Страница 2: ДСТУ EN 12266-2:2009. Арматура трубопровідна промислова. Випробування. Частина 2. Методи випробування та критерії приймання. Додаткові вимоги (61333)

А.2 Міцність перекривального елемента, випробування Р20

А.2.1 Мета

Метою випробування є підтвердження здатності перекривального елемента витримувати до­пустимий перепад тиску.

А.2.2 Метод випробовування

А.2.2.1 Випробувальна процедура

Як випробувальне середовище використовують рідину або газ. Випробувальне середовища обирає виробник. Випробувальну процедуру для арматури різних типів обирають за таблицею А.2.

Таблиця А.2 — Методи випробування перекривального елемента на міцність

Перекривальний елемент обстежують на герметичність так:

• якщо випробувальним середовищем є рідина, оглядають всю розміщену з боку виходу по­верхню перекривального елемента на ознаки витоку;

• якщо випробувальним середовищем є газ, клапан занурюють у воду так, щоб розміщена з боку виходу поверхня перекривального елемента була не ближче ніж 50 мм до поверхні води. Перевіряють наявність бульбашок, що досягають поверхні води.

Можна, як інший варіант, наносити на розміщену з боку виходу поверхню перекривального елемента розчин для виявлення витоків і перевіряти на тривале утворення бульбашок.

Примітка. Звичайний приводний пристрій не може забезпечити закриття перекривального елемента в напрямку, протилеж­ному напрямку прикладання випробувального тиску, а також відкриття після закінчення випробування. За необхідності дозволено тимчасово модифікувати приводний пристрій для створення додаткового робочого моменту.

A.2.2.2 Випробувальний тиск

Випробувальний тиск (див. А. 1.6) має перевищувати допустимий перепад за кімнатної темпе­ратури не менше ніж в 1,5 разу.

А.2.2.3 Тривалість випробування

Випробувальний тиск підтримують протягом часу випробування не менше, ніж вказаний у таблиці А.З.

Таблиця А.З — Мінімальна тривалість випробування перекривального елемента на міцність

Якщо корпус випробовують під час виготовляння і тривалість виробничого циклу менша, ніж зазначена в таблиці А.З тривалість виробничого випробування, то перекривальний елемент ви­пробовують протягом часу виробничого циклу. У цьому разі треба виконати контрольні випробу­вання методом статистичної вибірки для підтвердження відповідності всіх клапанів вимогам А.2.3.

А.2.3 Критерії приймання

Установлено наведені нижче критерії приймання:

• якщо випробувальним середовищем є рідина, не можна допускати видимого витоку на розміщеній з боку виходу поверхні перекривального елемента;

• якщо випробувальним середовищем є газ:

• не допускають наявності бульбашок від розміщеної з боку виходу поверхні перекриваль­ного елемента, що досягають поверхні води;

• не допускають безперервного утворення бульбашок у разі нанесення на розміщену з боку виходу поверхню перекривального елемента розчину для виявлення витоків.

Якщо немає інших вказівок у відповідному стандарті на вироби, допускають витік через сідло за тиску в разі випробування перекривального елемента на міцність за умови, що герметичність сідла випробувано згідно з Р12 EN 12266-1 із задовільним результатом.

А.З Герметичність заднього сідла, випробування Р21

А.3.1 Мета

Метою випробування є підтвердження здатності заднього сідла відповідати встановленим зна­ченням швидкості витоку під час виробництва.

А.З.2 Метод випробування

А.3.2.1 Випробувальна процедура

Використовують рідину або газ як випробувальне середовище. Виробник обирає випробу­вальне середовище.

Випробовують або до встановлення ущільнення приводного механізму, або за неробочого ста­ну ущільнення приводного механізму.

Заднє сідло має бути в закритому положенні.

Кінцеві патрубки корпусу заглушують і заповнюють усі порожнини випробувальним середо­вищем.

Випробувальне середовище подають під тиском, зазначеним в А.3.2.2.

Випробувальний тиск підтримують протягом часу випробування, зазначеного в А.3.2.3.

Визначають значення витоку.

А.3.2.2 Випробувальний тиск

Випробувальний тиск (див. А.1.6) має бути таким:

• якщо випробувальним середовищем є рідина, випробувальний тиск має перевищувати до­пустимий тиск за кімнатної температури не менше ніж в 1,1 разу;

якщо випробувальним середовищем є газ, випробувальний тиск має дорівнювати меншому з таких значень: 1,1 від допустимого тиску за кімнатної температури або (6 ± 1) бар.А.3.2.3 Тривалість випробування

Випробувальний тиск підтримують протягом часу випробування не меншого, ніж вказаний в таблиці А.4.

Таблиця А.4 — Мінімальна тривалість випробування на герметичність заднього сідла

Якщо у разі виробничих випробувань на герметичність заднього сідла тривалість виробничого циклу менша, ніж зазначена в таблиці А.4 тривалість виробничого випробування, то випробуван­ня на герметичність заднього сідла виконують протягом часу виробничого циклу. У цьому разі ви­конують контрольні випробування методом статистичної вибірки для підтвердження відповідності всієї арматури вимогам А.3.3.

А.3.3 Критерії приймання

Значення швидкості витоку, виміряні протягом зазначеної тривалості випробування, не повинні перевищувати норм витоку, встановлених у відповідних стандартах на виріб або щодо технічних характеристик. Значення норм витоку наведено в таблиці А.5.

Таблиця А.5 — Максимальна допустима швидкість витоку через заднє сідло для кожного з класів норм витоку, мм³/с

ДОДАТОК В
(обов’язковий)

ФУНКЦІЙНІ ВИПРОБУВАННЯ.

МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ПРИЙМАННЯ

Метою випробування є підтвердження здатності складеного клапана повністю відкриватися і закриватися, а також, у відповідних випадках, правильності функціювання індикаторів положен­ня та інших допоміжних пристроїв.

Випробовують за атмосферного тиску та кімнатної температури.

Арматуру, що має за конструкцією приводний пристрій, випробовують із цим пристроєм.

Зворотні клапани випробовують, використовуючи відповідні пристрої, що забезпечують відкривання та закривання клапана.

Установлено такі критерії приймання:

• перекривальний елемент має переміщатися у відкрите і закрите положення;

• індикатори положення і допоміжні пристрої, за наявності, мають показувати правильне по­ложення перекривального елемента.

Метою випробування є підтвердження електропровідності між перекривальним елементом і корпусом клапана.

Після необхідного випробування під тиском і висушування клапан застосовують не менше ніж п’ять разів, після чого визначають електричний опір перекривального елемента в декількох проміжних положеннях відповідно до В.2.2.2 та В.2.2.3.

Електричний опір між металевими частинами перекривального елемента і корпусу клапана вимірюють, використовуючи джерело живлення напругою не більше ніж 12 В за постійного струму.