---

Кількість пилуватих і глинистих часток розміром менше 0,05 мм, яку визна­чають відмулюванням, піпетковим методом або методом мокрого просіювання, не повинна перевищувати 7% за масою, у тому числі глини у грудках – 0,25% за масою.

ДСТУ Б В.2.7-33-2001 С.6

Кількість глинистих часток, яку визначають методом набухання, не повинна перевищувати 1 % за масою.

5.10 Вміст органічних домішок

Пісок при обробці розчином гідрооксиду натрію (колориметрична проба на органічні домішки) не повинен надавати розчину забарвлення темніше кольору еталону).

5.11 Вміст шкідливих домішок

5.11.1 Піски повинні містити не менше 55 % оксиду кремнію і не більше 15 % заліза у перерахунку на залізо елементарне.

5.11.2 Вміст діоксиду кремнію у тонкодисперсній фракції повинен бути не менше 60 % за масою, а оксидів і гідрооксидів - не більше 14 % за масою у пере­рахунку на залізо елементарне.

5.11.3 Вміст у піску породоутворюючих мінералів на основі оксидів і гідро­оксидів заліза (магнетиту , гетиту, гематиту та ін.) не повинен перевищувати 10 % за об'ємом кожного з них або 15 % їх суми.

5.11.4 Вміст у піску і тонкодисперсній фракції сірчистих і сірчанокислих спо­лук у перерахунку на SO₃ не повинен перевищувати 0,5 % за масою.

5.11.5 Допустимий вміст інших шкідливих домішок у залежності від приз­начення піску приймається відповідно до додатка А ДСТУ Б В.2.7-32.

5.12 Радіаційні властивості

Пісок за величиною сумарної питомої радіоактивності (А_сум) природних радіонуклідів - радію-226, торію-232 і калію-40, яка вимірюється у беккерелях на кілограм (БК-кг^-1), підрозділяється на класи за радіоактивністю згідно з ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-1.01 і застосовується у залежності від класу, як наве­дено у 6.19.

5.13 Пісок не повинен містити сторонніх помішок, які його засмічують, ви­димих неозброєним оком.

5.14 Виготовлювач і споживач у договорі на поставку продукції можуть вста­новлювати обмежений перелік обов'язкових технічних вимог даного стандарту, які підлягають виконанню.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО

ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

6.1 Пісок відповідно до ДСТУ 2272 відноситься до групи негорючих речовин.

6.2 Пісок і тонкодисперсна фракція не токсичні, пожежо- і вибухобезпечні.

6.3 При виробництві піску необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.005.

6.4 Загальні вимоги безпеки повинні відповідати ГОСТ 12.0.001.

ДСТУ Б В.2.7-33-2001 С.7

6.5 Пісок за ГОСТ 12.1.007 відноситься до четвертого класу небезпеки. Гранична допустима концентрація (ГДК) пилу у повітрі робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.005 не повинна перевищувати 6 мг/м³. Періодичність контролю згідно з ГОСТ 12.1.005 - не рідше одного разу на квартал за МУ 4436.

6.6 Обладнання і комунікації виробничих процесів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.049, засоби захисту від статичної електрики - ГОСТ 12.1.018 і СН 1757.

6.7 Експлуатація енергообладнання і електроприладів повинна здійснюва­тись у відповідності з вимогами ГОСТ 12.1.019.

6.8 Вимоги безпеки на підприємстві (кар'єрі) повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002, виробниче обладнання - вимогам ГОСТ 12.2.003 і СП 1042.

6.9 Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати у відповід­ності з ГОСТ 12.3.009.

6.10 Працюючі повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщен­нями відповідно вимогам СНіП 2.09.04.

6.11 Виробничі приміщення повинні бути забезпечені питною водою, що від­повідає вимогам ГОСТ 2874.

6.12 Працюючим потрібно забезпечити безпечні умови праці згідно з вимо­гами СНіП ІІІ-4 і СП 3905.

6.13 Працюючі повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту у відповідності з галузевими нормами.

6.14 Рівні шуму на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003 і ДСН 3.3.6.037.

6.15 Мікроклімат приміщень повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, ДСН 3.3.6.042 і СП 3905.

6.16 Виробничі приміщення повинні бути обладнані примусовою вентиля­цією за СНіП 2.04.05, ГОСТ 12 4.021, а робочі місця - місцевою витяжкою.

6.17 Природне і штучне освітлення повинно відповідати вимогам СНіП 11-4.

6.18 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати ви­могам ГОСТ 12.1.004 і НАПБ А.01.001.

6.19 Підприємство-виготовлювач пісків повинно проводити його оцінювання на радіаційну активність або мати щорічно поновлюваний сертифікат якості, ви­даний спеціалізованою лабораторією.

За ДБН В. 1.4-1.01, ДБН В. 1.4-2.01 піски І класу за радіоактивністю, у яких сумарна питома активність природних радіонуклідів не перевищує 370 Бк-кг^-1, можуть використовуватись в усіх видах будівництва без обмежень; II класу, у яких сумарна питома активність природних радіонуклідів нижче або дорівнює 740 Бк-кг^-1, - для промислового і дорожного будівництва у межах території на­селених пунктів і зон перспективної забудови; III класу, у яких сумарна питома

ДСТУ Б В.2.7-33-2001 С.8

активність природних радіонуклідів нижче або дорівнює 1350 Бк-кг^-1, -для дорож­ного будівництва за межами населених пунктів, промислового будівництва, де виключено перебування людей.

6.20 Викиди в атмосферу, охорона навколишнього природного середовища повинні відповідати вимогам ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201.

6.21 Природоохоронні заходи повинні здійснюватись відповідно до СП 3905 і ДСП 201.

7 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

7.1 Пісок повинен бути прийнятий відділом технічного контролю підпри­ємства-виготовлювача.

7.2 Для перевірки відповідності якості піску вимогам даного стандарту про­водять приймальний і періодичний контроль.

7.3 Приймальний контроль на підприємстві-виготовлювачі проводять щоден­но шляхом випробувань однієї змінної проби. При приймальному контролі виз­начають:

- зерновий склад;

- вміст пилуватих і глинистих часток, у тому числі глини у грудках.

7.4 При періодичних випробуваннях визначають:

- один раз на квартал - насипну густину (насипну густину при вологості під час відвантаження визначають за необхідності), міцність, наявність органічних домішок (гумусових речовин), вміст шкідливих домішок, вміст глинистих часток методом набухання, а також питому поверхню тонкодисперсної фракції;

- один раз на рік - сумарну питому активність природних радіонуклідів і мо­розостійкість.

Сумарну питому активність природних радіонуклідів, насипну густину, міц­ність і вміст шкідливих домішок визначають також у кожному випадку зміни влас­тивостей породи і при переході на новий горизонт родовища, яке розроблюється.

7.5 Відбирання і підготовку проб піску для контролю якості на підприємстві-виготовлювачі проводять відповідно до вимог ГОСТ 8735.

7.6 Поставку і приймання піску проводять партіями. Партією вважають кіль­кість матеріаліу, яку одночасно поставляють одному споживачу в одному заліз­ничному составі або судні. При відвантаженні автомобільним транспортом пар­тією вважають кількість піску, яку відвантажують одному споживачу протягом доби.

7.7 Споживач при контрольній перевірці якості піску повинен застосовувати наведений у 7.8-7.11 порядок відбирання проб. При незадовільних результатах контрольної перевірки зернового складу і вмісту пилуватих і глинистих часток партію піску не приймають.

ДСТУ Б В.2.7-33-2001 С.9

7.8 Число точкових проб піску, які відбираються споживачем для контрольної перевірки якості у кожній партії в залежності від об'єму партії, повинно бути не менше:

Точкові проби об'єднують у середню пробу, яка характеризує партію, що контролюється; усереднення, скорочення і підготовку проби до випробувань проводять за ГОСТ 8735.

7.9 Для контрольної перевірки якості піску, який поставляють залізничним транспортом, точкові проби відбирають при розвантаженні вагонів з потоку піску на стрічкових конвеєрах, які використовують для транспортування його на склад споживача. При розвантаженні вагону відбирають через рівні інтервали часу п'ять точкових проб. Вагони вибирають за вказівкою споживача. Якщо партія склада­ється з одного вагона, то при його розвантаженні відбирають п'ять точкових проб, які об'єднують у середню пробу.

Якщо конвеєрний транспорт при розвантажуванні вагонів не застосовують, точкові проби відбирають безпосередньо з вагонів. Для цього поверхню піску у вагоні вирівнюють і у точках відбирання проб викопують лунки глибиною 0,2-0,4 м. Точки відбирання повинні бути и розташовані у центрі і чотирьох кутах вагону, при цьому відстань від бортів вагону до точки відбирання повинна бути не менше 0,5 м. З лунок проби відбирають совком, переміщуючи його знизу догори вздовж стінки лунки.

7.10 Для контрольної перевірки якості піску, який поставляють водним транспортом, точкові проби відбирають при розвантажуванні суден.

У випадку використання при розвантажуванні стрічкових конвеєрів точкові проби відбирають через рівні інтервали часу з потоку піску на конвеєрах. При роз­вантажуванні суден грейферними кранами точкові проби відбирають совком через рівні інтервали часу по мірі розвантажування безпосередньо зі знов утвореної поверхні піску у судні, а не з лунок.

7.11 Для контрольної перевірки якості піску, який відвантажують автотран­спортом, точкові проби відбирають при розвантажуванні автомобілів. Для цього поверхню піску в автомобілі вирівнюють, у центрі кузова роблять лунку глибиною 0,2-0,4 м. З лунки пробу піску відбирають совком, переміщуючи його знизу догори вздовж стінки лунки.

Автомобілі вибирають за вказівкою споживача. Якщо партія складається менше ніж з десяти автомобілів, то проби піску відбирають з кожного автомобіля.

ДСТУ Б В.2.7-33-2001 С.10

7.12 Кількість піску, що поставляється, визначають за об'ємом або масою. Обмір піску проводять у вагонах, суднах або автомобілях. Пісок, який відван­тажують у вагонах або автомобілях, зважують на вагах. Масу піску, який від­вантажують у суднах, визначають за осіданням судна.

Кількість піску з одиниць маси в одиниці об'єму перераховують за значен­нями насипної густини піску, яку визначають при його вологості під час відван­таження. У договорі на поставку зазначають прийняту за узгодженням сторін розрахункову вологість піску.

7.13 Підприємство-виготовлювач зобов'язано супроводжувати кожну партію піску і тонкодисперсної фракції, що поставляються, документом про якість, у якому повинні бути наведені:

- найменування, адреса підприємства-виготовлювача і (або) його товарний знак;

- номер і дата видачі документа;

- найменування і адреса споживача;

- номер партії і кількість піску або тонкодисперсної фракції;

- номер вагону або номер судна;

- насипна густина;

- зерновий склад і модуль крупності (для піску);

- вміст пилуватих і глинистих часток, вміст глини у грудках (для піску);

- вміст глинистих часток, визначений методом набухання (для піску із шла-мосховищ);

- марка за міцністю (для піску);

- морозостійкість (для піску);

- вміст шкідливих домішок;

- питома поверхня (для тонкодисперсної фракції);

- сумарна питома активність природних радіонуклідів (клас за радіоактив­ністю);

- позначення даного стандарту;

- штамп ВТК.

7.14 Крім того, за вимогою споживача у документі зазначають такі харак­теристики, що встановлені при геологічній розвідці:

- петрографічну характеристику вихідної гірської породи;

- середню густину зерен піску;

- хімічний склад піску і тонкодисперсної фракції;

- показник реакційної здатності піску (за наявності у піску реакційно-здатних мінералів і порід);

- форму і характер поверхні зерен піску;

- порожнистість піску;

- питому поверхню зерен піску;

- водопоглинання піску;

- коефіцієнт фільтрації піску.

ДСТУ Б В.2.7-33-2001 С.11

7.15 Якщо виготовлювач і споживач у договорі на поставку встановили обме­жений перелік обов'язкових вимог, у документі про якість можуть бути наведені тільки результати контролю цих вимог.

8 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

8.1 Визначення густини зерен, насипної густини, зернового складу і модуля крупності, вмісту пилуватих і глинистих часток, мінералого-петрографічного складу, вологості, порожнистості, вмісту шкідливих і органічних домішок, моро­зостійкості проводять за ГОСТ 8735.

8.2 Водопоглинання і вміст глинистих часток методом набухання визначають за ГОСТ 26193.

8.3 Визначення вмісту діоксиду кремнію, оксидів заліза, лугів (Na₂0 + K₂0) у перерахунку на Na₂0, а також оксиду сірки проводять за ДСТУ Б В.2.7-72 (ГОСТ 8269.1).

8.4 Вміст вільного кварцу визначають за ДСТУ Б В.2.7-32.

8.5 Питому поверхню тонкодисперсної фракції визначають за ГОСТ 310.2.

8.6 Відбирання і підготовку проб і випробування гірських порід на міцність і реакційну здатність проводять за ДСТУ Б В.2.7-71 (ГОСТ 8269.0).

8.7 Радіаційно-гігієнічна оцінка пісків і тонкодисперсної фракції проводиться відповідно до ДБН В.1.4-2.01.

8.8 Вміст домішок, які засмічують пісок, визначають візуально.

9 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

9.1 Пісок і тонкодисперсну фракцію транспортують у відкритих залізничних вагонах і суднах, а також автомобілями згідно з затвердженими у встановленому порядку правилами перевезення вантажів відповідним видом транспорту.

9.2 Пісок і тонкодисперсну фракцію зберігають на складі у виготовлювача і споживача в умовах, що запобігають їх забрудненню.

9.3 При відвантажуванні і зберіганні піску і тонкодисперсної фракції у зимо­вий період підприємству-виготовлювачу необхідно вживати заходів щодо запо­бігання їх змерзанню (перелопачування, обробка спеціальними розчинами і т.п.).