---

Будь-який гнучкий шланг(и), який з’єднує індикатор(и) тиску має бути захищений від пошкоджень, викликаних зовнішнім механічним впливом під час експлуатації. У випадку, якщо з’єднання захи­щене кожухом із газонепроникного матеріалу, закритий кожухом простір повинен вентилюватися.

Конструкція з’єднувальної частини шланга Індикатора тиску має забезпечувати обмеження проходження повітряного потоку більше ніж 100 дм³ хв"¹ за тиску 100 бар у разі витоку в атмос­феру, виміряних за STPD.

Діапазон значень манометра має бути від нуля до значення, яке на 20 % вище від номіналь­ного робочого тиску повітряного балона.

Градуювання шкали або крок поділок шкали не повинен перевищувати 10 бар.

Діапазон нижче 50 бар повинен чітко відрізнятися таким чином, щоб виділяти низький рівень подавання повітря. Точність манометра має бути в межах таких граничних відхилів, виміряних за зниження тиску:

• за 50 бар ± 5 бар;

• за 100 бар ± 10 бар;

• за 200 бар ± 10 бар;

• за 300 бар ± 15 бар.

Будь-який індикатор тиску має бути водонепроникним протягом 15 хв у разі не менше ніж двократної максимальної глибини занурення, визначеній виробником. Вікно манометра виготовля­ють із безпечного небиткого скла. Манометр повинен мати засоби скидання тиску на випадок проникнення повітря з високим тиском для захисту водолаза від пошкоджень.

Пристрій безпеки механічного манометра має спрацьовувати за тиску, який не перевищує 50 % тиску розриву корпуса. Пристрій безпеки має забезпечувати скидання повітряного потоку з об’ємною швидкістю не менше ніж 300 дм³ хв“¹.

Індикатор тиску повинен мати відповідне марковання на випадок призначення до викори­стання з концентраціями кисню, які перевищують визначені в EN 12021.

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.10.1 і 6.15.

Апарат може оснащуватись пристроєм, який не залежить від будь-якої системи контролю кисню і забезпечує попередження користувачеві на випадок високих і низьких рівнів парціаль­ного тиску кисню. Точність показання парціального тиску кисню визначено в таблиці 2. Макси­мальний час відклику датчика не більше ніж 15 с стосовно 90 % від кроку змінювання парціального тиску кисню.

Виробник має показати незалежність пристрою від систем контролю проведенням аналі­зування видів, наслідків і критичності відмов (FMECA).

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.7, 6.10.2 і 6.15.

Датчик вдихуваного діоксиду вуглецю повинен мати граничне відхилення в будь-яких умо­вах в межах ± Змбар.

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.10.3 і 6.15.

Для попередження виходу парціального тиску вдихувального кисню за межі прийнятних границь апарат оснащують активним попереджувальним пристроєм. Ці границі мають бути визначені виробником, але в межах від 0,27 бар до 1,6 бар.

За наявності, датчик вдихуваного діоксиду вуглецю повинен мати граничне відхилення в будь- яких умовах в межах ± 3 мбар і попереджати водолаза у разі перевищування значення в 5 мбар вдихувального діоксиду вуглецю.

На випадок відмови будь-якого активного попереджувального пристрою, вихід його з ладу має бути помічений водолазом. FMECA застосовують для визначення відповідного пристрою.

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.10.4 і 6.15.

Лицева частина має включати систему продувки вух, що дозволяє перекривати носові проходи водолаза.

Лицева частина також має зводити до мінімуму надходження води протягом нормального використання і на випадок втрати водолазом свідомості або конвульсій.

У випадку використання повної маски її оснащують підмасочником або мундштуком.

Лицева частина повинна оснащуватись системою, за допомогою якої водолаз може унемож­ливити проникання в дихальний контур атмосферного повітря або води у разі знімання її з рота й обличчя.

Конструкція головного гарнітуру повинна забезпечувати легке знімання та надягання лицевої частини. Головний гарнітур має бути регульованим або саморегульованим і надійно та зручно утримувати лицеву частину.

Випробування проводять згідно з 6.2 і 6.15.

Кожна стрічка лицевої частини (включаючи загубник) повинна витримувати розтягувальне навантаження 150 Н протягом 10 с, прикладене в напрямку знімання одягненої лицевої части­ни (включаючи загубник).

Залишкова лінійна деформація кожної стрічки не повинна перевищувати 5 % за прикладення розтягувального навантаження ЗО Н протягом 10 с.

Якщо лицевою частиною є загубник, кожний ремінець загубника (за наявності) повинен витримувати розтягувальне навантаження 50 Н протягом 10 с в напрямку знімання загубника.

Залишкова лінійна деформація кожної стрічки не повинна перевищувати 5 % у разі прикла­дення розтягувального навантаження ЗО Н протягом 10 с.

Випробовування проводять згідно з 6.11.4.

Один раз відрегульований головний гарнітур повинен залишати здатність легкого регулю­вання користувачем або саморегулювання.

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.15.

Для з’єднання лицевої частини з апаратом можна використовувати з’єднання нероз'ємно- го або спеціального типу. У випадку застосування нарізевого з’єднувача має бути унеможлив­лене з'єднання з нарізями, визначеними в EN 148-1, EN 148-2, EN 148-3. З’єднання між корпу­сом лицевої частини і з’єднувачем повинно витримувати прикладене вздовж вісі розтягувальне навантаження 300 Н (див. рисунок 6).

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.11.1.

Окуляри повинні бути надійно та герметично приєднані до лицевої частини і мати відповідну механічну міцність.

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.11.3.

Окуляри не повинні спотворювати бачення.

Випробовування проводять згідно з 6.15.

Поле зору повинно задовольняти таким вимогам:

Конструкція лицевої частини повинна забезпечувати ефективну площу зору (на повітрі) не менше ніж 40 % відносно звичайної площі поля зору. Перекривана площа поля зору відносно звичайної площі поля зору для лицевої частини з одним окуляром має бути не менше ніж 50 %, для маски з двома або більшою кількістю окулярів — не менше ніж 20 %.

Випробовування проводять згідно з 6.11.2.

Виробник має забезпечувати засоби зниження запотівання оглядового скла так, щоб не виникало перепон для бачення під час занурення.

Випробовування проводять згідно з 6.15.

Застосовувані протитуманні засоби, призначені або визначені виробником, мають бути безпечні для очей, шкіри і не бути причиною пошкодження складників лицевої частини.

Випробовування проводять згідно з 6.2.

Апарат має бути надійно прикріплено до підвісної системи, яка може складатися з несного каркасу і/або несних стрічок для кріплення на корпусі водолаза. Підвісна система не повинна містити пряжки, які розстібаються за одну дію і звільняють підвісну систему з корпуса водола­за за їх активації.

Конструкція підвісної системи має забезпечувати надійне утримування положення апара­та, унеможливлюючи випадкове відокремлення апарата і його вузлів від водолаза. Підвісна система не повинна перешкоджати свободі рухів користувача більше ніж це необхідно.

Передбачають можливість закріплення вільно підвішених частин (наприклад покажчика тиску і стрічок) на апараті.

Форма підвісної системи має утримуватись протягом використання апарата. У випадку, якщо можливе регулювання підвісної системи, наприклад регулюванням довжини стрічок, має перед­бачатися можливість проведення такого регулювання легко і в будь-який час.

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.15.

Апарат повинен мати можливість використання відповідної аварійної дихальної системи. Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.15.

Будь-які електричні, електронні або програмовані електронні вузли апарату мають задоволь­няти вимоги I ЕС 61508, 1—7.

Випробовування проводять згідно з 6.2.

Будь-яке використовуване в апараті програмне або програмно-апаратне забезпечення має задовольняти вимоги ISO/IEC 12207 та ІЕС 60300-3-6.

Випробовування проводять згідно з 6.2.

За межами води в ході градуювання будь-якої електричної системи експлуатаційні власти­вості або градуювання апарата не повинно погіршуватися за дії електромагнітних полів і має задовольняти вимоги EN 61000-6-1.

Випробовування проводять згідно з 6.12.

Має забезпечуватись безвідмовна робота після зберігання в діапазоні температур від мі­нус ЗО °С до 70 °С.

Випробовування проводять згідно з 6.13.2.

Апарат не повинен протікати або мати витоку газу під час випробування за температури від мінус 20 °С до 50 °С.

Випробовування проводять згідно з 6.13.1.

Будь-які частини, які за рекомендацією виробника підлягають очищанню і/або дезінфекції, мають легко очищуватись, бути невідчутними до рекомендованих виробником очищувальних речовин і дезінфікуючих засобів і залишатися придатними до роботи після чищення і/або дезін­фекції.

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.14.

Складові частини мають швидко відокремлюватись для чищення, огляду і випробування. Знімні компоненти мають швидко приєднуватися І закріплюватися, за можливості, вручну.

Будь-які використовувані ущільнювальні засоби повинні залишатися на місці у разі роз’єд­нання під час нормальної експлуатації.

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.15 і 6.17.

Додатково до описаних лабораторних випробувань випробовують експлуатаційні властивості апарата за умов, наближених до реальних. Метою цих загальних випробувань є перевірка при­строю щодо недоліків, які не можуть бути визначені будь-якими іншими випробуваннями за цим стандартом.

Там, де на думку фахівця з випробувань, апарат не може бути схвалено через виявлені під час його експлуатаційних випробувань недолікив, які відносяться до сприйняття користувача, випробувальна лабораторія має забезпечити детальний опис проведення тієї частини експлуа­таційних випробувань, у якій виявлено ці недоліки. Це дозволить іншим випробувальним лабо­раторіям продублювати випробування і оцінити отримані результати.

Випробовування проводять згідно з 6.15.

Деталі вузлів з високим тиском, які можуть вступати в контакт з газом, вміст кисню в яко­му перевищує вміст у повітрі, встановлений в EN 12021, мають бути стійкими до кисню та іден­тифіковані як такі.

Випробовування проводять згідно з 6.16.

Якщо на корпус та індикатори не діє внутрішній тиск, вони мають бути водонепроникними до глибини, що в 1,3 рази перевищує визначену виробником максимальну глибину занурення протягом не менше ніж 15 хв.

Випробовування проводять після випробування впливом температур згідно з 6.13.

6 ВИПРОБУВАННЯ

Випробовують і оцінюють повністю укомплектований апарат. Якщо складові випробовують окремо, повинні використовувати додаткові вузли, які потребуються за відповідним стандартом.

Примітка 1. Якщо засоби вимірювальної техніки І методи вимірювань спеціально не визначено, застосовують за­гальні методи і засоби.

Примітка 2. Так як водолаз може зіткнутися з різною температурою води і може не мати засобів визначення підвищен­ня рівня вдихуваного діоксиду вуглецю, задля підвищення безпеки випробування проводять за температури (4 ± 1) °С.

Значення мають граничні відхилення ± 5 %, якщо не визначено інше. Кімнатна температу­ра навколишнього середовища під час проведення випробування має бути (22 ± 5) °С І вологість повітря не менше ніж 50 %, якщо не визначено інше. Температурні границі мають граничні відхи­ли ± 1 °С, якщо не визначено інше.

Експлуатаційні характеристики устатковання Імітації дихання визначають за допомогою калібраційної випробувальної насадки, показаної на рисунку 5. Випробувальну насадку встанов­люють у випробувальному устаткованні замість регенерувального апарата і випробовують за повітряного потоку 62,5 дм³хв"¹ (25 циклів хв^-1, 2,5 дм³/хід) І абсолютного тиску 6,0 бар. Зна­чення WOB і вдихального/видихального тисків мають бути відповідно 3,3 Дждм³~¹ і ± 25 мбар у разі використання повітря.