Навантаження рівномірно збільшують зі швидкістю не більше ніж 1 кН/с (100 кгс/с) і доводять до контрольного, що зазначене у таблиці 3. Це навантаження підтримують постійним протягом 2 хв, після чого оглядають бокові поверхні з двох сторін шпали біля перерізу, що випробовувався, з метою виявлення видимих тріщин у розтягнутій зоні бетону. Поверхню бетону при цьому не змочують. Освітленість поверхні бетону - не менше ніж 3000 лк. Для вимірювання довжини тріщини застосовують металеву лінійку, а для вимірювання ширини розкриття тріщин вимірювальну лупу згідно з ГОСТ 25706 з ціною поділки 0,05 мм.

1 - сталева пластина з похилом нижньої основи 1:20 розміром 250 мм х 100 мм середньої товщини 25 мм; 2 - сталева пластина розміром 250 мм х 100 мм х 25 мм; 3 - гумова прокладка розміром 250 мм х 100 мм х 10 мм;

4 - сталевий валик діаметром 40 мм і довжиною 250 мм



Рисунок 9 - Схеми випробувань шпали на тріщиностійкість

  1. Визначення електричного опору бетону здійснюють на серіях із 2-3 зразків-кубів з роз­міром ребра 100 мм. Вимірювання проводять між протилежними гранями кожного зразка, які під час формування були вертикальними (рисунок 10).

Для вимірювання електричного опору бетону застосовують мідно-сульфатні електроди (рисунок 11). Мідно-сульфатний електрод виготовляють із губки 2 діаметром ЗО мм товщиною (10-15) мм, яка примикає до мідної пластини-електрода 3 такого ж діаметра товщиною (1-2) мм, до якої припаяний провідник 5, що підключається до вимірювального приладу. Пластина і губка поміщені у полімерну трубку 4. Губку просочують насиченим розчином мідного купоросу CuSO4 х 5Н2О шляхом її занурення у розчин або закапування розчину в трубку. Просочення відновлюють після кожних 2-3 вимірювань.

Для приготування 100 мл насиченого розчину мідного купоросу насипають у скляний стакан 35,6 г мідного купоросу CuSO4 х 5Н2О згідно з ГОСТ 19347, доливаютьЮО мл дистильованої води згідно з ДСТУ ISO 3696, перемішують скляною паличкою суміш до повного розчинення речовини.

Перед вимірюванням грані зразків, на яких передбачене вимірювання, очищують від залишків мастила. При вимірюванні електроди, просочені розчином мідного купоросу, щільно і безперервно до зняття показання притискають до очищених граней зразка. Вимірювання проводять на пос­тійному струмі. Діапазон вимірювань перемикають тільки вручну. Для перемикання діапазону електроди відокремлюють від зразка і після перемикання знов притискають не раніше ніж через 1 хв. Показання знімають через 10 с після замикання вимірювального кола (притискання електро­дів). Після зняття показання змінюють полярність (міняють місцями електроди) і повторюють замір.

За одиничне значення електричного опору зразка приймають мінімальне із двох значень, виміряних з протилежною полярністю. При негативному мінімальному значенні приймають його абсолютне значення. За електричний опір серії зразків приймають середнє арифметичне значення електричного опору всіх зразків серії. Питомий електричний опір бетону серії зразків в Ом м визначають за формулою:

p=R-S/l, (4)

де R - електричний опір серії зразків, Ом;

S - площа електрода, м12;

І - довжина ребра зразка, м.






1 - зразок бетону; 2 -мідно-сульфатний електрод

Рисунок 10 - Схема вимірювання електричного опору бетону

  1. Для визначення впливу добавки в бетон на його електричний опір виготовляють дві серії із 2-3 зразків-кубів з розміром ребра 100 мм із бетонної суміші виробничого складу: першу - контрольну без добавки, другу - з добавкою, вміст якої приймають таким, який передбачений для виробництва.

Зразки піддають тепловологісній обробці за режимами, що використовують на заводі, або природному твердінню. Витримку після тепловологісної обробки або природне твердіння здійсню­ють за температури (15-22) °С, запобігаючи пересушуванню зразків шляхом укривання поліети­леновою плівкою, періодичного зволоження або у кімнаті нормального клімату. Визначення електричного опору бетону як після тепловологісної обробки, так і природного твердіння здійсню­ють у віці зразків не менше 28 діб. Зміну електричного опору бетону за рахунок застосування добавки у відсотках визначають за формулою:

АР = (Рк-Рд)-100/Рк ■ (5)

де рк - питомий електричний опір контрольної серії зразків без добавки, Ом м;

рд - питомий електричний опір серії зразків з добавкою, Ом ■ м.

  1. Визначення електричного опору шпал здійснюють за схемами:

  • шпал типу Ш1:

  • між зовнішніми закладними болтами різних рейкових ниток (рисунок 12, а);

  • зовнішній закладний болт - арматурний дріт Язб.ад (рисунок 12, б);

  • закладний болт - рейка Ra6_p (рисунок 13, а);

  • шпал типу СБЗ:

  • між зовнішніми анкерами різних рейкових ниток (рисунок 12, а);

  • зовнішній анкер - арматурний дріт Яа.ад (рисунок 12, б);

  • анкер - рейка Ra_p (рисунок 13, б).

При вимірюваннях електричного опору між закладним болтом або анкером і арматурним дротом вимірювання проводять до (від) найближчих до закладної шайби або хвостовика анкера дротів:

  • для шпал зі скріпленнями типу КБ - №№ 4; 6; 15; 17 (рисунок 14);

  • для шпал зі скріпленнями типу КПП - №№ 2; 4; 6; 8; 13; 15; 17; 19 (рисунок 14).

а - вимірювання електричного опору залізобетонних шпал між закладними болтами (анкерами) різних зейгсвих ниток; б - закладний болт (анкер) арматурний дріт; 1 - арматурний дріт; 2 - закладні болти (анкери)



Рисунок 12 - Схема вимірювання електричного опору залізобетонних шпал





а б

а - шпала типу Ш1; б - шпала типу СБЗ

Рисунок 13 - Схема вимірювання електричного опору між закладним болтом (анкером) та
рейкою

а б

а - нумерація арматурного дроту для шпал із 44 дротами; б - нумерація арматурного дроту для шпал із 48 дротами



Рисунок 14 - Нумерація арматурного дроту (пар дроту)

  1. При визначенні електричного опору шпал типу Ш1 вимірювання проводять на шпалах зі встановленими підрейковими підкладками з прокладками, закладними болтами з ізолюючими втулками, пружинними шайбами і гайками, затягнутими зі встановленим зусиллям, або на шпалах зі встановленими закладними болтами і пристосуваннями для їх щільного контакту з закладною шайбою, які забезпечують електричну ізоляцію болта від поверхні підрейкової площадки.

Вимірювання проводять за схемам відповідно до 7.19. Перед вимірюванням місця, до яких притискають щуп вимірювального приладу, очищують від забруднень, напливів бетону, продуктів корозії і зачищають напилком або шліфувальним колом до металевого блиску. Контрольно-вимі­рювальний прилад повинен відповідати вимогам 7.21. Вимірювання проводять на постійному струмі. При вимірюванні щупи приладу щільно і безперервно до зняття показання притискають до очищених до металевого блиску місць, підготовлених для вимірювань. Діапазон вимірювань пере­микають тільки вручну. Для перемикання діапазону щупи відокремлюють від місць вимірювань і після перемикання знов притискають не раніше ніж через 1 хв. Показання знімають через 10с після замикання вимірювального кола (притискання щупів). Після зняття показання змінюють полярність (міняють місцями щупи) і повторюють замір.

За одиничне значення електричного опору приймають мінімальне із двох значень, виміряних з протилежною полярністю. При негативному мінімальному значенні приймають його абсолютне значення.

  1. Електричний опір шпал і бетону слід вимірювати мультиметром або омметром, технічні характеристики якого відповідають таким вимогам:

  • вимірювання опору на постійному струмі так

  • вхідний електричний опір не менше 10 МОм

  • нижня межа діапазону вимірювань не більше 10 Ом

  • верхня межа діапазону вимірювань не менше 10 МОм

  • роздвльна здатність не менше 1 Ом

  • похибка не більше 2 %

  • перемикання діапазонів вручну так

Контрольно-вимірювальні прилади повинні пройти метрологічну атестацію у встановленому порядку.

7.22 Всі засоби вимірювань та випробувань повинні пройти метрологічну атестацію згідно з ДСТУ 3215.

  1. ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

    1. Зберігання і транспортування шпал слід виконувати згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 і цим стан­дартом.

      1. Шпали зберігають і транспортують у штабелях горизонтальними рядами у робочому положенні (підошвою вниз). Висота штабеля не повинна перевищувати 16 рядів.

Підкладки під шпали і прокладки між ними у штабелі слід розташовувати посередині під­рейкових площадок шпал. Товщина дерев'яних підкладок і прокладок повинна бути не менше ніж 50 мм та не менше величини, що на 10 мм перевищує висоту анкера (для шпал з анкерами). За погодженням виробника зі споживачем допускається застосування прокладок для шпал: типу Ш1 - перерізом не менше (40x40) мм при розташуванні їх на відстані (30-40) мм від упорних кромок заглиблень підрейкових площадок шпал; типу СБЗ - перерізом не менше (60x60) мм при розта­шуванні їх біля зовнішніх анкерів шпали.

      1. Шпали транспортують у напіввагонах або автомобілях. Транспортування шпал різних марок і сортів в одному напіввагоні або автомобілі допускається за згодою замовника.

      2. Переміщення шпал вантажопідіймальними машинами та механізмами повинно вико­нуватись із застосуванням схем стропування, що виключають пошкодження шпал.

    1. Термін зберігання залізобетонних шпал всіх типів на складі підприємства-виробника не більше проектного терміну експлуатації шпал.

  1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

    1. Загальні вимоги безпеки при виробництві шпал повинні відповідати ДБН А.3.2-2.

    2. Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень відповідно до ГОСТ 12.1.003.

    3. Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

    4. Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища повинні відповідати вимогам державних санітарних норм і норм пожежної безпеки ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ДСТУ Б А.3.2-12, ДБН В.1.1 -7, НАПБ А.01.001, НПАОП 26.6-1.02, НПАОП 26.6-1.05.

    5. Персонал, що працює на виробництві шпал, має бути забезпечений засобами індивідуаль­ного захисту згідно з ДСТУ 7238, ДСТУ 7239.

    6. Контроль за концентрацією шкідливих речовин у повітрі робочої зони має здійснюватись згідно з ГОСТ 12.1.005.

    7. Бетон, із якого виготовляються шпали, є негорючим, вибухобезпечним матеріалом, який не виділяє токсичних речовин під час виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах та у контакті з іншими матеріалами і речовинами токсичних сполук і твердих відходів не утворюється.

    8. Добавки в бетон, які застосовуються при виготовленні шпал,не повинні виділяти в зовнішнє середовище шкідливі хімічні речовини в кількостях, що перевищують гранично-допустимі кон­центрації (ГДК), затверджені органами санітарного нагляду.

    9. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись згідно з ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009.

  2. ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

    1. Оцінювання відповідності шпал залізобетонних попередньо напружених вимогам Техніч­ного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі - Технічний регламент) здійснюється сертифікацією призначеним в установленому порядку органом з оцінки відповідності (далі - орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості і безпеки експлуатації, запровадженими розділом 5 стандарту.

    2. Оцінювання відповідності шпал залізобетонних здійснюється згідно з положеннями, запро­вадженими Технічним регламентом, ДСТУ Б А.1.2-1, ДСТУ-Н Б А.1.1-83 та цим розділом.

    3. Сертифікація шпал залізобетонних попередньо напружених здійснюється згідно з наступ­ними процедурами, запровадженими Технічним регламентом:

  1. випробування виробником виробу певного типу;

  2. здійснення виробником контролю за виробництвом на підприємстві;

  3. випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до про­грами випробувань;

  4. подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

  5. випробування органом оцінки виробу певного типу;

  6. випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;

  7. проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;

  8. перевірка органом оцінки системи якості виробництва;

  9. проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;

  10. проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості вироб­ництва;

  11. випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або буді­вельному майданчику відповідно до програми аудиту.

Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 - органом оцінки.

Сертифікація продукції може здійснюватись також із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем О (забезпечення належної якості виробництва) або модулем Б (перевірка продукції).

  1. Для кожного окремого підприємства-виробника шпал орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповід­ності згідно з 10.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності документуються виробником.

  2. У разі відсутності на підприємстві-виробнику шпал контролю виробництва згідно з ДСТУ-Н Б А.1.1-83 позитивний висновок щодо видачі сертифіката відповідності не надається.

  3. Наявність системи управління якістю шпал не є обов'язковою вимогою для сертифікації продукції. Відповідність системи контролю за виробництвом ДСТУ ISO 9001 є достатньою для позитивної оцінки цієї системи.

  4. Для випробування навантажуванням шпал, які виготовляються за однією документацією в однакових технологічних умовах (далі відповідно до ДСТУ Б А.3.1-6 - однорідна продукція), при достатньому обґрунтуванні можливий відбір зразків марок-представників. Такий підхід можливий у випадку, якщо марка-представник (марки-представники) може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо використання продукції. Роботи з визначення зразків-представників здійснюються органом оцінки. Матеріали з обґрунтування використання марок-представників зберігаються органом оцінки протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.

  5. Вибір марок-представників однорідної продукції залежить від конструктивних рішень і полягає у визначенні такого параметра (параметрів), який є найбільш чутливим до найменших коливань у технології виготовлення продукції.