Примітка. Якщо не підтримувати турбулентність потоку, відбудеться розшарування рідкої і газової фаз, що може призвести до непередбачуваних гідравлічних характеристик
Захищувані приміщення
Захищувані приміщення повинні мати достатню міцність і герметичність, щоб витримати подавання вогнегасної речовини. У них повинні бути передбачені отвори для запобігання створенню надмірно високого або низького тиску.
Щоб унеможливити втрату вогнегасної речовини крізь нещільності в суміжні приміщення або робочі зони, вони повинні бути постійно ущільнені або обладнані автоматичними запірними пристроями. Якщо забезпечення належних умов утримування вогнегасної речовини неможливе, захист повинен бути поширений на прилеглі приміщення або робочі зони.
Система примусового вентилювання повинна вимикатися або перекриватися автоматично, якщо продовження її роботи буде негативно впливати на роботу системи пожежогасіння або призведе до розвитку пожежі. Системи вентилювання, необхідні для забезпечення безпеки, не обов’язково вимикати в разі спрацювання системи пожежогасіння. Щоб підтримувати нормативну концентрацію протягом часу, необхідного для захисту, треба застосовувати тривале подавання вогнегасної речовини. Під час визначання необхідної кількості вогнегасної речовини об’єм повітря, яке надходить у приміщення, і об’єм повітроводів необхідно розглядати як частину повного об’єму захищуваного приміщення.
Усі роботи у межах захищуваного приміщення (наприклад, із горючими матеріалами і з джерелами електроенергії, нагрівальними приладами, розпиленням фарби), що можуть погіршити роботу системи пожежогасіння, повинні бути припинені до або водночас із початком подавання вогнегасної речовини.
Вимоги до концентрації вогнегасної речовини
Гасіння полум'я
Класифікація пожеж — див. ISO 3941.
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
На теперішній час в Україні чинний ГОСТ 27331.
Мінімальна нормативна концентрація для гасіння об’ємним способом пожежі класу В для кожної вогнегасної речовини повинна бути визначена як величина мінімальної вогнегасної концентрації під час гасіння конкретної займистої рідини з урахуванням коефіцієнта безпеки 1,3. Мінімальну вогне- гасну концентрацію треба визначати за результатами випробувань із «чашковим пальником», які проводять відповідно до методу, викладеного у додатку В, і перевіряти гасінням дека, заповненого гептаном, за методикою, описаною у С.6.2. Якщо у приміщенні обертається кілька горючих матеріалів, то треба використовувати найбільше значення нормативної концентрації. Мінімальні вогнегасні концентрації необхідно брати згідно з результатами їх визначення за методом «чашкового пальника» або досліду з гасіння дека, заповненого гептаном, залежно від того, яка величина вище.
Національний відхил
Альтернативний метод визначання мінімальної вогнегасної концентрації газових вогнегасних речовин — згідно з ДСТУ 3958
Мінімальну вогнегасну концентрацію для гасіння поверхневих пожеж класу А беруть як більшу з величин, визначених під час гасіння дерев’яного штабеля або полімерного листа згідно з методикою, описаною у додатку С. Мінімальну нормативну концентрацію для гасіння поверхневих пожеж класу А визначають як мінімальну вогнегасну концентрацію, помножену на коефіцієнт безпеки 1,3. У випадку гасіння твердих горючих матеріалів, що не містять целюлози, може виникнути потреба забезпечення більш високих нормативних концентрацій.
ЗАСТОРОГА! Визнано, що мінімальна вогнегасна концентрація під час гасіння штабелю з дерев’яних брусків та полімерних листів може не співпадати з необхідними мінімальними вогне- гасними концентраціями для захисту об’єктів, які містять деякі горючі пластмаси (наприклад, приміщення з електричним та електронним обладнанням, згрупованими кабелями живлення або інформаційними кабелями, зокрема, машинні зали і простори під підлогою, в яких установлено обладнання для управління, засоби телекомунікації тощо). За певних умов мінімальну вогнегасну концентрацію треба брати не меншою, ніж величина, визначена відповідно до 7.5.1.3, або 95 % від величини, отриманої під час гасіння гептану згідно з процедурою, описаною у С.6.2, залежно від того, що більше. Такими умовами можуть бути:
наявність пучка кабелів діаметром більше ніж 100 мм;
наявність кабельних каналів, щільність заповнення яких перевищує 20 % від площі їхнього перерізу;
наявність горизонтальних або вертикальних груп кабельних каналів (наближених один до одного менше ніж на 250 мм);
наявність електрообладнання, на яке під час роботи системи пожежогасіння подають живлення, якщо сумарне споживання електроенергії перевищує 5 кВт.
Якщо відсутні результати експериментів із гасіння полімерних листів, то необхідно корис- гуватися величиною, що дорівнює 95 % від тієї, що отримана під час дослідів із гасіння гептану.
Коефіцієнт безпеки 1,3 відповідає збільшенню на ЗО % величини нормативної концентрації для гасіння об’ємним способом у порівнянні з мінімальною вогнегасною концентрацією, для чого буде необхідна додаткова кількість вогнегасної речовини. Обставини, які не можуть бути адекватно враховані застосовуванням цього коефіцієнта (хоча за деяких умов їх враховують іншими вимогами цього стандарту) і коли може виникнути потреба у додатковій кількості вогнегасної речовини (тобто більше ніж ЗО %), наведено нижче, проте їх не обмежують цим переліком:
витікання вогнегасної речовини з негерметичного захищуваного приміщення. Це враховано у цьому стандарті вимогами щодо випробовувань герметичності та герметизації приміщення для досягнення необхідної тривалості витримування;
витікання вогнегасної речовини через відкривання дверей під час подавання вогнегасної речовини або безпосередньо після його закінчення. Це має бути передбачено робочими протоколами для індивідуальних ризиків;
важливість зведення до мінімуму кількості токсичних або корозійно-активних продуктів горіння, які утворюються під час пожежі;
важливість зведення до мінімуму кількості токсичних або корозійно-активних продуктів розкладу вогнегасної речовини;
виникнення надмірного витікання в результаті розширення вогнегасної речовини;
можливість руйнування вогнегасної речовини і зниження її ефективності внаслідок дії гарячих поверхонь, нагрітих внаслідок дії полум’я або інших чинників;
д) можливість дії металевих поверхонь, нагрітих внаслідок впливу полум’я, які не охолоджуються належним чином під час подавання вогнегасної речовини протягом часу витримування, як джерело запалювання.
На практиці застосовування цього стандарту може призводити до використовування більш високих коефіцієнтів безпеки, наприклад, за рахунок використовування об’ємів брутто замість об’ємів нетто і проектування систем, розрахованих на мінімальні температури експлуатування замість тих, що існують у реальних умовах.
ЗАСТОРОГА! За певних умов гасіння газовий струмінь може бути небезпечний. Як першочерговий захід необхідно вжити перекривання джерела газу.
7.5.2 Флегматизування
Флегматизувальні концентрації потрібно застосовувати у тих випадках, коли можуть існувати умови для наступного повторного спалахування або вибуху. Ці умови існують, якщо чинні обидва фактори:
кількість горючої речовини, дозволена для зберігання у приміщенні, достатня для досягнення у всьому приміщенні концентрації, не меншої, ніж половина величини нижньої концентраційної межі поширення полум’я;
леткість горючої речовини під впливом полум’я достатня, щоб досягти нижньої концентраційної межі поширення полум’я в повітрі (максимальна температура навколишнього середовища або температура горючої речовини перевищує температуру спалаху в закритому тиглі) або система пожежогасіння достатньо інерційна, щоб виявити і погасити пожежу раніше, ніж леткість горючої речовини в результаті пожежі зросте до небезпечного рівня.
Мінімальні нормативні концентрації для флегматизування сумішей горючої речовини та окисника, за наявності в атмосфері парів займистих рідин і газів, визначають під час випробовувань за методикою, наведеною у додатку D, з урахуванням коефіцієнта безпеки 10 %.
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
Термін «нормативна концентрація для флегматизування сумішей горючої речовини та окисника» має відповідник англійською мовою:
— «design concentrations used to inert atmospheres».
Національний відхил
Альтернативний метод визначання мінімальної флегматизувальної концентрації для газових сумішей горючої речовини та окисника — згідно з ДСТУ 3958.
7.6 Загальна кількість вогнегасної речовини, необхідна для пожежогасіння об’ємним способом
Загальні положення
Кількість вогнегасної речовини, необхідну для досягнення нормативної концентрації для гасіння об’ємним способом, розраховують за рівняннями (1) чи (2), або згідно з даними таблиці 3 стандартів ISO 14520-2, ISO 14520-5, ISO 14520-8, ISO 14520-9, ISO 14520-10, ISO 14520-11, ISO 14520-12, ISO 14520-13 або ISO 14520-15 чи таблиці 4 стандарту ISO 14520-6.
Додатково до цих вимог щодо розрахованої концентрації, національні стандарти можуть вимагати додаткової кількості вогнегасної речовини для компенсації впливу специфічних чинників, які негативно впливають на ефективність пожежогасіння (див. 7.5.1), або якщо це необхідно з огляду на фізичні характеристики конкретної вогнегасної речовини (див. 7.9.1.2).
Зріджені гази
Розраховують за формулою:
(1)
Незріджені гази
Розраховують за формулою:
„ V. ( 100 ї
Q
(2)
= —In ІV 100 - с
де Q — кількість вогнегасної речовини, необхідна для досягнення нормативної концентрації, кг; с — нормативна концентрація для гасіння об’ємним способом, % (об.);
V — загальний об’єм захищуваного простору, м3 (різниця між об’ємом, обмеженим будівельними конструкціями захищуваного приміщення, та об’ємом будь-яких постійно непроникних для вогнегасної речовини елементів споруди в межах цього об’єму);
v — питомий об’єм, м3/кг, який розраховують за формулою v = ky+ к2-Т:
кі, к2— константи, які залежать від вогнегасної речовини, яку використовують, і яку вказує її виробник;
Т — мінімальна очікувана температура середовища у захищуваному об’ємі, °С.
Національна примітка
Запропоновано вважати правильним позначення нормативної концентрації «с» замість наведеної в ISO 14520-1 «С».
Примітка 1. У певних випадках (наприклад, під час заповнювання резервуарів) може бути зручним виражати кількість вогнегасної речовини, необхідну для досягнення нормативної концентрації для пожежогасіння об'ємним способом, як об’єм за даних вихідних (стандартних) умов. У таких випадках загальну кількість вогнегасної речовини, необхідної для досягнення нормативної концентрації для пожежогасіння об’ємним способом, розраховують за формулою:
Qr = Q • Vr,
де Qr — кількість вогнегасної речовини, необхідна для досягнення нормативної концентрації, м3, приведена до зовнішнього тиску (1,013 бар (абс.)) і температури TR;
Q — кількість вогнегасної речовини, необхідна для досягнення нормативної концентрації, кг;
щ — питомий об’єм за даної температури, м3/кг, який розраховують за формулою v = /с, + к2-Т.
к., к2— константи, які залежать від вогнегасної речовини, яку використовують, і яку вказує Гі виробник;
TR ■— розрахункова температура середовища у захищуваному об’ємі, °С
Врахування висоти над рівнем моря
Нормативну кількість вогнегасної речовини треба коригувати з урахуванням атмосферного тиску, який відрізняється більше ніж на 11 % від стандартного тиску над рівнем моря (абсолютний тиск 1,013 бар), що відповідає зміні висоти приблизно на 1000 м. Зовнішній тиск залежить від висоти над рівнем моря, примусового підвищення або зниження тиску в захищуваному приміщенні, а також від зміни барометричного тиску, пов’язаного з погодними умовами. Кількість вогнегасної речовини визначають множенням кількості, визначеної відповідно до 7.6, на відношення величини середнього атмосферного тиску в приміщенні до стандартного атмосферного тиску на рівні моря. Поправкові коефіцієнти для газових вогнегасних речовин наведено у таблиці 5.
Таблиця 5 — Поправкові коефіцієнти
Еквівалентна висота над рівнем моря, м |
Поправковий коефіцієнт |
7.8 Тривалість захисту
|
-1000 |
1,130 |
речовини не лише досягалася, але і підтримувалася протягом достатнього проміжку часу для досягнення ефективності |
0 |
1,000 |
під час пожежогасіння. Це однаково важливо для всіх класів |
1000 |
0,885 |
пожежі, оскільки тривкі джерела запалювання (такі як елект- |
1500 |
0,830 |
рична дуга, джерело теплоти, киснево-ацетиленовий факел |
2000 |
0,785 |
або «глибинний» вогонь) можуть призвести до повторного |
2500 |
0,735 |
займання після розсіювання вогнегасної речовини. |
3000 |
0,690 |
7.8.2 Важливо визначити ймовірний проміжок часу, про- |
3500 |
0,650 |
тягом якого у межах захищуваного простору буде підтримува- |
4000 |
0,610 |
тися вогнегасна концентрація. Цей проміжок називають три- |
4500 |
0,565 |
валістю витримування. Передбачувану тривалість витри- |
|
|
мування потрібно визначати під час випробовування з двер- |
ним вентилятором згідно з методикою, наведеною у додатку Е, або під час випробовувань із повним |
||
випуском вогнегасної речовини. При цьому враховують чинники, які базуються на таких критеріях: |
||
а) на початку витримування концентрація вогнегасної речовини у всьому приміщенні повинна |