Страница 5: ДСТУ IEC 60079-2:2009. Вибухонебезпечні середовища. Частина 2. Електрообладнання. Вид вибухозахисту: оболонка під підвищеним тиском «p» (61305)

Вмонтовану систему потрібно виготовляти з металу, кераміки або скла у вигляді трубок, вмістин, що не мають рухомих з’єднань. З’єднання мають бути виконані методом дугового паяння, зварювання, зі сплавів металу і скла або евтектичним методомЧ

Низькотемпературні сплави, такі як сплави свинцю/олова, не допустимі.

Примітка. Виробник має враховувати можливість пошкодження потенційно крихкої вмонтованої системи за несприятливих робочих умов. Ці умови роботи мають бути узгоджені між виробником І користувачем. До них належать вібрація, тепловий удар, операції з обслуговування, що вимагають відчинення дверей або накривок оболонки під підвищеним тиском.

Метод з'єднування двох або більше, зазвичай металевих, компонентів із використанням подвійного або потрійного сплаву, що застигає за постійної температури, яка нижча за температуру початку твердіння будь-якого Із з'єднувальних компонентів.

Конструкція вмонтованої системи з обмеженим витоком має бути такою, щоб в разі будь-якої несправності значення витоку горючої речовини було прогнозоване.

Кількість горючої речовини, що потрапляє в оболонку під підвищеним тиском, охоплює кількість, що міститься у вмонтованій системі і потрапляє до неї з технологічного процесу. Її ви­трата має бути обмежена до заданого значення відповідними пристроями, розташованими поза оболонкою під підвищеним тиском.

Проте, якщо частина вмонтованої системи, від точки вводу в оболонку під підвищеним тис­ком до входу в пристрій обмеження витрат включно, відповідає 12.2, то пристрій обмеження по­току можна встановлювати всередині оболонки під підвищеним тиском. У цьому випадку його по­трібно надійно закріплювати без наявності рухомих частин.

Витрата з технологічного процесу у вмонтовану систему може не обмежуватися, якщо можна прогнозувати максимальне значення витоку з вмонтованої системи в оболонку під підвищеним тиском. Ця умова задовольняється, якщо:

1. вмонтована система містить частини, що сполучаються, кожна з яких окремо відповідає 12.2 і з’єднання між частинами виконані так, що можна прогнозувати максимальний рівень витоку, а з’єднання постійно безпечні; та (або)

2. вмонтована система має сопла або отвори для виходу за нормальних умов роботи (наприк­лад полум’я), а в усьому іншому відповідає вимогам 12.2.

Якщо електрообладнання не містить пристрою обмеження витрати, то оболонку під підвище­ним тиском потрібно маркувати символом «X» згідно з 29.2 е) ІЕС 60079-0, а в незвичайних умо­вах застосування треба вказати заходи, що гарантують його безпечне використання, зокрема мак­симальний тиск і витрату горючої речовини у вмонтовану систему.

Оболонки під підвищеним тиском, що містять полум’я, потрібно розглядати за умови, що воно вже погашене. Максимальну кількість паливо-повітряної суміші, що живить полум’я, потрібно підсу­мовувати з витоком із вмонтованої системи.

Примітка 1. У вмонтованій системі допустимі еластомірні ущільники, оглядові вікна та інші неметалеві частини. Також допустима трубна нарізь, компресійні з'єднання (наприклад металеві компресійні фітинги) і фланцеві з’єднання.

Примітка 2. Користувач повинен враховувати можливе утворення горючої речовини в разі проникнення повітря у вмон­товану систему І вживати додаткових запобіжних засобів.

6. ЗАХИСНИЙ ГАЗ ТА МЕТОДИКА ВСТАНОВЛЮВАННЯ ПІДВИЩЕНОГО ТИСКУ

   1. Загальні положення

Вибір захисного газу залежить від імовірності, кількості і складу витоку із вмонтованої системи. Допустимий захисний газ указаний у таблиці 4.

Таблиця 4 — Вимоги до захисного газу для оболонки під тиском із вмонтованою системою

Кінець таблиці 4

Конструкція оболонки під підвищеним тиском із вмонтованою системою і обмеженим витоком має бути така, щоб вибухонебезпечне газове середовище не могло формуватися всередині обо­лонки у потенційного джерела підпалювання, тобто за межами зони розбавлення. У додатку Е на­ведено приклади, як внутрішні перегородки можуть забезпечувати розташований потенційного дже­рела підпалювання поза зоною розбавлення.

У разі використання інертного газу як захисного, оболонки під підвищеним тиском потрібно маркувати згідно з 18.9.

Методика встановлювання підвищеного тиску, який застосовують, залежить від умов витоку і складу речовини.

Захисним газом може бути повітря або інертний газ.

Захисний газ має бути інертний. Об’ємна частка кисню в горючій речовині не повинна пере­вищувати 2 % від об’єму. За нормального режиму роботи не повинно бути витоку горючої речовини (див. додаток Е). Верхня межа вибуховості (ВMB) горючої рідини не повинна перевищувати 80 %.

Примітка 1. Забезпечити захист із компенсацією витоку в разі використання інертного газу, якщо горюча речовина може вступати в реакцію з невеликою кількістю кисню або без нього, тобто за ВМВ понад 80 %, складно або неможливо.

Примітка 2. Якщо горюча речовина має ВМВ понад 80 % чи об’ємна частка кисню перевищує 2 % або за нормального режиму є витік горючої речовини (див. додаток Д), то для його розбавлення використовують безперервний потік згідно з 13.3.

Захисним газом може бути повітря або інертний газ.

Витрата захисного газу після продування має бути достатньою для розбавлення максималь­ного витоку у потенційного джерела підпалювання, тобто поза зоною розбавлення, в разі всіх мож­ливих несправностей вмонтованої системи:

1. якщо захисний газ — повітря, тоді горючу речовину витоку потрібно розбавляти до концент­рації не вище ніж 25 % НМВ;

2. якщо захисний газ інертний, то кисень у витоку потрібно розбавляти до концентрації не більше ніж 2 % від об’єму.

Якщо горюча речовина, що виділяється із вмонтованої системи, має ВМВ, що перевищує 80 %, то витік потрібно розбавляти повітрям до концентрації не вище ніж 25 % НМВ.

Примітка. Якщо горюча речовина здатна реагувати без кисню або малої кількості кисню (тобто копи ВМВ понад 80 %), то необхідне розбавлення до концентрації не більше ніж 25 % НМВ.

Захисний газ має бути інертний і потрібно виконувати вимоги 13.3.2 Ь). Не повинно бути ви­току горючої рідини (див. додаток Д) за нормального режиму.

6. ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ, ЗДАТНЕ ДО ЗАЙМАННЯ

Електрообладнання в зоні розбавлення повинно мати вид вибухозахисту згідно з таблицею 5. Виняток становлять факели, запальники або інші подібні апарати, призначені для підпалювання полум’я. Зона розбавлення, що утворюється факелом, не повинна поєднуватися з будь-якою іншою зоною розбавлення.

Таблиця 5 — Види вибухозахисту, допустимі в зоні розбавлення

Примітка 1. Будь-яке внутрішнє джерело витоку потрібно розташовувати ближче до виходу, а електрообладнання, що може спричинити займання, — ближче до входу захисного газу, щоб забезпечити найкоротший можливий шлях виходу горючого газу витоку з оболонки під підвищеним тиском в обхід електрообладнання, що може спричинити займання.

Примітка 2. Щоб унеможливити передавання полум’я від джерела всередині вмонтованої системи назовні, необхідно установити вогнеперешкодник. Ці заходи в цьому стандарті не розглянуто.

6. ВНУТРІШНІ НАГРІТІ ПОВЕРХНІ

Якщо оболонка під підвищеним тиском містить поверхню, температура якої перевищує тем­пературу займання горючої речовини, що виділяється із вмонтованої системи, тоді необхідно вста­новити автоматичний захисний пристрій. Функціювання захисного пристрою під час його спрацьо­вування обумовлене 11.1.2 Ь) і таблицею 3. Крім того:

1. якщо захисний газ — повітря, тоді витік горючої речовини, що залишилася у вмонтованій системі, не повинен утворювати поблизу нагрітої поверхні концентрацію, що перевищує 50 % НМВ; або

2. якщо використовуваний інертний газ — захисний, тоді конструкція з’єднань оболонки під підвищеним тиском має запобігати протягом періоду охолоджування значному змішуванню зов­нішнього повітря з внутрішнім інертним газом або горючим газом (випарами). Надходження зов­нішнього повітря не повинно збільшувати об’ємну частку кисню в суміші понад 2 %.

На оболонці під підвищеним тиском розміщують попереджувальний напис: «УВАГА! Заборо­нено відчиняти двері або накривки протягом хвилин після від’єднання напруги». Ця за­

тримка має перевищувати час, необхідний для охолоджування нагрітої поверхні до температури, яка нижча за температуру займання горючої речовини, що виділяється з вмонтованої системи, або нижча за температурний клас оболонки під підвищеним тиском.

6. ТИПОВІ ПЕРЕВІРЯННЯ ТА ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Випробовування на максимально підвищений тиск

До оболонки під підвищеним тиском і приєднаних трубопроводів та їх з’єднань, якщо вони є частиною оболонки, потрібно прикладати тиск, рівний півторакратному максимальному підвищен- ному тиску, але не менше ніж 200 Па.

Випробовувальний тиск прикладають протягом (120 ± 10) с. Випробовування вважають пози­тивним, якщо не виявлено деформації, що спричиняє за собою порушення виду вибухозахисту.

Встановлений тиск в оболонці має дорівнювати максимально підвищеному тиску, вказаному виробником для нормальної експлуатації. Падіння тиску не повинно перевищувати значення, вка­заного виробником для мінімально підвищеного тиску за нормальних умов експлуатації.

Встановлений тиск в оболонці має дорівнювати максимально підвищеному тиску, вказаному виробником для нормальної експлуатації. Внутрішній тиск потрібно вимірювати за зачинених от­ворів протягом часу згідно з 8.7. Тиск не має бути нижче мінімально підвищеного тиску, вказаного виробником для нормальної експлуатації.

Оболонка під підвищеним тиском має бути підготовлена до випробувань згідно з додатком А. Її заповнюють випробовувальним газом до концентрації не менше ніж 70 % у будь-якій точці. Як тільки оболонка заповниться, подавання випробовувального газу припиняють і вмикають подавання повітря з мінімальним потоком, вказаним виробником. Час продування беруть таким, щоб в будь- якій точці концентрація випробовувального газу не перевищувала наведену в А.2. Якщо необхід­не друге випробовування (з більш легшим або, навпаки, більш важчим газом), оболонку потрібно заповнювати іншим випробовувальним газом, відповідним протилежному показнику густини, до концентрації не менше ніж 70 % у будь-якій точці, після чого вимірюють час продування для іншого випробовувального газу.

Мінімальний час продування, вказаний виробником, має бути не менший виміряного або більшого з двох виміряних періодів продування, якщо проводили два випробовування.