13.4.1.6. На території окислювальної установки повинні висіти плакати з попереджувальними написами: "Вогненебезпечно", "Палити забороняється".
13.4.2. Вимоги безпеки праці при приготуванні в'яжучих і емульсій
13.4.2.1. Перед заповненням реактора окислювальної установки гудроном необхiдно переконатися у відсутності в ньому води.
Не допускається заповнення реактора необезводненим гудроном.
13.4.2.2. Під час роботи окислювальної установки необхідно передбачити такі основні заходи безпеки:
усі струмоведучі частини повинні бути ізольовані або огороджені, а металоконструкції — заземлені;
забороняється залишати без нагляду працююче обладнання;
ремонтувати електрообладнання дозволяється тільки при знятiй напрузі;
обсяг завантажування гудрону в реактор не повинен перевищувати 2/3 ємкості;
підвищення і зниження температури в апаратах для запобігання можливим деформаціям повинно проводитися поволі і плавно;
відбирання проб повинно проводитися у чистий і сухий металевий посуд з кришкою;
робітник, який проводить відбирання проби, повинен бути у рукавицях і захисних окулярах;
випускати бітум у накопичувальну ємкість необхідно при температурі не більше за 180oС;
при виявленнi пропускання у окислювальних установках для запобігання загоранню нафтопродукту, який витікає, необхідно негайно подати пар до місця пропускання і вимкнути установку.
13.4.2.3. При експлуатації окислювальної установки аварійними ситуаціями вважаються:
підвищення температури процесу окислення понад 240oС;
різке підвищення витрати повітря.
13.4.2.4. При виникненні аварійних обставин необхідно негайно вiдключити установку від мережі енергопостачання, припинити подачу повітря у реактор і погасити топки.
13.4.2.5. При загоранні гудрону чи бітуму у резервуарах у середину необхідно подати гострий пар, заздалегідь зливши конденсат з парової лінії.
13.4.2.6. У разі вибуху в колоні при накачуванні і окислюванні внаслідок високої температури чи наявності вибухової концентрації газів необхiдно:
негайно припинити подачу повітря на окислення;
зупинити подачу гудрону у колону;
при руйнуванні колони забезпечити виведення людей з небезпечної зони;
вжити заходів по зменшенню розливу нафтопродуктів, а після цього прибрати їх;
очистити від нафтопродукту верх колони і його ізоляцію.
13.4.2.7. При окисленні гудрону виділяються отруйні гази: сіроводень, окис вуглецю та ін. При отруєнні отруйними газами потерпiлого необхiдно негайно вивести з загазованого середовища на чисте повітря і повідомити про те, що сталося, адміністрацію.
Рятівники повинні бути у газозахисних засобах (для сіроводню протигази марки БКФ, для окису вуглецю протигази марок "М" і "С").
Заходи по наданню допомоги потерпiлим від отруєння газами викладені в додатку 2.
13.4.2.8. При установці бітумоплавильних котлів необхідно дотримуватися таких вимог:
верхній майданчик обмурування котла (котлів) по зовнішньому контуру повинен бути оснащений монолітним бортом висотою не менше 200 мм і поручневою огорожею висотою 1000 мм, а ширина проходів на майданчику не повинна бути менше 1000 мм;
вхідні сходи, з двох сторін оснащені поручнями, повинні бути нахилені пiд кутом схилу не більше 60o і шириною не менше 750 мм. Сходів повинно бути двоє;
горловини бітумоплавильних котлів повинні бути обладнані гратами з чарунками 150х150 мм і мiцною металевою кришкою;
бітумоплавильні установки з дистанційним управлінням повинні мати автоматично діючу систему сигналізації, а також блокування, вимикаюче подачу палива при припиненні горіння і досягнення максимальної температури 240oС;
бітумоплавильні установки, обладнані електропідігрівальними пристроями, повинні мати надійне заземлення, а струмоведучі частини повинни бути ізольовані або огороджені.
13.4.2.9. У разі застосування на бітумоплавильних установках газового підігріву бітуму необхідно дотримуватися "Правил безпеки у газовому господарстві" ДНАОП 0.00-1.20-90.
13.4.2.10. При роботі з пароутворювачами необхiдно дотримуватися "Правил обладнання і безпечної експлуатації парових котлів і повітряних резервуарів паровозів промислових підприємств" ДНАОП 0.00-1.10-67.
13.4.2.11. При займанні бітуму в котлі необхідно щільно закрити кришку і заглушити топку.
13.4.2.12. При роботі бітумоплавильних установок необхідно виконувати такі вимоги:
включати бітумний насос треба тільки після розігрiвання бітуму в усіх бітумопроводах до потрібної температури, в чому необхідно переконатися по термометру;
тиск бітуму в магістралі не повинен перевищувати 0,2 МПа;
заповнення котла не повинно перевищувати 3/4 його об'єму;
при появі ознак спінювання слід перекачати частину бітуму у запасний котел або застосувати пiногасник СКТН-1 (5-6крапель iз пiпетки). Перекачка повинна здійснюватися насосом. Забороняється переливати гарячий бітум вручну за допомогою відер і іншої відкритої тари;
при послідовному перекачуванні бітуму з різних котлів перекривати крани на бітумопроводах, що ведуть з одного котла у інший, заборонено;
перед тим, як перекрити кран, необхідно зупинити насос;
при виявленні сторонніх шумів у насосі необхідно припинити його роботу і усунути несправність;
спіралі електронагрівальних елементів повинні бути повністю занурені у бітум;
при електричному способі розігрiвання не допускається використовувати для заміру рівня бітуму і перемішування металевi предмети.
13.4.2.13. Чистка бітумних котлів допускається тільки після їх повного остигання. Чистка повинна проводитися робiтником, забезпеченим брезентовим костюмом, захисними окулярами, а у разі необхідності протигазом. Робота повинна вестися під наглядом майстра з обов'язковим страхуванням двома іншими робітниками, які знаходяться зовні котлА. Страхування здійснюється за допомогою мотузки, один кінець якої повинен бути закріплений до запобіжного поясу робiтника, який знаходиться у котлі. Котел повинен бути вимкнутий від усіх паро- і бітумопроводiв.
13.4.2.14. При роботі у котлі необхiдно користуватися освітленням 12 В з арматурою у вибухобезпечному виконанні.
13.4.2.15. При розрідженні бітуму, використовуючи гас, лігроін або дизельне паливо, необхідно вжити такі запобіжні заходи:
розріджувати бітум тільки у денний час і під керівництвом майстра чи начальника цеху;
котел для розрідження бітуму можна влаштовувати не ближче 30 м від бітумоплавильної установки. Розріджувати бітум у одному з вільних котлів установки заборонено;
підігрівати розріджений бітум за допомогою пари;
вводити розріджувач у гарячий бітум тільки через шланг, опустивши його кінець у бітум;
розріджувач перекачувати насосом з ємкості, яка повинна бути встановлена не ближче 10 м від котла;
забороняється палити поблизу котла або користуватися відкритим вогнем.
13.4.2.16. Особи, зайняті розрідженням бітуму, повинні бути забезпечені респіраторами, окулярами і повинні знаходитися з підвітряної сторони.
13.4.2.17. При роботі з бітумами у лабораторії необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів:
нагрівати бітум у металевих чи фарфорових чашках, які не мають тріщин, на електроплитках закритого типу, встановлених на неспалимий піддон;
не допускати перегріву бітуму та інших нафтопродуктів;
при випарюванні води з бітуму не можна допускати його виплескування і розбризкування, щоб уникнути запалення.
13.4.2.18. При попаданні гарячого бітуму на шкіру необхідно негайно промити обпаленi ділянки гасом чи дизельним паливом, накласти на обпалене місце пов'язку з маззю від опіків чи зробити примочку з 96% етилового спирту і звернутися до лікаря.
13.4.2.19. Приготування мастик iз застосуванням гумовобітумних в'яжучих речовин, а також дьогтебітумних мастик повинно, як правило, робитися у стаціонарних лопатевих мішалках з механічним приводом. Подачу матеріалів на дозування і завантаження у мішалку необхідно механізувати.
13.4.2.20. Емульсійні установки забезпечуються аптечкою з набором медикаментів і нейтралізуючих речовин (сода, борна кислота, слабка оцетна кислота, спирт, лейкопластир, вата, бинт тощо). Для обслуговуючого персоналу влаштовують душові і вмивальні з гарячою і холодною водою, а також обладнують приміщення для схову особистого одягу. При приготуванні емульсій і розчинів емульгаторів у закритих приміщеннях необхідно забезпечити їх припливно-витяжною вентиляцією (кратність обміну 15-20разів).
13.4.2.21. До роботи з лугами і кислотами, а також iз спеціальними емульгаторами допускаються особи, забезпечені бавовняними костюмами з кислототривким просоченням, гумовими рукавичками, протигазами, респіраторами, захисними окулярами і гумовими чоботями.
У місцях розчинення їдкого натру і приготування розчину соляної кислоти необхідної концентрації влаштовують огородження, яке захищає від розбризкування утвореного розчину.
13.4.2.22. Устаткування для розчинення їдкого натру у воді повинно складатися з двох резервуарів і центробіжного насоса з електродвигуном. Стальна бочка з їдким натром за допомогою крану iз захватами встановлюється з відкритим розвантажувальним отвором над горловиною одного з резервуарів, і у отвір через сопло подається струмiнь пари. Розчинений їдкий натр стікає у резервуар, де розбавляється водою до необхідної концентрації.
13.4.2.23. Перед лiйкою диспергатора влаштовується захисне скло для попередження розбризкування гарячого бітуму і емульгатора.
Змінювати робочий зазор диспергатора під час його роботи забороняється.
13.4.2.24. Заповнення підігріваємих ємкостей розчинами роблять не більш як на 0,8об'єму ємкості. До зазначених ємкостей повинна забезпечуватися подача холодної води. У разі спінювання розчину емульгатора у ємкість додають 20-50л холодної води і вимикають підігрів ємкості.
13.4.2.25. При роботі з катіонними емульгаторами, які потрапили на шкіру, водорозчинені ПАР (вирівнювач А, АТМ або їх розчини) треба змити під сильним струменем води з нейтральним милом (яке не містить у собі соду).
Водонерозчинні емульгатори (діамін, БП-3) спочатку знiмають гасом чи бензином, не втираючи їх у шкіру, а після цього змивають водою з нейтральним милом.
Соляну кислоту спочатку змивають сильним струменем води, а після цього на пошкоджену ділянку шкiри накладають примочку з 2 %-ного содового розчину.
13.4.2.26. Під час роботи з негашеним вапном необхідно одягати рукавиці, захисні окуляри і респіратори.
13.4.2.27. Під час підігрівання в'яжучих чи водних розчинів соляної кислоти, їдкого натру і розчинів емульгатора робітники повинні знаходитися з навітряної сторони від місця виділення шкідливих парів.
13.4.3. Вимоги безпеки праці при приготуванні асфальтобетонних сумішей
13.4.3.1. Перед запуском змішувача асфальтобетонної установки операторові необхідно:
ретельно оглянути установку і переконатися у відсутності видимих несправностей;
перевірити бітумні комунікації, включаючи бітумний насос ізатвор мішалки і при наявності застиглого бітуму прогріти їх паром;
перевірити наявність відповідного тиску стислого повітря у системі пневмоприводу;
переконатися у наявності транспортного засобу під завантаження готової продукції на тих АБЗ, де не передбачене подальше транспортування суміші за допомогою скіпів, а при їх наявності переконатися у нормальній роботі скіпового підіймача і справності затворів скіпів;
переконатися у відсутності пролитого палива у топці і при його наявності усунути шляхом промокання ганчір'ям;
перевірити наявність передбаченого оперативного обслуговуючого персоналу;
дати попереджуючий звуковий сигнал про запуск.
13.4.3.2. Пускати асфальтобетонний змішувач треба тільки у такій послідовності: спочатку пустити двигун змішувача і перевірити його роботу вхолосту, за відсутності несправності запалити форсунку сушильного барабану.
13.4.3.3. Подача великої кількості палива при запалюванні форсунки забороняється. У разі відсутності автоматичного запалення необхідно форсунку запалювати факелом з просоченим нафтою (мазутом) ганчір'ям, намотаним на шматок товстого дроту (пруток) довжиною не менше 1,5 м, при відкритій подачі повітря чи пари.
Гасити факел необхідно у ящику з піском, встановленому спеціально для цієї цілі.
13.4.3.4. При запаленні і регулюванні форсунки необхідно знаходитися збоку від топки. Забороняється стояти напроти форсунки.
13.4.3.5. При використанні газового пальника необхідно:
відкрити засувку крану на продувочнiй свічці;
перевірити тиск газу і розрідження в топці котла;
провентилювати топку протягом 10-15хвилин;
перевірити тягу перед шибером;
продути газопровiд газом через продувну свічку протягом 2 хвилин;
запалити запальник і, вставивши його у топку, запалити пальник;
після розігрівання керамічної насадки повністю включити повітряне дуття;
вивести пальник на робочий режим, додаючи спочатку газ, а після цього повітря;
для зменшення інтенсивності горіння спочатку зменшити подачу повітря, а після цього газу;
по закінченні роботи закрити всі крани, засувки і відкрити продувну свічку.
13.4.3.6. Газопроводи повинні мати герметичні з'єднання, які не допускають витікання газу.
13.4.3.7. Під час роботи пальників на газоподібному паливі необхідно слідкувати за тиском газу по манометру, підтримуючи його у межах 0,035-0,04 МПа.
У разі припинення надходження газу у пальник, відриву або проскоку полум'я у середину пальника, необхiдно вимкнути і усунути несправності.
13.4.3.8. Забороняється експлуатація сушильних барабанів при несправності топок, газових пальників чи форсунок, працюючих на рiдкому паливі. Також забороняється робота сушильних барабанів, якщо спостерігається викидання полум'я пальників у атмосферу через запальний отвір, щілини лобової частини топки і лабіринтне ущільнення.
13.4.3.9. У разі використання автоматизованих АБЗ необхідно слідкувати за справністю не тільки системи автоматики, але і ручного управління окремими агрегатами.
