4.3 Підготовка й проведення випробування
4.3.1 Симетричну форму встановлюють на чотири опори висотою 300 мм - 500 мм, розташовані під пристроями для стропування або колесами (при випробуванні форми-вагонетки). Як одну опору використовують домкрат, а три нерухливі опори повинні забезпечувати точкове обпирання (рисунок 3).
1 - нерухома опора; 2 - точка нівелювання; 3 - домкрат; 4 - нівелірна рейка; г. і. - горизонт інструмента (нівеліра)
Рисунок 3
4.3.2 Несиметричну за масою форму встановлюють на чотири опори, з яких дві - домкрати.
Два домкрати при випробуванні несиметричної форми слід розташовувати по кінцях однієї з діагоналей. Діагональ вибирають залежно від положення несиметричної маси: найближчою до більш важкої частини форми повинна бути одна з нерухливих опор.
Допускається випробування несиметричної форми з одним домкратом, розташовуючи його при випробуванні послідовно у двох кутах (із заміною домкрата на нерухливу опору).
Перед опусканням одного з кутів форми протилежний кут повинен бути попередньо завантажений, щоб компенсувати можливу різницю мас двох половин форми. Симетричну за масою форму завантажують вантажем масою 30 кг - 40 кг, а несиметричну форму допускається не завантажувати, якщо опускається більш легка половина форми.
Для приведення форми у вихідне положення, за якого визначають відмітку точки А (рисунок 3), домкрат висувають до відриву піддона від суміжної опори (перше переміщення).
4.3.5 Друге переміщення домкрата повинне забезпечити опускання піддона на суміжну опору.
Момент зіткнення піддона з опорою визначають аркушем тонкого паперу, покладеним на опору, по зусиллю, що прикладається для його зсуву.
Нівеліром за рекомендованим додатком 1 визначають відмітку H1 точки А. Повторну відмітку Н2 тієї ж точки визначають після опускання домкрата до відриву від піддона (третє переміщення).
Випробування з визначенням оцінок H1 і Н2 точки А повторюють три - чотири рази.
4.3.8 Випробування несиметричної форми виконують так само, як і симетричної, тільки описані в 4.3.4-4.3.6 операції повторюють спочатку з одним і потім із другим домкратом, визначаючи послідовно відмітки точок на протилежних кутах.
4.4 Обробка результатів
4.4.1 За відмітками, зафіксованими при переміщенні домкрата, визначають для даного випробування прогин вільного кута при діагональному обпиранні у'д у міліметрах за формулою:
4.4.5 Допускається визначення прогину вільного кута піддона при діагональному обпиранні вимірюванням вертикальних переміщень кута без нівеліра за рекомендованим додатком 4.
Метод визначення прогину бортів заснований на вимірюванні відстаней між їх зовнішніми гранями до заповнення форми бетонною сумішшю й після завершення процесу формування.
5.2 Апаратура
5.2.1 Для проведення випробування застосовують штангенінструмент за рекомендованим додатком 5.
5.3 Підготовка й проведення випробування
Форму, підготовлену до бетонування, установлюють на формувальний пост.
На бортах відзначають три перерізи, у яких планують проводити вимірювання: по поперечній осі й на відстані 30 мм - 50 мм від бортів протилежного напрямку.
5.3.3 Штангенінструментом вимірюють відстань між зовнішніми гранями бортів у трьох перерізах (рисунок 4).
Форму заповнюють бетонною сумішшю й проводять її ущільнення за допомогою механізму, установленого на посту формування.
Штангенінструментом повторно вимірюють у тих же перерізах відстань між зовнішніми гранями бортів.
5.4 Обробка результатів
5.4.1 Прогин борта 8 у міліметрах визначають за формулою:
5.5 Допускається визначення прогину борта з використанням вимірювальної бази за рекомендованим додатком 6.
(рекомендований)
При випробуванні форми слід застосовувати нівелір згідно з ГОСТ 10528-76 і підставку відповідно до ГОСТ 16740-79.
Нівелірна рейка повинна мати міліметрові поділки.
Тип нівелірної рейки, що рекомендується, показаний на рисунку 1 цього додатка.
3 Ділянки робочої поверхні піддона, на яких відзначають точки для нівелювання, повинні бути попередньо очищені від бруду, іржі й залишків бетону (для форм, що перебувають в експлуатації).
Установка нівелірної рейки на нерівні ділянки робочої поверхні піддона не допускається.
4 Для підвищення точності відліку нівелір установлюють якнайближче до точок нівелювання. Мінімальну відстань від найближчої точки визначають можливостями оптичної системи нівеліра.
При нівелюванні точок по всій площі піддона нівелір установлюють на продовженні поперечної осі форми. При випробуванні, коли визначають відмітку однієї кутової точки, нівелір установлюють поблизу від цього кута.
При нівелюванні відліки по лінійці слід знімати з похибкою: до 0,5 мм - при відстані до точки відліку більше 10 м; до 0,2 мм - при відстані 4 м - 10 м; до 0,1 мм - при відстані до 4 м.
При випробуванні форми відмітки всіх точок визначають два рази, щоб виключити помилку при вимірюваннях.
Якщо результати відрізняються більше ніж на 0,5 мм, 0,2 мм або 0,1 мм (залежно від відстані до точки відліку від нівеліра, див. п. 6), то знімають третій відлік і відкидають помилковий.
8 Послідовність нівелювання точок приймають залежно від виду випробування таку, щоб забезпечити мінімум перефокусування зорової труби при обході точок.
(рекомендований)
Жорсткість форми без завантаження (під впливом власної маси) визначають шляхом вимірювання відміток точок робочої поверхні піддона при двох схемах обпирання.
Форму встановлюють на чотири точкові опори по краях і на робочій поверхні піддона відзначають крапки для нівелювання (рисунок 1 цього додатка).
Нівелювання точок робочої поверхні піддона проводять при розташуванні опор по краях (рисунок 2а цього додатка).
Перевищення h1 у міліметрах при першій схемі розташування опор (рисунок 2а) визначають за формулою:
5 Перестановку двох опор до середини рекомендується проводити без підйому форми краном. Для цього як одну з опор застосовують домкрат.
Завантажують нерухливі опори, щоб компенсувати можливі коливання мас двох половин форми. Домкрат піднімають до відриву від суміжної опори й цю опору зміщають до середини. На поперечній осі ставлять другу опору, після чого домкрат опускають.
6 Перевищення h2 у міліметрах при другій схемі розташування опор (рисунок 2б) визначають за формулою:
8 При випробуванні несиметричної форми, у якої різниця мас двох половин піддона може бути компенсована відповідним завантаженням двох нерухливих опор, застосовують методику, описану в п. 1-7 цього додатка, однак випробування проводять у два етапи з послідовним зсувом до середини однієї й другої пари крайніх опор. При випробуванні несиметричної форми у формулу (3) уводять середню різницю переміщень h1-h2, визначену за результатами підрахунку h1 і h2 на двох етапах випробувань.
(рекомендований)
Для проведення випробування застосовують індикатори згідно з ГОСТ 577-68.
Форму для випробування встановлюють на складальну плиту або підлогу цеху.
Місця установки індикаторів залежать від характеру деформації при прикладанні поздовжнього навантаження. Якщо під дією моменту, створюваного силою натягу арматури, піднімаються торці форми, то на відстані 30 мм - 50 мм від країв (рисунок 1 цього додатка) установлюють чотири індикатори, а якщо під дією моменту піднімається середина форми, то по поперечній осі (рисунок 2 цього додатка) установлюють два індикатори.
При установці штоки індикаторів, закріплених у стояках, повинні упиратися в нижні полиці поздовжніх швелерів або виступні назовні деталі форми, а стояки - закріплюватися на плиті або до підлоги так, щоб повністю виключити переміщення приладу в процесі випробування.
Після зняття початкових відліків по індикаторах натягають арматуру і визначають зусилля в ній (3.3.3 і 3.3.5 цього стандарту).
Визначають деформацію форми від сили натягу арматури yNy міліметрах за формулою:
7 Зближення упорів по осі рівнодіючих зусиль у попередньо напруженій арматурі визначають за формулою (7) цього стандарту.
(рекомендований)
При випробуванні застосовують штангенциркуль згідно з ГОСТ 166-80, вимірюючи з його допомогою відстань від точки піддона А до вимірювальної бази.
Відстань від точки А до вимірювальної бази вимірюють двічі при тих же положеннях форми, як і при нівелюванні (4.3.2-4.3.4 цього стандарту).
Обробку результатів вимірів проводять так само, як при нівелюванні, тільки у формулу (8) цього стандарту замість відміток Н1 і Н2 уводять відстані до вимірювальної бази b1 і b2.
(рекомендований)
Штангенінструмент для вимірювання відстані між зовнішніми гранями бортів виконують у вигляді балки (дерев'яний брус, сталева труба, косинець із алюмінієвого сплаву тощо) і двох упорів - нерухливого й рухливого. Рухливий упор повинен переміщатися в межах ділянки, на якому прикріплена лінійка з міліметровими поділками.
(рекомендований)
Для виявлення прогину борта підраховують відстані від нього до вимірювальної бази. Як таку використовують дерев'яну рейку таврового перерізу, збиту з дощок, або будь-який прокатний профіль (бажано з легкого сплаву). Довжина рейки повинна перевищувати довжину вимірюваного борта, як мінімум, на ширину двох бортів протилежного напрямку.
Відстань від внутрішньої грані борта до рейки вимірюють у тих же перерізах, що й при роботі зі штангенінструментом (5.3.1 цього стандарту), до заповнення форми бетонною сумішшю й після завершення процесу формування (рисунок цього додатка).
Рейку встановлюють на борти протилежного напрямку на відстані 100 мм - 200 мм від вимірюваного борта, при цьому щодо нього рейка займає випадкове положення. За допомогою вимірювальної лінійки згідно з ГОСТ 427-75 або штангенциркуля згідно з ГОСТ 166-80 вимірюють відстань до борта в трьох перерізах.
Повторні вимірювання в тих же перерізах роблять після завершення процесу формування при новому також випадковому щодо борта положенні рейки.
Щоб на точність вимірювань не впливала кривизна самої рейки, необхідно виключити її зсув уздовж вимірюваного борта (при повторній установці), для чого при першій установці рейки треба рисками відзначити місця її обпирання на борти протилежного напрямку.
5 За результатами вимірювання відстаней деформацію борта 5 у міліметрах визначають за формулою:
Код УКНД: 91.190
Ключові слова: методи випробування на деформативність форм для виготовлення залізобетонних виробів, визначення прогинів, визначення деформацій від повздовжніх навантажень.
7
