Страница 17: ДСТУ 4467-1:2005. Апаратура обробляння інформації. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги (61037)

Відповідність перевіряють вимірюваннями з урахуванням додатка F за таких умов.

Рухомі частини мають перебувати у найнесприятливіших положеннях.

Для апаратури зі звичайним незнімним шнуром живлення вимірювання шляху витоку виконують за умов використання проводів живлення з найбільшим поперечним перерізом, встановленим відповідно до 3.3.4, а також без проводів.

Підчас вимірювання шляху витоку від кожуха з ізоляційного матеріалу через прорізь або отвір у кожусі, доступну поверхню розглядають як провідну, немов покриту металевою фольгою скрізь, куди може досягнути випробовувальний палець, рисунок 2 А (див. 2.1.1.1), який прикладають без помітних зусиль (див. рисунок F.12, точка В).

Таблиця 2L - Мінімальні розміри шляхів витоку

1. Мінімальні шляхи витоку, визначені для ізоляції за ступенем забрудненості 1 не існують. Але мінімальні зазори, заздалегідь, визначені згідно з 2.10.3 або додатком G ще застосовують

2. Допустима лінійна інтерполяція між двома найближчими значенннями з округленням у більшу сторону з точністю до 0,1 мм

2.10.5 Суцільна ізоляція

Задовільність суцільної ізоляції підтверджують випробовуваннями на електричну міцність відповідно до 5.2.

Примітка 1. Термін «суцільна ізоляція» стосується матеріалу, який забезпечує електричну ізоляцію між двох протилежних поверхонь, але не вздовж зовнішньої сторони. Його необхідні властивості визначають або дійовою мінімальною товщиною ізоляції (див. 2.10.5.1), або, замість цього, іншими вимогами та випробовуваннями згідно з цим стандартом.

Примітка 2. Див. також 3.1.2.

За винятком випадків, коли застосовують 2.1.1.3 або інші підпункти 2.10.5, товщину ізоляції треба визначати відповідною піковою робочою напругою, умовами застосування (див. 2 9) і таким способом:

• якщо пікова робоча напруга не перевищує 71 В, вимог до товщини ізоляції не пред'являють:

• якщо пікова робоча напруга перевищує 71 В, застосовують такі правила:

• для функціональної та основної ізоляції вимог до товщини ізоляції не пред'являють за будь-якого значення пікової робочої напруги;

• товщина додаткової або посиленої ізоляції повинна бути не менша за 0,4 мм.

Вимоги, зазначені у 2.10.5.1 застосовують також до гелієвих діелектриків, таких, які застосовують у деяких оптоз'єднувачах.

Для додаткової або посиленої ізоляції, які являють собою ізоляційну суміш, яка суцільно заповнює простір у напівпровідниковому компоненті (наприклад, оптоз'єднувачі) так, що зазорів та шляхів витоку немає, вимог до товщини ізоляції не пред'являють за умови, що компонент:

• пройшов випробовування та перевірку відповідно до 2.10.;

• під час виготовлення пройшов встановлені випробовування на електричну міцність за величини випробовувальної напруги згідно з 5.2.2.

Відповідність перевіряють оглядом, вимірюванням та випробовуванням.

Примітка. Вимоги до намотуваних компонентів наведено у 2.10.5.4.

Ізоляція з тонкого листового матеріалу, незалежно від товщини, допустима для застосування усередині кожуха апаратури за умови відсутності можливості торкання або пошкодження її оператором під час обслуговування та за умови виконання однієї з таких вимог:

• додаткова ізоляція повинна складатися, принаймні, з двох шарів матеріалу, кожний з яких повинен витримувати випробовування на електричну міцність для додаткової ізоляції;

• додаткова ізоляція повинна складатися з трьох шарів матеріалу, для якого будь-яка комбінація двох шарів разом повинна витримувати випробовування на електричну міцність для додаткової ізоляції;

• посилена ізоляція повинна складатись, принаймні, з двох шарів матеріалу, кожний з яких мас витримувати випробовування на електричну міцність для посиленої ізоляції;

• посилена ізоляція повинна складатись з трьох шарів матеріалу, для якого будь-яка комбінація двох шарів разом повинна витримувати випробовування на електричну міцність для посиленої ізоляції..

Не обов'язково, щоб усі шари ізоляції були з одного матеріалу.

Покрив на основі емалі, яка розчиняється, не розглядають як ізоляцію з тонкого листового матеріалу.

Відповідність перевіряють оглядом та випробовуванням на електричну міцність.

Для внутрішніх шарів багатошарових друкованих плат відстань між двома сусідніми доріжками одного шару розглядають як товщину ізоляції (див. 2.10.5.1).

Додаткова або посилена ізоляція між провідними шарами у двосторонніх, односторонніх, багатошарових друкованих платах та металевим осердям друкованих плат повинна бути товщиною не меншою ніж 0,4 мм або відповдати вимогам, визначеним у таблиці 2М.

Відповідність перевіряють оглядом, вимірюванням та випробовуваннями на електричну міцність.

За необхідності проведення встановлених випробувань, випробовувальна напруга має дорівнювати випробовувальній напрузі відповідно до 5.2.2. Випробовування на електричну міцність проводять для зовнішньої додаткової або посиленої ізоляції.

Таблиця 2M - Ізоляція у друкованих платах

Якщо між обмотками потрібна основна, додаткова або посилена ізоляції, ізоляційні прокладки, які відокремлюють обмотки, мають відповідати 2.10.5.1 або 2.10.5.2 або обом разом, якщо не застосовано один із таких видів проводів - а)? b) або с).

1. Проводи, які мають ізоляцію, виконану відповідно до 2.10.5.1, за винятком ізоляції, виконаної на основі розчинної емалі.

2. Проводи, які мають багатошарову суцільну або спірально навиту ізоляцію (шари можуть бути окремо випробувані на електричну міцність), яка відповідає 2.10.5.2, і які витримують випробовування за додатком U.

3. Проводи, які мають багатошарову суцільну або спірально навиту ізоляцію (випробувати можливо тільки провід цілком) та витримують випробовування за додатком U.

Примітка 1. Див. також 6 2.1.

Згідно з 2.10.5.4 b) та 2.10.5.4 с) мінімальна кількість конструкційних шарів на провіднику повинна бути для:

• основної ізоляції: двоє навитих шарів або один суцільний;

• додаткової ізоляції: двоє навитих або суцільних шарів;

• посиленої ізоляції: три шари, навитих або суцільних

Згідно з 2.10.5 4 b) та 2.10.5.4 с) для спірально навитої ізоляції, якщо шляхи витоку між шарами менші, ніж наведено у таблиці 2L для ступеня забрудненості 1, проміжки між шарами мають бути залиті, як зазначено для склеєних з'єднань згідно з 2.10.8, а випробовувальну напругу для встановлених випробовувань, обумовлених в U.2. збільшують у 1,6 рази від нормального значення.

Примітка 2. Один шар матеріалу, навитий з перекриттям, що перевищує 50 %, розглядають як два шари.

Якщо двоє заізольованих проводів або один заізольований, а другий незаізольований усередині намотуваного компонента перехрещуються під кутом від 45^о до 90^о та під час намотування піддаються натягу, повинен бути забезпечений захист від механічного пошкодження. Це може бути досягнуто, наприклад, фізичним відокремленням у вигляді ізоляційних гільз або застосуванням листового матеріалу, або подвоєнням потрібної кількості ізолювальних шарів.

Готовий компонент повинен проходити встановлені випробовування на електричну міцність у разі значення випробовувальної напруги відповідно до 5.2.2.

Відповідність перевіряють оглядом та вимірюванням та, якщо потрібно, випробовуваннями відповідно до додатка U. Але, якщо відповідність матеріалу встановлена, випробовування за додатком U не виконують.

2.10.6 Покрив друкованих плат

Друковані плати, в яких поверхня провідників покрита відповідним матеріалом, а мінімальні відстані між провідниками відповідають зазначеним у таблиці 2N вимогам до покриву, мають відповідати таким умовам.

Повинні бути покриті одна або обидві провідні частини та не менше ніж 80 % відстані між ними. Мінімальні відстані між будь-якими двома непокритими частинами та по покриву повинні відповідати зазначеним у таблицях 2Н, 2J або 2К.

Значення з таблиці 2N застосовують у випадку, якщо на підприємстві є програма керування якістю, яка забезпечує визначений рівень гарантії, як, наприклад, наведений у R.1. Практично, подвійні та посилена ізоляції повинні проходити встановлені випробовування на елек­тричну міцність.

У разі невиконання вищенаведених умов треба застосувати вимоги 2.10.1, 2.10.2, 2.10 3 та 2.10.4.

Процес покривання, матеріал покриву та матеріал основи повинні бути такі, щоб була забезпечена стабільна якість та були надійно захищені відокремлювальні відстані.

Відповідність перевіряють вимірюванням з урахуванням рисунка F.11 та нижченаведеними випробовуваннями.

Три зразки плат (або. згідно з 2.10.9. два компоненти та одна плата) позначають як зразки 1, 2 та 3. Допустимо використовувати як серійні плати, так і спеціально виготовлені зразки з типовим покривом та мінімальними відокремлювальними відстанями. У кожного зразка повинен бути типовий покрив та мінімальні відокремлювальні відстані. Зразки повинні пройти усю послідовність технологічних процесів, яким їх піддають під час виготовлення блоків апаратури, зокрема паяння та очищення.

Під час візуального огляду на платах не повинні бути виявлені ознаки дрібних отворів, здуття на покриві, розриви на кутах провідних доріжок.

Зразок 1 піддають дії десяти температурних циклів у такій послідовності:

68 год за температури Т1 ± 2 ^оС;

1 год за температури 25 ^оС ±2 ^оС;

1 год за температури 0 ^оС ±2 °С;

не менше 1 год за температури 25 ^оС ±2 °С.

Т1 = Т2 + Т_вип - Т_ном + 10 К, визначають відповідно до 1.4.5 та, за необхідності, 1.4.13, або дорівнюють 100 ^оС, обирається те значення, яке більше. Але, я кщо температуру вимірюють за допомогою вбудованої термопари, додаток у 10 К не додають.

Т2 - температура частин, виміряна під час випробовувань відповідно до 4 5.1.

Визначення Твип та Тном наведено у 1.4.12.1.

Тривалість переходу від однієї температури до іншої не встановлюють, але перехід повинен бути плавний.

Таблиця 2N - Мінімальні відокремлювальні відстані для покритих друкованих плат