другий шар скломата укладають нижче першого на 50 см;
шар склопрокладки щільністю ЗО г/м2 укладають на 50 см вище за перший шар скломата;
покривний шар епоксидного ЛФМ наносять з перекриттям шару склопрокладки на 50 см.
Покриви особливо посиленого типу на основі епоксидних ЛФМ, посилених рубаним скловолокном і покривним шаром.
Епоксидний покрив, посилений рубаним скловолокном, складається з шару ґрунтівки, шару епоксидного ЛФМ, нанесеного одночасно з рубаним скловолокном, і покривного шару.
Нанесення і тужавіння шару ґрунтівки проводять відповідно до 12.1.5 і 12.1.10.
Проміжний шар епоксидної лакофарбової композиції з рубаним скловолокном наносять спеціальною установкою. Установка забезпечує роздільне подавання основи і стверджувана в блок змішування. Скловолокно автоматично подрібнюється. У процесі нанесення досягається ефективне з’єднання розпилюваної епоксидної композиції з частками скловолокна.
Час тужавіння проміжного шару повинен відповідати режиму, указаному в технічній документації на систему покриву.
Шліфування поверхні для видалення часток скловолокна, що виступають над поверхнею.
Нанесення покривного шару епоксидної композиції.
Час тужавіння відповідно до режимів, зазначених у технічній документації.
Усунення дефектів покриву
За наявності дефектних ділянок з сумарною площею менше 15 % від загальної площі покриву внутрішньої або зовнішньої поверхні, покриви на цих ділянках треба видалити механічним способом. Поверхню зачистити механічним способом до металевого блиску, за необхідності знежирити і нанести ЛФМ за технологією, згідно з технологією нанесення основного покриву.
За наявності дефектних ділянок з сумарною площею понад 15 %, покриви на внутрішній або зовнішній поверхні резервуара повністю видаляють і проводять повторне фарбування згідно з даним стандартом.
У разі виявлення пор і недостатньої товщини покриву поверхню зачищають для додання шорсткості, видаляють пил і наносять епоксидну композицію з рубаним скловолокном.
Основними дефектами товстоплівкового епоксидного покриву, посиленого скломатами, є повітряні пухирі, що виникають внаслідок неякісного виконання операції нанесення і недостатня товщина покриву. Усувають ці дефекти так:
повітряні пухирі розтинають і заповнюють порожнину епоксидною композицією з рубаним скловолокном за технологією нанесення основного покриву;
у разі недостатньої товщини покриву, його очищають від пилу, зачищають для створення шорсткості і наносять епоксидну композицію з рубаним скловолокном.
Основним дефектом покриву, посиленого рубаним скловолокном, є виступи над поверхнею покривного шару часток скловолокна. Цей дефект знижує бар’єрні властивості покриву. Для його усунення треба провести повторне шліфування поверхні, нанесення і тужавіння покривного шару відповідно до 12.3.2—12.3.5.
Товщина покриву в зоні ремонту повинна відповідати товщині основного покриву.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ І ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ ПОКРИВІВ
Загальні положення
Для якісного виконання робіт з протикорозійного захисту резервуарів для зберігання нафти необхідно контролювати на всіх стадіях показники технологічного процесу та навколишнього середовища.
Контролювання навколишнього середовища проводять на всіх стадіях технологічного процесу протикорозійного захисту.
Операції контролювання проводять на наступних стадіях технологічного процесу:
вхідне контролювання ЛФМ;
підготовлення металевої поверхні перед нанесенням ЛФМ;
підготовлення ЛФМ перед застосуванням;
нанесення ЛФМ і тужавіння;
контролювання готового покриву.
Дані післяопераційного контролювання фіксують у спеціальному журналі (додаток Ж).
Контролюють працівники, що пройшли навчання і мають допуск на право проведення даних робіт.
Прилади контролювання наведено у додатку К.
Допустимо використовувати прилади інших марок і виробників, якщо їх характеристики відповідають пропонованому переліку.
Контролювання параметрів довкілля.
Контролювання параметрів довкілля охоплює вимірювання температури, відносної вологості повітря і точки роси.
Основні вимоги до умов довкілля під час проведення протикорозійних робіт наведено в розділі 10.
Вхідне контролювання ЛФМ
Вхідне контролювання ЛФМ охоплює перевіряння супровідної документації, огляд транспортної тари, визначання строків і умов зберігання та встановлення відповідності властивостей матеріалу вимогам, що вказані в НД на матеріал. Якість отриманих ЛФМ оцінюють зіставленням основних технічних характеристик, вказаних в паспорті на партію матеріалу, і тих самих характеристик у технічній документації виробника. У сумнівних випадках лабораторія вхідного контролювання проводить випробовування показників ЛФМ.
Основні технічні характеристики, що підлягають контролюванню;
колір і зовнішній вигляд плівки покриву — згідно з ГОСТ 9.032;
умовна в’язкість (час витікання) — згідно з ГОСТ 8420 та НД виробника;
життєздатність після змішування — згідно з НД виробника ЛФМ.
час висихання — згідно з ГОСТ 19007;
міцність плівки під час удару — згідно з ГОСТ 4765;
адгезія покриву — згідно з ГОСТ 15140.
Контролювання якості підготовлення поверхні
Якість підготовлення металевої поверхні контролюють за такими показниками:
ступінь знежирення — згідно з ГОСТ 9.402;
ступінь очищення від оксидів — згідно з ГОСТ 9.402;
шорсткість — згідно з ГОСТ 9378;
ступінь знепилювання візуально — згідно з 14.4.4 цього стандарту.
Контролюють очищення поверхні резервуарів від оксидів візуально порівнюванням з еталонами, представленими в ГОСТ 9.402. Ступінь очищення від оксидів має бути не менше другого ступеня згідно з ГОСТ 9.402 (Sa 2,5) залежно від вимог для конкретного ЛФМ.
Шорсткість поверхні контролюють за допомогою профілометра будь-якого типу або порівнянням з еталоном згідно з ГОСТ 9378 і повинна відповідати технічним вимогам до використовуваних ЛФМ. Оптимальний показник шорсткості — від ЗОмкм до 40 мкм.
Ступінь знепилювання контролюють за кількістю і розміром часток пилу або порівнянням з еталоном візуально. Розмір часток, видимих неозброєним оком лежить в інтервалі від 50 мкм доЮО мкм.
Контролювання процесу нанесення і тужавіння ЛФМ
Контролювання процесу нанесення ЛФМ проводять за такими показниками:
температура металевої поверхні;
температура ЛФМ;
суцільність кожного шару покриву;
товщина мокрого шару;
режими тужавіння;
товщина сухого шару;
кількість шарів покриву.
Температура металевої поверхні має бути, принаймні, на 3° вище за точку роси, щоб запобігти осіданню на ній конденсату.
Температура ЛФМ має відповідати вимогам НД на матеріал.
Суцільність кожного шару в процесі нанесення ЛФМ перевіряють візуально на всій пофарбованій поверхні на наявність непофарбованих ділянок.
Товщину мокрого шару визначають товщиноміром типу «гребінка» для незатужавілого покриву (додаток Л).
Режими тужавіння (температура і час) контролюють відповідно до технічної документації на ЛФМ або систему покриву.
Товщину сухої плівки контролюють магнітним товщиноміром (додаток Л).
Кількість шарів покриву має строго відповідати НД на систему покриву.
Контролювання затужавілого протикорозійного покриву
Контролюють затужавілий протикорозійний покрив після його повного твердіння.
Контролюють:
зовнішній вигляд;
товщину;
суцільність;
адгезію.
Зовнішній вигляд контролюють візуально. Покрив має бути рівним, суцільним, без потьоків і сторонніх вкраплень.
Товщину готового покриву вимірюють магнітним товщиноміром відповідно до додатка Л. Вона має відповідати вимогам технічної документації на систему покриву. Допустимий відхил наведено в 7.2.2 і 7.2.3.
Суцільність покриву визначають іскровим дефектоскопом відповідно до ДСТУ 4219.
Адгезію покриву визначають одним з трьох методів залежно від товщини покриву:
методом решітчастих надрізів згідно з ГОСТ 15140 за сумарної товщини покриву до 200 мкм;
методом Х-подібного надрізу (додаток М) за товщини покриву понад 200 мкм;
методом нормального відриву згідно з ДСТУ 4219 — за будь-якої товщини покриву.
Примітка. Механічне пошкодження покриву після оцінювання адгезії відновлюють: місця пошкодження зачищають шкуркою, знепилюють, знежирюють і зафарбовують.
Після закінчення огляду комісія складає акт приймання покриву резервуара в експлуатацію (додаток В).
До акта додають:
сертифікати на використані матеріали;
акт вхідного контролювання ЛФМ;
акт на приховані роботи з підготовлення поверхні для фарбування (додаток Б);
журнал проведення робіт з протикорозійного захисту (додаток Г).
УСТАТКОВАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ПРОТИКОРОЗІЙНИХ РОБІТ
Для виконання протикорозійних робіт треба застосовувати сучасне устатковання, здатне забезпечити необхідну якість підготовлення поверхні і нанесення покриву.
Устатковання для нанесення покриву після закінчення робіт або під час тривалої перерви в роботі треба промити і очистити спеціальним розчинником, указаним у нормативно-технічній документації на матеріал.
Перелік основного і допоміжного устатковання, яке рекомендовано, для виконання протикорозійних робіт наведено в додатку К.
Дозволено використовувати устатковання інших марок і виробників, якщо їх характеристики відповідають пропонованому.
ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ
Загальні положення
Протикорозійні роботи відносяться до робіт з підвищеною небезпекою згідно з НПАОП 0.00-2.01 і їх треба виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-10, ГОСТ 12.3.002, ДБН А.3.2-2 та НД, затверджених у встановленому порядку.
Роботи з протикорозійного захисту повинні виконувати спеціалізовані організації, які отримали (мають) дозвіл на виконання згаданих вище робіт, як робіт підвищеної небезпеки відповідно до «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування, підвищеної небезпеки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107.
Небезпечні і шкідливі виробничі фактори (згідно з ГОСТ 12.0.003) потрібно усунути або знизити до припустимих рівнів відповідно до чинних стандартів:
температура, відносна вологість, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони — згідно з ГОСТ 12.1.005; ДСН 3.3.6.042;
шум, ультразвук, інфразвук — згідно з ГОСТ 12.1.003, ДСН 3.3.6.037;
вібрація - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.1.012; ДСН 3.3.6.039;
статична електрика — згідно з ГОСТ 12.1.018;
освітленість — згідно з ДСТУ Б А.3.2-15; ДБН В.2.5-28, ДСТУ Б В.2.2-6;
шкідливі речовини — згідно з ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007.
Вимоги з вибухопожежобезпеки — згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.044.
Під час організації і виконання протикорозійних робіт треба передбачати фізіологічно обґрунтовані режими праці і відпочинку відповідно до вимог проекту організації будівництва та проекту виконання робіт.
Відходи, що виникли внаслідок виконання протикорозійних робіт не повинні забруднювати виробничі приміщення та навколишнє середовище.
Проведення робіт з протикорозійного захисту і пересування техніки в охоронній зоні магістральних нафтопроводів треба оформити документально відповідно до вимог організації виробництва ремонтних і будівельних робіт на об’єктах магістральних нафтопроводів та відповідно до вимог Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів».
Вимоги до технічного процесу потрібно викласти в проектно-технологічній документації (проекті виконання робіт, операційно-технологічній карті).
Під час будь-яких порушеннь технологічного процесу, від'єднання вентиляції або зміни самопочуття працівників роботи треба негайно припинити, а працівників видалити з робочої зони.
Під час виконання робіт у замкнутих об’ємах з пожежовибухонебезпечними і шкідливими речовинами протягом робочої зміни працівникам необхідно періодично надавати перерви в роботі з виходом з робочої зони. Тривалість перерв визначають у встановленому порядку, дотримання правил безпечного виконання робіт та прийняття необхідних заходів з пожежної безпеки та наявності засобів пожежогасіння — згідно з а) і г), 4.41, розділу 4 НПАОП 0.00-1.21.
Під час виконання протикорозійних робіт в умовах підвищеної небезпеки працівникам необхідно мати наряд-допуск згідно з ДБН А.3.2-2. Місце проведення робіт потрібно огородити, щоб запобігти травмуванню робітників іскрами та окалинами згідно з вимогами б), 4.41, розділу 4 НПАОП 0.00-1.21.
Не допустиме виконання робіт без ЗІЗ, установлених ГОСТ 12.4.013, ГОСТ 12.4.068, ГОСТ 12.4.111, ГОСТ 12.4.112, ДСТУ 3962 (ГОСТ 12.4.137). Необхідно проводити ретельне очищення зварювальних деталей зовні та зсередини від окалини, пилу, горючих та легкозаймистих рідин, їх поверхню від задирок згідно з вимогами в), 4.41, розділу 4 НПАОП 0.00-1.21.
Вимоги до підготовлення поверхні
Абразивний інструмент треба застосовувати згідно з ГОСТ 12.3.028.
Під час виконання абразивно-струминного очищення робочу зону потрібно забезпечити огорожею для уникнення поширення пилу.
Вимоги до готування протикорозійних композицій і вихідних матеріалів
Під час розташування виробничого устатковання в робочій зоні треба передбачити заходи, що забезпечують виконання вимог до роботи з пожежовибухонебезпечними та токсичними матеріалами.
Вимоги до нанесення протикорозійних покривів
Знімати опалубки з-під несівних елементів протикорозійного захисту, а також передавати навантагу на них потрібно після досягнення матеріалами цих елементів міцності, передбаченої в проектних рішеннях.
Вимоги до вихідних матеріалів
Усі матеріали, що постачають, повинні мати аналітичний паспорт або інший документ виробника із вказівкою наявності шкідливих речовин, параметрів, що характеризують пожежовибухонебезпеч- ність, строків і умов зберігання, вказівки щодо рекомендованого методу нанесення, способу і регламенту безпечного виконання протикорозійних робіт.
На всі роботи з приготування протикорозійних композицій і нанесення покривів із застосуванням легкозаймистих та горючих розчинників повинні бути технологічні інструкції та інструкції про заходи пожежної безпеки, затверджені у встановленому порядку.
Під час готування протикорозійних композицій не можна змінювати порядок введення компонентів, передбачених стандартами і технічними умовами на матеріали конкретного виду.
Застосування матеріалів та рідин, що не мають технологічних інструкцій, не дозволено.
Вимоги до виробничого устаткування
Виробниче устатковання має відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, категорії приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою — згідно з НАПБ Б.03.002 і класу вибухонебезпечності згідно з НПАОП 40.1-1.32 (ДНАОП 0.00-1.32).
Виробниче устатковання, вантажопідіймальні машини та механізми треба експлуатувати і обслуговувати відповідно до НПАОП 0.00-1.01, НПАОП 0.00-1.36.
У конструкції сопла апарата для абразивно-струминного очищення потрібно передбачити пристрій для дистанційного ввімкнення та вимикання подавання стисненого повітря.
У разі відсутності такого пристрою обслуговування установки повинні виконувати два працівники, що мають між собою постійний зв’язок (звуковий, світловий, за допомогою сигнального канату, тощо).
Вимоги до розміщення виробничого устатковання та організування робочих місць
Застосовувані механізми, ручний інструмент, інвентарні підмостки, огороджувальні пристрої мають відповідати вимогам ГОСТ 12.4.059 і ГОСТ 23407.
Оснащення та організування робочого місця — згідно з ДСТУ ГОСТ 12.2.061, ДБН А.3.1-5.
Роботи в замкнутих об'ємах потрібно виконувати за наявності робочої припливно-витяжної вентиляції. Із зовнішньої сторони біля входу в замкнені об'єми повинен перебувати черговий.
Між працівниками усередині замкнених об’ємів і черговим потрібно підтримувати постійний зв'язок (звуковий, світловий, за допомогою сигнального канату тощо).
Проїзди, проходи до робочих місць — згідно з ДБН А.3.1-5, ДБН А.3.2-2, ДБН В. 1.2-12.
Сигнальні кольори та знаки безпеки — згідно з ГОСТ 12.4.026.
Санітарно-побутове забезпечення потрібно здійснювати відповідно до ДБН А.3.2-2 і з урахуванням груп виробничих процесів за санітарною характеристикою.
Вимоги до зберігання і транспортування вихідних матеріалів
Зберігати матеріали на об’єкті потрібно в місцях, передбачених проектом виконання робіт.
У приміщеннях для зберігання пожежонебезпечних речовин необхідно передбачати парове або водяне опалення.
Вибухонебезпечні та шкідливі речовини потрібно зберігати і транспортувати в тарі, що унеможливлює їх протікання, розсипання, випаровування.
Під час експлуатації виробничої тари треба дотримуватися вимог ГОСТ 12.3.010.
Пожежовибухонебезпечні та шкідливі речовини і суміші треба зберігати в тарі, що має мар- ковання згідно з ГОСТ 14192, знаки небезпеки — згідно з ДСТУ 4500-5.
Відкривати корки і накривки тари потрібно інструментом, виготовленим з матеріалу, що унеможливлює утворення іскор.
Зберігання порожньої тари з-під пожежовибухонебезпечних і шкідливих речовин і сумішей, а також їх очищення треба виконувати на спеціально відведених і огороджених майданчиках, розміщення яких погоджено з пожежною охороною будівельного об’єкта.
Не допустимо залишати порожню тару в робочій зоні.
Легкозаймисті речовини треба зберігати в робочій зоні в мінімально необхідних кількостях, але не більше змінної норми.
Транспорт потрібно оснащувати засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.4.009.
Транспортні засоби для перевезення пожежовибухонебезпечних речовин потрібно забезпечити первинними засобами пожежогасіння або аналогічними сертифікованими засобами з відповідними технічними характеристиками.
Вантажно-розвантажувальні роботи треба виконувати механізованим способом згідно з ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.020.
Під час застосування штучного освітлення в місцях навантаження і розвантаження освітлювальна арматура має відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01 (ДНАОП 1.1.10-1.01), НПАОП 40.1-1.32 (ДНАОП 0.00-1.32).
Матеріал для обтирання, який використовують для роботи, треба складати в металеві ящики із накривками, які щільно закриваються, і вчасно утилізувати.
Повітряне середовище контролюють безпосередньо перед початком робіт, після кожної перерви в роботі і протягом всього часу виконання робіт з періодичністю, вказаною під час одержання допуску, але не рідше ніж через одну годину роботи, а також на вимогу тих, що працюють.
Організування і виконання всіх видів протикорозійних робіт повинні забезпечувати безпеку на всіх стадіях і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.007, ГОСТ 12.3.005, ДСТУ Б А.3.2-10, ДСТУ Б А.3.2-12.
До виконання протикорозійних робіт допускаються працівників, які відповідно до чинного законодавства, уклали трудовий договір з підприємством, мають відповідну професійну підготовку, пройшли навчання та перевіряння знань щодо охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12 та медичний огляд згідно з порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій.
Для виконання протикорозійних робіт на підприємствах потрібно за узгодженням з керівництвом цих підприємств розробити і затвердити інструкцію з охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-4.15 (ДНАОП 0.00-4.15).
Працівники, задіяні у виконанні протикорозійних робіт, повинні проходити інструктажі, спеціальне навчання та перевіряння знань щодо пожежної безпеки відповідно до НАПБ Б.06.001.
Допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання і перевіряння знань щодо охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12 та пожежної безпеки, заборонено.
Робітники і інженерно-технічні робітники, що спеціалізуються на підготовленні і фарбуванні резервуарів, повинні знати:
