Страница 6: ДСТУ IEC 60079-2:2009. Вибухонебезпечні середовища. Частина 2. Електрообладнання. Вид вибухозахисту: оболонка під підвищеним тиском «p» (61305)

Оболонку під тиском для випробовування готують згідно з додатком А. На першому етапі її заповнюють повітрям за нормального атмосферного тиску. Потім проводять продування оболонки інертним газом, указаним виробником.

Час продування вимірюють, поки не залишається жодної точки, в якій концентрація кисню перевищує наведену в А.З. Цей час беруть за час продування. Мінімальна тривалість продування, що вказана виробником, не повинна бути менша за виміряний час продування.

Якщо захисний газ — повітря або інертний газ з однаковим часом продування, тоді час про­дування потрібно вимірювати методом, зазначеним у 16.3.1.

Оболонку зі статичним підвищеним тиском заповнюють повітрям за нормального атмосфер­ного тиску, після чого електрообладнання заповнюють інертним газом згідно з вказівками вироб­ника. Потім перевіряють, щоб у будь-якій точці об’ємна частка кисню в газовому середовищі не перевищувала 1 % .

Під час вибирання випробовувального газу або газів необхідно враховувати зовнішнє середо­вище та витік горючої речовини з внутрішнього джерела.

Випробовування необхідно проводити згідно з 16.3.2. Мінімальна витрата продувального газу повинна становити не менше максимальної швидкості витоку із вмонтованої системи.

Мінімальний час продування, вказаний виробником, повинен перевищувати не менше ніж у півтора разу виміряний час продування.

Примітка. Для обліку кисню, що вивільняється з вмонтованої системи під час продування, час продування, підтвердже­ний випробовуванням, збільшують на 50 %.

Випробовування на розбавлення не потрібне, якщо горюча речовина містить не більше ніж 2 % об’ємної частки кисню.

Оболонку заповнюють повітрям, яке вводять через вмонтовану систему з витратою, що відпо­відає максимальній швидкості витоку в найнесприятливіших умовах. При цьому враховують місце, кількість і характер витоків, а також їх близькість до потенційно займистого електрообладнання, тобто за межами зони розбавлення.

Потім вмикають подавання захисного газу з мінімальною витратою, вказаною виробником. Вимірюють час, поки в жодній точці концентрація кисню не перевищуватиме наведену в А.З. Цей час беруть за виміряний час продування.

Мінімальний час продування, вказаний виробником, має бути не меншим за виміряний час продування.

Відразу ж після випробовування на продування згідно з 16.4.3.1 подавання захисного газу встановлюють на мінімальну витрату, визначену виробником; витрату кисню з вмонтованої системи встановлюють згідно з 16.4.3.1. Концентрація кисню, виміряна протягом не менше ніж ЗО хв, не по­винна перевищувати наведену в А.З.

Об’єм повітря з вмістом кисню, еквівалентним його вмісту у вмонтованій системі, вводять в оболонку під тиском із вмонтованої системи разом із витоком повітря, як зазначено в 12.3.

Під час витоку концентрація кисню поблизу потенційного джерела займання, тобто за межа­ми зони розбавлення, не повинна перевищувати півторакратну концентрацію кисню, зазначену в А.З, і протягом ЗО хв повинна стати меншою від наведеної в А.З.

Примітка. Це випробовування проводять для моделювання дуже великого витоку, який виникає в разі повного виходу з ладу вмонтованої системи.

Випробовування проводять згідно з методикою 16.3.1. Крім того, під час випробовування газ вводять в оболонку під тиском через вмонтовану систему з витратою, що дорівнює максимальній швидкості витоку, так, щоб відтворити найбільш жорсткі умови витоку; при цьому враховують місце, кількість і характер витоків, а також їх близькість до потенційного джерела займання, тобто за межами зони розбавлення.

Час вимірюють, поки не залишиться точок, в яких концентрація газу для випробовування пе­ревищувала б наведеному в А.2.

Якщо потрібне друге випробовування (щоб перевірити випробовуваний як найлегший, так і найважчий газ), то для цього використовують інший газ, а за час продування беруть виміряний час.

Мінімальна тривалість продування, вказана виробником, не повинна бути менше виміряного часу продування або являти собою більший із двох виміряних періодів продування, якщо прово­дять два випробовування.

Безпосередньо після випробовування продуванням згідно з 16.4.4.1 джерело захисного газу встановлюють на мінімальну витрату, вказану виробником, витрату захисного газу із вмонтованої системи встановлюють на рівні, зазначеному в 16.4.3.1.

Концентрація випробовувального газу, виміряна не менше ніж через ЗО хв, не повинна пере­вищувати наведену в А.2.

Кількість випробовувального газу, еквівалентну об’єму горючого газу у вмонтованій системі, вводять в оболонку під підвищеним тиском із вмонтованої системи разом із випробовувальним газом, витрата якого еквівалентна максимальному витоку горючого газу згідно з 12.3.

Під час витоку концентрація газу поблизу джерела займання, що перебуває поза зоною роз­бавлення, не повинна перевищувати двократного значення згідно з А.2 і протягом ЗО хв має стати меншою від зазначеної в А.2.

Якщо необхідне друге випробовування, то використовують інший випробовувальний газ.

Примітка. Це випробовування проводять для моделювання дуже великого витоку, який можливий внаслідок повного ви­ходу з ладу вмонтованої системи.

Випробовування проводять, щоб перевірити здатність системи встановлювати мінімально підвищений тиск і підтримувати за нормальних умов експлуатації підвищений тиск згідно з 7.10.

Тиск в оболонці вимірюють в точках можливого витоку і, особливо, в зонах найменшого тиску.

Захисний газ подають в оболонку під підвищеним тиском за мінімального тиску та з мінімаль­ною витратою, вказаною виробником.

Для електричних машин, що обертаються, випробовування проводять як за зупиненої машини, так і під час обертання із максимальною номінальною швидкістю.

Примітка. Випробовування проводять для вмонтованих систем непошкоджуваної конструкції.

Випробовувальний тиск, який не менше ніж в 5 разів перевищує максимальний внутрішній підвищений тиск, указаний для нормальних умов, але не менше ніж 1000 Па, прикладають до вмонтованої системи на час не більше ніж (120 ± 10) с. Вмонтовану систему випробовують за най- несприятливішої номінальної температури оболонки.

Досягнення максимуму випробовувального тиску має відбутися протягом 5 с.

Випробовування вважають позитивним, якщо воно виконане згідно з 16.6.2 і немає залишко­вої деформації.

1. Вмонтовану систему поміщають у середовище гелію з тиском, що дорівнює максимальному тиску, вказаному для нормальної експлуатації. Тиск всередині вмонтованої системи знижують до абсолютного тиску 0,1 Па або меншого. Схема випробовування наведена в додатку Е.

2. Для альтернативи вмонтовану систему поміщають у вакуумну камеру і під’єднують до дже­рела гелію з максимальним тиском, указаним для нормальних умов експлуатації. Тиск у вакуумній камері знижують до абсолютного тиску 0,1 Па або менше.

Випробовування вважають позитивним, якщо під час роботи системи відсмоктування підтри­мується абсолютний тиск не більше ніж 0,1 Па.

Випробовувальний тиск не менше півторакратного максимального внутрішнього тиску, вка­заного для нормальної експлуатації, але не менше ніж 200 Па, прикладають до вмонтованої сис­теми і підтримують протягом (120 ± 10) с.

Випробовування вважають позитивним, якщо немає видимих пошкоджень.

Це випробовування проводять, якщо в оболонці використовують стиснене повітря (або інший стиснений газ), за умови, що у разі відмови регулятора обмеження максимально підвищеного тиску в оболонці проводять за рахунок витоку, вихідних отворів або редукторами тиску під час викорис­тання спеціальних засобів для захисту персоналу та майна.

Систему встановлювання підвищеного тиску і оболонку випробовують максимальним тиском або тиском 690 кПа, залежно від того, який більший, прикладеним до входу системи установки підвищеного тиску. Щоб імітувати несправність регулятора системи установки підвищеного тиску, його вимикають.

Примітка. Тиск 690 кПа відповідає стандартному максимальному тиску живлення приладів.

Зачиняють усі отвори, які можуть бути зачинені протягом нормальної експлуатації. Виняток становлять отвори скидання і редуктори тиску.

Зміряний внутрішній тиск не повинен перевищувати вказаного максимального підвищеного тиску.

6. ПРИЙМАЛЬНО-ЗДАВАЛЬНІ ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Випробовування на функціювання

Під час випробовування на функціювання перевіряють роботу захисних пристроїв.

Випробовування на витікання проводять згідно з 16.2.

Випробовування на непошкоджуваність вмонтованої системи проводять згідно з 16.6.

Випробовування на непошкоджуваність вмонтованої системи з обмеженим витоком проводять згідно з 16.7.

6. МАРКОВАННЯ

   1. Зазначання підвищеного тиску

На оболонці, що перебуває під підвищеним тиском, має бути напис: «УВАГА! Оболонка під підвищеним тиском».

Якщо цим стандартом передбачено попереджувальні написи, то текст після слова «УВАГА», може бути змінений залежно від технічної інформації, зазначеної в написі. Декілька попереджу­вальних написів можуть бути об'єднані в один.

У маркованні вказують таку додаткову інформацію:

1. вид вибухозахисту «р»—«рх», «ру» або «pz»;

2. мінімальна кількість захисного газу, необхідна для попереднього продування оболонки, визначена як:

• мінімальна витрата продування захисним газом;

• мінімальний час попереднього продування;

• мінімальний додатковий час продування на одиницю об'єму додаткових трубопроводів, якщо такі є.

Примітка 1. Збільшення витрат захисного газу для продування всіх з'єднувальних газопроводів проводить споживач.

Примітка 2. Для видів вибухозахисту «pz» і «ру» замість витрати можна використовувати показ давана мінімального тиску, якщо тиск є об’єктивним показником правильності витрат;

3. тип захисного газу, якщо це не повітря;

4. мінімальний і максимальний підвищений тиск;

5. мінімальна витрата захисного газу;

6. мінімальний і максимальний тиск на вході системи встановлювання підвищеного тиску;

д) максимальний витік з оболонки під підвищеним тиском;

Оболонки під підвищеним тиском із вмонтованою системою повинні мати таке додаткове мар­ковання:

1. максимальний тиск на вході у вмонтовану систему;

2. максимальна витрата у вмонтованій системі;

3. вказівка про обмеження об’ємної частки кисню в горючій речовині не більше ніж 2 %;

4. вказівка про обмеження ВМВ горючої речовини не більше ніж 80 %.