювального вентиля, перевіряння експлуатаційних характеристик апа­рата вздовж усього діапазону регулювання;

д) Заміна на інший дихальний апарат і повторне одягання.

6.15.5 Звіт щодо випробовування

Складають звіт з кінцевим протоколом проведених випробувачами випробувань. Цей звіт має містити оцінювання апарата випробувачами відносно до вимог, визначених у розділі 5, деталі умов проведення випробувань і все використовуване обладнання.

Це випробування застосовують до вентилів і редукторів (пристроїв), використовуваних там, де газ або газова суміш мають окислювальний потенціал більший ніж повітря згідно з EN 12021. Для усіх типів пристроїв імпульсне випробування виконують чистим киснем з робочим тиском пристрою.

Метою випробування є перевірка здатності пристрою витримувати тиск кисню без розривання.

Випробовують зразки пристроїв «як їх доставлено», або в змащеному стані, якщо мастило використовують для такого пристрою.

Перед випробуванням перевіряють властивості займання для необхідного росту тиску (приклади випробувального монтажу і характеристики циклу тиску зображено на рисунках 9 і 10). Для цього зразок пристрою на кінці мідної трубки довжиною 1 м замінюють на надійний покажчик тиску.

Максимальний тиск в заглушеному кінці мідної трубки (виміряний покажчиком тиску і запи­саний осцилографом) має бути досягнутий в межах (20 ± 5) мс (час, потрібний для досягнення pvt, починаючи відлік від атмосферного тиску).

Час стабілізації за р^ не встановлюють, але має перевищувати або дорівнювати 3 с. Перед наступним випробуванням Імпульсом тиску в системі (зразок пристрою і мідна трубка) знижу­ють тиск до досягнення атмосферного тиску. Час стабілізації за атмосферного тиску не встанов­люють але має перевищувати або дорівнювати 3 с.

Загальний час циклу тиску має становити ЗО с, як це проілюстровано на рисунку 10. Загаль­ним часом є час між початком двох послідовних імпульсів тиску.

З метою градуювання використовують нагрітий до температури (60 ± 3) °С кисень.

Якість кисню:

• мінімальна чистота — 99,5 % (об’ємна частка)

• вміст вуглеводню < 10x10'⁶.

Кожне випробування виконують так:

• Подають кисень з температурою (60 ± 3) °С прямо в з'єднання випробовуваного при­строю через мідну трубку з внутрішнім діаметром 5 мм і довжиною 1 м. Визначений матеріал і внутрішній діаметр трубки обов’язкові з огляду на досягнення визначеної енергії подавання в випробовуваний пристрій.

• Дві послідовності випробувань виконують відповідно до таблиці 3.

Таблиця 3 — Послідовність випробування (якщо це застосовно)

• Кисень нагрівають до температури (60 ± 3) °С за допомогою нагрівана кисню. Випуск кисню до зразка пристрою контролюють вентилем швидкого відкривання (див. рисунок 9) Випро­бування складається з впливу на зразок пристрою 50-ти циклів тиску від атмосферного тиску до випробувального тиску пристрою (p_vt) (див. рисунок 10).

Після закінчення випробування зразок пристрою розбирають і уважно перевіряють, вклю­чаючи ретельне перевіряння неметалевих складових частин. Складники не повинні мати будь- яких ознак займання.

Укомплектований апарат з подаванням газу в закритому положенні занурюють протягом 8 год ± 5 хв в природну морську воду або штучну морську воду (див. додаток А) в межах тем­ператур від 15 °С до 25 °С. Без очищання в чистій воді апарат залишають на повітрі протягом 16 год ± ЗО хв в межах температур від 15 °С до 25 °С і відносній вологості не більше 75 %. Вико­нують чотири повних цикли.

7. МАРКУВАННЯ

   1. Виробник повинен ідентифікуватися за назвою, торговельним знаком або іншими засо­бами ідентифікації виробника.

   2. Маркування для ідентифікації типу та унікальний серійний номер.

   3. Номер цього стандарту

   4. Надані засоби ідентифікації дати (принаймні року) виготовлення у випадках, коли на експлуатаційні властивості продукції може вплинути старіння.

   5. Складові частини і деталі, які впливають на безпеку використання, повинні легко Іден­тифікуватися. Відповідну інформацію щодо частин, які впливають на безпеку і не можуть бути марковані через малий розмір або через недоцільність здійснення марковання, включають до вказівок з експлуатації.

   6. Редуктори тиску й Індикатори тиску позначають номінальним робочим тиском.

8. ІНФОРМАЦІЯ, ЩО НАДАЄТЬСЯ ВИРОБНИКОМ

   1. Під час постачання кожен апарат треба супроводжувати інформацією щодо експлуату­вання для сприяння у використанні апарата навченим і кваліфікованим персоналом.

   2. Вказівки з експлуатації мають бути офіційною мовою(-ами) країни призначення.

   3. Вказівки з експлуатації повинні містити усю потрібну для навченого і кваліфікованого персоналу інформацію такого змісту:

• використання;

• сертифікована максимальна глибина;

• застосовувані газові суміші і максимальна глибина занурення для кожної суміші;

• обмеження щодо використання;

• вузли:

• складові частини;

• з’єднання;

• пристрої безпеки;

— оцінювання ризиків:

• температурні умови;

• темпи виконання роботи;

• очікувані концентрації вдихуваного газу;

• видимість;

• використання газів з високим вмістом кисню;

— контрольні перевірки апарата:

• перед використанням;

• після занурення;

• спосіб надягання та припасування;

• правила експлуатування;

• правила обслуговування (краще окремо надрукована Інструкція);

— зберігання:

• умови;

• строки служби (за потреби);

• попередження;

• інтервали перевіряння.

• чистоти і граничних відхилень використовуваних газів;

• використовуваний поглинальний матеріал(и) і технічні дані для кожного матеріалу;

• сумісність допоміжного обладнання і/або інших засобів захисту, які можуть додавати до апарата.