---

Методика проведення випробовування вологою має відповідати ІЕС 60060-1.

Для обмоток з U_m < 300 кВ випробовування треба провадити напругою промислової частоти, відповідні значення якої наведено в таблиці 4, залежно від найвищої напруги обладнання з ура­хуванням поправок на атмосферні умови.

Для обмоток з U_m > 300 кВ випробовування треба провадити напругою комутаційного імпульсу позитивної полярності, відповідні значенні якої наведено в таблиці 5, залежно від найвищої робочої напруги обладнання та номінального рівня ізоляції.

Трансформатор напруги, складений разом з додатковим обладнанням, має бути сухим і чис­тим і мати температуру, що приблизно дорівнює температурі випробувального приміщення.

Відповідно до цього стандарту випробовування провадити за таких атмосферних умов:

• діапазон температури від 10 °С до ЗО °С;

• діапазон тиску від 0,870-10⁵ Па до 1,070-10⁵ Па;

• відносна вологість від 45 % до 75 %.

Примітка 1. За домовленістю між виробником і споживачем випробовування допускають провадити за інших атмосферних умов.

Примітка 2. Під час випробовування напругою радіозавад не застосовують поправкові коефіцієнти на атмосферні умови згідно з ІЕС 60060-1.

Випробувальні з’єднання та затискачі не повинні бути джерелом напруги радіозавад.

Необхідно передбачити екранування первинних виводів для імітації робочих умов і для запо­бігання паразитним розрядам. Рекомендують застосовувати відрізки трубок зі сферичними кінцями.

Випробувальну напругу треба прикладати між одним з виводів первинної обмотки випробу­вального об’єкта (С_а) та землею. Корпус, бак (за наявності) та магнітопровід (якщо його призна­чено для уземлення), а також один вивід кожної вторинної обмотки мають бути уземлені.

Вимірювальна схема (див. рисунок 17) повинна відповідати вимогам CISPR 18-2. Рекомендують налаштовувати вимірювальну схему на частоту в діапазоні від 0,5 МГц до 2 МГц, за цього треба записувати частоти вимірювання. Результати вимірювання має бути наведено у мікровольтах.

Повний опір між випробувальним провідником і землею (Z_s + (/?-, + R₂) ^на рисунку 17) має ста­новити 300 Ом ± 40 Ом, а кут різниці фаз не повинен перевищувати 20°.

Замість фільтра Z_s допускають застосовувати конденсатор C_s і ємність 1000 пФ звичайно при­датна.

Примітка 3. Допускають застосовувати конденсатор спеціальної конструкції, щоб уникнути низької резонансної частоти.

Фільтр Z повинен мати високий повний опір за вимірювальної частоти, щоб від’єднати дже­рело промислової частоти від вимірювального кола. Відповідне значення повного опору вибирають у діапазоні від 10 000 Ом до 20 000 Ом за частоти вимірювання.

Т — випробувальний трансформатор;

С_а — випробувальний об’єкт;

Z —фільтр;

В — некоронувальний вивід;

М — вимірювальний стенд;

Z_s + R-, + R₂ = 300 Ом;

Z_s, C_s, L-], Rf, R₂— див. CISPR 18-2.

Рисунок 17 — Вимірювальна схема

Рівень фонових радіозавад (радіозавади від зовнішнього поля та високовольтного трансфор­матора) має становити не менше ніж 6 дБ (переважним значенням є 10 дБ) нижче зазначеного рівня радіозавад.

Примітка 4. Необхідно вживати заходи, щоб уникнути завад від об’єктів, біля трансформатора напруги, а також випро­бувальних та вимірювальних кіл.

Методи калібрування вимірювальних приладів та вимірювального кола наведено в CISPR 18-2.

Попередню напругу 1,5 L/_m/V3 витримують протягом ЗО с.

Після цього напругу необхідно знизити до 1,1 U_m/через Юсі підтримувати це значення протягом ЗО с перед вимірюванням напруги радіозавад.

Вважають, що трансформатор напруги витримав випробування, якщо рівень радіозавад за 1,1 и_т/4з не перевищує граничного значення, зазначеного в 6.1.6.

Примітка 5. За домовленістю між виробником і споживачем вимірювання напруги радіозавад, описане вище, може бути замінено вимірюванням часткових розрядів, за прикладеної вищезазначеної контрольної та випробувальної напруги.

Будь-які заходи обережності щодо запобігання зовнішнім розрядам, які вживають під час вимірювання часткових розрядів відповідно до 9.2 (наприклад, екранування), щоб уникнути зовнішніх розрядів, має бути усунено. У цьому разі не використовують балансову випробувальну схему.

Хоча не існує прямої відповідності між вимірюваною у мікровольтах напругою радіозавад і вимірюваними в пікокулонах частковими розрядами, вважають, що трансформатор напруги витримав випробування, якщо за напруги 1,1 U_m/Js рівень част­кових розрядів не перевищує 300 пКл.

8. ПРИЙМАЛЬНО-ЗДАВАЛЬНІ ВИПРОБУВАННЯ

   1. Перевіряння марковання виводів

Випробування полягає в перевірянні правильності маркування виводів (див. 11.2).

Випробування на стійкість до напруги промислової частоти треба провадити згідно з ІЕС 60060-1.

Тривалість витримування випробувальної напруги окремого джерела має дорівнювати 60 с.

Для запобігання насиченню магнітопроводу під час випробовування індукованою напругою частота випробувальної напруги може бути вищою від номінальної. Тривалість витримування має дорівнювати 60 с. Якщо під час випробовування частота вдвічі перевищує номінальну частоту, тривалість випробовування може бути менше ніж 60 с, і її розраховують як це відображено нижче:

подвоєна номінальна частота тривалість витримки (с) = 60,

частота під час випробовування

але не менше ніж 15 с.

Випробувальна напруга для обмоток з U_m < 300 кВ має відповідати значенням, наведеним у таблиці 4, залежно від найвищої напруги обладнання.

За значної різниці між найбільшою робочою напругою обладнання (L/_m) і номінальною первин­ною напругою, індуковану напругу треба обмежувати до п’ятикратної номінальної первинної напруги.

Неуземлювані трансформатори напруги мають підлягати таким випробуванням.

1. Випробування прикладеною напругою

Випробувальну напругу треба прикладати між землею і всіма, з’єднаними разом виводами первинної обмотки. Корпус, бак (якщо є), магнітопровід (за наявності спеціального виводу для уземлення) і всі виводи вторинних обмоток має бути з’єднано між собою та уземлено.

2. Випробування індукованою напругою

На розсуд виробника випробовування провадять, збуджуючи вторинну обмотку напругою до­статнього значення для того, щоб індукувати в первинній обмотці номінальну випробувальну на­пругу, або збуджуючи безпосередньо первинну обмотку номінальною випробувальною напругою.

Випробувальну напругу треба виміряти на стороні високої напруги в кожному разі. Корпус, бак (якщо є), магнітопровід (якщо передбачено його уземлення) й один вивід кожної вторинної обмотки, і один вивід первинної обмотки має бути з’єднано між собою та уземлено.

Випробовування необхідно провадити прикладанням випробувальної напруги до кожного лінійного виводу протягом половини встановленого часу, але не менше ніж 15 с для кожного виводу.

Уземлювані трансформатори напруги підлягають таким випробуванням.

1. Випробування прикладеною напругою (якщо передбачено)

Випробувальну напругу, значення якої відповідає наведеному в 6.1.2.2, прикладають між ви­водом первинної обмотки, що підлягає уземленню і землею.

Корпус, бак (якщо є), магнітопровід (якщо передбачено його уземлення) і всі виводи вторин­них обмоток має бути з’єднано між собою та уземлено.

2. Випробування індукованою напругою

Випробування треба провадити відповідно до 9.2.2.1. Вивід первинної напруги, який перед­бачають уземлювати під час експлуатації, має бути уземлено під час випробовування.

Трансформатор підлягає таким випробуванням:

1. Випробування прикладеною напругою (якщо передбачено)

Значення випробувальної напруги має відповідати наведеному в 6.1.2.2, а випробування треба провадити, як це зазначено в 9.2.2.2.

2. Випробування індукованою напругою

Значення випробувальної напруги має відповідати наведеному в таблиці 6, залежно від но­мінальної витримуваної напруги грозового імпульсу. Випробування треба провадити відповідно до 9.2.2.2.

Випробувальна схема і вимірювальні прилади мають відповідати ІЕС 60270. Приклади випро­бувальних схем зображено на рисунках 2—5.

Застосований прилад має вимірювати удаваний заряд q, виражений у пікокулонах (пКл). Ка­лібрування вимірювального приладу треба провадити у випробувальній схемі (див. приклад на рисунку 5).

Широкосмуговий вимірювальний прилад повинен мати ширину смуги частот не менше ніж 100 кГц, верхня межа не повинна перевищувати 1,2 МГц.

Вузькосмуговий вимірювальний прилад повинен мати резонансну частоту в діапазоні від 0,15 МГц до 2 МГц. Переважним є значення в діапазоні від 0,5 МГц до 2 МГц, але, за можливості, вимірю­вання треба провадити за частоти, яка забезпечує найвищу чутливість.

Чутливість приладу має давати змогу знайти частковий розряд інтенсивністю 5 пКл.

Примітка 1. Рівень шуму має бути значно нижчим за рівень чутливості. Імпульси, спричинені зовнішніми завадами, можна не враховувати.

Примітка 2. Для зменшення впливу зовнішніх завад доцільно застосувати балансну випробувальну схему (рисунок 4). Застосування для цього конденсатора зв’язку для балансування схеми може виявитися непридатним.

Примітка 3. Якщо для зниження фонового шуму застосовують електронне обробляння та відновлення сигналу, то з допо­могою вимірювання параметрів має бути показано, що це дозволяє виявити повторно виниклі імпульси.

Після попереднього впливу напругою відповідно до методик А чи В установлюють випробу­вальну напругу часткового розряду, наведену в таблиці 7, вимірюють рівні часткових розрядів про­тягом ЗО с.

Виміряні рівні часткових розрядів не повинні перевищувати значень меж, наведених у таблиці 7.

Методика А: після випробовування індукованою напругою її знижують до значення випробу­вальної напруги часткового розряду.

Методика В: випробування з вимірюванням інтенсивності часткових розрядів провадять після випробовування індукованою напругою. Прикладену напругу піднімають до 80 % індукованої на­пруги, витримують протягом не менше ніж 60 с, після чого знижують без відключення до унормо­ваних значень випробувальної напруги часткового розряду.

Якщо не передбачено іншу вимогу, то вибір методики покладають на виробника. Застосову­вану методику випробування треба відображати в протоколі випробування.

Випробувальна схема для неуземлюваних трансформаторів напруги має бути такою самою, що і для уземлюваних трансформаторів напруги, але необхідно виконати два випробовування, прикладаючи напругу по черзі до кожного високовольтного виводу. При цьому інший високовольт­ний вивід має бути приєднано до низьковольтного виводу, корпусу, баку (якщо є) (див. рисунки 2—4).

Випробувальну напругу відповідного значення, наведену в 6.1.3 та 6.1.4, прикладають протя­гом 60 с по черзі між короткозамкненими виводами кожної секції обмотки або кожної вторинної обмотки та землею.

Корпус, бак (за наявності), магнітопровід (якщо є спеціальний вивід уземлення) і виводи всіх інших обмоток або секцій треба з’єднувати разом і уземлювати.

8. СПЕЦІАЛЬНІ ВИПРОБУВАННЯ

   1. Випробування первинної обмотки напругою зрізаного імпульсу

Випробування треба провадити за негативної полярності в поєднанні з випробуванням грозо­вим імпульсом негативної полярності, як описано нижче.

Напруга повинна мати форму стандартного грозового імпульсу, який зрізано між 2 мкс та 5 мкс. Пристрій, який зрізує, має бути таким, щоб амплітуду коливання імпульсу, полярність якого проти­лежна випробувальному імпульсу, було обмежено приблизно до ЗО % амплітудного значення.

Випробувальна напруга повних імпульсів повинна мати відповідне значення, наведене в таб­лицях 4 або 5, залежно від найбільшої робочої напруги і встановленого рівня ізоляції.

Випробувальна напруга зрізаних імпульсів — відповідно до 6.1.2.4.Послідовність прикладення імпульсів має бути така:

1. для обмоток з U_m < 300 кВ:

• один повний імпульс;

• два зрізаних імпульси;

• чотирнадцять повних імпульсів;